Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Конфлікт Консенсус

Влада

       
   


З точки зору конфлікту, влада належить окремим індивідам чи групі людей, ті, що мають владу і серед інших засобів використовують примус, щоб її зберегти. Вона є предметом боротьби. Примус є методом досягнення влади і утримання влади. З точки зору консенсусу, влада належить групі і виражає згоду загалу.

 

Х. Арендт “Влада має потребу спиратися на кількість, натомість насильство може певною мірою обходитися без цього і фактично воно, щоб змусити шанувати себе, може вдатися до знарядь”. Влада спирається на загал і є засобом прийняття рішень.

“Будь-яке урядування ґрунтується на громадській думці”.

 

Прояви насилля можуть бути різними. Звідси – різні типології. Критерієм може виступати заподіяна шкода (фізична, моральна, матеріальна), форма дії (вбивство, шантаж, зґвалтування), суб’єкт конфліктної взаємодії (окремий індивід, група – індивід/групове насилля).

 

Дещо інший підхід для класифікації насилля розробив Й. Гальтунг.

 

Він говорить про пряме, структурне і культурне насилля.

 

Пряме насилля – це безпосередні дії на іншого (фізичне насилля) спрямоване на завдання шкоди.

Структурне насилля – непряме, звичаєве, що виникає внаслідок створення насильницької структури, ущемляє потреби, інтереси, цінності людей. (Порівняно » 9 млн. жертв за кожен рік Другої світової війни і 12 млн. загиблих від недостатнього харчування тепер.)

 

Культурне насилля? – це будь-який аспект культури, що служить для виправдання прямого чи структурного насилля. Воно, як і структурне насилля, також невидиме, непряме, але спричинює не меншу шкоду через слова, образи, ідеї.® дії символічно.

 

Потреби Виживання Добро-буту Ідентичності (цінності) Свободи
Пряме Смерть Злидні Відчуження Пригнічення (репресії, вигнання)
Структурне Експлуата-ція А (питання про біологічне виживання) рабство Експлуатація В Злиденне існування Обмежен-ня інформації, маніпуляція свідомістю Маргіналізація, роз’єднання
Культурне Виправдане рабство Примус праці Вплив на свідомість Виправдане застосування сили (відвернення ______) катастро-фи

 

Видимі і невидимі наслідки насилля: видимі – матеріальні втрати, жертви; невидимі – травми психіки, відчуття втрати/захоплення від перемоги, бажання помсти, реваншу можуть бути більш важливішими в майбутньому.

Структурне насилля – це результат насильницької структури. Структура – це зразок взаємодії людей у якій вони поводять себе згідно певних норм (звички). Не думаючи про те, що вони роблять, бо так роблять усі і так роблять завжди. Будь-яка взаємодія, що повторюється сотні тисяч разів, стає на стільки жорсткою, що найменше відхилення викликає подив, нерозуміння.

(Поведінка в магазині, ваша і продавця).

Гальтунг виділяє два типи структурного насилля, що спричиняють шкоду основним потребам людей.

Вертикальне структурне насилля: репресії (політичне), експлуатація (економічне), відчуження (культурне).

 

Горизонтальне структурне насилля: утримання людей, що бажають бути разом порізно і разом тих, хто хоче бути окремо.

У випадку вертикального насилля основна шкода завдається потребам свободи, добробуту, ідентичності, у випадку горизонтального насилля – ідентичності (Корейська нація).

 

Прояви обох форм структурного насилля: можуть бути описані і вигляді ПСФМсиндрому: Проникнення, Сегментація, Фрагментація, Маргіналізація.

 

1) Проникнення – схильність тих, хто “на горі” впливати на тих, хто “внизу” так, що останні сприймають насильницьку структуру як щось природне, богоданне, очевидне. (Часто з думкою про те, що ті, хто на землі останні, на небесах будуть першими).

2) Сегментація – схильність тих, хто “на горі” (політична, економічна, духовна влада) надавати лише частину (сегмент) інформації, якою вони володіють тим, хто “внизу”.

3) Фрагментація – схильність тих, хто “на горі” широко взаємодіяти між собою, тоді як обмежувати таку взаємодію тим, хто “внизу”.

4) Маргіналізація – ті, хто “на горі” обмежують можливості взаємодії тих, хто “внизу”. Таким чином, вони залишаються відтиснуті на периферію групи, класу, суспільства.

Ці маніпулятивні методи дають можливість невеликій кількості людей чи країн утримувати під контролем значну кількість населення не вдаючись до прямого насилля.

 

Насильницька культура. Як ми розуміємо поняття “культура”. В повсякденному розумінні – це комплекс правил, норм, які формуються з раннього дитинства стосовно певних цінностей. Так ми дізнаємося про те, що таке добро-зло, вірне-невірне, правильне-неправильне, прекрасне-потворне і т. д. Культура виявляє себе по-різному – у висловлюваннях і діях, законах і нормах, в науці і мистецтві. Ми використовуємо ці уявлення як своєрідні стандарти, щоб до них прирівнювати окремі події, факти, вчинки, висловлювання і т. ін.

 

Проблема тут в тому, що існують певні аспекти культури, що визначають насилля/війну як добро, окремі випадки вбивств як правильні, навіть священні (священні війна) і красиві (естетичне насилля), і висловлювання типу “нажаль, ми змушені були це зробити”/вдатися до насилля сприймаються як правильні.

Відтак, визнання культурою окремих проявів насилля може використовуватися для виправдання прямого і структурного насилля.

 

Натомість пропонується зміна ставлення до насилля і заміна насильницької культури культурою миру, у якій би мир визначався як добре, правильне, красиве і корисне, а насилля – як погане, неправильне, потворне і небажане.

 

3) Діалогічний метод трансформації конфлікту.

Традиційний підхід для здійснення “успішних” переговорів виглядає приблизно так:

 

1) Сторони конфлікту, як правило дві, розглядаються як непримиренні. Насилля має різні прояви, ескалація триває доти, доки сторони не дозріють для переговорів.

2) Третя сторона “потужна держава”, організація (ООН) пропонує своє посередництво запрошуючи сторони до столу переговорів.

3) Сторони зустрічаються під патронатом “третьої” сторони. Перші рукостискання, перші фото для преси.

4) Переговори відбуваються за столом, де “третя” сторона головує. Зустріч закрита для громадськості.

5) Прес-секретар оголошує таємничі повідомлення на зразок “прогресу не досягнуто”, “робоча атмосфера”, “провал” чи “прорив”.

6) Остаточна зустріч вночі, погодження оголошується вранці наступного дня, угода підписана, преса присутня.

 

Гальтунг пропонує альтернативний підхід:

 

1) Кожен конфлікт має більше, ніж дві сторони. Вони швидше заблоковані, ніж непримиренні. Насилля є наслідком мети конфлікту, тому спочатку треба вирішити корінний конфлікт.

2) Немає потреби в залученні “третіх” сторін. Перед зустріччю “за столом” сторонам бажано мати тривалі діалоги з досвідченим працівником по регулюванню конфліктів.

3) Найкраще, щоб такі діалоги відбувалися у неофіційній обстановці без присутності ЗМІ.

4) Оскільки така зустріч передбачає розмову, ніхто не головує.

5) Громадськість також залучається до обговорення проблеми через обговорення, круглі столи, т. ін.

6) Погодження відбувається без особливої “помпи”. Можливо навіть без підписання документів.

 

 

 


Читайте також:

  1. Вашингтонський консенсус і принципи макроекономічної стабілізації.
  2. Види конфліктів
  3. Види конфліктів за результатами
  4. Види та учасники збройних конфліктів.
  5. Виділяють кілька рівнів подружніх взаємин, на яких можуть відбуватися конфлікти.
  6. Визначення сутності конфлікту
  7. ВИКОРИСТАННЯ ОПЕРАТИВНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ ЗНАНЬ ПРО КОНФЛІКТИ В ЗЛОЧИННОМУ СЕРЕДОВИЩІ
  8. Відмінність міжнародного гуманітарного права від права держав на ведення війни (збройного конфлікту) та від права прав людини
  9. Внутрішньоособистісний конфлікт
  10. Внутрішньоособистісні і персональні методи управління конфліктами.
  11. Г. Зіммель та суспільному розвитку. Вчасно виявлений конфлікт може
  12. Гендерні конфлікти і їх подолання




Переглядів: 1092

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Запитання , підсумки. | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.