Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Система криміналістики

Система — це сукупність якісно визначених елементів, між якими існує закономірний зв'язок чи взаємозв'язок. Системність — це об'єктивна властивість притаманна кожному об'єкту матеріального світу, явищу, події. Стосовно цього, наука, як галузь знань, є сукупністю окремих порцій (частин) знань, що перебувають у певній послідовності щодо їхньої значущості, взаємозв'язку та відношення. Криміналістика не виняток. Виникнувши у надрах кримінального процесу як сукупність прикладних прийомів та засобів, що застосовуються для фіксації доказового матеріалу, вона не складала самостійної галузі знань і, природно, не могла бути наукою. Ось чо­му спочатку такі окремі частини знання, що стосуються, головним чином техніки фотографічної фіксації доказів, використовувалися насамперед органами дізнання — поліцією, тому і дістали назву "поліцейська техніка", "кримінальна техніка".

Протягом свого розвитку криміналістичні знання нагромаджувалися, їхня роль у розслідуванні злочинів підвищувалася, "зачатковий" період криміналістики закінчився. Накопичений практичний досвід використання технічних засобів і прийомів, їх застосування при розслідуванні злочинів Г. Гросс узагальнив, зібрав у єдину сукупність, виклав їх у певній послідовності й назвав системою криміналістики. Саме в цьому полягає його заслуга у створенні криміналістики.

Система криміналістики — це складові її частини або розділи, роз­ташовані в певній послідовності, яким притаманна наявність внутрішніх і зовнішніх взаємних зв'язків. Частини та розділи, які були самостійними структурними одиницями, одночасно співвідносяться за змістом, певними взаємозв'язками або закономірностями, які характеризують індивідуальне ціле [З].

Спочатку криміналістику не розбивали на частини — це була "поліцейська техніка". З часом були виділеніта узагальнені прийоми проведення слідчих дій. Так з'явився другий розділ — тактика. В кінці 20-х — початку 30-х років XX ст., криміналістика збагатилася третьою частиною — методикою розслідування окремих видів злочинів, або інакше особливою частиною. Таким чином, система криміналістики, що склалася, вміщувала три розділи: криміналістичну техніку, слідчу тактику і методику розслідування, зокрема, техніка і тактика складали загальну частину, а методика — особливу. Така система існувала значний відрізок часу. У 50-ті роки у ній з'явилось "Введення", в якому почали розглядати предмет і завдання, історію, розвиток і сучасний стан криміналістики. Згодом у "Введення" були внесені методи криміналістики, вчення про версії, проблеми взаємодії з органами дізнання і громадськістю. У такий спосіб сформувалася четверта частина системи криміналістики — методологія криміналістики.

Сучасна система науки криміналістики об'єднує чотири розділи:

1) методологію криміналістики; 2) криміналістичну техніку; 3) слідчу тактику; 4) методику розслідування окремих видів злочинів.

Разом із розвитком науки вдосконалюється і її система. У наш час існує два підходи конструювання структури системи науки криміналістики:

традиційний — історико-описовий, коли при викладенні будь-якої частини предмета, матеріал подається в історичній послідовності його виникнення; та інформаційно-діяльнісний, при якому події та факти розглядаються з позицій механізму їх виникнення, відображення в матеріальному середовищі і механізму виникнення джерел інформації.

У відповідності до сучасного розвитку криміналістики та інформаційно-діяльнісного підходу систему науки криміналістики можна уявити у вигляді шести блоків (розділів, частин);

· Методологічні основи криміналістики.

· Механізм учинення злочину та виникнення криміналістичної інформації.

· Джерела криміналістичної інформації.

· Засоби та методи збирання і подання криміналістичної інформації (версій);

· криміналістичне вчення про механізм утворення слідів;

· вчення про систематизацію та реєстрацію криміналістичних джерел інформації;

· криміналістичне вчення про збирання, зберігання, обробку та автоматизоване використання інформації [6,10].

Перелік часткових криміналістичних теорій (вчень) змінюється з розвитком науки криміналістики, потребами практики боротьби зі злочинністю. Ось чому наведений перелік приблизний.

Мова науки — являє собою специфічний понятійний апарат, за допомогою якого наука описує свій предмет дослідження. Це термінологічний апарат, тезаурус, що використовується у конкретній галузі знань. Так, розрізняють мову математичних, фізичних, хімічних галузей знань тощо. Існує й мова криміналістики. Такі поняття, як ідентифікація, криміналістична ситуація, слідча версія, розшук по "гарячим слідам”, дактилоскопія, трасологія, латентні слідиі т. ін. є криміналістичними термінами.

Розвиток науки визначається, передусім, становленням її мови. Останнім часом в мову криміналістики були введені нові поняття: криміналістична характеристика, слідча ситуація, тактична операція, тактичне рішення, групофікація, засоби польової криміналістики, верифікація тощо.

Зрозуміло, що не всі терміни мови криміналістики, як і будь-якої іншої науки є специфічними. Структура мови поділяється на всезагальні, загальні та часткові поняття (терміни). Всезагальні — це філософські поняття, що використовуються в мові як засоби спілкування взагалі. До загальних належать ті, що використовуються у кількох близьких галузях знань, групах наук; часткові (спеціальні) — це поняття, які вживаються в одній науці або близьких до неї за предметом дослідження, наприклад, криміналістика і теорія оперативно-розшукової діяльності.

2. Механізм учинення злочину та виникнення криміналістичної інформації — це розділ криміналістики, що являє собою сукупність вчень про злочин як про діяльний, так і про інформаційний про­цес, його структуру, взаємозв'язок і відношення між його елементами, як, наприклад, "злочинець — предмет замаху", "злочинець — потерпілий", "злочинець — спосіб дії" тощо.

Вчення — теорія механізму злочину вміщує пізнання форм руху матерії, що лежать в основі утворення слідів та виникнення криміналістичної інформації.

Вчення про механізм злочину — відносно новий розділ науки криміналістики і знаходиться на стадії формування. Злочин як динамічна система виникає та перебігає у матеріальному середовищі. Пізнання елементів цієї структури розкриває одну із сторін механізму злочину — виникнення криміналістичної інформації.

Методологічну основу злочину складають матеріалістична діалектика, закони та категорії логіки, апарат теорії інформатики. Загальна властивість матерії — відображення, притаманні всім об'єктам матеріального світу живої та неживої природи. Перебуваючи на орбіті події злочину, вони стають джерелами інформації.

Поняття "відображення" пов'язують із взаємодією як елементом механізму, внаслідок якого виникають відображення — сліди злочину. Тому вченняпро механізм взаємодії та форми матерії є основою криміналістичного вчення про утворення слідів. Головним елементом механізму злочину є суб'єкт. Пізнання прийомів поведінки суб'єктів у процесі вчинення злочину і механізму відображення цієї діяльності в матеріальному середовищі є елементом теорії механізму злочину.

3. Джерела криміналістичної інформації — розділ науки криміналістики, предметом пізнання якого є вчення про механізм та закономірності утворення слідів злочину, систематизації їх, ідентифікаційних ознаках та властивостях, стійкості зберігання слідів у часі, вчення про ідентифікаційний період.

Джерела криміналістичної інформації — це матеріальні об'єкти живої та неживої природи: люди, тварини, комахи, мікроорганізми, об'єкти рослинного походження, фізичні тіла неорганічного походження — тверді, сипучі, рідкі та газоподібні. В процесі механізму злочину вони вступають у взаємодію і стають джерелами інформації.

Механізм та форми відображення інформації залежать, перш за все, від рівня організації об'єкта та форми руху матерії (механічної, фізичної, хімічної, біологічної та психічної), що лежать в основі утворення слідів. Психічна форма руху та відображення притаманна тільки людині. Ось чому закономірності утворення інформації про злочини в пам'яті людини складають самостійне вчення, основи якого входять в систему криміналістичних знань.

Залежно від механізму утворення слідів, інформацію про об'єкт, що утворює та сприймає сліди, запам'ятовують шляхом:

— розміщення у просторі об'єкта;

об єму, який займає предмет у просторі;

— кількісної характеристики об'єкта (вага, питома вага, густина);

— якісної структури об'єкта.

Вчення про строки зберігання слідів базується на розробці засобів та методів виявлення та роботи з джерелами щодо їхньої фіксації, дослідження та подання як доказів.

Ідентифікаційний період — це час, протягом якого об'єкт залишається сам собою, тобто зберігає сукупність ознак, що дозволяють ідентифікувати його. У даний час ідентифікаційний період є однією з важливих проблем теорії криміналістичної ідентифікації.

4. Технічні засоби і методи збирання криміналістичної інформаціїє розділом науки криміналістики, предметом пізнання якого є окремі закономірності сучасних наукових галузей знань і створення на їх основі технічних засобів та методів збирання і подання джерел доказової інформації.

Техніка — це широке поняття, що означає засоби людської діяльності, засоби праці, "інструментарій, який дозволяє зробити працю більш продуктивною та менш рутинною".

Розслідування є діяльність уповноваженихна це осіб, а засоби їх праці — це техніка, технічні засоби, а саме: прилади, інструменти, різне приладдя.

Технічні засоби, що використовуютьсядля роботи з кримі­налістичною інформацією в ході розслідування та попередження злочинів, прийнято називати криміналістичною технікою. Зараз це поняття має два значення. Перше — означає розділ науки криміналістики, що має свій предмет і систему теоретичних положень, які лежать в основі засобів та методів збирання криміналістичної інформації у кримінальному судочинстві. Друге — сукупність технічного обладнання, апаратури, приладів, інструментів та комплектів, різноманітних пристосувань і матеріалів, що застосовуються для збирання та дослідження речових джерел доказів.

Ось чому криміналістична техніка — це розділ науки криміналістики, що об'єднує систему теоретичних положень та розроблених на їх основі технічних засобів і методів збирання та подання криміналістичної інформації з метою розкриття та попередження злочинів.

Структура розділу "криміналістична техніка" вміщує: наукові засади, судову фотографію, трасологію, балістику, техніко-криміналістичне дослідження документів, криміналістичне дослідження письма, габітологію, кримінальну реєстрацію, основи теорії і техніку звуко- та відеозапису, основи і засоби криміналістичної одорології.

Криміналістична техніка застосовується не тільки для виявлення та фіксації матеріальних джерел — слідів злочину. Вона розробляє засоби та спеціальні прийоми отримання із матеріальних джерел доказової інформації. Вміння на місці події "читати" сліди злочину — одна із важливих якостей сучасного слідчого. Сучасні технічні засоби та методи, що використовуються у криміналістиці,— це складні прилади і пристрої, запозичені із різних природничих та технічних наук, багато з них використовуються без жодних переробок, створюються лише спеціальні методики для дослідження криміналістичних об'єктів. Разом з тим, багато запозичених засобів переробляються і набувають специфічного криміналістичного характеру. Так, для судової вимірювальної зйомки перероблений звичайний фотоапарат, а для стереозйомки у слідчий чемодан була вміщена стереоплівка. Для панорамування по колу створена спеціальна панорамна штативна голівка. Для фотозйомки через незначні отвори винайдені світоводи. Використання спеціальної телеоптики "МТО-1000", "Фотоснайпера-ФС-12" дозволяє здійснювати впізнавальну зйомку злочинця на відстані 600—800 м. Сучасні кінокамери, відеокамери широко використовуються для фіксації слідчих дій та оперативних заходів таємно. Швидкісна кінокамера типу "ЖЛВ-2" з експертною метою може сфотографувати момент руйнування перешкоди снарядом, зіткнення транспортних засобів, механізми вибуху, пострілу і навіть кулю, що летить, оскільки камера здійснює 4,5 млн кадрів/сек [II].

Пошукова криміналістична техніка використовується для виявлення тайників, похованих трупів, наркотиків, кольорових металів, коштовностей.

Прилад "Блесна" диференціює кольорові метали, що знаходяться у тайнику, "Трупошукач" виявляє закопані в землю біологічні об'єкти (трупи, органічні сполуки, речовини, що розкладаються тощо). Рівень сучасної криміналістичної техніки такий, що дозволяє аналізувати сліди запаху та визначати тайники з наркотиками, вибуховими речовинами. Складна криміналістична техніка та створені методики дослідження звукових слідів дають можливість вирішувати питання розшуку злочинців за їх голосами (фонограми усної мови) і навіть виконувати, здавалося б фантастичні за своєю складністю завдання, а саме: відшукувати сховані об'єкти (трупи, предмети) по фонограмі, усної мови допитуваного за спеціальною методикою. У наш час технічні засоби використовуються у боротьбі зі зло­чинністю для розв'язання таких задач:

1) фіксація слідчих дій і оперативних заходів, пошуку і попереднього дослідження речових джерел інформації слідчим, особою, що проводить дізнання, судом;

2) виконання судових експертиз в державних експертних та не-експертних установах, а також приватними експертами;

3) проведення профілактичної роботи;

4) здійснення правоохоронної діяльності громадськими організаціями і окремими громадянами.

5. Криміналістична тактика. Термін "тактика" запозичений з військової галузі знань і означає мистецтво керування військами. Військова тактика досліджує закономірності, характер і зміст бою, розробляє засоби його підготовки і ведення. При розкритті злочинів не ведеться бойових дій. Разом з тим слідчий у багатьох випадках перебуває в конфліктній ситуації із злочинцем, а часом із деякими учасниками процесу розслідування, наприклад, лжесвідком, адвокатом. У кожного суб'єкта цього процесу може бути своя лінія поведінки, що відрізняється від версії слідчого. У зв'язку з цим для розв'язання слідчих ситуацій, що виникають, слідчий виробляє свою лінію поведінки і виконання слідчих дій. Він обирає найбільш оптимальні прийоми проведення слідчих дій, визначає послідовність їх виконання і таким чином керує слідством. Звідси походить криміналістичний зміст поняття "тактика", яке повинно вміщувати вчення про прийоми виконання слідчих дій, про керування слідством, його планування та висування версій, використання спеціальних знань і технічних засобів для досягнення ефективності виконуваних слідчих дій та організаційних заходів з метою розкриття та попередження злочинів.

Криміналістична тактика — це розділ науки криміналістики, що займається розробкою прийомів проведення слідчих дій, загальних тактичних рекомендацій про організацію і планування процесу слідства. Основним елементом криміналістичної тактики є поняття при­йому. Тактичний прийом — це найбільш ефективний спосіб дії у тій ситуації, що склалася, при розкритті злочинів. Тактичні прийоми можуть мати законний і факультативний характер. Законні тактичні прийоми названі у кримінально-процесуальному законі і повинні обов'язково виконуватись при виконанні слідчих дій. Наприклад, тактичні прийоми допиту неповнолітнього свідка ретельно викладені у ст. 168 КПК України, прийоми виконання обшуку — ст. 177 КПК України, виконання огляду — ст. 191 КПК України.

Рекомендаційний тактичний прийом має альтернативний характер і його використання є прерогативою слідчого. Наприклад, протоколювання слідчих дій є законним прийомом фіксації, а фотографування — факультативним. Присутність понятих під час обшуку — обов'язкова, цей тактичний прийом має законний і процесуально-удостовірчий характер, тоді як участь фахівця при обшуці не обов'язкова. Застосування факультативних прийомів залежить від слідчої ситуації, що склалася, та кваліфікації слідчого. Разом з тим використання факультативних тактичних прийомів підвищує якість слідства, дозволяє результати слідчих дій подати суду у більш зро­зумілій і переконливій формі.

Слід підкреслити, що більшість тактичних прийомів, розроблених криміналістами, мають факультативний характер і складають предмет криміналістичної тактики.

Розслідування — це виконання сукупності слідчих дій, оперативних та організаційних заходів, кожне з яких за своєю суттю — діяльність. Внаслідок чого, тактичний прийом — це дійова процедура, що ґрунтується на психологічних закономірностях спілкування слідчого з учасниками процесу розслідування. Тому тактика як розділ криміналістики повинна включати у свій предмет основи психології спілкування як самостійну окрему теорію.

Спочатку тактика називалась "кримінальною". Пізніше її почали називати "слідчою тактикою", підкреслюючи тим самим, що вона розглядає "інструментарій" лише слідчого. Криміналістична тактика — поняття більш широке, бо вмішує "інструментарій" не тільки слідчого, але й суду. Тому з'явилось у криміналістиці вчення — "Тактика судового слідства". У зв'язку з цим потрібно вважати, що поряд з адвокатською етикою може існувати тактика судового захисту на досудовому слідстві і в суді.

Зміст криміналістичної тактики охоплює такі слідчі дії: огляд, допит, обшук, впізнання, затримання, відтворення обстановки та обставин події, перевірку показань на місці, освідування, експертизу, які утворюють її систему. Останнім часом криміналістична тактика поповнилась такими новими тактичними засобами, як: "тактична операція", "тактична комбінація", тактичне рішення", слідча ситуація", "психологічна засідка", "слідча хитрість" тощо, які збагачують мову і зміст криміналістичної тактики як галузі криміналістичних знань.

6. Криміналістична методика абометодика розслідування окремих видів злочинів як розділ науки криміналістики є системою наукових положень і рекомендацій, що базуються на них, щодо розслідуван­ня і попередження вбивств, розкрадань, крадіжок, розбоїв та інших злочинів. Вона охоплює загальні положення,що торкаються розслідування будь якого злочину, криміналістичну характеристику і часткові методики, які визначають порядок розслідування конкретних видів злочинів. У методиці розслідування реалізуються криміналістична технікаі тактика на основі методологічних положень науки (загальної теорії).

Усі розділи криміналістики закономірно взаємопов'язані. Окреме використання засобів криміналістичної техніки дозволяє лише знайти і дослідити джерело інформації, але не дає рекомендацій, як і в якій послідовності, якими прийомами збирати і використовувати їх у розкритті та розслідуванні. Цю задачу розв'язує криміналістична тактика. Розроблені нею прийоми і рекомендації є організуючим початком виконання певних слідчих дій, вибору тактики поведінки слідчого у тій ситуації, яка склалася, для забезпечення швидкого розкриття і розслідування злочинів. Наприклад, знайдений відбиток пальця несе лише частку інформації, прийоми використання якої у доказуванні розробляє криміналістична тактика. Процедура використання відбитка пальця руки складається з таких прийомів:

— дослідження відбитка і встановлення його придатності для використання у картотеці ідентифікації;

— перевірки за допомогою картотеки відбитків пальців рук з місць нерозкритих злочинів;

— перевірки за картотекою осіб, котрі перебувають під

адміністративним наглядом і на місцевому оперативному обліку;

призначення дактилоскопічної експертизи для ідентифікації особи за відбитком пальця.

Ця послідовність дій є конкретною тактичною рекомендацією для діяльності слідчого щоразу, коли знайдений відбиток пальця є джерелом доказів.

Отже, суть криміналістичної методики можна подати як практичну реалізацію в діяльності органів дізнання і досудового слідства засобів криміналістичної техніки разом з прийомами і рекомендаціями криміналістичної тактики для розкриття, розслідування і попередження злочинів.

Методика розслідування як інтелектуальна діяльність слідчого вміщує оцінку зібраної доказової інформації і на основі кримінально-процесуальних, техніко-криміналістичних і тактичних знань прийняття процесуальних і непроцесуальних рішень. Достовірність і обґрунтованість обраного рішення залежить від кількості і якості зібраної інформації, професійних знань і досвіду слідчого. Звідси створення банків криміналістичних знань і банків доказової інформації, використання машинних засобів збирання, обробки, зберігання і видавання інформації користувачу є важливим етапом у сучасній методиці розслідування злочинів. Цей новий напрям являє собою теорію інформаційного забезпечення прийняття рішень, основи якої повинні входити у предмет криміналістичної методики.

Таким чином, предмет криміналістичної методики є сукупністю часткових методик розслідування окремих видів злочинів, а також вчення про криміналістичну характеристику, вчення про класифікацію злочинів, вчення про розкриття злочинів по "гарячим слідам", формах і методах взаємодії з органами дізнання, державними, громадськими організаціями, окремими громадянами, які беруть участь у розкритті та розслідуванні злочинів.


Читайте також:

  1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
  2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
  3. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  4. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
  5. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
  6. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
  7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
  8. VI. Узагальнення та систематизація знань
  9. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
  10. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  11. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
  12. Автоматична система сигналізації




Переглядів: 1119

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Завдання криміналістики | Закони розвитку науки криміналістики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.008 сек.