• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Уряд в зарубіжних країнах.

Уряд – це колегіальний орган виконавчої влади, який наділений загальною компетенцією і здійснює керівництво державним управлінням.

У світі існують такі офіційні назви урядів:

· Федеральний уряд – Німеччина;

· Рада міністрів (уряд) – Франція;

· Державна рада – Китай;

· Федеральна рада – Швейцарія;

· Уряд – Чехія.

Але існують держави в яких такого колегіального органу не існує, а міністри, кожен зокрема, підпорядковані президенту (США).

Як правило, до складу урядів входять:

1. прем’єр-міністр, який очолює уряд:

· прем’єр Державної ради в КНР;

· міністр-голова в Болгарії;

· державний міністр в Швеції;

2. міністри;

3. державні міністри;

4. державні секретарі;

5. парламентські секретарі, які забезпечують зв’язок уряду і міністрів з парламентськими структурами;

6. міністри без портфеля – це особи, які не керують відомствами, але на засіданнях уряду мають право вирішального голосу.

У Великобританії назви посад міністрів є особливими, вони не дають характеристики посади міністра:

· лорд-канцлер – міністр юстиції;

· лорд-охоронець печатки, канцлер казначейства (міністр фінансів).

Досить часто в складі уряду утворюються більш вузькі структури, які можуть виконувати деякі повноваження уряду.

Науковці виділяють 4 форми таких таких органів:

1. уряд і кабінет (Великобританія, Індія). Уряд складається приблизно з 95 членів і ніколи не збирається в повному складі. Кабінет керує країною і засідає 1-2 рази на тиждень. Склад кабінету (приблизно 20 міністрів) формує прем’єр міністр із числа уряду.

2. рада міністрів і рада кабінету (Франція, франкомовні країни Африки).

Засідання ради міністрів – це офіційні засідання уряду, які проводяться під головуванням президента;

Засідання ради кабінету проходять під головуванням прем’єр-міністра, як правило, щоразу за особливим дорученням президента; на них розглядаються оперативні питання.

3. Президія або бюро уряду (в країнах тоталітарного соціалізму, в постсоціалістичних державах), до складу якої входять прем’єр-міністр, його заступники, іноді деякі міністри. Вирішує багато важливих питань.

4. Міжвідомчі комітети або комісії, які об’єднують групи споріднених міністерств.

Прем’єр-міністр відіграє особливу роль в уряді:

· Від нього залежить підбір кандидатур до складу уряду;

· В нього є особистий секретаріат;

Державна рада – консультативний орган уряду, який складається з вищих осадових осіб і вчених-юристів (Франція, Італія).

Вона попередньо розглядає акти уряду.

Спосіб формування уряду залежить від форми правління і може бути:

1. парламентським;

2. непарламентським.

Види урядів:

Відповідальність уряду і його членів залежить від того, чи вчинені ними ті чи інші правопорушення при виконанні службових обов’язків чи в якості приватних осіб.

В деяких країнах передбачений міністерський імунітет – міністр постає перед судом на підставі постанови парламенту і суд здійснюється особливим судом.

Види відповідальності уряду і його членів:

І. Політична

1. Перед парламентом (вотум недовіри)

2. Перед главою держави (зміщення з посади президентом)

3. Перед прем’єр-міністром (зміщення з посади прем’єр-міністром)

ІІ. Кримінальна

В деяких судах суд здійснюється особливим судом –

Франція – Високий суд правосуддя;

Польща – Державний трибунал;

Італія – Конституційний суд

ІІІ. Цивільна

Позови по відношенню до уряду і міністрів за спричинену шкоду фізичним і юридичним особам у випадку порушення законів при виконанні службових обов’язків.

ІV. Дисциплінарна

Виражена у стягненнях, які застосовуються до міністрів президентом або прем’єр-міністром за недоліки у роботі.

Міністерства і відомства є галузевими органами виконавчої влади, які мають спеціальну компетенцію у відповідних сферах державного управління.

Міністерствами керують відповідні міністри.

Всередині міністерств створюються дирекції, управління, департаменти, відділи. Ними керують начальники, які призначаються міністрами.

Читайте також:

1. Автономні утворення у зарубіжних державах
2. Аналіз зарубіжних концепцій менеджменту
3. Бюджетний устрій в зарубіжних країнах. Організація бюджетного процесу
4. В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
5. Визначення конституційного права зарубіжних країн.
6. Визначення обліку та його користувачі в зарубіжних країнах
7. Громадянство в зарубіжних країнах: порядок набуття та втрати.
8. Державне регулювання відносин у сільському господарстві зарубіжних країн
9. Джерела конституційного права в зарубіжних країнах.
10. Додаткова компетенція зарубіжних парламентів.
11. Економічні функції держави у розвинутих країнах.
12. Загальне і особливе в конституціях зарубіжних країн.

Переглядів: 6439