Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Поняття та загальна характеристика керівництва.

А.П.Лукашин

Якщо в людині немає даних, щоб стати керівником, її вчи не вчи - не навчиш.

Тема 9. Лідерство

Контрольні запитання

1. У чому полягає сутність і особливості контролювання?

2. Дайте характеристику завдань контролю.

3. Дайте класифікацію контролю за різними ознаками.

4. Назвіть основні етапи процесу контролювання.

5.Дайте характеристики ефективного контролю.

6.Назвіть переваги та недоліки основних методів вимірювання .

7.У чому сутність системи контролювання виробничих процесів ?

8.Чому, на Вашу думку, контроль повинен бути гнучким?

9.Наведіть конкретні приклади взаємодії процесів планування контролю.

 

Рекомендована література: Основна [1–3; 5]

Додаткова [2; 8; 10; 11; 13; 31]

 

9.1.Поняття та загальна характеристика керівництва.

9. 2.Типологія керівників та лідерів.

9.3.Стилі управління та їхня характеристика.

9.4.Теорії лідерства.

Центральною фігурою в управлінні будь-якою організацією чи її підрозділом є менеджер-керівник, який забезпечує процес керівництва. Керівництво здійснюєть­ся за допомогою функцій і методів менеджменту, комунікацій тощо шляхом прийняття управлінських рішень.

Керівництвоце цілеспрямований вплив осіб, наділених функціями й компетенцією керівників, на колективи, тобто взаємодія керівників і виконавців. Керівництво є об'єднувальною функцією менеджменту.

Скла­довими процесу керівництва є:

- навички особистого впливу на підлеглих;

- засоби комунікацій;

- методи формування мотивів трудової поведінки підлеглих.

Забезпеченню ефективного керівництва сприяють такі основні елементи:

- ініціативність;

- інформованість;

- захист своєї думки;

- прийняття рішень;

- розв'язання конфліктних ситуацій;

- критичний аналіз своїх дій.

Основні завдання керівника:

- керувати - надавати точні вказівки підлеглим і стежити за їх виконанням;

- направляти - спостереження за виконанням завдань та об­говорення рішень із працівниками, підтримання їх ініціативи та врахування внесених ними пропозицій;

- підтримувати - надання працівникам допомоги у виконан­ні завдань, поділ з ними відповідальності за правильно прийняте рішення;

- делегувати повноваження — передача частини своїх повно­важень виконавцям, покладання на них відповідальності за при­йняття приватних рішень і досягнення мети підприємства.

Якості, якими повинен володіти керівник:

- ділові ( компетентність, економічне мислення, знання основ науки управління);

- організаторські (контактність , психологічний такт, емоційно-вольова стриманість);

- особисті (енергійність, ініціативність, вимогливість, рішучість,оптимізм);

- морально-політичні (відданість інтересам держави, трудовому колективу,інтелігентність,широке коло захоплень).

Щоб виконувати функції керівника, йому потрібно мати владу, тобто можливість впливати на поведінку інших. Вплив — це будь-яка поведінка однієї людини, яка вносить зміни до поведінки, стосунків, відчуттів і т.ін. іншої людини. Конкретні засоби, за до­помогою яких люди справляють вплив один на одного, можуть бути найрізноманітнішими: прохання, вказівка, погроза та ін. Вплив, який має керівник, ґрунтується на його авторитеті,він буває:

-формальний —- визначений посадою;

-реальний — визначений підлеглими і керівництвом. Вплив керівника на колектив зумовлений його лідерськими якостями.

Владу можна визначити як можливість впливати на поведінку інших людей.

Усі керівники мають владу, однак і підлеглі мають владу над керівниками. Підлеглих формально ніхто не наділяє владою, але фактично вони її мають. Завжди існує небезпека, що працівники у відповідь, наприклад, на неправомірні вимоги керівника стануть йому протидіяти, знижувати рівень продуктивності праці. Тому керівник мусить прагнути до встановлення балансу влади.Щоб забезпечити баланс влади керівників і підлеглих, використовують делегування повнова­жень і відповідальності, тобто менеджер у процесі виконання функцій керування частину своєї компетенції передає підлег­лим.

Закон балансу влади:рівень впливу владної особи А на осо­бу В дорівнює ступеню залежності особи В від А.

Рис 9.1. Закон балансу влади

Влада ґрунтується на звер­ненні до активних потреб працівника. Це фізіологічні та соціальні потреби, потреби в захисті, повазі та самовираженні.

Вирізняють такі основні форми влади:

1.Влада, яка базується на примушенні – спонукання людей до діяльнос­ті всупереч їхньому бажанню (зауваження, догани, штрафи, зві­льнення). Це вплив на підлеглих переважно через страх (страх втратити роботу, бути незахищеним тощо).

Недоліками застосування цієї форми влади є те, що вона часто призводить до великих витрат на управління, до відсутності дові­ри до керівництва, виникнення незадоволеності роботою та пасив­ного відношення до використання своїх функцій тощо.

2.Влада, яка базується на винагороді – виконавець вірить, що керівник має можливість задовольнити його життєві потреби. Використовує такі інструменти, як збільшення зарплат, просунення по службі, користування ви­знанням.

Недоліки такої влади полягають у тому, що:

1) традиції можуть бути спрямовані проти змін;

2) може погано використовуватися потенціал працівника, ос­кільки його здібності залишаються непоміченими, через те що цей працівник не входить до формальної групи;

3) немає тісного зв'язку між традиціями і винагородами, з од­ного боку, та задоволенням своїх власних потреб — з іншого.

3.Експертна влада – полягає у впевненості підлеглих щодо наявно­сті у керівника спеціальних знань, які дають йому можливість ке­рувати підлеглими.

Недоліками експертної влади є те, що:

а) розумна віра менш стійка, ніж вплив харизматичної особис­тості;

б) у підлеглого може виявитися більше влади, ніж у керівника, а це часто призводить до виникнення виробничих конфліктів.

4.Еталонна влада (влада прикладу) – формується на засадах харизми, тобто на силі особистих якостей або здібностей лідерів. При цьому велике зна­чення мають характеристики харизматичних особистостей керів­ників (менеджерів):

а) впливова зовнішність;

б) незалежність характеру;

в)енергійність.

До недоліків еталонної влади відносять деяку самовпевненість керівника та можливість його відмови від інших видів влади.

5.Традиційна влада – ґрунтується на переконанні підлеглого у праві керівника давати розпорядження, які підлеглий зобов'язаний вико­нувати, тому цю владу називають традиційною, оскільки вона випливає з ієрархічної побудови структури управління організацією.

У зв'язку із зростанням рівня освіти, піднесенням добробуту працівників керівникам усе важче забезпечувати досягнення цілей, використовуючи тільки механізм влади. Сучасні керівники шука­ють шляхи для забезпечення впливу на підлеглих, що ґрунтуються на співробітництві. Такий вплив може здійснюватися у формі переконання і участі.

Основні форми впливу

Переконання – ефективна передача своєї точки зору. Базується на владі прикладу чи владі експерта, але відрізняється тим, що виконавець повністю розуміє що він робить і навіщо.Вплив через участь – менеджер залучає підлеглого до прийняття рішень і сприяє вільному обміну інформацією.

 


Читайте також:

  1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
  3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
  4. II. Поняття соціального процесу.
  5. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
  6. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  7. А/. Поняття про судовий процес.
  8. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
  9. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
  10. Автокореляційна характеристика системи
  11. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  12. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії




Переглядів: 963

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Система контролю. | Типологія керівників та лідерів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.018 сек.