Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Поняття та загальна характеристика керівництва.

А.П.Лукашин

Якщо в людині немає даних, щоб стати керівником, її вчи не вчи - не навчиш.

Тема 9. Лідерство

Контрольні запитання

1. У чому полягає сутність і особливості контролювання?

2. Дайте характеристику завдань контролю.

3. Дайте класифікацію контролю за різними ознаками.

4. Назвіть основні етапи процесу контролювання.

5.Дайте характеристики ефективного контролю.

6.Назвіть переваги та недоліки основних методів вимірювання .

7.У чому сутність системи контролювання виробничих процесів ?

8.Чому, на Вашу думку, контроль повинен бути гнучким?

9.Наведіть конкретні приклади взаємодії процесів планування контролю.

Рекомендована література: Основна [1–3; 5]

Додаткова [2; 8; 10; 11; 13; 31]

9.1.Поняття та загальна характеристика керівництва.

9. 2.Типологія керівників та лідерів.

9.3.Стилі управління та їхня характеристика.

9.4.Теорії лідерства.

Центральною фігурою в управлінні будь-якою організацією чи її підрозділом є менеджер-керівник, який забезпечує процес керівництва. Керівництво здійснюється за допомогою функцій і методів менеджменту, комунікацій тощо шляхом прийняття управлінських рішень.

Керівництво — це цілеспрямований вплив осіб, наділених функціями й компетенцією керівників, на колективи, тобто взаємодія керівників і виконавців. Керівництво є об'єднувальною функцією менеджменту.

Складовими процесу керівництва є:

- навички особистого впливу на підлеглих;

- засоби комунікацій;

- методи формування мотивів трудової поведінки підлеглих.

Забезпеченню ефективного керівництва сприяють такі основні елементи:

- ініціативність;

- інформованість;

- захист своєї думки;

- прийняття рішень;

- розв'язання конфліктних ситуацій;

- критичний аналіз своїх дій.

Основні завдання керівника:

- керувати - надавати точні вказівки підлеглим і стежити за їх виконанням;

- направляти - спостереження за виконанням завдань та обговорення рішень із працівниками, підтримання їх ініціативи та врахування внесених ними пропозицій;

- підтримувати - надання працівникам допомоги у виконанні завдань, поділ з ними відповідальності за правильно прийняте рішення;

- делегувати повноваження — передача частини своїх повноважень виконавцям, покладання на них відповідальності за прийняття приватних рішень і досягнення мети підприємства.

Якості, якими повинен володіти керівник:

- ділові ( компетентність, економічне мислення, знання основ науки управління);

- організаторські (контактність , психологічний такт, емоційно-вольова стриманість);

- особисті (енергійність, ініціативність, вимогливість, рішучість,оптимізм);

- морально-політичні (відданість інтересам держави, трудовому колективу,інтелігентність,широке коло захоплень).

Щоб виконувати функції керівника, йому потрібно мати владу, тобто можливість впливати на поведінку інших. Вплив — це будь-яка поведінка однієї людини, яка вносить зміни до поведінки, стосунків, відчуттів і т.ін. іншої людини. Конкретні засоби, за допомогою яких люди справляють вплив один на одного, можуть бути найрізноманітнішими: прохання, вказівка, погроза та ін. Вплив, який має керівник, ґрунтується на його авторитеті,він буває:

-формальний —- визначений посадою;

-реальний — визначений підлеглими і керівництвом. Вплив керівника на колектив зумовлений його лідерськими якостями.

Владу можна визначити як можливість впливати на поведінку інших людей.

Усі керівники мають владу, однак і підлеглі мають владу над керівниками. Підлеглих формально ніхто не наділяє владою, але фактично вони її мають. Завжди існує небезпека, що працівники у відповідь, наприклад, на неправомірні вимоги керівника стануть йому протидіяти, знижувати рівень продуктивності праці. Тому керівник мусить прагнути до встановлення балансу влади.Щоб забезпечити баланс влади керівників і підлеглих, використовують делегування повноважень і відповідальності, тобто менеджер у процесі виконання функцій керування частину своєї компетенції передає підлеглим.

Закон балансу влади:рівень впливу владної особи А на особу В дорівнює ступеню залежності особи В від А.

Рис 9.1. Закон балансу влади

Влада ґрунтується на зверненні до активних потреб працівника. Це фізіологічні та соціальні потреби, потреби в захисті, повазі та самовираженні.

Вирізняють такі основні форми влади:

1.Влада, яка базується на примушенні – спонукання людей до діяльності всупереч їхньому бажанню (зауваження, догани, штрафи, звільнення). Це вплив на підлеглих переважно через страх (страх втратити роботу, бути незахищеним тощо).

Недоліками застосування цієї форми влади є те, що вона часто призводить до великих витрат на управління, до відсутності довіри до керівництва, виникнення незадоволеності роботою та пасивного відношення до використання своїх функцій тощо.

2.Влада, яка базується на винагороді – виконавець вірить, що керівник має можливість задовольнити його життєві потреби. Використовує такі інструменти, як збільшення зарплат, просунення по службі, користування визнанням.

Недоліки такої влади полягають у тому, що:

1) традиції можуть бути спрямовані проти змін;

2) може погано використовуватися потенціал працівника, оскільки його здібності залишаються непоміченими, через те що цей працівник не входить до формальної групи;

3) немає тісного зв'язку між традиціями і винагородами, з одного боку, та задоволенням своїх власних потреб — з іншого.

3.Експертна влада – полягає у впевненості підлеглих щодо наявності у керівника спеціальних знань, які дають йому можливість керувати підлеглими.

Недоліками експертної влади є те, що:

а) розумна віра менш стійка, ніж вплив харизматичної особистості;

б) у підлеглого може виявитися більше влади, ніж у керівника, а це часто призводить до виникнення виробничих конфліктів.

4.Еталонна влада (влада прикладу) – формується на засадах харизми, тобто на силі особистих якостей або здібностей лідерів. При цьому велике значення мають характеристики харизматичних особистостей керівників (менеджерів):

а) впливова зовнішність;

б) незалежність характеру;

в)енергійність.

До недоліків еталонної влади відносять деяку самовпевненість керівника та можливість його відмови від інших видів влади.

5.Традиційна влада – ґрунтується на переконанні підлеглого у праві керівника давати розпорядження, які підлеглий зобов'язаний виконувати, тому цю владу називають традиційною, оскільки вона випливає з ієрархічної побудови структури управління організацією.

У зв'язку із зростанням рівня освіти, піднесенням добробуту працівників керівникам усе важче забезпечувати досягнення цілей, використовуючи тільки механізм влади. Сучасні керівники шукають шляхи для забезпечення впливу на підлеглих, що ґрунтуються на співробітництві. Такий вплив може здійснюватися у формі переконання і участі.

Основні форми впливу

Переконання – ефективна передача своєї точки зору. Базується на владі прикладу чи владі експерта, але відрізняється тим, що виконавець повністю розуміє що він робить і навіщо.Вплив через участь – менеджер залучає підлеглого до прийняття рішень і сприяє вільному обміну інформацією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Система контролю.	\|	Типологія керівників та лідерів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.