Громадянська війна в Югославії

Підсумки виборів 1990 р. в Югославії

Республіка	Партія, що отримала більшість в парламенті	Рішення парламенту
Словенія	Демократична опозиція	¨ У 1991 р. виголошено незалежність Словенії.
Хорватія	Хорватська демократична співдружність	¨ У 1991 р. виголошене створення незалежної держави хорватського народу.
Сербія	Соціалістична партія	¨ Засудив вихід Словенії і Хорватії з Югославії. ¨ Прийняв рішення про введення військ у Словенію і Хорватію ¨ Прийняв рішення про утворення союзу Сербії і Чорногорії у 1993 р.
Чорногорія	Союз комуністів	¨ Прийняв рішення про об’єднання з Сербією в єдину державу – СРЮ.
Македонія	Голоси виборців розподілилися між провідними партіями	¨ У 1992 р. проведений референдум, що підтвердив незалежність республіки.
Боснія і Герцеговина	Національні партії (мусульман, сербів, хорватів) отримали кількість голосів, пропорційну відповідним групам населення	¨ Виголошена незалежність Боснії і Герцеговини у 1991 р.

Національні суперечності (1990-1991 рр.)

Де проявилися	В чому виражалися
У Сербській Крайні (Хорватія), населеній сербами	¨ Серби вимагали надати Сербській Крайні автономію, висловили прагнення приєднатися до Сербії, прийняли Декларацію про суверенітет і автономію. Югославська армія підтримала сербські збройні формування, розпочався збройний конфлікт, припинений за сприяння ООН.
У Боснії і Герцеговині	¨ Ворожнеча між мусульманами, сербами, хорватами, що мешкали тут. ¨ Боснійські серби провели у 1991 р. референдум і виголосили на території свого проживання Республіку Сербську. ¨ Мусульмани і хорвати відстоювали незалежність і цілісність Боснії І Герцеговини, засудили створення Республіки Сербської, але у 1992 р. боснійські хорвати виголосили створення власної держави.

1992 р.

¨ У ході воєнних дій у Боснії і Герцеговині сербські загони здобули ряд перемог над мусульманами і боснійськими хорватами, зайняли столицю Боснії і Герцеговини – Сараєво. ¨ Розпочався терор по відношенню до мирного населення, що мав, як правило, національне забарвлення. ¨ ООН, НАТО звинуватили СРЮ у розпалюванні конфлікту у Боснії і Герцеговині, прийняли рішення накласти міжнародні санкції на Сербію та Чорногорію.

1993-1994 рр.

¨ Серби контролюють 70 % земель Боснії і Герцеговини. ¨ Бойові дії набувають позиційного характеру.

1995 р.

¨ Республіка Сербська, що знаходилась в умовах суцільної блокади, виснажила власний воєнний потенціал. ¨ Міжнародна Контактна група запропонувала план врегулювання конфлікту, але боснійські серби відмовились його прийняти. ¨ Армія Республіки Хорватії контролювала частину території Сербської Крайни. ¨ У серпні-вересні авіація НАТО на підтримку хорватів та мусульман піддала бомбардуванню сербські воєнні та промислові об’єкти у Боснії. ¨ У жовтні було підписано перемир’я. ¨ У листопаді в американському місті Дейтоні Контактна група розробила пакет мирних документів, що в грудні були підписані у Парижі президентом Сербії С.Мілошевичем, президентом Хорватії Ф.Туджманом, Головою Президії Боснії і Герцеговини А. Ізетбеговичем і керівниками країн – членів Контактної групи – президентами Б.Клінтоном, Ж.Шираком, прем’єр-міністрами Дж.Мейджором, В.Чорномирдіним, канцлером Г.Колем. ¨ У відповідності до мирної угоди Боснія і Герцеговина залишались єдиною країною, що складалася з Мусульмансько-хорватської федерації і Республіки Сербської.

У 1995 р. бої у Боснії і Герцеговині були припинені, але ворожість серед різних етнічних груп зберігалась. В 1996 р. у Сербії було обрано президентом С.Мілошевича, лідера Соціалістичної партії. С.Мілошевич був виразником інтересів тієї частини населення, що виступала за єдність Югославії, захист національних інтересів сербів. Він намагався проводити політику, незалежну від НАТО і МВФ, сподівався на допомогу і підтримку Росії, Білорусії, інших республік СНД. Одночасно сербський лідер брав участь у міжнародних переговорах і консультаціях щодо мирного врегулювання в Югославії. Ця позиція Сербії викликала протистояння, що переросло у збройний конфлікт: у 1999 р. без оголошення війни авіація НАТО піддала Югославію масованому бомбардуванню під приводом невиконання С.Мілошевичем Дейтонських угод. Бомбардування посилили воєнні дії на теренах Югославії, між сербською і албанською общинами в Косово. Росія засудила бомбардування, але безпосередньо в конфлікт не втрутилась, воєнні допомоги Сербії не надала.

Після припинення бомбардувань на територію Косово були введені війська НАТО, Росії, інших країн. Миротворці доклали зусиль для роз’єднання ворогуючих сторін. Поступово зусиллями країн Заходу Косово фактично виводиться з-під юрисдикції Югославії. Після врегулювання в СРЮ були проведені вибори. Підсумки вибрів викликали політичний скандал. Для його врегулювання було потрібно провести другий тур голосування. Але цього не відбулося.

У 2000 році в столиці СРЮ Бєлграді почались збройні демонстрації з вимогами затвердити президентом країни В.Коштуніцу – лідера демократичного руху. Парламент був спалений і зруйнований демонстрантами. С.Мілошевич пішов у відставку. Країни НАТО і Росія схвалили зміну влади, що відбулася у Бєлграді.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Югославія у 1945-1975 р.	\|	Розпад колоніальної системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.