• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Етапи контролю та методика їхнього здійснення. 5 страница

Державна податкова служба України виконує свої функції
згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні». За структурою і підпорядкованістю органи ДПС є систе­мою органів державної виконавчої влади, яка діє при Міністерстві фінансів України і складається з Державної податкової адміністрації (ДПА) України, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій (ДПІ) у районах, містах і районах у містах. Крім того, до складу органів державної податкової служби входять відповідні спеціальні підрозділи для боротьби з податковими правопорушеннями — податкова міліція.

Податкові органи здійснюють камеральні та документальні перевірки.

Камеральні перевірки здійснюються в момент отримання податкових декларацій та розрахунків і спрямовані на контроль:

— повноти та своєчасності подання податкової звітності та розрахунків;

— дотримання вимог щодо порядку заповнення поданих документів;

— узгодженості звітних даних;

— послідовності даних у податковій звітності та їхньої відпо­відності складеним розрахункам податків і платежів до бюджету;

— арифметичної точності підрахунків сум тощо.

Документальні перевірки проводяться безпосередньо на підприємствах для контролю правильності нарахування та своєчасності сплати податків і зборів. Документальні перевірки проводяться як планові, так і позапланові.

Планові документальні перевірки здійснюються відповідно до річних планів роботи податкового органу та квартальних графіків відносно підприємств, що допускають грубі порушення податкового законодавства, мають значні обсяги діяльності чи отримали значні суми прибутку. Документальні планові перевірки проводяться не рідше одного разу на два роки, але не частіше одного разу на рік.

Позапланові (зустрічні) документальні перевірки проводяться відносно підприємств, діяльність яких пов’язана з діяльністю під­приємства, на якому проводиться планова документальна перевірка.
Зазвичай органами ДПС ці перевірки можуть здійснюватись як
тематичні перевірки з окремих питань.

Документальна перевірка платників податків проводиться згід­но з програмою перевірки, яка містить перелік питань, що перевіряються.

Для проведення перевірки податковий інспектор повинен мати належним чином оформлене посвідчення на перевірку. За результатами перевірок складаються акти, які підписуються особами, що здійснювали перевірку, керівником та головним бух­галтером підприємства. На відміну від актів ревізій, що складаються органами ДКРС, при податковому контролі використовуються спеціальні бланки актів перевірки, які відрізняються за формою, структурою, реквізитами, послідовністю висвітлення наслідків перевірки. Так, за результатами документальної перевірки платників податків складається акт на бланку ДПА, у якому зазначаються факти виявлених перевіркою порушень і визначаються суми податкового зобов’язання платника податків та пені за несвоєчасну сплату податків до бюджету. Податковий інспектор безпосередньо в акті дає вказівки про внесення цих сум у відповідних розмірах до бюджету і на спеціальний рахунок ДПІ в десятиденний термін з дня складання акта. В акті
також зазначається про прийняття постанови про вилучення
документів, номери та серії складених протоколів про адміністра­тивні правопорушення з боку керівника й головного бухгалтера.

Рішення про застосування фінансових санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає начальник ДПІ або його заступник за встановленою формою у двох примірниках, перший з яких надсилається керівнику перевіреного підприємства, а другий залишається в податковому органі для внесення відповідних записів у картках особових рахунків платників податку та для здійснення контролю за виконанням рішень.

Платники податків можуть оскаржувати результати перевірки і звертатися до податкового органу за місцем реєстрації (або до вищого за підпорядкованістю податкового органу) протягом 10 днів з дня отримання податкового повідомлення (або відповіді про повне чи
часткове незадоволення скарги) зі скаргою про необхідність перегляду цього рішення, яка подається письмово та може супроводжуватися документами й розрахунками. Крім того, результати перевірки можуть бути оскаржені в судовому порядку. Сума податкового зобо­в’язання, що оскаржується платником податків у відповідному порядку, вважається неузгодженою і тому виконанню не підлягає.

Нормативно-правова базаохоплює закони України щодо організації податкової служби, системи оподаткування в цілому та за видами податків (див. перелік рекомендованої літератури за темою).

Основні напрями та послідовність перевірки розрахунків платників податків з бюджетом:

1) перевірка повноти реєстрації підприємства, що перевіряєть­ся, як платника за видами державних і місцевих податків і зборів, цільових державних позабюджетних фондів, виходячи з аналізу специфіки його підприємницької діяльності;

2) контроль правильності відображення в бухгалтерському обліку результатів попередніх перевірок податковими та іншими контролюючими органами;

3) контроль правильності визначення бази оподаткування;

4) перевірка правильності застосування ставок податків, зборів і платежів;

5) перевірка правильності розрахунку сум податків;

6) перевірка правомірності застосування пільг при розрахунку та сплаті податків;

7) контроль правильності, повноти та своєчасності перерахування (сплати) податків, зборів і платежів до бюджету;

8) перевірка правильності складання і своєчасності подання податкової звітності за видами податків, зборів, платежів;

9) перевірка правильності оформлення первинних документів, ведення бухгалтерського обліку розрахунків з бюджетом та організації аналітичного і синтетичного обліку за рахунком 64;

10) перевірка правильності ведення податкового обліку.

Перевіряючи розрахунки з податку на додану вартість, треба знати, що згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» платниками податку є підприємства, що мають обсяг оподатковуваних операцій із продажу товарів (робіт, послуг) протягом якогось періоду з останніх 12 календарних місяців, який перевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Основні напрямидокументальної перевірки розрахунків з податку на додану вартість:

1. Перевірка належності суб’єкта підприємницької діяльності до платників ПДВ. При цьому основна увага звертається на те, чи зареєструвався суб’єкт підприємницької діяльності як платник у податковому органі та чи подає податкову декларацію з ПДВ у встановлені терміни. Якщо за обсягом оподатковуваних операцій підприємство не підпадає під визначення платника ПДВ, то воно подає податкову декларацію за скороченою формою.

2. Оцінка стану розрахунків за ПДВ проводиться на підставі аналізу даних фінансової звітності про наявність заборгованості перед бюджетом та інформації аналітичного обліку про залишки на рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами». Шляхом порівняння даних аналітичного обліку за субрахунками 643 «По­даткові зобов’язання» і 644 «Податковий кредит» (у відомості 3.6) з даними синтетичного обліку в журналі 3 перевіряється правильність визначення оборотів і залишків за цими субрахунками. Уточняється програма подальшої документальної перевірки розрахунків за ПДВ по місяцях ревізованого періоду.

3. Перевірка повноти оборотів та обсягів операцій із продажу товарів (робіт, послуг) за звітний період, які є об’єктами оподаткування і зазначені в податковій декларації з ПДВ. Шляхом порівняння суми, зазначеної в декларації, з даними книги обліку продаж товарів (робіт, послуг), записами на рахунках 30 «Каса», 31 «Ра­хунки в банках» (відомості 1.1, 1.2), 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» (відомість 3.1), 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» (відомість 3.3), 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» (відомість 3.2), 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (журнал 3) та за кредитом субрахунку 641 «Розрахунки за податками». У разі необхідності як джерела інформації використовуються: договори купівлі-продажу (міни, постачання), податкові накладні та інші первинні документи. Слід упевнитися, що за кредитом субрахунку 641 відображено всі суми ПДВ, які показані в податкових накладних та книгах продажу, а також що всі порядкові номери в книзі продажу збігаються з номерами податкових накладних і немає пропусків або втрат накладних.

4. Перевірка правильності визначення бази оподаткування
обсягів продажу. При цьому слід мати на увазі, що база оподаткування обсягів продажу згідно зі ст. 4 закону про ПДВ визначається виходячи з:

а) договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів за вирахуванням ПДВ, що включаються в ціну товарів;

б) вартості будь-яких коштів, матеріальних і нематеріальних активів, які передаються платникові податку;

в) регульованої ціни та фактичноїціни реалізації, але не нижчої звичайної ціни за операціями продажу товарів (робіт, послуг) за такими цінами.

У бухгалтерському обліку операції з продажу товарів (робіт, послуг) відображаються за дебетом рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» і кредитом рахунку 70 «Доходи від реалізації».

Слід також ураховувати, що згідно зі ст. 4 закону про ПДВ до бази оподаткування не зараховуються: вартість поворотної (заставної) тари, якщо вона фактично не була повернена протягом строку позовної давності з моменту її отримання; суми (крім штрафів), які надходять на підставі рішень судових та інших органів за матеріалами розгляду спорів щодо операцій, які оподатковувалися ПДВ. При цьому суми, стягнені з осіб, винних у крадіжках, нестачі, псуванні, пошкодженні цінностей, є об’єктом оподаткування, оскільки в цих випадках право власності переходить на винну особу.

Особлива увага звертається на перевірку дати виникнення податкових зобов’язань, тому що підприємства повинні відображати податкові зобов’язання з дати, котра припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця в оплату товарів (робіт, послуг);

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, який засвідчує виконання робіт (послуг).

5. Перевірка правильності застосування пільг зі сплати ПДВ. Під час перевірки цього напряму слід керуватися п. 3.2 ст. 3 закону про ПДВ, де перелічені операції, що не є об’єктами оподаткування, а також ст. 5 цього Закону, якою передбачено випадки звільнення операцій від оподаткування (продаж продуктів дитячого харчування, друкованої продукції, послуг з освіти, лікарських засобів і медичних виробів, надання послуг у будинках для старих та інвалідів, харчування в закладах освіти, робіт з будівництва та реставрації культових споруд, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи тощо).

6. Перевірка правильності застосування ставок оподаткування податком на додану вартість. За ставкою ПДВ — 20 % оподатковуються всі операції, за винятком операцій, звільнених від оподат­кування, та тих, до яких застосовується нульова ставка ПДВ.

7. Правильність визначення суми податкового кредиту з ПДВ за звітний період перевіряється за даними бухгалтерського обліку відносно операцій:

а) на списання коштів в оплату придбаних цінностей, нематеріальних активів, робіт, послуг — за кредитовими оборотами за рахунками 30, 31, 33 в журналі 1 та оприбуткування товарів (робіт, послуг) — за кредитовими оборотами за рахунками 63, 685 в журналі 3;

б) бартерних операцій — за кредитом рахунку 70 у журналі 6.

Правомірність включення платниками ПДВ сум податку в податковий кредит контролюється шляхом перевірки наявності
та правильності оформлення документів, що підтверджують фактичну оплату ПДВ (рахунків-фактур, податкових накладних, банківських документів, митних декларацій, актів приймання робіт (послуг), транспортних документів, готельних рахунків тощо).
У документах окремим рядком має бути виділена сума ПДВ,
а у випадку наявності пільг зі сплати ПДВ перевіряючий ви­значає правомірність включення суми податку до податкового кредиту.

Більш поглиблена перевірка сум сплаченого ПДВ передбачає з’ясування того, чи дійсно оприбутковані та оплачені за рахунок відповідних джерел фінансування товари придбані для використання на невиробничі потреби. Слід також упевнитись у тому, що на дебет рахунку 641 не потрапили суми ПДВ за операції з придбання сировини чи основних засобів, використаних для виробництва пільгових товарів або товарів, що не є об’єктами оподаткування. Методами нормативного й арифметичного конт­ролю перевіряється ведення бухгалтерського обліку кожної з зазначених операцій протягом звітного періоду та правильність підрахунку та розподілу суми ПДВ в кінці періоду пропорційно питомій вазі оподатковуваних товарів у загальному обсязі виробництва.

8. Перевірка повноти, своєчасності та правильності проведення розрахунків з бюджетом за ПДВ ведеться на підставі даних банківських документів, де зазначені дати й суми, сплачені до бюджету, записів у регістрах бухгалтерського обліку за рахун­ком 64 та у формах фінансової звітності. Здійснюючи перевірку, треба знати, що платник податку може отримати з бюджету відшкодування сум ПДВ. У цьому випадку перевіряється, як відображаються в бухгалтерському обліку підприємства суми отриманого відшкодування та операції погашення заборгованості перед кредиторами — учасниками схеми розрахунків.

Під час перевірки розрахунків за ПДВ варто мати на увазі також поширені останнім часом порушення, коли штучно завищується вартість товарів на експорт або оформляються фіктивні операції на продаж за кордон і, таким чином, штучно збільшується сума ПДВ, яку треба відшкодовувати з бюджету. Перевірка таких випадків потребує знань про існування закордонних фірм-покупців та про світові ринкові ціни на продукцію.

Здійснюючи контроль нарахування та сплати акцизного збору, необхідно знати, що акцизний збір є непрямим податком, який включається в ціну товарів та сплачується до бюджету не виробником продукції, а покупцем. Це не універсальний, а специфічний (індивідуальний) податок, що встановлюється для окремих видів товарів за диференційованими ставками згідно з Переліком підакцизних товарів та ставок збору, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У складі державної податкової служби України для регулювання питань, пов’язаних з нарахуванням та сплатою акцизного збору і здійсненням податкового контролю, наказом ДПА в серпні 2001 р. утворено Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів.

Документальна перевірка платників акцизного збору здійснюється за тими ж напрямами, що й платників ПДВ. При цьому особлива увага приділяється таким питанням:

1. Перевірка правильності визначення об’єкта оподаткування акцизним збором. Відповідно до чинного законодавства базою оподаткування акцизним збором є:

· повна вартість товарів і обороти з реалізації підакцизних товарів;

· обороти з реалізації товарів для промислової переробки;

· обороти з реалізації товарів в обмін на інші товари (роботи, послуги), у тому числі експортні поставки в порядку бартерних операцій;

· обороти з передавання товарів усередині підприємства для невиробничих потреб, а також своїм працівникам, у тому числі натуральна оплата праці;

· обороти з передавання безкоштовно або з частковою оплатою товарів іншим підприємствам та фізичним особам;

· обороти сум, отриманих як часткова оплата за реалізовані товари або отриманих на підставі рішень судових органів від реа­лізації безгосподарського майна тощо.

Слід ураховувати, що об’єктом оподаткування акцизним збором для вітчизняних товарів є оборот з реалізації товарів, а для імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту — їхня митна вартість.

2. Контроль правильності застосування ставок акцизного збору та достовірності сплачених сум податку. Перевіряється правильність визначення суми акцизного збору в разі встановлен-ня його ставки в євро (слід перевести в гривні за курсом євро на 1-й день відповідного кварталу), а також правильність визначення сум доплати чи повернення надмірно сплачених сум акцизного збору.

Камеральна перевірка розрахунків акцизного збору передбачає контроль:

— наявність запису про дату та вхідний номер розрахунку, що завірений підписом особи, яка його прийняла, та штампа на 1-й сторінці;

— наявності усіх необхідних додатків до розрахунку (заяви підприємства про здійснення експортної операції, довідки установи банку про надходження коштів в іноземній валюті, копій вантажної митної декларації, розшифрувань оборотів, які не підлягають оподаткуванню тощо);

— правильності заповнення реквізитів (рядків і колонок) розрахунку акцизного збору та своєчасність його подання до органу ДПІ (до 15 числа місяця, наступного за звітним).

Особливу увагу під час перевірки звертають також на неоподатковувані обороти, показані в першому розділі розрахунку та в додатку.

Типові порушення правильності нарахування акцизного збору:

а) порушення порядку виробництва, зберігання, продажу марок акцизного збору та маркування виробів;

б) відвантаження підакцизних товарів підприємствам без пред’яв­лення ними документів про сплату акцизного збору або без внесення фінансової застави в розмірі суми збору замовниками-нерезидентами;

в) відпуск підакцизних товарів за підробленими (фіктивними) документами.

Перевіряючи розрахунки з оплати податку на прибуток, треба мати на увазі, що платники податку самостійно визначають суму податку на прибуток та подають до податкового органу дек­ларацію про прибуток.

Джерелами інформації для контролює: декларації про прибуток, що складаються за видами валових доходів і валових витрат, кожен з яких показується окремо та детально розшифровується у відповідних додатках; дані податкового обліку відносно видів валових доходів і валових витрат; дані бухгалтерського обліку за рахунками 64, рахунками 7, 9 класу та ін.

Основні напрямидокументальної перевірки розрахунків зі сплати податку на прибуток:

1. Оцінка стану таких розрахунків. Для цього в податковому органі на підставі особової справи платника податку на прибуток, що заводиться для обліку платників, ознайомлюються з даними про відкриття платником рахунків в установах банків, зі звітними документами за попередні періоди, результатами попередніх перевірок тощо.

2. Контроль правильності визначення бази оподаткування податком на прибуток передбачає перевірку таких основних питань:

1) правильності визначення обсягів валових доходів і валових витрат;

2) правильності нарахування амортизаційних відрахувань;

3) правильності визначення обсягу прибутку до оподаткування та застосування ставки податку на прибуток;

4) правильності відображення суми нарахованого та сплаченого податку на прибуток у податковій звітності;

5) обґрунтованості збитків підприємства.

Згідно зі ст. 4 закону про прибуток датою збільшення валового доходу є дата в податковому періоді, протягом якого першою відбувається одна з подій — дата зарахування коштів від покупців (замовників) на банківський рахунок чи в касу, отриманих в оплату товарів (робіт, послуг), або дата відвантаження товарів чи надання результатів робіт (послуг). За даними бухгалтерського обліку на рахунках 70—75, записи на яких мають бути підтверджені первинними документами (рахунками-фактурами, актами здавання-приймання робіт (послуг), касовими та банківськими документами тощо), перевіряється правильність визначення обся­гів сукупного валового доходу, що охоплює: доходи від продажу продукції (робіт, послуг), від операцій із цінними паперами,
валютними цінностями й борговими зобов’язаннями, від опера­цій з основними фондами, нематеріальними активами та інші ви­ди доходів.

Здійснюючи контроль правильності визначення обсягів валових доходів, слід пам’ятати, що дохід від реалізації включається до складу валового доходу за мінусом ПДВ та акцизного збору, тоді як податок на рекламу, готельний збір не зменшують його. Перевірку за цим напрямом доцільно здійснювати в комплексі з перевіркою ПДВ. Але при цьому треба враховувати, що об’єкт оподаткування ПДВ далеко не завжди збігається із сумою валового доходу. Для визначення правильності скоригованого валового доходу потрібно перевірити доходи, які за своїм змістом підлягають виключенню зі складу валових доходів для оподаткування (додаток «Є» декларації — доходи, отримані громадськими організаціями інвалідів; вартість відвантажених товарів, несплачених покупцем; доходи, одержані за межами митної території України за наявності міжнародного договору про усунення подвійного оподаткування тощо).

Перевіряючи правильність визначення валових доходів плат­ника податку, треба звернути увагу на те, чи немає серед них сум, отриманих у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безкоштовно наданих товарів і, якщо таке є, то перевірити ким це надано, чи не є це інвестиціями (п. 7.11 закону про прибуток).

Особливим напрямом є контроль доходів, що одержані в результаті врегулювання сумнівної, безнадійної за боргова-ності, тому що потребує проведення перевірки строків виникнення такої заборгованості та строків її позовної давності, вивчення рішень суду про визнання боржника банкрутом і дотримання інших процедур (продаж майна боржника, операції із заставою цього майна, оцінка впливу обставин стихійного лиха чи непере­борної сили тощо).

Перевірка правильності визначення валових витрат потребує вивчення складу таких витрат. Відповідно до ст. 5 закону про прибуток до складу валових витрат належать суми будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які він купує або виробляє для подальшого використання в господарській діяльності.

При цьому треба мати на увазі, що до складу валових витрат не включаються витрати на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності (придбання, будівництво, ремонт основних фондів, сплата податку на прибуток, ПДВ, податку на нерухомість, придбання лотерей, виплата дивідендів, сплата торгових патентів, штрафів, пені, неустойки та деякі інші), а також будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними або іншими документами.

Особливо уважно треба підходити до перевірки таких витрат, які мають подвійне призначення або тільки частково включаються до складу валових. Так, будь-які витрати звітного періоду, пов’язані з поліпшенням основних фондів можуть бути віднесені до валових тільки в сумі, яка не перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Операції з безкоштовної видачі товарів з рекламною метою перевіряються на предмет обґрунтування номенклатури та вартості цих товарів і дотримання обмеження в розмірі до 2 % оподатковуваного прибутку за попередній звітний період (квартал) щодо включення вартості товарів до валових витрат. Крім того, треба простежувати за тим, щоб був сплачений податок на рекламу.

Під час перевірки витрат на утримання об’єктів соціальної
інфраструктури слід з’ясувати, чи включаються вони до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5.4.9 закону про прибуток (тобто за умови, що ці об’єкти не здані в оренду і не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності).

Контроль правильності нарахування амортизації передбачає:

¨ перевірку правильності визначення об’єктів нарахування амортизаційних відрахувань (чи немає серед них таких, на які амортизація не нараховується);

¨ перевірку правильності застосування методу нарахування амортизації (для цілей бухгалтерського обліку амортизації підприємство обирає один з методів, передбачених П(С)БО 7 або законом про прибуток, і результати розрахунків при різних методах є різними).

Правильність визначення об’єкта оподаткування (суми валового доходу звітного періоду, зменшеної на суму валових витрат платника податку і скоригованої на суму амортизаційних відрахувань по основних виробничих фондах) та суми податку на прибуток (скоригованого валового доходу, помноженого на став­ку податку) перевіряється арифметичним і логічним методами документального контролю. Зокрема логічним методом перевіряється взаємозв’язок показників валових доходів і валових витрат зі змістом діяльності підприємства. Перевіркою кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку операцій з нарахування та сплати податку на прибуток визначається правильність відображення таких операцій, виходячи зі змісту господарських операцій.

Особливості податкового контролю за умови спрощеної системи оподаткування полягають у здійсненні контрольних заходів за такими основними напрямами:

1) перевірка правомірності переходу суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних та фізичних осіб) на спрощений порядок оподаткування. При цьому контролюється:

· правильність визначення дати подання до податкового органу письмової заяви для отримання свідоцтва про право сплати єдиного податку (не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного періоду);

· достовірність наведених у заяві даних та їхня відповідність умовам переходу на спрощену систему оподаткування (для юридичних осіб: середньооблікова кількість працюючих — не більше 50 чоловік, обсяг виручки від реалізації продукції — до 1 млн грн, інші умови передбачені Законом України «Про державну підтрим­ку малого підприємництва»);

· відсутність у подавця заяви заборгованості перед бю-
джетом;

2) перевірка стану обліку доходів і витрат за звітними періо­дами. Перевіряється, чи є на підприємстві книга обліку доходів і витрат, яку обов’язково має вести платник єдиного податку і яка реєструється в податковому органі одночасно з видачею свідоцтва про право сплати єдиного податку. Книга заводиться на один рік, її сторінки повинні бути пронумеровані та прошнуровані, завірені підписом керівника та печаткою податкового органу. Перевіряється достовірність даних, відображених у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг), книзі обліку придбання товарів, книзі обліку доходів і витрат у хронологічному порядку на основі первинних документів (методи логічної і зустрічної документальної перевірки);

3) перевірка правильності складання та своєчасності подання до органів ДПІ звіту у формі розрахунку єдиного податку, визначеного за звітний період за даними про фактично отримані вируч­ку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та доходи від іншої операційної діяльності. При цьому основна увага звертається на правильність застосування ставки єдиного податку й обчислення суми податку, що підлягає до сплати (методи аналізу й порівняння даних, нормативно-правової перевірки, формальної перевірки первинних документів);

4) перевірка правомірності звільнення платника єдиного по-датку від сплати інших податків та зборів (у тому числі податку на прибуток, комунального податку, збору на обов’язкове со-
ціальне страхування та ін.);

5) у разі переходу підприємства на загальну систему оподаткування, обліку та звітності протягом звітного року перевіряється правильність такого переходу, зокрема, чи не порушено вимоги, що ставляться до платників єдиного податку (перехід необхідно здійснювати з початку року, завчасно подавши про це заяву до ДПІ);

6) перевірка правильності відображення єдиного податку в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності (у ф.-2 «Звіт про фінансові результати» у складі інших операційних витрат).

Контроль розрахунків за прибутковим податком із громадян здійснюється за такими напрямами:

1. Правильність нарахування сум прибуткового податку за місцем основної роботи та за сумісництвом перевіряється відповідно до декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. та Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України від 21 квітня 1993 р. № 12. Для цього використовується інформація аналітичного обліку за рахунком 641 про сукупний оподаткований дохід окремих працівників (за кредитом — нарахування доходу, за дебетом — отримання податку). Вибірково перевіряються підстави для нарахування доходу (первинні документи: наряди, табелі про відпрацьований час тощо) та записи в групувально-накопичу­вальних регістрах. Ревізуючи загальну суму нарахованого доходу працівника, що показується в розрахункових або розрахунково-платіжних відомостях чи регістрах-машинограмах, треба знати, які види доходу не включаються до сукупного оподаткованого доходу. Крім цього, за допомогою методів формальної і логічної перевірки документів (посвідчень, довідок лікарсько-трудової експертної комісії, копій свідоцтва про народження дитини, довідок з місця роботи батьків тощо) треба визначити обґрунтованість зменшення сукупного оподатковуваного доходу в разі застосування пільг до окремих працівників та правильність визначення розміру цих пільг і терміну їхньої дії (працівників, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, інвалідам з дитинства, інвалідам 1 та 2 груп, інвалідам війни, учасникам бойових дій тощо).

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
3. III. Етапи розробки програмного забезпечення
4. IV. Питання самоконтролю.
5. А. В. Дудник 1 страница
6. А. В. Дудник 10 страница
7. А. В. Дудник 11 страница
8. А. В. Дудник 12 страница
9. А. В. Дудник 2 страница
10. А. В. Дудник 3 страница
11. А. В. Дудник 4 страница
12. А. В. Дудник 5 страница

Переглядів: 1192