• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Етапи контролю та методика їхнього здійснення. 5 страница

Правильність визначення об’єкта оподаткування (суми валового доходу звітного періоду, зменшеної на суму валових витрат платника податку і скоригованої на суму амортизаційних відрахувань по основних виробничих фондах) та суми податку на прибуток (скоригованого валового доходу, помноженого на став­ку податку) перевіряється арифметичним і логічним методами документального контролю. Зокрема логічним методом перевіряється взаємозв’язок показників валових доходів і валових витрат зі змістом діяльності підприємства. Перевіркою кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку операцій з нарахування та сплати податку на прибуток визначається правильність відображення таких операцій, виходячи зі змісту господарських операцій.

Особливості податкового контролю за умови спрощеної системи оподаткування полягають у здійсненні контрольних заходів за такими основними напрямами:

1) перевірка правомірності переходу суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних та фізичних осіб) на спрощений порядок оподаткування. При цьому контролюється:

· правильність визначення дати подання до податкового органу письмової заяви для отримання свідоцтва про право сплати єдиного податку (не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного періоду);

· достовірність наведених у заяві даних та їхня відповідність умовам переходу на спрощену систему оподаткування (для юридичних осіб: середньооблікова кількість працюючих — не більше 50 чоловік, обсяг виручки від реалізації продукції — до 1 млн грн, інші умови передбачені Законом України «Про державну підтрим­ку малого підприємництва»);

· відсутність у подавця заяви заборгованості перед бю-
джетом;

2) перевірка стану обліку доходів і витрат за звітними періо­дами. Перевіряється, чи є на підприємстві книга обліку доходів і витрат, яку обов’язково має вести платник єдиного податку і яка реєструється в податковому органі одночасно з видачею свідоцтва про право сплати єдиного податку. Книга заводиться на один рік, її сторінки повинні бути пронумеровані та прошнуровані, завірені підписом керівника та печаткою податкового органу. Перевіряється достовірність даних, відображених у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг), книзі обліку придбання товарів, книзі обліку доходів і витрат у хронологічному порядку на основі первинних документів (методи логічної і зустрічної документальної перевірки);

3) перевірка правильності складання та своєчасності подання до органів ДПІ звіту у формі розрахунку єдиного податку, визначеного за звітний період за даними про фактично отримані вируч­ку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та доходи від іншої операційної діяльності. При цьому основна увага звертається на правильність застосування ставки єдиного податку й обчислення суми податку, що підлягає до сплати (методи аналізу й порівняння даних, нормативно-правової перевірки, формальної перевірки первинних документів);

4) перевірка правомірності звільнення платника єдиного по-датку від сплати інших податків та зборів (у тому числі податку на прибуток, комунального податку, збору на обов’язкове со-
ціальне страхування та ін.);

5) у разі переходу підприємства на загальну систему оподаткування, обліку та звітності протягом звітного року перевіряється правильність такого переходу, зокрема, чи не порушено вимоги, що ставляться до платників єдиного податку (перехід необхідно здійснювати з початку року, завчасно подавши про це заяву до ДПІ);

6) перевірка правильності відображення єдиного податку в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності (у ф.-2 «Звіт про фінансові результати» у складі інших операційних витрат).

Контроль розрахунків за прибутковим податком із громадян здійснюється за такими напрямами:

1. Правильність нарахування сум прибуткового податку за місцем основної роботи та за сумісництвом перевіряється відповідно до декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. та Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України від 21 квітня 1993 р. № 12. Для цього використовується інформація аналітичного обліку за рахунком 641 про сукупний оподаткований дохід окремих працівників (за кредитом — нарахування доходу, за дебетом — отримання податку). Вибірково перевіряються підстави для нарахування доходу (первинні документи: наряди, табелі про відпрацьований час тощо) та записи в групувально-накопичу­вальних регістрах. Ревізуючи загальну суму нарахованого доходу працівника, що показується в розрахункових або розрахунково-платіжних відомостях чи регістрах-машинограмах, треба знати, які види доходу не включаються до сукупного оподаткованого доходу. Крім цього, за допомогою методів формальної і логічної перевірки документів (посвідчень, довідок лікарсько-трудової експертної комісії, копій свідоцтва про народження дитини, довідок з місця роботи батьків тощо) треба визначити обґрунтованість зменшення сукупного оподатковуваного доходу в разі застосування пільг до окремих працівників та правильність визначення розміру цих пільг і терміну їхньої дії (працівників, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, інвалідам з дитинства, інвалідам 1 та 2 груп, інвалідам війни, учасникам бойових дій тощо).

Під час контролю обчислення прибуткового податку методи нормативно-правової перевірки поєднуються з методами формальної перевірки документів, арифметичних розрахунків, логічної перевірки взаємозв’язку операцій і зустрічної перевірки.
Розрахунок податку перевіряється в такій послідовності:

1) спочатку визначається правильність місячного сукупного оподатковуваного доходу;

2) визначається правильність обчислення прибуткового по-
датку згідно зі ставкою, наведеною в п. 7.1 інструкції № 12;

3) сума податку, визначена податковим інспектором, порівнюється із сумою, обчисленою бухгалтерією підприємства, і якщо виявлено відхилення, то недонарахована або зайво нарахована сума податку фіксується в акті перевірки.

Перевіряється також дотримання порядку стягнення та повернення неправильно утриманих сум податків. У таких випадках стягнення або повернення відповідної суми податку допускається не більше як за 3 роки до виявлення факту неправильного оподат­кування.

Застосування комплексної перевірки діяльності підприємства та порівняння обсягів виробництва та продажу продукції, витрати сировини, енергії, робочого часу з обсягами нарахованої заробітної плати сприяє виявленню випадків заниження сум прибуткового податку.

2. Перевірка повноти та своєчасності перерахування до бюджету сум податку стягненого з доходів громадян здійснюється за записами в дебеті рахунку 641 з одночасним аналізом даних за кредитом цього рахунку. При цьому треба з’ясувати, чи своєчасно та яким чином (якими документами: платіжними дорученнями, перевіреними на їхню достовірність) гроші у сплату прибуткового податку переказані до бюджету, чи підтверджуються ці операції виписками банків та чи правильно вони відоб­ражені в регістрах обліку та звітності. У разі несвоєчасності переказу грошей нараховується пеня в подвійному розмірі
ставки НБУ.

3. Контроль своєчасності подання підприємством до подат-
кових органів даних про доходи працівників та утримані з них суми прибуткового податку. Джерелами інформаціїдля конт-
ролю є: накопичені протягом року в Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків дані про виплачені громадянам доходи й сплачені суми прибуткового податку відповідно до звіту про нараховану заробітну плату та стягнення прибуткового податку (ф. 8-др.), довідки про оплату праці не за основним місцем роботи, декларації про доходи громадян, які подаються ними до ДПІ, книга реєстрації кореспонденції підприємства, у якій має бути інформація про дату пересилання даних про одержані працівниками доходи та сплачені з них суми прибуткового податку. Якщо за результатами перевірки виявлені факти несвоєчасного повідомлення органів ДПІ, службові особи підприємства притягуються до адміністративної відповідальності й на них накладаються адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у випадках повторення цього порушення протягом року — у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів.

Основні напрями контролю розрахунків з бюджетом і дер­жавними цільовими фондами за іншими податками та
зборами:

1) перевірка правильності визначення бази для нарахування таких податків та зборів;

2) перевірка правомірності застосування ставок внесків інших податків та зборів до бюджету та державних цільових фондів;

3) перевірка обґрунтованості застосування пільг за такими податками;

4) перевірка своєчасності та обґрунтованості нарахування та виплати коштів, які використовуються підприємствами з фондів соціального страхування;

5) перевірка правильності відображення в обліку операцій з нарахування та сплати податків і зборів;

6) перевірка правильності та своєчасності складання звітних форм за видами податків і внесків та своєчасності подання їх адресатам.

Методика перевірки цих розрахунків в основному аналогічна методиці перевірки розрахунків із ПДВ та податку на прибуток. Спочатку визначається вид податку чи збору, який має сплати-
ти підприємство, потім за даними обліку перевіряється стан розрахунків підприємства з бюджетом чи державними цільо-
вими фондами та повнота і правильність складання відповід-
ної звітності. Відповідно до чинних законодавчих і нормативних актів перевіряється наявність та обсяг бази оподаткування. Так, перевіряючи правильність сплати комунального податку, треба перевірити інформацію про середньоспискову кількість працюючих, податку з власників транспортних засобів — дані про наявність на балансі підприємства таких засобів, податку з реклами — про вартість послуг за встановлення і розміщення реклами і т. д. При перевірці відрахувань на соціальні потреби (до фонду соцстра-хування, до Пенсійного фонду тощо) спочатку перевіряється правильність визначення фактичного фонду оплати праці, тобто фактичних витрат підприємства на оплату праці.

Своєчасність та повнота сплати до бюджетів чи фондів належних сум перевіряється за даними банківських документів та записів в обліку на відповідних рахунках грошових коштів.

До типових порушень, виявлених під час податкового контролю, належать:

а) наявність заборгованості зі сплати податків за минулі звітні періоди, у тому числі заборгованості понад рік;

б) заниження бази оподаткування чи бази визначення оподаткованого обороту;

в) несвоєчасне подання податкової звітності до органів податкового контролю;

г) відсутність первинних документів, що підтверджують правомірність отримання пільг при розрахунку та сплаті податків.

Тема 7. Контроль за касовим виконанням державного та місцевих бюджетів

1. Основні напрями контролю фінансових органів місцевих державних адміністрацій. Джерела інформації для контролю та нормативно-правова база.

2. Контроль дохідної частини місцевих бюджетів.

3. Контроль видаткової частини місцевих бюджетів.

4. Контроль розрахунків за кредитами, наданими з бюджету та з установ банків під державні гарантії різним підприємницьким структурам.

5. Контроль утворення та використання державних позабюджетних фондів.

6. Прийняття рішень за наслідками контролю виконання місцевих бюджетів.

До основних напрямів ревізії фінансових органів належать:

1. Перевірка дотримання чинних нормативних активів щодо складання, затвердження, внесення змін у місцеві бюджети.

2. Ревізія виконання дохідної частини місцевих бюджетів.

3. Ревізія виконання видаткової частини місцевих бюджетів.

4. Ревізія використання бюджетного фінансування в підприєм­ницьких структурах.

5. Перевірка розрахунків за кредитами.

6. Перевірка правильності зберігання державного та муніципального майна, переданого в користування недержавним підприємницьким структурам.

7. Перевірка законності утворення та використання державних позабюджетних фондів.

8. Ревізія виконання кошторисів на утримання фінансових органів, апарату управління місцевого самоврядування, бюджетних установ.

При здійсненні контролю ревізійна група керується законами України (про державну контрольно-ревізійну службу в Україні, про бюджетну систему України, про податкову систему) та нормативно-правовими актами, які регулюють бюджетно-фінансові відносини (податки, розрахунки з бюджетом, бюджетне фінансування, формування та використання позабюджетних і бюджетних коштів тощо).

Джерелами інформаціїдля контролю є:

а) проекти, розрахунки до планів місцевих бюджетів у розрізі видів доходів, видів видатків, а також розпорядників коштів, які фінансуються з цих бюджетів (бюджетних установ);

б) затверджені бюджети на поточний рік з розрахунками та кошторисами бюджетних установ;

в) службова переписка з фінансовим органом вищого рівня;

г) книги, відомості оперативного обліку фінансування розпорядників коштів;

ґ) дані бюджетного обліку бухгалтерії фінансового органу про виконання бюджету (книга обліку доходів бюджету, книга обліку фінансування й касових видатків бюджету, книга обліку розрахун­ків між бюджетами, книга Журнал-Головна, меморіальні ордери № 1—5, первинні документи про фінансування, виписки банків
з поточних рахунків, бюджету тощо);

д) звітність про виконання місцевих бюджетів (місячна, квартальна, річна), яку подають розпорядники коштів з бюджету,
а також ревізовані фінансові органи органам вищого рівня райфінвідділ - облфінуправлінню, а воно - Державному казначейству України);

е) дані бухгалтерського обліку бюджетних установ, які є розпоряд­никами коштів, дані обліку підприємницьких структур, якщо вони одержують бюджетні кошти, а також щодо розрахунків з бюджетом за додатками (журнали-ордери, меморіальні ордери, первинні документи, дані аналітичного обліку, книги Журнал-Головна, звітність).

Ревізії виконання бюджетів району та стану роботи районних фінансових органів проводяться комплексно контрольно-ревізій­ними управліннями в областях разом з обласними фінансовими управліннями, обласними управліннями Державного казначейства за узгодженим між ними планом. Ревізії сільських, селищних, міських (районного підпорядкування) рад проводяться контрольно-ревізійними відділа­ми разом із працівниками райфінвідділів та відділів Державного казначейства в районах і містах, районними податковими інспекціями. Ревізії виконання кошторисів бюджетних установ залежно від рівня місцевого бюджету є складовими частинами ревізій виконання бюджету відповідного рівня (обласного, районного, сільського).

Таким чином, ревізії проводяться комплексно у фінансових органах, які виконують бюджет відповідного рівня, у бюджетних організаціях, які фінансуються з цього бюджету, та в підприємницьких структурах, які одержують бюджетне фінансування, бюджетні кредити чи кредити під гарантії держави, органів місцевого самоврядування.

Контроль дохідної частини місцевих бюджетів здійс-
нюється за такими напрямами:

1. Перевірка виконання чинних нормативних актів щодо бюджету, фінансів і контролю, зокрема, законів України про бюджетну систему, про Державний бюджет України на поточний рік, відповідних указів Президента України та інших нормативних актів у частині, яка стосується цих ділянок роботи фінансових і казначейських органів (у ревізорів є конкретний перелік питань, які треба вивчити).

2. Перевірка наявності та правильності розрахунків і обґрунтувань обсягів доходів бюджету на поточний рік. При цьому застосовуються методи аналізу бази планування за даними минулого періоду, урахування змін дохідної бази планового періоду, ужитих заходів з розширення дохідної бази, особливо в умовах дотаційного бюджету;

3. Оцінка стану виконання дохідної частини бюджету за місяцями, кварталами року. Використовуючи дані звітності фіноргану та податкової інспекції про доходи, заборгованість платників податків, списання заборгованості платників, донарахування за актами ревізії, ревізор аналізує дані для уточнення програми ревізії, визначення ревізованих об’єктів для повторного контролю.

4. Перевірка дотримання нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів до місцевих бюджетів. Методом нормативно-правової перевірки ревізор перевіряє дотримання затверджених нормативів відрахувань до різних бюджетів, а методом зустрічної перевірки у відділеннях банків, податкових інспекціях та в бухгалтерії фінансових органів визначає правильність розрахунків за обсягами доходів і своєчасність їхнього зарахування на поточний бюджетний рахунок бюджету. Особлива увага звертається на правильність перерахунків при наявності операцій з повернення платнику податку переплат, виправлення помилок за минулі дати, періоди. Важливо також вивчити дані рахунків про надходження доходів за кодами «Інші доходи», нез’ясовані надходження (дата виникнення).

5. Перевірка повноти та своєчасності зарахування на поточний рахунок місцевого бюджету. Джерелами контролю є дані виписок банків з поточних рахунків бюджету, довідки про зараховані доходи, відомості відрахувань від загальнодержавних доходів, висновки податкової інспекції про повернення платникам податків переплат тощо, меморіального ордера № 1 за дебетом рахунку «Поточний рахунок місцевого бюджету» і кредитом рахунку «Доходи бюджету». Детально аналізуються дані про обсяги повернення грошових сум платникам податків як переплати, допущенні помилки при зарахуванні доходів за їхніми видами. За видами доходів, де податкова інспекція не веде облік у розрізі платників (державне мито, штрафи за порушення правил руху, санітарних норм, пожежної безпеки тощо), за наявності рішення про повернення переплати треба перевірити достовірність надходження таких доходів (дату, платника податку, у який бюджет зараховано).

6. Перевірка повноти оплати банками відсотків за користування тимчасово вільними залишками бюджетних коштів і коштів позабюджетних фондів.

7. Перевірка доходів від корпоративних прав і повноти надходжень дивідендів за акціями підприємств, орендної плати за майно, передане в користування недержавним підприємницьким структурам.

8. Перевірка достовірності звітності про доходи за звітними періодами. Для цього треба порівняти дані звіту за видами доходів з даними книги обліку доходів бюджету, звірити дані з податковою інспекцією, ураховуючи, що в обліку фінансових органів обсяги загальнодержавних доходів визначені в сумах від-
рахувань, а в податкових органах — у повному обсязі надход­жень без розподілу в місцевий і державний бюджети.

9. Перевірка стану податкового контролю в податкових інспек­ціях. Оскільки ревізії виконання бюджетів проводяться комплексно, то одночасно з ревізією роботи фінансового органу (районного, обласного) перевіряється робота податкової інспекції з питань дотримання податкового законодавства під час розрахунків з бюджетом платників податків, повноти нарахувань і сплати податків платниками, списань податкового боргу, застосувань фінансових санкцій. Вибірково переві-ряються окремі платники податків для оцінки стану контролю.

Основні напрями контролю видаткової частини місцевих бюджетів:

1. Перевірка обґрунтованості планування видатків бюджету на поточний рік за галузями, видами видатків у розрізі кодів економічної класифікації (методами аналізу та ТЕО бази за попередній рік).

2. Перевірка обґрунтованості внесення змін до кошторисів видатків розпорядників коштів, бюджетних установ протягом поточ­ного року.

3. Оцінка виконання видаткової частини бюджету за ревізований період за місяцями, кварталами року, виявлення відхилень та причин їхнього виникнення: за видами поточних видатків захищених статей видатків (заробітна плата з нарахуваннями, витрати на харчування, медикаменти), за розпорядками коштів (установи освіти, охорони здоров’я, культури, соціального захисту населення), капітальними витратами (капремонт, придбання основних засобів).

4. Перевірка дотримання чинного порядку фінансування з бюджету, своєчасності та повноти фінансування заходів, передбачених бюджетом: бюджетних установ, цільового фінансування підприємницьких структур, цільових програм соціального напряму. При цьому ретельно вивчаються в бухгалтерії фіноргану дані пер­винних документів, книги обліку асигнувань і касових видатків, дані меморіальних ордерів № 1 за кредитом рахунку «Поточний рахунок місцевого бюджету», платіжних доручень на перерахування коштів та розпоряджень бюджетних відділів фіноргану на фінансування.

Необхідно з’ясувати:

— чи не було випадків перерахування грошових коштів з
основного поточного рахунку бюджету на видатки, не передбаче-
ні бюджетом, у більших розмірах, ніж передбачено бюджетом,
на фінансування позабюджетних фондів та на інші необґрунтовані та непередбачені чинним законодавством заходи;

— чи не приймалися органами місцевого самоврядування рішення про спрямування бюджетних коштів на видатки, не передбачені бюджетом. Такі рішення можуть прийматися тільки за наяв­ності доходу, додатково одержаного в процесі виконання бю-
джету, перевищення доходів над видатками або якщо вишукано додаткові фінансові ресурси, які покривають ці видатки;

— чи не було випадків спрямування коштів бюджету на депозитні рахунки в банках (як за ініціативою фіноргану, так і відповідно до рішення виконавчої влади) з посиланням на те, що нібито в бюджеті є тимчасово вільні кошти, хоча фактично окремі видатки, передбачені бюджетом, своєчасно не фінансувалися.

Для виявлення таких порушень використовуються: метод нор­мативно-правової перевірки на відповідність операцій чинному законодавству, метод порівняння даних за відповідний період про розміри фінансування у відсотках до затверджених сум, особливо по захищених статтях видатків, щодо обґрунтованості обсягів фінансування окремих розпорядників коштів, методи аналізу та порівняння даних про затверджені за кошторисом видатки, фактично профінансовані обсяги та залишки, непокриті фінансуванням на певні дати місяця.

Слід відзначити, що операції з поточного рахунку бюджету за весь ревізований період перевіряються не вибірково, а суцільним способом, тобто за кожною операцією по меморіальному ордеру, виписках банку, розпорядженнях бюджетного відділу фіноргану та платіжних дорученнях на фінансування. Обов’язково контролюється повнота виписок банку з поточного рахунку бюджету та додатків до нього. У разі виникнення сумнівів можуть застосуватися зустрічні перевірки операцій в установах банків, в організаціях, якими перераховано кошти. Ретельно контролюються операції з фінансування апарату управління місцевого самовряду­вання (дотримання лімітів видатків, капітальні витрати тощо).

5. Контроль операцій з надання короткотермінових бюджетних позик, розрахунків з бюджетами нижчих рівнів за дотаціями та субвенціями здійснюється для:

— перевірки правильності розрахунків і обґрунтувань;

— визначення обсягів фактичного фінансування;

— виявлення фактів нецільового використання коштів.

Наприклад, за клопотанням органів місцевого самоврядування видано бюджетну позику з обласного бюджету району, який прий-
няв рішення про видачу позик суб’єктам господарювання за умови незабезпечення своєчасного фінансування видатків на заробітну плату установам освіти, охорони здоров’я.

На початку ревізії розрахунків за кредитами, наданими з бюджету та з установ банків під державні гарантії різним підприємницьким структурам, треба ознайомитись у бюджетній бухгалтерії фінвідділу з інформацією про стан заборгованості за кредитами, виданими з місцевих бюджетів різним підприємницьким структурам, про кредити під гарантію органів місцевого самоврядування. При цьому аналізуються дані про фінансовий стан підприємств, періоди видачі, обсяги коштів, обґрунтованість надання кредитів, розрахунки джерел погашення на базі даних договорів, термінів погашення, умов кредитування, передбачених відсотків за користування кредитами в планові терміни погашення, при простроченні термінів погашення. Важливо ознайомитись із програмами економічного та соціального розвитку регіону, станом їхнього виконання, щоб визначитись у напрямах контролю.

Основні напрями контролю:

1. Перевірка обґрунтованості та доцільності надання бюджетних кредитів суб’єктам підприємницької діяльності, умов кредитування.

2. Перевірка забезпечення кредитів, виконання кредитної угоди щодо цільового використання кредитів. Особливу увагу необхідно звернути на те, чи не спрямовувалися ці кошти на депозитні рахунки та приховане кредитування комерційних та інших структур недержавного сектору економіки. У разі використання коштів не за призначенням, ставиться питання про повернення кредиту. Треба враховувати, що бюджетні кредити можуть надаватися суб’єктам підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, суб’єктам, які сплачують податки до бюджету відповідно до програм економічного та соціального розвитку регіону. Але ці кредити не повинні бути безпроцентними чи з нарахуванням відсотків, нижчих ніж розрахунковий рівень інфляції, і в договорах кредитування мають передбачатися штрафні санкції за несвоєчасне повернення кредиту.

3. За наявності простроченої заборгованості за бюджетними кредитами вивчаються питання про причини виникнення, ужиті заходи до погашення кредитів через реалізацію забезпечення (майна застави), через господарський суд про примусове стягнення боргу, відшкодування коштів бюджету.

4. Детально вивчається інформація про кредити, наданні
суб’єктам підприємницької діяльності під гарантії уряду держави чи місцевих адміністрацій органів самоврядування. Фіноргани повинні контролювати стан використання таких кредитів, уживати заходи до припинення кредитування, відшкодування раніше одержаних сум кредитів при виявленні фактів нецільового використання. Виявити факти погашення таких кредитів за рахунок гаранта (коштів місцевих бюджетів), визначають суми втрат і заходи до їхнього відшкодування за рахунок майна боржника.

Ревізія правомірності утворення та використання держав­них позабюджетних фондів проводиться за напрямами:

1. Перевірка правомірності утворення позабюджетних фондів місцевих адміністрацій чи органів місцевого самоврядування відповідного рівня. Треба знати, що ці фонди не можуть утворюватися за рахунок бюджетних коштів.

2. Контроль планування джерел надходжень коштів та фактич­них надходжень у фонди. Для контролю використовуються дані бухгалтерського обліку за дебетом рахунку «Поточний спеціальний рахунок бюджету по позабюджетних коштах», виписки банку з цього рахунку, платіжні доручення.

3. Перевірка правомірності утворення та використання резервних фондів місцевих державних адміністрацій, органів самоврядування. Ці кошти зберігаються на окремих спеціальних рахунках у банках. Мають бути рішення про утворення, їхні нормативи за обсягом формування. Кошти витрачаються в кожному окремому випадку за рішенням цих органів і тільки за їхнім цільовим призначенням. Наприклад, резерв на виплату заробітної плати працівникам освіти в розмірі місячного фонду оплати праці з нарахуваннями на обов’язкове державне страхування утворюється за рахунок коштів місцевого бюджету, після тимчасового запозичення його коштів на основний рахунок бюджету повинен поповнюватися для відновлення обсягу фонду.

4. Контроль за станом надходжень у позабюджетні фонди та правильністю використання підприємствами, установами й організаціями виділених їм з відповідного позабюджетного фонду коштів. Для цього безпосередньо на підприємствах і організаціях, які одержують такі кошти, проводиться перевірка наявності кошторисів, розрахунків до них, стану обліку таких коштів та використання за призначенням, достовірності звітності. Детально аналізуються дані первинних документів підприємства про використання коштів відповідно до цільового призначення, проводяться інвентаризації розрахунків, матеріальних цінностей, придбаних за рахунок таких коштів, установлюється відповідність і достовірність витрат коштів за номенклатурою, обсягом, а також обґрунтованість цін придбання й оприбуткування об’єктів після завершення обсягів робіт, достовір­ність даних актів виконаних робіт, послуг.

Ревізійна група обов’язково перевіряє виконання рішень попередньої ревізії з роботи фінансового органу та подає свій висновок щодо цього. У разі невиконання або часткового виконання заходів з’ясовують причини невиконання, винних службових осіб.

Здійснюючи поточну ревізію виконання місцевого бюджету, ревізійна група КРУ повинна дати оцінку стану контролю з боку місцевих фінансових органів і органів Державного казначейства за надходженням доходів відповідного бюджету, позабюджетних фондів та правильністю використання підприємствами, установами й організаціями виділених їм з відповідного бюджету коштів. Крім цього, фінансові органи вищого рівня повинні здійснювати нагляд за ходом виконання бюджету відповідними вико­навчими органами нижчого рівня.

Ефективність контролю виконання ревізованого бюджету
характеризують дані про координованість роботи фінансових органів і органів Державного казначейства з іншими контролюючими органами, вжиття заходів за результатами перевірок, зокрема, запобігання незаконному витрачанню коштів та відшкоду­ванню виявлених перевірками незаконних витрат і збитків.

Одним з важливих питань стану контролю у фінансових
органах є дієвість заходів, спрямованих на виконання розпоряджень Президента України, постанов КМУ з активізації боротьби з корупцією й організованою злочинністю, що їх розробляли фіноргани й органи Державного казначейства та подавали на розгляд і затвердження місцевим державним адміністраціям.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
3. III. Етапи розробки програмного забезпечення
4. IV. Питання самоконтролю.
5. А. В. Дудник 1 страница
6. А. В. Дудник 10 страница
7. А. В. Дудник 11 страница
8. А. В. Дудник 12 страница
9. А. В. Дудник 2 страница
10. А. В. Дудник 3 страница
11. А. В. Дудник 4 страница
12. А. В. Дудник 5 страница

Переглядів: 711