Світова валютна система

Третій етап - сучасний

Регіональні валютні системи

Регіональна валютна система являє собою договірно-правову форму організації валютних відносин групи країн.

Елементи регіональної валютної системи:

- регіональна міжнародна розрахункова одиниця;

- спеціальний режим регулювання валютних курсів;

- загальні валютні фонди і регіональні кредитно-розрахункові установи.

Європейська валютна система (ЄВС) - форма міждержавного регулювання валютних відносин країн європейського інтеграційного комплексу, цілі утворення та стартові механізми якої наведено на рис. 16.1 та 16.2.

Етапи розвитку ЄВС:

- І етап (1947-1950 рр.) - валютні угоди між країнами Західної Європи виникли головним чином на двосторонній основі;

- ІІ етап (1950-1958 рр.) - сформувався та функціонував Європейський платіжний союз (ЄПС), який об'єднав 17 країн Західної Європи;

- ІІІ етап пов'язаний з трансформацією ЄПС у Європейський валютний союз - ЄВС (почав функціонувати з 1 січня 1959 р.): передбачав утворення спільного для країн-членів ЄС Європейського центрального банку та заміну національних валют спільною єдиною валютою - євро.

Маастрихтська угода 1992 р. визначила три етапи становлення ЄВС

Перший етап (1990-1998рр.)

- повна лібералізація руху капіталів усередині ЄС;

- завершення процесу формування єдиного внутрішнього ринку ЄС;

- розробка заходів щодо зближення (конвергенції) ряду економічних параметрів для країн-членів

Другий етап (січень 1999 р. - червень 2002 р.)

- створення незалежної Європейської системи центральних банків на чолі з Європейським центральним банком;

- установлення фіксованого курсу для валют країн-членів ЄВС між собою, а також стосовно ЕКЮ;

- емісія єдиної грошової одиниці - євро;

- проведення єдиної валютної політики країнами-членами ЄВС

- фіксація курсів національних валют щодо євро, здійснення фінансових безготівкових операцій, як у євро, так і в національній валюті;

- впровадження з 1 січня 2002 р. євро у готівковий обіг та його перетворення в єдину європейську валюту країн єврозони

Основними перевагами введення єдиної валюти є:

- зменшення операційних витрат;

- розширення і зростання ліквідності фінансових ринків;

- зменшення валютних ризиків;

- спрощення міжнародних фінансових операцій;

- вирівнювання можливостей економічного співробітництва завдяки вирівнюванню умов торгівлі;

- запровадження єдиного масштабу цін;

- зменшення курсових витрат і ризиків під час здійснення економічних операцій.

Як результат еволюції світового господарства та інтернаціоналізації господарських зв'язків на базі національних валютних систем формуються механізми міждержавного регулювання валютних відносин — світова та міжнародні (регіональні) валютні системи.

Світова валютна система — це спільно розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин.

Складовими світової валютної системи є:

• форми міжнародних засобів платежу (золото, національні валюти, міжнародні валютні одиниці — СДР, ЕКЮ, євро);

• уніфікований режим валютних паритетів та курсів;

• мови взаємної конвертованості валют;

• уніфікація правил міжнародних розрахунків;

• режим валютних ринків та ринків золота;

• міжнародні валютно-фінансові організації;

• міжнародне регулювання валютних обмежень.

Світова валютна система у своєму розвитку пройшла етапи, які обумовлені ступенем розвитку світового ринку, міжнародними зв'язками, типами національних грошових систем.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Період спроби відновлення державної валютної монополії.	\|	Перша світова валютна система - система, заснована на золотому стандарті.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.