У провідній системі серця, а також у самому серцевому м'язі можуть утворюватися замкнуті шляхи, по яких циркулює хвиля порушення. Модельно це явище можна представити послідовністю проходження двох хвиль порушення в гіпотетичному кільці. Якщо кільце однорідне по рефрактерності, то дві хвилі порушення, що йдуть по
кільцю від джерела порушення А, аннігілірують у крапці В (мал. 6.5).
Якщо в кільці активного середовища мається ділянка CD, період рефрактерності елементів якого R2 більше, ніж період рефрактерності іншого середовища R1 (мал. 6.6), то в цьому випадку може виникнути циркуляція порушення в ньому. Це відбудеться, якщо в крапці зовнішній вплив створює підряд два порушення. Причому друга хвиля виникає через час, менший періоду рефрактерності ділянки СД: T<R2. Тоді хвиля II може дійти до ділянки СД до моменту часу, коли він ще залишається рефракторнім, і гаситься. Залишається одна хвиля I. Якщо вона дійде до ділянки СД через час, за яке він устигне прийти в стан спокою, хвиля I пройде далі й у кільці так і буде продовжуватися незатухаючий процес - циркуляція порушення (мал. 6.6).
Умови виникнення циркуляції:
1) час між посилкою двох імпульсів порушення Т повинне бути менше періоду рефрактерності R2:
Т < R2V.
2) довжина окружності кільця l = 2pr повинна бути більше довжини хвилі порушення:
l > l.
Довжина циркулюючої хвилі в шляхах проведення при V » 3 м/с і R » 0,3 з може складати величину близько 1 м, що анатомічно виключає її появу в цих шляхах. Однак у вузлах повільного проведення порушення (V » 0,01 м/с) може мати порядок декількох міліметрів і в цьому випадку механізм циркуляції хвилі порушення може бути реалізований у серце.
Така рециркуляція може спостерігатися в області атріовентрикулярного вузла й у зонах з уповільненим проведенням автохвилі.