• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Та визначення рівня її використання

Механізм розрахунку виробничої потужності підприємства

Для розрахунку виробничої потужності підприємства необхідно мати наступні дані:

- корисний фонд робочого часу одиниці обладнання;

- кількість одиниць обладнання;

- продуктивність обладнання;

- трудомісткість виробничої програми;

- досягнутий коефіцієнт виконання норм виробітку.

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточний ліній, верстатів (агрегатів) з врахуванням заходів щодо ліквідації „вузьких місць” та можливої кооперації виробництва.

До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.

Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об’єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.

Якщо підприємство випускає декілька видів продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів.

У розрахунки виробничої потужності підприємства входять:

· усе діюче і недіюче через несправність, ремонт та модернізацію устаткування основних виробничих цехів;

· устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;

· понаднормативне резервне устаткування;

· понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20 – 25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.

Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.

Для підприємства з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів та встановленої тривалості змін у годинах із відрахування часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості днів роботи окремих технологічних цехів (ліній).

Розрахунок виробничої потужності підприємства має проводитися в такій послідовності: агрегати з групи технологічного обладнання – виробничі дільниці - цехи (корпуси, виробництва) – підприємство в цілому.

У загальному вигляді виробнича потужність () провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:

,

,

де - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства, одиниць

продукції;

- продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру

продукції за годину;

- ефективний (плановий, корисний) річний фонд часу роботи

одиниці устаткування, год;

КУс – середньорічна кількість устаткування;

Тр – трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням

коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою

формулою:

,

де - норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);

- коефіцієнт виконання норм часу.

Інакше потужність можна визначити за такою формулою:

Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд із провідними цехами чи дільницями). Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремих виробничих підрозділів та забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємопов’язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, які характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.

Виробнича потужність залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва.

На непевно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність визначається за формулою:

,

де r – такт робочої лінії чи конвеєра.

В умовах потоково-масового виробництва при вузькій спеціалізації робочих місць визначається потужність групи робочих місць, які виконують цю операцію при обробці конкретної деталі. В даних умовах потужність розраховується за такою формулою:

В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється тим, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість деталеоперацій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:

,

де - технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей

виробу-представника на даній групі устаткування.

В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:

а) визначається трудомісткість обробки виробів і усієї виробничої програми за групами устаткування:

,

де - трудомісткість виробничої програми (години);

- кількість продукції за виробничою програмою, натур. од.;

б) розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємо замінюються, тобто визначається пропускна спроможність устаткування:

,

де - пропускна спроможність устаткування, верстато-годин;

в) ефективний фонд часу за кожною групою устаткування ділять на трудомісткість програми за певним видом робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (К_потуж):

.

Коефіцієнт виробничої потужності – це співвідношення пропускної спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми;

г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи щодо розширення „вузьких місць”;

д) визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт виробничої потужності:

Коефіцієнт завантаження устаткування (Кз.у.) визначається так:

,

тобто

При Кз.у. = 1 – устаткування використовується повністю; при Кз.у. 1 – устаткування перевантажене; Кз.у. 1 – устаткування недовантажене.

Після розрахунку виробничих потужностей усіх цехів будується діаграма потужності підприємства, в який за кожним цехом визначається резерв потужності чи її недостатність („вузькі місця”) щодо провідного цеху підприємства.

У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:

- коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величини поточної і проектної потужності);

- коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношення річного випуску продукції та її планової середньорічної величини).

Способи ефективнішого використання виробничих потужностей такі самі, як і використання основних засобів підприємства.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
5. Ocнoвнi визначення здоров'я
6. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
7. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
10. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
11. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
12. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості

Переглядів: 851