Модель інтелекту по Терстоуну

Ієрархічні теорії структури інтелекту

Структура інтелекту

За віковий період розвитку теорії інтелекту з'явилося багато концепцій, в яких розвивалася ідея Спірмена, що обумовлювала інтелектуальну діяльність єдиним генеральним чинником, так і тих, що протистояли їй.

Структура інтелекту по Ч.Спірмену — факторно–аналітична теорія „генерального чинника“, в якій інтелект розглядається як якась „розумова енергія“, рівень якої визначає успішність рішення тестових завдань будь-якого характеру. Відповідно до цієї теорії генеральний чинник інтелекту має найбільшу вагу при виконанні задач на абстрактні відносини, і якнайменший при виконанні сенсорних задач. Окрім генерального існують також і „групові“ чинники інтелекту, до яких можна віднести механічну, лінгвістичну, математичну компетентність, а також „спеціальні“ чинники, які роблять свій внесок лише в окремі інтелектуальні тести.

У роботах Спірмена було висунуте припущення про те, що група різних показників знаходиться у взаємозв'язку, визначаючи одну здатність.

Такі, перекриваючі одна одну структури кореляцій ведуть до так званих групових чинників, які не містяться у всіх показників здібностей, а є загальними для більш менш обмежених груп тестів. На цій основі розвивається ієрархічнатеорія інтелекту, в розвиток якої значніше внесок був внесений англійським психологом Верноном.

На вершині ієрархії знаходиться генеральний чинник, відкритий Спірменом. Потім слідують достатньо широкі групові чинники вербально-освітнього (v:ed) і практично-механічного (k:m) інтелекту. Вони також можуть підрозділятися: наприклад, вербально-освітній чинник складається з вербального і рахункового субчинників, а практичний — з технічного, просторового і психомоторного.

Ієрархічний підхід до структури інтелекту одержав подальший розвиток в роботах багатьох психологів, що примикають до англійської школи.

Прикладом може служити сучасна теоретична модель тесту Стенфорд-Біне.

Англійський підхід до структуризації здібностей, той, що базується на визнанні головної ролі генерального чинника, об'єднуючого багатоманітні здібності людини, не визнається в роботах американських психологів, що сконцентрували свою увагу на групових чинниках. Шлях до вивчення різноманітних групових чинників проклала публікація американського психолога Келлі «Перехрестя людського розуму» (1928), в якій автор критично проаналізував методологію Спірмена. На думку Келлі, генеральний чинник має порівняно невелике значення і є слідством гетерогенності випробовуваних і вербальної природи більшості тестів. Основні зв'язки між тестами забезпечуються груповими чинниками, до яких Келлі відносив: операція просторовими відносинами, операції з числами, операція вербальним матеріалом, пам'ять і швидкість мислення. Одним з провідних опонентів теорії генерального чинника Спірмена, що продовжив роботи Келлі, був Терстоун, що вніс значний внесок у розвиток техніки аналізу чинника, автор теорії мультифакторної теорії інтелекту.

Методи аналізу Спірмена ґрунтувалися на припущенні про те, що тільки один чинник міститься в матриці кореляцій між усіма можливими параметрами тестів. Терстоун розробляє статистичний апарат, що дозволяє визначити мінімальну кількість чинників в матриці, яке необхідне для пояснення здібності до виконання завдань тестів. Він виходить з принципу «простої структури», суть якого полягає у тому, що матриця чинників піддається ротації, з тим щоб можна було одержати максимально можливе число великих по абсолютній величині вагів чинників і одночасне максимально можливе число нульових або близьких до нуля по величині вагів чинників. У табл. 1 показана кореляція 9 тестів з 3 чинниками, що ілюструє «просту структуру».

Тестероун так пояснює принцип «простої структури» - «індивідуальні відмінності в гостроті зору не виконують ролі при здійсненні кроку, тим самим ми припускаємо, що ті або інші функції (можливості) мозку необхідні індивідууму при рішенні не будь-яких, а деяких заданий. У цьому і полягає принцип простої структури».

Таким чином, розумові чинники утворюють групу і для неї є так званий первинний чинник (див. табл. 2). З табл. 2 витікає, що в тестах 1, 2, 4, 5 спостерігається вплив трьох групових чинників, а в тестах 3 і 6 — двох чинників.

Таблиця .2

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 8: Діагностика інтелектуально-пізнавальної сфери особистості.	\|	Груповий чинник

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.