Груповий чинник

Групові чинники інтелекту

А	У	З	Д
X		X	X
X	X	X
	X		X
X	X	X
X	X		X
	X	X

Було виділено 9 первинних чинників, 7 з яких визначалися найчіткіше:

V — розуміння слів (основний чинник, вимірюваний словарними тестами);

W — побіжність мови (вимірюється за допомогою анаграм, рифмовки і т. п. завдань);

N— числовий чинник (вимірюється за допомогою завдань на швидкість і точність операції цифровим матеріалом);

S — просторовий чинник (вимірюється за допомогою завдань на сприйняття нерухомих геометричних форм і їх співвідношень, а також сприйняття змін в положенні об'єктів або їх форми);

M — асоціативна пам'ять (вимірюється за допомогою тестів на запам'ятовування
парних асоціацій);

P — швидкість сприйняття (вимірюється за допомогою завдань на швидкість і точність охоплення візуальних подробиць, схожості і відмінності);

I (R)— індуктивне мислення (вимірюється за допомогою завдань, що вимагають знаходження деякого правила їх рішення).

Терстоун спочатку стверджував, що його роботи повністю спростовують теорію генерального чинника Спірмена. Він вважав, що немає підстав для використовування такого показника, як коефіцієнт інтелекту (IQ), в основі якого лежить сумарна оцінка успішності виконання тестів. Інтелект, вважав Терстоун, необхідно представляти у вигляді профілю оцінок по первинних чинниках. У той же час розбіжності між поглядами цих дослідників (у значенні технічному, а не теоретичному) не такі великі, як може показатися на перший погляд. Їх відмінність полягає у тому, що при косокутній ротації чинники вищих порядків виходять як кінцевий результат декількох етапів факторізациі, тоді як центроїдная факторізация без ротації представляє ці чинники як первинний результат аналізу.

Слід, враховувати, що майже всі дослідження Спірмена і його послідовників була проведена на вибірці дітей молодшого шкільного віку. Саме тому акцент робиться на чиннику G. У роботах американських психологів об'єктом вивчення були учні коледжу. Диференціація інтелекту з віком дозволила виразніше виділити групові чинники. Можна провести паралель з дослідженнями чинників особи, в яких відмічене як збільшення числа, так і диференціація щодо незалежних симптомокомплексів з віком.

Ще в 1940 р. Р. Кеттелл відзначив, що за допомогою чинників другого порядку можна зближувати погляди англійської і американської шкіл. Терстоун в своїх пізніших роботах визнав існування чинника, схожого з чинником G Спірмена. З другого боку, Спірмен згодився з результатами, одержаними Терстоуном, оскільки кореляції між тестами його батареї були переважно позитивними (в середньому - 0,35). Проте це був компроміс у області техніки, але не теорії. Спірмен і його послідовники продовжували надавати вирішальне значення генеральному чиннику. Терстоун і його співробітники займали іншу позицію. Це вплинуло на рішення теоретичних питань, що стосуються природи інтелекту. Дослідження Терстоуна, а за ним інших психологів, орієнтованих на вивчення групових чинників, сприяли затвердженню концепції, заперечливої загальну основу інтелекту. Яскравим представником цього напряму є Гілфорд.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Модель інтелекту по Терстоуну	\|	Модель інтелекту за Айзенком.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.