Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Формування наукового світогляду

Література

Безперервність, послідовність, систематичність у вихованні, варіативність форм і методів виховання.

Цей принцип вимагає перетворення виховання на процес, що триває протягом усього життя людини, має свою внутрішню логіку, здійснюється етап за етапом, більш і більш ускладню­ючись, включаючи вихованців у все ширші кола спілкування, ставлячи перед ними нові й нові завдання щодо власного розвитку й формування. Він вимагає від вихователів постійної творчості у пошуку виховних засобів.

1. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформаційний збірник МО України. - 1996. №13.

2. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. - К.: Вища школа, 1997. - С. 20-21.

3. Макаренко А.С. Методика виховної роботи. - К.: Рад. шк., 1990. - С.143-144.

4. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. - К., 1999.

5. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка.-К.: ІЗМН, 1997.- С. 42-52.

6. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителеві. П. 51 // Вибр. тв.: У 5 т. - Т.2. - К., 1978. - С. 532-535.

7. ІІІилова М.И. Учителю о воспитанности школьников. - М.: ІІедагогика, 1990. - С. 6-14.

8. Фіцула М.М. Педагогіка : Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти.- К.: Видавничий центр „Академія", 2001.- С.214-241.

TEMA 2. ЗМІСТ ВИХОВАННЯ. НАЦІОНАЛЬНА СВОЄРІДНІСТЬ ВИХОВАННЯ

План

1. Суть змісту виховання та вимоги до його побудови у сучасній школі.

2. Основні компоненти змісту виховання у національній школі.

1. Суть змісту виховання та вимоги до його побудови в сучасній школі

Зміст виховання - це те, що виводиться із багатства суспільно- історичного досвіду, культури і використовується для потреб виховного процесу, тобто це система знань, переконань, якостей і рис особистості, навичок, стійких звичок поведінки, якими повинні оволодіти вихованці відповідно до поставлених цілей і завдань,

В основі сучасної вітчизняної ідеології відбору змісту виховання лежать певні ідеї:[54]

1. Реалізм мети виховання. В умовах економічної, духовної, екологічної кризи суспільства загальною метою виховання повинно стати формування соціально активного громадянина демократичного суспільства, який у своїй життєдіяльності керується загальнолюдськими і культурно-національними цінностями, всебічно розвиненого, здатного до саморозвитку.

2. Засобом досягнення цієї мети є засвоєння вихованцем базових основ культури. Базова культура особистості є центральним блоком змісту виховання, культурою життєвого самовизначення. До неї належить економічна культура і культура праці, демократична і правова, моральна й екологічна, художня і фізична, культура сімейних відносин. Засвоєння базових основ культури - це фор­мування індивідуального стилю життя, виховання ставлень осо­бистості до суспільства, природи, праці, до себе, свого способу життя, свого здоров'я.

3. Національний підхід до побудови змісту виховання. Він передбачає знання рідної мови й літератури, культурно-історичного розвитку свого народу, його традицій, звичаїв, міфології, фольклору, мистецтва, народних поглядів, переконань, ідеалів, морально- естетичних цінностей, загальноприйнятих норм поведінки. Національна основа виховання є важливою умовою соціалізації школярів. Вона актуалізує в дітях природне, рідне, зрозуміле, створює сприятливі умови для засвоєння основ національної і загальнолюдської культури. Реалізувати національний підхід допомагає народна педагогіка, джерелом вивчення якої є фольклор педагогічного змісту і спрямованості, етнографічні матеріали, народні виховні традиції, ігри й іграшки, народні молодіжні свята, досвід сімейного виховання.

4. Спільна діяльність вихованців і вихователів. Зміст роботи педагога складає пошук, спільно з дітьми, кращих зразків духовної культури, культури діяльності, формування на цій основі власних цінностей, норм і законів життя. Така співпраця забезпечує активну позицію учня, самореалізацію в процесі діяльності, в якій виявляються як позитивні риси (доброта, толерантність, чесність, принциповість та інше), так і негативні (грубість, хитрість, скупість, егоїзм, невиправдана впертість), здійснюється самоствердження в сфері моралі, розвиваються творчі здібності.

5. Самовизначення. Найважливішим компонентом змісту виховання є культура життєвого самовизначення. Життєве самовизначення - поняття широке. Воно характеризує людину як суб'єкта власного життя і щастя. У гармонії людини з самою собою повинно здійснюватися громадянське, професійне, моральне самовизначення, тобто залежно від рішення "як жити" обирається оптимальний режим інтелектуальних, емоційних, фізичних наванта­жень, спосіб реакції на невдачі й успіхи, відповідний тип трудової діяльності і форми проведення вільного часу. Навчитися жити - значить виробити власну позицію в житті, власний світогляд, ставлення до себе, до навколишнього середовища.

6.Особистісна спрямованість виховання. У центрі всієї виховної роботи школи повинні бути не плани, не заходи, не форми і методи, а сама особистість дитини, підлітка, юнака. Вона є головною метою виховного процесу. Рух від найближчі« потреб й інтересів до розвитку високої духовності повинен стати правилом виховання. При цьому використовується найширший простір - робити можна все, що не забороняється. Організована система виховання забезпечує посту­повий перехід особистості до самовиховання через створення відповідних умов і надання необхідної допомоги.

7. Добровільність. Дітей не можна зобов'язувати "вихо­вуватись". Без власної доброї волі вихованців не може реалізовуватись ідея співробітництва, а значить, і розвитку (подолання, удосконалення себе). Вільна воля проявляється, якщо вихователі спираються на потребу, інтерес, установку, бажання, намагання.

2. Основні компоненти змісту виховання у національній школі

Основні складові змісту виховання (основні напрями виховної роботи) - це формування наукового світогляду, розумове виховання, патріотичне (громадянське), національне, моральне, правове, трудове, економічне, екологічне, естетичне, фізичне, статеве, профорієнтаційна робота, превентивне виховання.

У формуванні особистості чільне місце посідає світогляд як узагальнена система поглядів на світ і на своє/ місце в ньому, розуміння сенсу життя. Якісна характеристика світогляду може бути різною в залежності від життєвого досвіду і наукової підготовки людини. В основі народного світогляду лежить людська практика, релігійного - віра в існування Бога, наукового - теоретичне осмис­лення суті та причинно-наслідкових зв'язків, які характеризують розвиток природи і суспільства. У свідомості людей переважно співіснують усі різновиди світосприймання. Але це не означає, що школа повинна формувати побутові уявлення чи релігійну свідомість. Основне завдання школи - формування наукового світогляду, тобто створення цілісної системи наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності і до самої себе. Наука визнає те, що піддається вивченню: спостереженню, опису, вимірюванню, аналізу тощо.

Як специфічна форма свідомості, світогляд має свою структуру, яка включає систему наукових знань, поглядів, переконань, ідеалів. Наукові знання складають об'єктивну частину світогляду, погляди, переконання, ідеали - суб'єктивну. Погляди - це прийняті людиною, як достовірні, ідеї, концепції, теорії, що пояснюють явища природи і служать орієнтиром у поведінці. Переконання - стійкі погляди, впевненість людини у правильності власних думок; сукупність знань, ідей, концепцій, теорій, гіпотез, в які людина вірить як в істину, які пережиті емоційно. Почуття допомагають втілювати переконання в практичну діяльність. Ідеали - зразки для поведінки, діяльності, життя. Школа має сприяти перетворенню знань школярів у переконання. Для пьсго, перш за все, необхідно забезпечувати глибоку наукову доказовість, логічну переконливість усіх теоретичних узагальнень світоглядного характеру; викладати матеріал на основі фактів і їх глибокого аналізу; з'ясовувати причиново-наслідкові зв'язки всіх явищ і процесів, що вивчаються; стимулювати допитливість, прагнення учнів до самостійного осмислення всіх явищ, що відбуваються в природі і суспільстві. Крім того, необхідно збуджувати емоційне ставлення учнів до матеріалу, що вивчається. А це якраз і можливо за умови найтіснішого зв'язку наукового світогляду з народним, національним. Тому сучасна школа і повинна роз'яснювати учням особливості народного світорозуміння та світосприймання, розвивати інтерес до національної історії і культури, ідейно-моральної спадщини, міфології, фольклору, календарно- сімейної обрядовості.

Процес формування світогляду школярів - складний і суперечливий. Тут діють численні чинники, діють з різною силою і ефективністю, інколи всупереч один одному (наприклад, школа вчить, що людина походить від мавпи, а церква - від Адама). Починається він із засвоєння основних елементів світоглядних ідей ще до школи. В піколі учні опановують нові знання, які підводять їх до змісту світоглядних ідей. Погляди на світ, його будову, закономірності розвитку природи і суспільства формуються при вивченні основ наук. Причому це забезпечується не лише змістом навчального матеріалу, а й способом його викладання, методикою організації пізнавальної діяльності учнів. Перевага надається активним методам навчання, умінню вчителя емоційно і пристрасно виявляти своє ставлення до фактів і явищ, створювати можливості для самостійного їх осмислення учнями, висловлення своїх поглядів, думок і почуттів, залу­чення школярів до участі у різноманітній практичній діяльності. Основні критерії сформованості в учнів світогляду:

- глибина наукових знань, їх об'єднання в цілісну систему, що пояснює суть і закономірності явищ природи, суспіль­ства, мислення;

здатність діалектичного осмислення дійсності, уміння аналізувати явища і події;

- соціальна активність, суспільна цілеспрямованість, діяль­ність по втіленню в життя ідеалів, їх захисту і пропаганді.


Читайте також:

  1. II. Відкриття і подолання схоластичного світогляду
  2. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
  3. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
  4. Алгоритм формування потенціалу Ф2
  5. Алгоритм формування статутного фонду банку
  6. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
  7. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
  8. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
  9. Аналіз процесу формування маркетингових комунікацій
  10. Аналіз руху та ефективності формування грошових потоків
  11. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
  12. Аналіз структури майна та динаміки джерел його формування




Переглядів: 1871

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Структура процесу виховання | Громадянське виховання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.014 сек.