• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Карантин – це система заходів, що проводиться для попередження розповсюдження інфекційних захворювань з епідемічного вогнища і ліквідації самого вогнища.

Заходи забезпечення епідемічної безпеки.

Самим надійним індивідуальним засобом захисту від ВІЛ-інфекції при статевих контактах є презерватив (кондом).

Щоб призупинити зростання СНІДу необхідно змінити поведінку людей, що є дуже складним завданням.

Єдине, що може вплинути на людину в такій ситуації – це її свідомість та її моральні переконання.Кожна людина повинна визначити свою мораль та поведінку,виходячи із принципу – чим далі від норм безпечного сексу, тим ближче до СНІДу та смерті.

Це є нині та в майбутньому головним, так як основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції – статевий та ін’єкційний (з наркоманами) – регулюється перш за все з самою людиною.

Основним напрямком діяльності по забезпеченню епідемічної безпеки був і залишається профілактичний. Весь комплекс запобіжних заходів підвищення безпеки життєдіяльності, по відношенню до інфекційних захворювань, повинен бути спрямований на три чинники епідемічного процесу:

- джерело інфекції,

- шляхи передачі та розповсюдження інфекції,

- сприйнятну до інфекційних захворювань людину.

Якщо виключити з цього ланцюга хоч один із чинників, епідемічний процес затихне. Тому метою запобіжних заходів повинна бути діяння, перш за все, на джерело інфенкції для зменшення зараження навколишнього середовища та сфери проживання, локалізацію розповсюдження збудників, а також заходів підвищення стійкості населення до захворювання.

Джерелом інфекційних захворювань можуть бути – хвора людина або бактеріоносії, хворі хатні або дикі тварини та птахи, а також кровосисні комахи.

До заходів знешкодження джерела епідемічної хвороби відноситься раннє та повне виявлення хворих інфекційними хворобами, бактеріоносіїв, їх своєчасна ізоляція, госпіталізація та лікування, проведення дезинфекційних заходів у вогнищах спалаху зараження.

Надзвичайно важливим є своєчасне і повне перекриття шляхів передачі епідемічних збудників. З метою запобігання розповсюдження інфекційних захворювань та локалізації вогнищ зараження, що виникли, проводиться комплекс ізоляційних обмежувальних заходів, які називаються карантином.

Карантин передбачає:

обмеження або заборону переміщення населення та вантажів за межі і через карантинізаційну зону;

повну або часткову ізоляцію карантинізованих осіб або колективів від оточуючого населення;

виявлення та ізоляція хворих, бацилоносіїв і всіх тих, хто спілкувався з хворими, у взятому під спостереження колективі.

Сюди належить ряд інших заходів – санітарна обробка, імунізація, дезинфекція, дезинсекція, дератизація та ін.

Карантинізації можуть підлягати окремі особи, групи людей, квартира, дім, гуртожиток, цілий район та місцевість.

Карантини вперше були введені в 14 ст. в Італії, у вигляді 40-денної (звідси пішла і назва) затримки на рейді кораблів, що прибули з неблагополучних, щодо чуми, місць.

Обсервація карантинних місць передбачає дотримання та виконання відповідних правил, які полягають в тому, що без спеціального дозволу залишати місця проживання в вогнищах ураження.

Виходячи на вулицю, необхідно захистити органи дихання та уникати ділянок великого скупчення людей. При щоденному вологому прибиранні приміщення необхідно використовувати дезинфікуючі засоби та заходи по знищенню переноcників інфекційних захворювань (мишей, пацюків, блох, кліщів, тарганів та ін.).

Перед вживанням їжі необхідно ретельно мити руки з милом теплою водою та дотримуватись правил особистої загальної гігієни при харчуванні. Воду використовувати тільки з перевірених джерел і пити її тільки після кипіння. Сирі овочі та фрукти після миття обробляти закипілою водою, а хліб прожарювати на вогнищі або в духовці.

При утриманні в помешканні домашніх тварин, спостерігати за будь-якими ознаками захворювання та своєчасно, при підозрі, звертатись до ветеринарних працівників.

Профілактичні заходив епідемічному вогнищі повинні бути направленні на підвищення несприйнятливості населення до збудників інфекції. Це досягається на державному рівні шляхом масової імунізації запобіжною вакцинацією, введенням спеціальних сивороток.

Сприйнятливість до інфекційних хвороб, як окремої людини, так і колективу, визначається:

- станом імунітету;

- віком, способом життя;

- соціально-побутовими умовами;

- медико-санітарним забезпеченням;

- раціональним харчуванням;

- рівнем загальної культури;

- благоустроєм місць;

- знаннями та дотриманням основ гігієни та санітарії.

З усього сказаного важко виділити найбільш значимі чинники, що визначають сприйнятливість населення до окремих інфекційних хвороб, але з впевненістю можна сказати, що імунітет – це одне з самих важливих та цінних властивостей організму людини.

Л і т е р а т у р а

Безпека життєдіяльності

Лекція 6

Т е м а: Безпека життєдіяльності в умовах воєнних конфліктів

План

1. 3броя масового ураження та наслідки її застосування.

2. Ядерна зброя. Уражаючі фактори ядерного вибуху.

3. Хімічна зброя.

4. Біологічна зброя.

5. Правила поведінки і дії населення в осередках ураження.

1.Зброя масового ураження та наслідки її застосування

В кінці другого тисячоліття однією з характерних особливостей світового розвитку стало те, що на життя народів різних країн, на всю систему міжнародних відносин все помітніше впливають проблеми глобального характеру, що можуть призвести до катастрофічних наслідків, від вирішення яких залежить доля нашої цивілізації.

В системі глобальних проблем однією з ключових і визначальних в наш час стала проблема війни і миру. Лише у минулому столітті людство пережило дві світові війни.

У першій світовій війні брало участь 38 держав. В результаті було убито 10 млн., поранено і контужено 20 млн. чоловік.

У другій світовій війні брало участь 72 держави. Загальні людські втрати досягли понад 60 млн. чоловік. Серед жертв 50% складали мирні жителі.

Реальність ядерного століття висунула фундаментальні завдання: збереження миру, відвернення ядерної загрози, жити цивілізовано в умовах міжнародного спілкування та співробітництва.

Вважається, що світ або об'єднається і вціліє, або неминуче загине. "Єдиний світ або ніякого"

Серед сучасних засобів ведення війни особливе місце займає зброя масового ураження, до якої відносять ядерну, хімічну, бактеріологічну (біологічну) зброю.

Найбільшу потенційну небезпеку для людства та природного середовища становить ядерна зброя. Про це свідчать результати атомного бомбардування в серпні 1945 року міст Хіросіма та Нагасакі в Японії. Окрім смертельного опромінення, сталося радіоактивне зараження грунту, рослин, повітря, будівель. Кількість убитих становила 273 тисячі осіб, під смертельне радіоактивне опромінення потрапило 195 тисяч осіб.

На сьогодні у світі є понад 50000 ядерних бойових головок – на підводних човнах, на літаках, на кораблях, у спеціальних сховищах. Сила вибуху цієї зброї дорівнює силі вибуху двадцяти мільярдів тонн тринітротолуолу, тобто силі, яка в 1600000разів перевищує силу вибуху бомби, що зруйнувала Хіросіму. Застосування ядерної зброї у військових цілях означало б глобальну катастрофу.

Велику небезпеку становлять хімічна та бактеріологічна зброя. Перше досить ефективне застосування хімічної зброї у великих масштабах було здійснене німцями 22 квітня 1915 року на півночі Бельгії. Цей хімічний напад прийнято вважати початком хімічної війни в сучасному її розумінні. В результаті першої газобалонної атаки на Західному фронті було отруєно 15тисяч осіб, з них 5 тисяч загинуло.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
3. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
4. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
5. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
6. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Узагальнення та систематизація знань
9. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
10. Аверсивную терапію використовують, як правило, при лікуванні алкоголізму, нікотиновій залежності і деяких інших захворювань.
11. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
12. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру

Переглядів: 7829