• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ІІІ. Методи розподілу витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами

ІІ. Статті виробничого кошторису

1. Сировина та матеріали (за вирахуванням зворотніх відходів). У цю статтю входять витрати на матеріали, що утворюють мате­ріально-речову основу продукції, що виготовляється, а також на матеріали допоміжного призначення, які припускають пряме від­несення на окремі вироби (з'єднуючі деталі, фарби, лаки, формовочні матеріали тощо).

2. Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби. Купіве­льними напівфабрикатами вважаються вироби, які підлягають додатковій обробці на підприємстві (штамповки, відливки, поко­вки та ін.).

3. Паливо і енергія на технологічні цілі. Ця стаття містить витрати на всі види палива і енергії, пов'язані з безпосереднім здійснен­ням технологічних процесів: плавлення, нагрівання, зварювання, сушіння і т. п.

4. Основна заробітна плата виробничих робітників. До статті вхо­дить оплата праці робітників, безпосередньо задіяних у виготовлен­ні основної продукції.

5. Додаткова заробітна плата виробничих робітників. У статтю включають виплати за трудові успіхи (премії), оплату відпусток, часу виконання державних та громадських обов'язків, доплати за виконання додаткових функцій та ін.

6. Відрахування на соціальні заходи. До них належать відрахування в пенсійний фонд і фонди соціального страхування та сприяння зайнятості. Вони обчислюються у встановлених процен­тах від суми основної та додаткової зарплати.

7. Втрати від браку (у звіті). Ця стаття складається з витрат за остаточно забракованою продукцією (виробами, напівфабрика­тами), а також витрат на виправлення браку за вирахуванням: вар­тості остаточно забракованої продукції; суми, що відшкодовуєть­ся працівниками, які допустили брак; суми, одержаної від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби тощо.

8. Загальновиробничі витрати. Це комплексна позиція, що охоп­лює широке коло непрямих витрат, які за ознакою функціонального призначення утворюють дні групи: перша—витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування (ВУЕМУ), друга— витра­ти на обслуговування і управління виробництвом (ВОУВ).

Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткуванняпов'язані з роботою устаткування у межах виробничого процесу, а також необхідні для підтримання його в стані експлуа­таційної готовності.

Витрати на обслуговування і управління виробництвом охоп­люють: витрати на управління виробництвом.

Розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами здійснюється пропор­ційно обсягу наданих ними послуг. Для конкретного віднесення витрат зазвичай використовують один з трьох методів:

— прямого розподілу;

— поетапного, або повторного розподілу;

— системи рівнянь.

Метод прямого розподілу. За цим методом усі витрати допо­міжних і обслуговуючих підрозділів відносяться на основні ви­робничі підрозділи одразу, без врахування взаємних послуг між підрозділами допоміжного й обслуговуючого виробництв.

Метод повторного розподілу.За цього підходу витрати кож­ного допоміжного й обслуговуючого підрозділу розподіляються між відповідними основними, допоміжними і обслуговуючими структурними одиницями поетапно. Процес розподілу триває доти, доки суми витрат, віднесені на обслуговуючі й допоміжні підрозділи, стають настільки малими, що їх подальший перероз­поділ є недоцільним.

Метод системи рівнянь.Цей метод ідейно повторює поперед­ній, але базується на іншому обчислювальному апараті, пов'яза­ному із положеннями теорії рядів.

На рівні бухгалтерського фінансового обліку методологічні засади формування облікової інформації про витрати та розкрит­тя її у фінансовій звітності регламентуються П(С)БО 16 «Витра­ти».

Методичну підтримку планування вироб­ничих витрат підприємства забезпечують «Методичні рекомен­дації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у про­мисловості», затверджені у 2001 році Державним комітетом про­мислової політики України, та інші документи, які також доцільно брати до уваги.

Читайте також:

1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
2. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
3. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
4. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
5. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
6. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
7. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
8. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
9. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
10. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
11. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
12. Адміністративні (прямі) методи регулювання.

Переглядів: 2617