• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності

Текст (від лат.textum – тканина, сплетіння, поєднання) – це писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об’єднаних у тематичну і структурну цілісність.

Лінійно розташована сукупність речень є одиницею тексту. Найменша одиниця тексту – надфразна єдність, абзац.

Надфразна єдність – це сукупність семантично й граматично поєднаних висловлень, що характеризуються єдністю теми й особливим синтаксичним зв’язком компонентів. У діалозі надфразна єдність складається з питань й відповідей; репліки й реакції. Синоніми надфразної єдності – складне синтаксичне ціле, прозаїчна строфа, гіперсинтаксема й ін.

Одиницями тексту є також розділи, підрозділи, глави (в більшому вимірі).

Абзац – (від нім. аbsatz - відступ) – це структурно-змістова одиниця членування тексту, що характеризується єдністю теми і графічного позначення, відступом праворуч у початковому рядку, яким починається виклад нової думки.

Структурно текст може відповідати реченню, слову, сполуці. Якщо ці одиниці мають цілісну інформацію, яка відповідає певній комунікативній ситуації, наприклад:

1. Красно говорить, а слухати нічого (Нар. творчість).

2. Вихід. Навчальна частина.

За способом репрезентації тексти поділяють на письмові, усні та друковані.

Залежно від ситуації спілкування значна частина текстів може матеріалізуватися як у писемній, друкованій формі (накази, протоколи, акти, телеграми тощо), так і в усній (судові промови, бесіди тощо).

Основні ознаки тексту:

· Зв’язність – основним показником якої є розвиток теми і формальні засоби (семантично близькі слова і фрази, граматичні й стилістичні одиниці тощо). Показниками зв’язності є: лексичні (синоніми, антоніми, пароніми, повтори), морфологічні (сполучники, сполучні слова, вказівні займенники, деякі прислівники тощо), синтаксичні (порядок слів, порядок розташування частин), стилістичні (еліпс, градація, питальні речення тощо) одиниці; інтонація, наголос, паузи; ситуації спілкування.

· Цілісність, яка забезпечується змістовою (єдність, теми, змісту), комунікативною (мета спілкування), структурною і формально-граматичною (єдність мовленнєвих жанрів) цілісностями.

· Членованість. Будь-який текст можна комунікативно членувати на частини для полегшення сприйняття інформації адресатом.

· Інформативність уособлює інформативний масив тексту, що міститься не лише в його вербальній організації, а випливає з її взаємодії з авторською і читацькою свідомістю. Кожен текст створюється заради передачі інформації.

· Завершеність -ознака текстів, що передбачає їхню формальну і змістову закритість.

Елементи і компоненти тексту поєднуються такими видами зв’язку:

Ø Контактний – пов’язані елементи знаходяться поряд.

Ø Дискантний – здійснюється на відстані: об’єкт, що згадувався в першому абзаці, знову стає предметом уваги в наступних абзацах, через певну кількість речень іншого змісту.

Ø Ланцюговий або послідовний – певний елемент попереднього речення стає вихідним пунктом для наступного і вимагає подальшого розгортання думки.

Ø Паралельний – речення граматично рівноправні. Характерна ознака цього зв’язку – єдність видо-часових присудків.

Ø Перспективний – вказує, про що мовитиметься далі.

Ø Ретроспективний – певний фрагмент тексту вимагає від адресата пригадування змісту попередніх частин.

Крім змісту, частини тексту пов’язуються за допомогою лексичних (повтори слів, синоніми, спільнокореневі слова, займенники, прислівники) і граматичних (сполучники, вставні слова, неповні й риторичні речення) засобів.

Виокремлюють два основні види тексту – монологічний і діалогічний.

Отже, текст є основною одиницею мовленнєво-професійної діяльності. Не можна навчати усному і писемному монологу без урахування професійної спрямованості тексту.

Читайте також:

1. II. Критерій найбільших лінійних деформацій
2. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
3. III. Аудіювання тексту з метою розуміння
4. III.4 Форматування тексту.
5. IV. Виклад інформаційного матеріалу
6. IV. Виклад інформаційного матеріалу
7. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
8. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
9. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
10. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
11. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
12. V. Питання туристично-спортивної діяльності

Переглядів: 1782