Вихідні показники та визначення цільової собівартості

Етап 3. Визначення цільової собівартості. Максимально допустима величина витрат на виготовлення нового продукту — цільова собівартість — визначається як різниця між цільовою ціною реалізації та встановленою величиною цільового прибутку.

Для успішної реалізації досягнення цільової собівартості необхідною умовою є відсутність розбіжності між визначеною цільовою собівартістю та прогнозованою, яку не можна ліквідувати. Така розбіжність, у разі наявності, має бути в межах виробничих можливостей зниження витрат підприємства та його постачальників.

Етап 4. Проведення функціонально-вартісного аналізу (ФВА) окремих компонентів та продукту в цілому.Результатом ФВА є мінімізація собівартості та оптимізація конструкції нового продукту з одночасним збереженням вихідного набору функцій. Проведення ФВА має забезпечити, за умов розбіжності, зниження прогнозованих витрат до рівня цільової собівартості.

Етап 5. Таргет-костинг постачальників та дистриб'юторів, аналіз ланцюжка вартості.Після визначення цільової собівартості всього продукту в цілому, визначають її цільовий рівень за окремими функціями та їх фізичними носіями — компонентами (елементами конструкції). Цільова собівартість компонентів, які постачаються підприємству є предметом домовленостей з постачальниками.

Етап 6. Ітеративне порівняння прогнозованої собівартості з цільовою. Процес досягнення цільового рівня собівартості відбувається неоднаково для всіх компонентів та процесів, пов'язаних із виробництвом нового продукту. Величина зниження витрат за окремими компонентами до рівня цільових визначається на основі оціночних суджень, підставою для яких може бути значущість (споживча цінність) компонента, тенденції аналогічних оцінок, інші дані; також величина зниження може бути предметом домовленостей як між різними виробничими підрозділами, так і з постачальниками компонентів.

Етап 7. Управління витратами на стадії виробництва нового продукту.Після запуску нового продукту у виробництво управління та моніторинг витрат можуть здійснюватися за допомогою поточного бюджетування та звичайних методів, таких як стандарт-костинг. Систематичне, безперервне та поступове зниження витрат на стадії виробництва може здійснюватись завдяки використанню положень кайдзен-костингу.

Можливе використання в межах таргет-костингу таких методів та систем:

• калькулювання та управління за видами діяльності (АВС/М);

• тотальне управління якістю (Total Quality Management, TQM);

• система управління запасами «точно за часом» (Just-in-Time, jlT);

• функціонально-вартісний аналіз (value analysis|engineering, VA/E);

• діаграми причинно-наслідкових зв'язків ('fishbone' diagrams);

• кайдзен-костинг (Kaizen costing);

• системи планування ресурсів підприємства (MRP-II, ERP, CSRP);

• всебічна раціоналізація виробництва (lean manufacturing).

ПРИКЛАД 1. Підприємство працює над розробленням нового продукту. Проведення маркетингових досліджень дозволило ідентифікувати цінність нового продукту для потенційних споживачів за сукупністю його специфічних характеристик та у порівнянні з продукцією конкурентів. Результати досліджень та орієнтація на маркетингово-продуктові цілі підприємства стали основою для встановлення цільової ціни та прогнозування обсягів реалізації за весь час продажу нової моделі на ринку (див. табл. 1).

Таблиця 1

Показник	Значення
1. Прогнозований обсяг збуту, од.	300 000
2. Цільова ціна реалізації, грн.
3. Цільовий прибуток (30 % від ціни реалізації")
4. Прогнозована собівартість, грн.
5. Цільова собівартість (п. 2 - п. 3), грн.

Перевищення прогнозованої собівартості над цільовою викликає необхідність проведення комплексу робіт зі зниження витрат.

У таблиці 2 представлено структуру прогнозованої собівартості до та після проведених робіт зі зниження витрат на новий продукт.

Таблиця 2

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
І. Основні категорій і поняття	\|	ІІІ. Питання для самоконтолю

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.