ЛЕКЦІЯ № 3

ПАТОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС -це хвороблива зміна структури і функції, по якій ще не можна з’ясувати хворобу (запалення зіва, підвищення температури тощо).Це послідовність реакцій на пошкоджуючу дію патогенного фактору,який викликає зміни в організми. Це більш загальна категорія патології.Це комплекс взаємопов’язаних і загальних реакцій на пошкодження, об’єднаних спільною динамікою.

Хвороба -це життя , порушене в своєму русі пошкодженням структури та функції організму під впливом зовнішніх та внутрішніх ушкоджуючих факторів, яка супроводжується розладом нормальної життєдіяльності організму та обмеженням працездатності. Хвороба супроводжується всілякими патологічними процесами.

Роль спадковості та конституції в розвитку патології

Патогенна дія на організм факторів зовнішнього середовища.

План.

1.Патогенна дія факторів зовнішнього середовища(механічної травми)

2.Патогенна дія факторів зовнішнього середовища(високої і низької температури)

3.Патогенна дія факторів зовнішнього середовища(іонізуючого випромінювання)

4.Патогенна дія факторів зовнішнього середовища(високого і низького атмосферного тиску)

5.Патогенна дія факторів зовнішнього середовища(електричного струму)

6.Роль спадковості і конституції в розвитку патології

^ ЗДОРОВ’Я, ХВОРОБА. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ХВОРОБИ.
Здоров’я – психічне, фізичне та соціальне благополуччя.

Здоровим можна вважати організм,який забезпечує постійність

внутрішнього середовища(гомеостаз)за рахунок фізіологічної

регуляції функцій, що складалася під час еволюційного розвитку

і в процесі взаємодії з навколишнім середовищем.

Наприклад:Запалення(воно може бути в результаті механічної
травми,дії високої температури,інфекційних агентів), гіпоксія, гарячка, пухлина.

^ ПАТОЛОГІЧНИЙ СТАН– один з етапів патологічного процесу, коли виникненні явища зберігаються тривалий час. Це стійке відхилення від норми, яке має біологічно-негативне значення для організму.
Він може бути:
а) тимчасовий– наприклад:зрушення хімічного і газового складу
крові,і,також,окремих процесів (постгеморагічний
стан,постасфектичний стан)
б) постійним– при генетичних дефектах або після перенесення
патологічного процесу - втрата кінцівок,анкілози,несправжній
суглоб.
Для кожної хвороби є типові клінічні прояви - сполучення визначених симптомів.

Симптом – характерна ознака хвороби (нудота, блювання, слабкість, кашель).
Синдром – сукупність симптомів визначеної хвороби.
Хворобі властивепоєднання загальних (неспецифічних) і специфічних
ознак.
Неспецифічні реакції формуються як універсальні компенсаторно-
пристосувальні механізми і передаються спадково (гарячка, стрес).
Специфічні- властиві саме даній хворобі. Вони дозволяють здійснювати
диференціальну діагностику. Наприклад:гцперглікемія при діабеті.
Норма – фізична міра здоров’я

ПРИЧИНА хвороби або патологічного процесу- це фактор, який взаємодіючи з організмом за певних умов, спричиняє захворювання.
Вона : а) специфічна,
б) єдина,
в) невипадкова,
г) завжди об’єктивна,
д) може бути абсолютно чи відносно патогенною.

Умови виникнення хвороби або патологічного процесу:
а) неспецифічні,
б) звичайно множинні,
в) випадкові,
г) можуть бути активними і пасивними,
д) можуть бути зовнішніми і внутрішніми,
є) можуть бути сприятливими і несприятливими,

Патогенний фактор -зміна, що виникає в організмі в момент патологічного процесу і після нього.

Причини виникнення хвороби:
1.соціальні чинники - чинники суспільного середовища , в якому живе людина.
Соціальні хвороби:
а) рахіт - хвороба нетрів;
б) туберкульоз - хвороба скупчення;
в) сифіліс - хвороба нерозбірливих статевих контактів.
Роль ЦНС:
1.Велике значення в розвитку хвороби маєпсихічний стан людини (жах, переляк,
психічна травма),

Помилкові дії медперсоналу можуть негативно пливати на перебіг хвороби або її виникнення;
3. Студенти - медики дуже часто знаходять у себе ті хвороби , які вони вивчають;
4. Помилковий діагноз може дійсно викликати симптоми захворювання;
Мудров казав: «Медикам необхідно знати, що ми маємо діло не з хворим організмом, а з хворою людиною, і що потрібно лікувати не хворобу, а хворого».
Патогенна дія факторів зовнішнього середовища.

^ 1. Механічні патогенні фактори.
- Розтягування тканини аж до відриву частини органа.
- Сдавлення тканин-порушення кровообігу і виникнення некрозу.
- Сотрясіння тканин,органів.
^ 2. Термічні патогенні фактори
- Дія високої температури(опік,гіперемія,перегрів).
- Дія низької температури (відмороження,переохолодження – застуда, гіпертермія
- Променеве пошкодження-променева хвороба
^ 3. Патогенна дія зміни барометричного тиску.
- Гіпербарія – водолази(кесонна хвороба).
- Гіпобарія- – висотна (гірська хвороба)
4.Патогенні хімічні фактори.
- Промислові – свинець,ртуть.
- Побутові – луги,кислоти, СО₂,харчові продукти.
- Речовини,які застосовуються в медицині - снотворні,наркотичні
речовини.
- Бойові отруйні речовини.
^ 5.Патогенні біологічні фактори: віруси,мікроби,паразити.
Отруєння організму речовинами, які набрані із зовнішнього середовища,
називають екзогенною інтоксикацією, а речовинами, які утворюються в
організмі – ендогенною інтоксикацією або аутоінтоксикацією
(накопиченням токсичних продуктів метаболізму).

^ СТАДІЇ ХВОРОБИ
Для більшості захворювань типовим є циклічність перебігу.
1 період – інкубаційний – триває від моменту проникнення пат. агента в
організм до появи перших клінічних ознак захворювання. В цей період відбувається розмноження збудника і накопичення токсичних речовин. Організм одночасно перебуває в напрямку мобілізації захисних сил, про що свідчать зміни складу крові, обміну речовин, поява антитіл, поява позитивних шкірно-алергічних реакцій.
Тривалість періоду буває неоднакова для різних захворювань і
навіть в межах однієї хвороби.
ІІ період – продромальний – або період провісників.
Характеризується появою перших ознак хвороби (невиразних): втомлюваність, втрата апетиту, нездужання, головний біль, незначне підвищення температури. В цьому періоді збудник розмножується далі.
ІІІ період - період типових ознак захворювання - розвиток хвороби.
Розпал хвороби. Характеризується появою типових ознак хвороби , яка розвивається в певній послідовності. Саме в цьому періоді хвороба досягає кульмінації.
Виникають:
а) гарячка,
б) запальні або дегенеративні процеси,
в) розлад функцій,
г) порушення органів та систем організму,
д) явища інтоксикації.
ІУ період – період реконвалесценції – період одужання (кінець хвороби).
Характеризується зникненням клінічних проявів.
Може бути:
1.повне одужання – відновлення нормальної структури та функцій
організму,
2.неповне одужання – в періоді згасання клінічних проявів
захворювання можливе:
а)ускладнення – які нерідко приводять до смерті,
б)рецидив– повернення хвороби після проміжку вдаваного
одужання,
в)перехід у хронічну форму, для якої характерно чергування
загострення та ремісії.
Ремісія – тимчасове поліпшення стану хворого.
3.смерть - безповоротне припинення життєвих функцій.

^ СМЕРТЬ, ЇЇ ФОРМИ , ОЗНАКИ, ПОСМЕРТНІ ЗМІНИ.

Розрізняють 3 стадії смерті:
1Агонія – продовжується від декількох хвилин до 2-3 діб.
Характеризуються розладом всіх життєвих функцій організму:
а) порушення діяльності ЦНС;
б) послаблюється робота серця;
в) дихання стає патологічним;
г) втрата свідомості;
д) температура тіла падає;
є) згасають рефлекси.
2.Клінічна смерть – настає відразу за агонією.
Характеризується відсутністю кровообігу, дихання та рефлексів, але протягом певного часу окремі органи, тканини і клітини організму можуть лишатися живими і здатними продовжувати свої функції, наприклад, периферичні нерви,мускули, сполучна тканина, епітелій і навіть цілі внутрішні органи ще деякий час залишаються живими. Розтинаючи труп незабаромпісля смерті,можна спостерігати тривалу перистальтику кишок. На нервах можна переконатися у збереженні ними збудливості. Так само багато внутрішніх органів і навіть частин тіла «переживають» моменти смерті, наприклад, можна з трупа вийняти якийсь орган і за умов штучного кровообігу знов відновити його функцію. За таких умов серце ритмічно скорочується; нирки виділяють сечу, молочна залоза – молоко, в шкірі продовжується потовиділення, ріст волосся та нігтів.
3.Біологоічна смерть – це природне і неминуче явище, це стан , коли повернення
до життя окремих органів неможливе , так як в тканинах настають
незворотні зміни .

СМЕРТЬ БУВАЄ :
1.Природна - це вмирання , що настає в глибокій старості від
зношування організму поступового згасання його функцій
( така смерть буває дуже рідко , бо звичайно, навіть в глибокій
старості , кінцевою причиною смерті є та або інша хвороба ).
2. Патологічна (передчасна ) смерть
а) насильна(травма , вбивство) - це наслідок будь - якого
насильства.
б) від хвороби .
3.Нагла (раптова) - настає несподівано ,ніби в стані здоров’я або при
Тяжкому захворюванні , яке не викликало побоювання смерті
(інфаркт , кровотеча , зупинка серця).
4.Вдавана ( летаргія ) - коли всі функції організму бувають знижені
настільки , що суб’єкта легко можна вважати за померлого
(діяльність серця слабка, дихання поверхневе, рідке).
Через деякий час після смерті в трупі починають з’являтися трупні зміни. До них належать :
1.Охолодження трупа - є результатом вирівнювання температури тіла з
Температурою навколишнього середовища
^ 2.Висихання шкіри , слизових оболонок, помутніння рогівки ока.
3.Трупне задубіння - настає через 6-10 годин після смерті і проявляється
тим , що вольові і мимовільні м’язи скорочуються і ущільнюються.
Через 24 години воно спадає , м’язи стають слабкі . М’яз серця
зазнає задубіння через півгодини після смертіі його стан , ніби
відповідає систолічному скороченню шлуночків з витісненням із
них крові.
4.Трупні плями - темно - багряні плями на шкірі внаслідок стікання
крові ( від своєї ваги) в частини трупа , які містяться найнижче.
5.Трупна імбібіція - проживлення та пофарбування оболонок судин і
органів в бурувате - червоний колір , завдяки переходу
гемоглобіну в плазму і дифундує разом з нею крізь стінки судин у
навкружні тканині.
6.Трупний розклад - має в основі розпад тканин трупа по часті як
наслідок ферментативних процесів, по часті як наслідок діяння
мікроорганізмів.
7.Трупна емфізема - це опухання і розм’якшення тканин трупа, вони
перетворюються в смердючу, брудно-сіро - зелену м’яку масу,
пронизану силою газових міхурців(розвивається у внутрішніх
органах і надає пінистого вигляду).
До повного розпаду м’яких тканин, коли від трупа лишаються тільки кісткові частини, справа може дійти в різні строки, в середньому для цього потрібно близько двох років.
Коли виникає потреба зберегти труп від розкладу, то незабаром після смерті вводять під тиском через стегнову артерію в його судинну систему розчин формаліну (краще наполовину з розчином сулеми) в кількості 2-3 літри.

Конституція і її значення для патології.
Серед кліницистів найбільш розповсюджена класифікація М.В.Черноруцького,яка включає три конституційні типи:

1. АСТЕНІЧНИЙ,

2. НОРМОСТЕНІЧНИЙ,

3. ГІПЕРСТЕНІЧНИЙ.

Астеніки - характеризуються тим,що повздовжні розміри в них значно більше,ніж
поперекові, тіло плоске і вузьке,кінцівки довгі.
Астенікам властиве:
а) низький тиск,
б) збільшення ЖЕЛ,
в) зменшена кількість еритроцитів в крові,
г) низька кислотність шлункового соку
Для гіперстеників характерний:
а) переважний ріст у ширину,
б) масивність і вгодованість,
в) короткі кінцівки,
г) живіт переважає над грудною клітиною.

Фізіологічні показники змінені протилежно астенікам.
Медико – патологічний напрямок у конституції залишається провідним.
Головне його завдання-з’ясування схильності представників різних конституційних типів до певних захворювань.
Хвороби серця і судин переважно уражають людей із гіперстенічною конституцією.
У астеніків а)частіше виразкова хвороба шлунку і 12-ти палої кишки,
б)частіше хворіють на туберкульоз.
Крім домінуючих конституційних типів існують аномальні варіанти,названі діатезами.
Вони проявляються здебільшого у дітей.
Виділяють три головні типи діатезів:

1. Ескудативно-катаральний.

2. Лімфатико-гіпоталямічний.

3. Нервово- артритний.

Ескудативно- катаральний -частіше зустрічається у дітей до 1 року. У дітей:
а) виникають запальні процеси шкіри і слизових оболонок із вираженим
компонентом попрілості,мацерації шкіри,екземи,абсцеси,риніти,
бронхіти, кропивниці
Алергенами є:
а) білки коров’ячого молока.
б) надмірна кількість імуноглобулінів Е і дефіцит імуноглобуліну А, має
спадковий ґенез.
^ Лімфатико-гіпоталямічний –характеризується:
у дітей а) розростанням лімфоїдної тканини.
б)Лімфоцитозом і ендокринними залозами.
У дорослих:
а)атеросклероз, б)раннє старіння, в) пригнічення психічної діяльності.
Вважають,що цей діатез розвивається на фоні спадкової недостатності системи гіпоталамус - гіпофіз-кора надниркових залоз.
^ Нервово-артричний діатез-випливає із порушень:
а) пуринового,
б) ліпідного і
в) вуглеводного обміну.
Генезпорушень спадковий – а) подагра
б)атеросклероз,
в)ожиріння,
г)хронічний деформуючий артрит,
д)псоріаз,а також
є)психічні розлади.

СПАДКОВІСТЬ -це здатність живих організмів відтворювати собі подібних,це властивість живих особини передавати нащадкам притаманний їй тип обміну речовин.
Структурна одиниця спадковості - ген.
Ген являє собою ділянку молекули ДНК, яка відповідає за біосинтез певного білка.
Вони упаковані у хромосоми, 22 пари аутосом і 1 пару статевих хромосом.
Мутації можуть виникати і в статевих і в соматичних клітинах.
Розрізняють 3 типи мутації :

· геномні

· хромосомні

· генні

Геномні мутації полягають у зміні кількості хромосом :
1.Анеуплоїдія - дефіцит або надлишок окремих хромосом;
2.Поліплоїдія - кратне збільшення генома.
Хромосомними мутаціями (аномаліями,абераціями) називають такі, коли
кількість хромосом не змінюється,але порушується їх структура.
Генні мутації - порушується хімічна будова генів. Якщо мутація сталося в
статевій клітині,то дефектний ген передається наступним поколінням –
це спадкові хвороби.
Фактори зовнішнього середовища здатні викликати мутації називаються мутагенами. Їх поділяють на три групи :
а)фізичні,
б)хімічні і
в) біологічні.

ТЕМА: «ОСНОВНІ ПАТОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ.

АЛЬТЕРАЦІЯ. ДИСТРОФІЯ.Регенерація

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЛЕКЦІЯ № 2 Тема: Загальне вчення про хворобу.	\|	Реактивність.Визначення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.