Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Лекція №8

ТЕМА:

Патоморфологія захворювань системи крові. Крововтрата. Тромбоцитопатії.
 

Патологія системи крові може виявлятись:
- як самостійні хвороби (напри­клад, анемія перніціозна (хвороба
Аддісона—Бірмера), лімфобластний лей­коз, гемофілія), так і
- гематологічні синдроми, які супроводжують хвороби цих органів і
систем (наприклад, еритроцитоз під час деяких уроджених вадах
серця).
Серед патології системи крові часто трапляються такі хвороби, як:

  • пух­лини (гемобластози),
  • аутоімунна патологія,
  • спадкові порушення,
  • депресія кровотворення (гіпопластичні стани).

Це зумовлене тим, що гемопоетична тканина має підвищену чутливість її до ушкоджуючих впливів різних факторів:

  • мутагенів (віруси, хімічні речовини, іонізуюче випромінювання),
  • лікарських засобів, які діють на тканинний обмін або мають

депресивний ефект,

  • дефіциту пластичних матеріалів (білки, залізо), вітамінів (ціанокобаламіну, фолієва кислота).

^ ПОРУШЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО ОБ'ЄМУ КРОВІ
Класифікація.Згідно з Броуді та Раунтрі (1853), порушен­ня об'єму крові
виявляється:
Гіповолемією- зменшення об'єму крові
гіперволемією - збільшенням об'єму крові порівняно з нормою
нормоволемією, яка ста­новить 6—8 % маси тіла або близько
1/14 маси тіла дорослої людини (у но­вонародженого — 1/7).
Показником об'ємного співвідношення є гематокритне число, яке виз­начає вміст клітин крові (переважно еритроцитів) у загальному об'ємі крові (норма для жінок 0,36—0,46 за СІ, або об'ємна частка 36—48 %, для чо­ловіків — 0,40—0,52).
Етіологія.
Гіповолемія нормоцитемічну - зменшення об'єму крові без зміни
гематокритного числа.
Виникає відразу після гострої втрати крові і зберігається доти, доки
рідина не перейде з тканин у кров.
Гіповолемія олігоцитемічна - зменшення об'єму крові з переважним змен­
шенням у ній клітин — еритроцитів. Спостерігається в разі гострої
крововтра­ти у тих випадках, коли надходження крові і тканинної рідини
у кровоносне русло не компенсує об'єм і особливо склад крові.
Гіповолемія поліцитемічна -зменшення об'єму крові внаслідок зменшення
об'єму плазми за відносного збільшення вмісту еритроцитів.
Розвивається в разі:
- зневоднення організму (пронос, блювання, посилене потовиділення,
гіпервентиляція),
- втрати плазми (плазморагія під час великих опіків).
- у ви­падку шоку кров депонується в розширених судинах черевної
порожнини, що зумовлює зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК);

  • вихід рідини в тканини внаслідок підвищення проникності стінки судин призводить зо згущення крові та виникнення поліцитемічної гіповолемії.

Гіперволемія нормоцитемічна - збільшення об'єму крові в разі збереження
нормального співвідношення між еритроцитами і плазмою крові.
Виникає відразу після переливання великої кількості крові. Проте
незабаром ріди­на виходить з кровоносного русла в тканини, а еритроцити лишаються, цю спричинює згущення крові.
Нормоцитемічна гіперволемія під час гострої гіпоксії та надмірного
фізичного навантаження зумовлена надходженням в загальний кровотік
крові з депо.
Гіперволемія олігоцитемічна - збільшення об'єму крові за рахунок плазми .
Розвивається в разі:
-введення кровозамінників, плазми,
- затримання води організмі внаслідок гіперпродукції вазопресину (АДГ),
під час гіперальдостеронізму, хвороб нирок, а також у процесі їхнього
лікування, коли швидко зменшуються набряки.
Гіперволемія поліцитемічна - збільшення об'єму крові за рахунок збіль­шення
кількості еритроцитів.
Спостерігається в разі зниження атмосферного тиску, а також під час
різних хвороб, пов'язаних з кисневим голодуванням (вади серця,
хронічні хвороби легень), і розглядається як компенсаторне явище.
При мієлопроліферативній хворобі — справжній поліцитемії, або хворобі
Вакеза, поліцитемічна гіперволемія є наслідком пух­линного розростання
клітин еритроцитного ряду кісткового мозку.
Патогенез.
Гіповолемія супроводжується порушенням основних функ­цій крові:

  • транспортної та пов'язаних з нею
  • дихальної,
  • трофічної,
  • екс­креторної,
  • регуляторної (гуморальна регуляція, терморегуляція), а також
  • захисної функцій крові.

При цьому зменшення ОЦК зумовлює:

  • органо- і мікроциркуляторні порушення,
  • мікротромбоз (у разі поліцитемічної форми),
  • гіпоксію (особливо при олігоцитемічній формі).

Гіперволемія зумовлює підвищення навантаження на серце збільшеним об'ємом
крові.
Одночасне зростання гематокритного числа (поліцитемічна гіперволемія)
спричиняє збільшення в'язкості крові та посилення тромбоут­ворення, що
погіршує порушення кровообігу в органах.
У патогенезі порушень у випадку олігоцитемічної нормоволемії основну роль
відіграє ослаблення дихальної функції крові та розвиток гіпоксії.
КРОВОВТРАТА
Крововтрата — патологічний процес, що виникає внаслідок кро­вотечі
(геморагії) і характеризується складним комплексом порушень і
компен­саторних реакцій організму у відповідь на зменшення
об'єму циркулюючої крові та гіпоксію, зумовлену ослабленням
дихальної функції крові.
разі значної крововтрати (25—40 % ОЦК) може розвинутися геморагіч­ний (постгеморагічний) шок
^ Стадії крововтрати
І.Компенсаторна стадія зумовлена:
- комплексом захисно-пристосувальних реакцій, спрямованих на відновлення
об'єму та складу крові,
^ Термінові (негайні) механізми компенсації:

1. спазм крово­носних судин

який певною мірою відновлює об'єм циркулюючої крові
2) рефлекторне прискорення й посилен­ня скорочень серця;
3) затримання води в організмі внаслідок стимуляції секреції вазопресину та
альдостерону (внаслідок активізації ренін-ангіо-тензинової системи нирок);
4) надходження міжтканинної рідини в судини;
5) рефлекторне прискорення та поглиблення дихання, що сприяє усуненню
дефіциту кисню в організмі;
6) збільшення здатності гемоглобіну віддавати кисень тканинам (посилення
дисоціації оксигемоглобіну під час ацидозу);
7) підвищення зсідання крові з тромбоутворенням, що припиняє кровотечу.
Нетермінові (довготривалі) механізми компенсації вияв­ляються у пізніші
терміни у вигляді:
- посиленого кровотворення та
- відновлення білкового складу крові.
Білковий склад крові нормалізується, починаючи з 5—10-го дня після крововтрати.
У компенсаторних реакціях організму в разі крововтрати бере участь:
- нервова система(рефлекси з рецепторних зон аорти, сонної пазухи, збуд­
ження симпатичного відділу автономної, вегетативної, нервової системи),

  • ендокринна система (вазопресин, катехоламіни, альдостерон),
  • ренін-ангіо-тензинова система, які забезпечують часткову або повну нормалізацію об'єму крові, тонусу судин та інших показників гемодинаміки.

ІІ. Термінальна стадія може настати в разі:

  • недостатнього виявлення ком­пенсаторних реакцій унаслідок зміни реактивності організму, а також при
  • великій і швидкій крововтраті (залежно від виду ушкодженої судини, кіль­кості втраченої крові)
  • на тлі дії несприятливих екзогенних та ендогенних факторів (охолодження, велика травма, серцево-судинні хвороби),
  • за відсут­ності лікувальних заходів.

За цим патологічні зміни в організмі наростають аж до настання смерті.
ІІІ. Летальний кінець виникає в разі:

  • швидкої втрати 33 % ОЦК та
  • 50 % ОЦК — у разі повільної та тривалої крововтрати.


Патологічні зміни внаслідок втрати крові в термінальній стадії подібні до таких у
початковій стадії.
Вони виявляються:

  • зменшенням об'єму циркулюю­чої крові з розвитком постгеморагічної анемії (гіповолемія олігоцитемічна);
  • розладом гемодинаміки (зменшення венозного надходження крові до серця, серцевого викиду, об'єму вінцевого кровотоку, артеріального тиску),
  • арит­мією,
  • порушенням мікроциркуляції в тканинах;
  • недостатністю зовнішнього дихання;
  • розвитком циркуляторної,
  • гемічної та тканинної гіпоксії;
  • порушен­ням тканинного метаболізму і кислотно-основного стану (негазовий аци­доз);
  • розладом нейрогуморальної регуляції найважливіших функцій організ­му;
  • зменшенням зсідання крові,
  • розвитком ДВЗ-синдрому (особливо під час значних травм)

Анемія
Анемія - це зменшення еритроцитів і гемоглобіну в одиниці об’єму крові,що
поєднується з якісними змінами еритроцитів.
Анемію справжню, зумовлену порушенням утворення або збільшеною втратою
та руйнуванням еритроцитів, слід відрізняти від
несправжньої — анемії гемодилюційної, коли зменшення кількості еритроцитів
і гемоглобіну пов'язане зі збільшенням ОЦК (гіперволемія олігоцитемічна) і
супутнім зменшенням концентрації еритроцитів і відповідно гемоглобіну та
гематокритного числа. Це може спостерігатися під час різкого зменшення
набряків унаслідок інтен­сивного лікування.
За патогенезом їх поділяють на три групи:
1.Постгеморагічні(внаслідок крововтрати).
2.Гемолітичні (внаслідок посиленого руйнування еритроцитів).
3.Анемія внаслідок порушення еритропоезу.
1. Постгеморагічні - при раптовому зменшенні кількості циркулюючої крові .
В крові:
- зростає кількість ретикулоцитів, поліхроматофільних еритроцитів,
- з’являються поодинокі нормоцити;
- жовтий кістковий мозок перетворюється в червоний.
З часом еритропоетична функція червоного кісткового мозку знижується,
виникає:
- гіпоксія,
- розвиваються дистрофічні процеси в клітинах головного мозку, печінки,
нирок.
^ 2.Гемолітична анемія</B< span>>- виникає при переважанні процесу руйнування
еритроцитів над їх утворенням.
Розрізняють спадкові і набуті.
Спадкові :
а) мембранопатії - пов’язані з порушенням структури й оновленням
білкових і ліпідних компонентів - хвороба Минковського - Шоффера;
в периферичній крові знаходяться - мікросфероцити
б) ферментопатії - пов’язані з дефіцитом еритропоетичних ферментів (анемія
на основі дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази);
в) гемоглобнопатії - пов’язані з порушенням структури або синтезу
гемоглобіну (серповидноклітинна анемія - в периферичній крові
знаходяться серпоподібні еритроцити;,
таласемія - в периферичній крові знаходяться мішенеподібні
еритроцити)
У периферичній крові при спадкових гемолітичних анеміях
знаходиться клітини нормальної регенерації:
- ретицулоцити,
- поліхроматофіли,
- нормоцити і
- дегенеративної форми -анізоцити, пойкілоцити, анулоцити,
- еритроцити з базофільною пунктацією
Набуті:

1. токсичні-викликаються :

- гемолітичними отрутами (миш’як, нітробензол,солі свинцю),
- біологічними отрутами - бджоли, змії, гриби;
2) імунні-еритроцити гемолізуються антитілами або імунними лімфоцитами
(гемолітична анемія плода і новонародженого, при групі крові
матері (0) І; гемотрансфузійні
3) аутоімунні - хронічні лімфолейкози, лімфосаркома.
Набуті гемолітичні анемії характеризуються наявністю в крові елементів
фізіологічної регенерації, а також дегенеративних форм:
-анізоцитів,
- пойкілоцитів,
- анулоцитів,
- фрагментованих еритроцитів.
3.Анемія від порушення еритропоезу поділяють на:
- дефіцитні (залізодефіцитні) – 80% всіх анемій – це наслідок дисбалансу
заліза, коли темпи його поповнення ззовні відстають від затрат.
Етіологія:
1.Повторні кровотечі
У жінок - значні та тривалі менструації, багаторазові вагітності,
лактації.
У чоловіків – кровотечі з травного каналу при виразковій хворобі,
пухлинах шлунка та кишок
2.Втрата еритроцитів через сечовидільні шляхи
3.У частини донорів, які часто здають кров
4.Порушення всмоктування заліза в кишечнику
5.У дітей в зв’язку з недоношеністю, багатоплідністю, відмові дитини від
їжі
Залізодефіцитна анемія – гіпохромна, кольоровий показник знижується до 0,6.
В крові зменшений вміст заліза та гемоглобіну, мало еритроцитів.
Характерний:
- анізоцитоз,
- пойкілоцитоз( еритроцити малих розмірів – мікроцитоз)
Гіпохромні еритроцити мають вигляд тіней або анулоцитів
^ В12-і фолієводифіцитна анемії –
Дефіцит вітаміну В12 виникає внаслідок 3 причин:
1.Відсутності внутрішнього фактора Касла внутрішній фактор це
глюкопротеїд, який декретується парієнтальними клітинами шлунка і
забезпечує всмоктування віт В12 у
кишечнику. Він об’єднується з віт. в один комплекс, що зв’язується з
специфічними рецепторами клубової кишки
2.Ураження тонкого кишечника
3.Конкурентного поглинання вітамінів глистами (лентець широкий) та
кишковою флорою
В усіх випадках обмежується його всмоктування його в кров
В12-дефіцитна анемія - гіперхромна, кольоровий показник перевищує 1,3,
Кровотворення відбувається за мегалобластним типом.
Мегалобласт – найхарактерніша клітина крові кісткового мозку при цій
анемії.
В крові:

  • мегалобласти великого розміру,
  • мегалоцити - гістологічна регенерація,
  • дегенеративні форми еритроцитів - анізоцити,
  • пойкілоцити, еритроцити з базофільною пунктацією, з залишками ядра,
  • нейтрофіли гігантські з гіперсегментованим ядром);

Гіпопластичні та апластичні анемії – виникають внаслідок:
- прямого ураження кісткового мозку іонізуючою радіацією,
- хімічними отрутами (бензол, солі тяжких металів),
- медикаментами (цитостатики, антибіотики, сульфаніламіди)
- хронічними інфекціями (туберкульоз, сифіліс, бруцельоз);
- спадковості і є ферментопатіями.
Гіпопластична анемія поєднується з лейко- та тромбоцитопенією
Метапластичні анемії - виникають внаслідок заміщення червоного кісткового
мозку пухлинними клітинами (рак, лейкоз);
Дизрегуляторні анемії - виникають внаслідок пригнічення еритропоезу у хворих
на гіпотиреоз.

ПАТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ЕРИТРОЦИТІВ
Патологічні зміни еритроцитів можуть виникати в будь-яких клітинах
еритрону.
Еритрон — це сукупність нерухомих і циркулюючих клітин еритроцитного ряду,
які розташовані інтра- та екстравазально і перебувають на всіх стадіях
розвитку утворення (проліферуючий, дозріваючий, резервний
^ Еритропоетин (ЕП) — основний регулятор еритропоезу.
Це глюкопротеїд, який виробля­ється в постнатальному періоді здебільшого
в:

  • інтерстиційних клітинах нирок,
  • у незначній кіль­кості — в печінці,
  • макрофагах,
  • аденогіпофізі,
  • у плода і під час патології нирок — у печінці та селезінці.

Стимулятором продукції ЕП є:

  • зменшення вмісту кисню в нирковій тканині
  • підви­щення рівня молочної кислоти і оксиду вуглецю (II),
  • андрогени.

ЕП:

  • індукує проліферацію та еритроїдне диференціювання еритропоетинчутливих клітин кісткового мозку,
  • збільшує синтез ДНК і РНК, залізотранспортних систем і гемоглобіну.

У разі підвищення рівня ЕП в плазмі прискорюється проліферація й дозрівання еритроцитів, що спри­яє збільшенню кількості ретикулоцитів у кістковому мозку і крові.
Патологічні зміни еритроцитів поділяють на:
а)кількісні - в разі зміни їхньої кількості в крові порівняно з нормою та
б) якісні – виявляються:
- збільшенням у крові незрілих або навіть патологічних,
невластивих нормальному еритропоезу еритроцитів;
- зміною структури (фор­ми, розміру),
- хімічного складу,
- метаболізму,
- осмотичної та механічної рези­стентності,
- функції еритроцитів, що супроводжується порушенням транс­портування
кисню.
^ Кількісні зміни еритроцитів — це:

  • еритроцитоз - збільшення вмісту еритроцитів в одиниці об'єму крові вище від норми.
  • еритропенія, анемія - зменшення вмісту еритроцитів в одиниці об'єму нижче від норми.

Етіологія.
Кількісні зміни еритроцитів можуть зумовлюватися:
1) поси­ленням або ослабленням еритропоезу в кістковому мозку;
2) посиленим руй­нуванням еритроцитів (еритродіерез);
3) зменшенням кількості еритроцитів у разі порушення цілості судин
(крововтрата);
4) перерозподілом еритроцитів у кровоносному руслі.
Якісні зміни еритроцитів
Етіологія

1. порушення дозрівання еритроцитів у кістковому мозку або роздратуванням кісткового мозку, після чого збільшується надходження у кров незрілих клітин еритроцитного ряду з низьким вмістом гемоглобіну (регенеративних форм еритроцитів);


Читайте також:

  1. Вид заняття: лекція
  2. Вид заняття: лекція
  3. Вид заняття: лекція
  4. Вид заняття: лекція
  5. Вид заняття: лекція
  6. Вступна лекція
  7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
  8. Клітинна селекція рослин.
  9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
  10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
  11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
  12. Лекція 02.04.2013




Переглядів: 2815

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ЛЕКЦІЯ № 7 | Набутих і спадкових порушень обмі­ну речовин, складу і структури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.