• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 6. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА І МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ВІДНОСИНИ. МІЖНАРОДНІ КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ

Міжнародна валютно-фінансова система (international monetary system) – закріплена в міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, які функціонують самостійно або обслуговують міжнародний рух товарів і факторів виробництва.

Валютно-фінансова система є необхідною ланкою, яка дозволяє розвиватися міжнародній торгівлі товарами, фінансовими інструментами та руху факторів виробництва. Вона складається з двох груп елементів:

1. Валютні елементи, а саме: національні валюти, умови їх взаємної конвертованості та обігу, валютний паритет, валютний курс та національний і міжнародний режими його регулювання.

2. Фінансові елементи, а саме: міжнародні фінансові ринки і механізми торгівлі конкретними фінансовими інструментами – валютою, цінними паперами, кредитами.

Окремим елементом можна розглядати міжнародні розрахунки, які обслуговують рух товарів, послуг, факторів виробництва і фінансових інструментів.

Валюта(currency) – у широкому сенсі – це будь-який товар, здатний виконувати грошову функцію засобу обміну на міжнародній арені, а у вузькому розумінні – це готівкова частина грошової маси, яка циркулює з рук у руки у формі грошових банкнот і монет.

Види валюти.

1. За приналежністю:

національна валюта (national currency) – законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

іноземна валюта(foreign currency) – платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території даної країни.

2. За рівнем використання у міжнародній валютній системі:

резервна валюту(reserve currency) – валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від’ємного сальдо платіжного балансу;

валюта вільного використання (freely usable currency) – валюта, котра широко використовується для здійснення платежів по міжнародних угодах і активно продається і купується на головних валютних ринках.

3. За стабільністю обмінного курсу:

тверда валюта (hard currency) – валюта, котра характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно через фундаментальні макроекономічні закономірності;

нестійка валюта (unstable currency) – валюта, курс якої змінюється швидко і непрогнозовано.

4. За ступенем конвертованості: вільноконвертована, конвертована за поточними і капітальними операціями, внутрішньо і зовнішньо конвертована.

Ця система еволюціонувала від координації валютної політики країн ЄС через створення спільної розрахункової одиниці ЕКЮ (ECU – European currency unit) та спільне встановлення валютний курсів до єдиної грошової політики і єдиної європейської валюти євро

Європейська валютна система (European Monetary System) – створена у березні 1979 р. країнами-членами ЄС зона координованого плавання по відношенню до долара курсів національних валют з метою забезпечення їх більшої стабільності.

Основні параметри ЄВС:

- обмеження коливань курсів валют в межах 2,25% в кожен бік від узгодженого центрального курсу кожної валюти до екю. Великобританія приєдналася до ЄВС в жовтні 1990 р. за умови що фунт може коливатися в межах 6% від центрального курсу. На подібних умовах входи і іспанська песета. В серпні 1993 р. Великобританія та Італія вийшли з ЄВС, після чого межі коливань всіх валют розширили до 15%;

- створення екю – європейської розрахункової одиниці, курс якого визначався як середньозважений з курсів країн учасників;

- створення європейського фонду валютного співробітництва (European Monetary Cooperation Fund) для надання тимчасової фінансової підтримки країнам учасникам для фінансування дефіциту платіжного балансу та для здійснення розрахунків по валютних інтервенціях країн учасників з метою підтримання валютних курсів.

Європейський валютно-економічний союз (European Economic and Monetary Union) – стадія розвитку валютно-фінансової інтеграції країн ЄС, яка передбачає перехід до єдиної грошової політики, створення єдиного центрального банку і введення єдиної валюти (euro – євро).

Започаткований з 1 січня 1999 року з введенням євро у безготівкові розрахунки. З 1 січня 2002 року введено готівковий євро. Ввійшло 11 з 15 членів ЄС: Великобританія, Данія та Швеція утрималися від входження, а Греція не пройшла за макроекономічними показниками.

Умови входження у валютний союз згідно з Маастрихтською угодою:

- бюджетний дефіцит країни не повинен перевищувати 3% ВВП, а валовий урядовий борг – 60% ВВП;

- інфляція не повинна перевищувати інфляцію в трьох країнах учасниках з найнижчим рівнем інфляції більше ніж на 1,5 процентних пункти;

- процентні ставки по довгострокових боргових цінних паперах не повинні перевищувати більше ніж на 2 процентні пункти в цих же трьох країнах;

- протягом останніх двох років не виходити за межі встановлених коливань валютного курсу відносно центрального паритету та не девальвувати свою валюту з власної ініціативи.

Основним елементом валютної системи кожної країни є її національна валюта. Валюта є специфічним товаром, вона має ціну, але цю ціну не можна виразити у тій же валюті.

Валютний (обмінний) курс (exchange rate) – ціна одиниці національної валюти, яка виражена в одиницях іноземної валюти.

Валютний курс як базове співвідношення цін двох валют може встановлюватися законодавчо або визначатися в процесі їх взаємної котировки.

Валютна котировка (currency quotation) – визначення валютного курсу на основі вибраних ринкових механізмів.

Існує три види котировки:

- пряма – визначення валютного курсу одиниці іноземної валюти через певну кількість одиниць національної валюти; 1$=5,3 грн.

- непряма – визначення валютного курсу одиниці національної валюти через певну кількість одиниць іноземної валюти; 1 грн.=0,1887$.

- крос-котировка– визначення курсів двох валют одна до одної через курс кожної з них відносно третьої валюти, переважно до долара США. 1$=5,3 грн., 1$=28,5 руб. 1грн.=28,5/5,3=5,3774 руб. (непряма котировка гривні) або 1руб.=5,3/28,5=0,186грн. (пряма котировка гривні). Як бачимо пряма і непряма котировка є оберненими величинами.

Види валютного курсу:

1. За часом здійснення обміну валюти:

спот-курс (spot rate) – курс, за яким обмінюються валюти протягом не більше двох робочих днів з моменту досягнення угоди про курс (для угод по обміну доларів США і канадських доларів – 1 день);

форвардний курс (forward rate) – узгоджений курс, за яким обмінюються валюти в певний момент в майбутньому, більше ніж через три дні після досягнення угоди про курс.

2. За способом розрахунку:

номінальний валютний курс(nominal exchange rate) – курс між двома валютами, ціна одиниці національної валюти, визначена в одиницях іноземної валюти;

реальний валютний курс(real exchange rate) – номінальний валютний курс, перерахований з врахуванням змін рівня цін в своїй країні і в тій країні, до валюти якої котирується національна валюта;

номінальний ефективний валютний курс(НЕВК) (nominal effective exchange rate (NEER)) – індекс валютного курсу, розрахований як співвідношення між національною валютою і валютами інших країн, зваженими відповідно до питомої ваги цих країн у валютних операціях даної країни;

реальний ефективний валютний курс(РЕВК) (real effective exchange rate (REER)) – номінальний ефективний валютний курс з поправкою на зміну рівня цін або інших показників витрат виробництва, який показує динаміку реального валютного курсу даної країни до валют країн – основних торгових партнерів;

3. За ступенем гнучкості:

фіксований валютний курс(pegged/fixed exchange rate) – офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, яке допускає тимчасове відхилення від нього в той чи іншій бік не більше ніж на 2,25%;

обмежено гнучкий валютний курс(limited flexibile exchange rate) – офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, яке допускає невеликі коливання валютного курсу згідно встановлених правил;

плаваючий валютний курс(flexibile/floating exchange rate) – курс, який вільно змінюється під дією попиту і пропозиції, на котрий держава може за певних умов впливати шляхом валютних інтервенцій;

4. За механізмом курсоутворення:

чисте плавання(clean floating) – курсоутворення без втручання центрального банку у валютний ринок;

брудне (кероване) плавання (dirty (managed) floating) – ціноутворення при активних інтервенціях центрального банку на валютному ринку;

оптимальний валютний простір (optimum currency area) – підтримка фіксованого валютного курсу між обмеженою групою країн і плаваючого валютного курсу з іншими країнами.

валютний коридор (exchange rate band) – встановлені межі коливання валютного курсу, котрі держава зобов’язується підтримувати.

повзуча фіксація (crawling peg) – механізм встановлення валютного курсу як відсотка коливання навколо центрального паритету, що передбачає регулярну його зміну на певну величину.

Валютний курс є основною зв’язуючою ланкою між економікою кожної країни та рештою кран.

Рівноважний валютний курс(equilibrium exchange rate) – курс валюти, що забезпечує досягнення рівноваги платіжного балансу за умови відсутності обмежень на міжнародну торгівлю, спеціальних мотивів для припливу чи відпливу капіталу та надмірного безробіття.

Знецінення валюти (currency depreciation) – зниження вартості валюти при режимі плаваючого валютного курсу.

Подорожчання валюти (currency appreciation) – збільшення вартості валюти при режимі плаваючого валютного курсу.

Девальвація валюти (currency devaluation) – законодавче зниження курсу валюти або центрального паритету при режимі фіксованого валютного курсу.

Ревальвація валюти (currency revaluation) - законодавче підвищення курсу валюти або центрального паритету при режимі фіксованого валютного курсу.

Зниження вартості національної валюти приводить до таких економічних ефектів: збільшує обсяги національного експорту; знижує фізичні обсяги імпорту; збільшує валютні доходи від національного експорту, якщо попит нерезидентів на нього еластичний, і знижує ці доходи, якщо попит нееластичний.

Еластичність попиту і пропозиції на валюту (elasticity of currency demand) – співвідношення зміни в обсягах попиту та пропозиції валюти з процентною зміною валютного курсу.

Якщо не враховувати міжнародного руху капіталу, то найбільше значення для еластичності попиту і пропозиції валюти мають такі види еластичності:

З боку попиту:

- еластичність попиту з боку іноземних країн на національний експорт;

- еластичність національного попиту на імпорт з-за кордону.

З боку пропозиції:

- еластичність іноземної пропозиції імпорту з боку іноземних країн;

- еластичність пропозиції національного експорту іноземними країнам.

Умова Маршалла-Лернера(Marshall-Lerner condition) - зниження вартості національної валюти (девальвація) призводить до поліпшення торгового балансу, якщо сума абсолютних значень еластичності національного попиту на імпорт та іноземного попиту на національний експортбільша одиниці.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I світова війна
3. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
4. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
5. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
6. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. VI. Узагальнення та систематизація знань
10. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
11. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
12. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру

Переглядів: 681