Невербальна комунікація в християнських конфесіях

(Петрушкевич М. С.Релігійні комунікації: християнський контекст. Монографія. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. – 228 с.; іл.)

Християнські конфесії активно користуються невербальною комунікаційною системою, що містить такі складові, як: іконографія, храм, музика та спів, символіка кольору та одягу.

(Петрушкевич М. С. Особливості вияву комунікаційної функції релігії у християнських конфесіях. – Рукопис.)

Християнська культура постає водночас і культурою усного мовлення, і культурою книги. Однією з функцій християнства є комунікаційна функція, яка полягає у створенні умов для спілкування віруючих у рамках релігійної спільноти. Релігійна комунікація – це процес взаємодії, спілкування, релігійної соціалізації, передачі, обміну, засвоєння релігійної інформації, укріплення зв'язків між віруючими.

До психологічних характеристик комунікаційної системи християнства відносяться особливості спілкування віруючих між собою, спілкування з духовенством, безпосередній діалог з божеством, обмін інформацією у релігійній групі, під час ритуальних дій, декодування релігійної символіки, психологічні особливості проповіді та молитви та ін. Від психологічної ситуації залежить якість та особливості передачі релігійної інформації. До психологічних особливостей належить несвідоме, зокрема архетипи.

Комунікативна функція спрямована на забезпечення спілкування віруючих з Богом (молитва, інші культові дії) і між собою (під час богослужіння тощо). Релігійна комунікація охоплює різні процеси взаємодії: спілкування, соціалізацію, передавання релігійного досвіду, розвиток зв'язків між окремими віруючими, між віруючими і релігійною громадою, духовенством, між релігійними організаціями різного віросповідання. Вона передбачає передавання, обмін інформацією, її засвоєння, оцінювання, що сприяє інтеграції (об'єднанню) чи дезінтеграції (роз'єднанню) релігійних груп.

Важливість невербальної системи зумовлена специфікою сприйняття людини, тому, під час релігійного комунікаційного акту, віруючий будь-якої християнської конфесії значну увагу приділяє паралінгвістичній комунікації: міміці, жестикуляції, зовнішньому вигляду проповідника чи священика і найчастіше аналізує отриману інформацію несвідомо.Невербальна комунікація первинна по відношенню до вербальної, вона адекватніше передає емоції, настрої, їй схильні більше довіряти; у християнських конфесіях вона є устандартненою.Основні види жестової комунікації використовуються у християнських сакральних дійствах; символіка жестикуляції є комунікаційним підґрунтям літургії/меси/релігійних зборів. Використання графічних засобів полегшує комунікацію, робить її зрозумілою, але одночасно і надто спрощеною, ними користуються переважно у протестантській комунікаційній системі. Комунікаційні особливості символіки постаті та тіла полягають у виробленні специфічного естетичного канону спрямованого на відмову від тілесності. Із тілесністю пов'язані комунікаційні особливості одягу: у священнослужителів він символічний, у мирян – лише святковий; на символіку одягу впливають національно-культурні традиції.

Для католицької та православної гілок християнства особливе значення у візуальній комунікації приділяється символіці храму. У храмовій комунікації домінує архітектурний знак, зміна таких знаків (стилів архітектури) призводить до зміни комунікаційної системи та релігії загалом. Символіка дає можливість до видимого розрізнення комунікаційних систем християнських конфесій. Зв'язком із символічним характеризується ікона, вона спрямована на заміну вербальної інформації, а коли така необхідність відпадає потреба у заміні поступово зникає. Для усіх гілок християнства особливості використання символіки кольору у релігійній комунікації залежать від двох основних чинників: релігійного смислового навантаження та звернення до психологічних основ сприйняття окремого кольору. Психологічні особливості сприйняття віруючого, такі як спрямованість на подієвість, активно впливають на комунікаційні системи християнських конфесій, подієвість зумовлює підтримання елементів комунікаційної системи. Подієва комунікація лежить у площині ритуалу, канонічною подієвою комунікацією є літургія. Вона пов'язана із феноменом гри: характеризується обмеженим простором та часом, дотриманням правил.

Проблема мови богослужінь та богослужбових текстів, їх сакральності. На сучасному етапі проблема вирішується на користь національних мов. Акцентування уваги на цій проблемі зумовлене тим, що мова впливає на світоглядні основи віри та значною мірою визначає нюанси комунікаційних систем православних церков.

Природна емоційність православних сприяє поширенню світських мотивів у комунікаційній системі. Елементами емоційної масової подієвої комунікації у православ'ї є паломництво до святих місць, хресні ходи.З емоційністю пов'язаний церковний спів, у якому, на відміну від інших конфесій, слово домінує над мелодією. У вербальному зрізі особливу увагу привертає молитва, яка усвідомлюється як постійна дія; вона пов'язана із комунікаційними системами живопису та архітектури. Звертається увага на те, що у сучасному православ'ї молитва менше пов'язана із повсякденним життям ніж у протестантизмі, більше приналежна до культу.

Православна іконографія є невід'ємним елементом релігійної комунікації. Вона пов'язує літургію, молитву та храмовий комплекс; вона є провідником на шляху спілкування людини з Богом, вертикальної комунікації, є повноправним учасником горизонтальної комунікаційної системи, оскільки через символіку допомагає спілкуванню між віруючими. Православна обрядовість адресується не до розуму людини, а до її почуттів, що не потребує спеціальної підготовки, навчання для передачі та отримання релігійної інформації. Переважає колективна обрядовість, яка у сучасній церкві прагне до спрощення. Хоча у православній комунікації переважають традиційні риси, але вимоги часу сприяють поступовій модернізації православного культу. Така модернізація відбувається повільно, оскільки встановлений комунікаційний канон вважається довершеним, перевіреним і його зміна може призвести до руйнування вже встановлених комунікаційних зв'язків віруючих між собою та з Богом. Хоча, зазначається, що останнім часом православна комунікаційна система все активніше наповнюється новітніми засобами комунікації, особливо інтенсивно розвивається преса (в Україні це: "Голос Православ'я", "Київські єпархіальні відомості" та ін.), радіо (радіопередачі "Євангельська духовність і сьогодення", "Святительське слово" та ін.), Інтернет.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рекламні комунікації	\|	Субкультурна комунікація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.