• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Структура компетенцій фахівців у галузі IT за різними функціями іSC

Тенденції щодо змін в управлінні сучасними інформаційними системами. Управління людськими ресурсами у сфері інформаційних технологій. Розвиток кар’єри працівників відділу інформаційного обслуговування.

Концептуальна структура управління інформаційною системою в організації. Функціональна організаційна структура відділу інформаційного обслуговування. Принципи добору спеціалістів з інформаційних систем з метою формування бізнес орієнтованої організаційної структури.

ІТ-відділ повинен добре розбиратися в бізнесі, а фахівці інших підрозділів - розуміти методи ефективного використання інформаційних технологій. Впроваджувати нову інформаційну систему слід спільно

Потрібно постійно вдосконалити інформаційну систему підприємства, домагаючись оптимальної продуктивності, надійності та зручності у використанні

Компанії часто недооцінюють вартість простої підтримки роботи інформаційних систем. У багатьох випадках витрати на придбання тієї або іншої інформаційної технології складають лише третину витрат на експлуатацію. Активне управління цією сферою діяльності допоможе уникнути стрімкого зростання поточних витрат на експлуатацію і підтримку системи.

Якщо розробку прикладних додатків порівняти з виробництвом продукції, то роботу ІС можна порівняти з роботою заводу. Як і на заводі, багато які дії виконуються цілодобово і часто вимагають миттєвої реакції. Більшість «правильних» компаній оцінює продуктивність інформаційних центрів і глобальних мереж по еталонних тестах. У багатьох аспектах управління ІТ-діяльністю вимагає більше адміністративних, ніж технічних навичок. Тому щоб досягти досконалості в експлуатації системи, керівництво повинно навчитися відділяти витрати на її підтримку від інвестицій в нове апаратно-програмне забезпечення. Нові інвестиції потрібно оцінювати як рішення щодо капіталовкладень, а експлуатацію - виходячи з поставлених цілей у сфері обслуговування і витрат.

Досвід показує, що керівництво «правильних» компаній ініціює дискусії про інформаційні технології серед керівників основних напрямів діяльності і технічного керівництва. Важливим результатом таких дискусій є залучення до планування інформаційних технологій тих людей, врахування думок яких може усунути розрив між технологіями і бізнесом. У більшості компаній які успішно використовують інформаційні технології менеджер з інформатизації або керівник ІТ-підрозділу насамперед є бізнес-керівником і тільки потім - технічним фахівцем. У таких компаніях ІТ-відділ тісно інтегрований з іншими підрозділами, його співробітники працюють бік о бік з іншим персоналом і робота над усіма удосконаленнями здійснюється спільно. Бізнес-підрозділи та ІТ-відділ повинні приймати рішення у сфері інформатизації спільно, щоб забезпечити їх обґрунтованість. Для цього співробітникам необхідні базові знання з інформаційних технологій, а фахівцям ІТ-відділу - знання про основну діяльність компанії. Ключовим моментом є залучення основного персоналу на стадії розробки і впровадження проекту. У «правильних» організаціях структура ІТ-відділів проста. Невелике число співробітників займається підтримкою, а основна увага приділяється продуктивності. Розуміючи, що тримати фахівців з всіх необхідних напрямів неможливо, компанії мають тільки тих фахівців, потреба в яких особливо значна, а за іншими послугами звертаються до зовнішніх організацій. Вони також постійно стежать за тим, щоб підтримувати у співробітників навички з ключових бізнес-процесів, і прагнуть обмежити доступ представників сторонніх організацій до спеціалізованих систем, щоб не допустити витоку інформації через підрядчиків або постачальників, що дає їм перевагу перед конкурентами.

Щоб інвестиції в інформаційно-технічний розвиток давали максимальну вигоду, потрібні систематичні дії. Недостатньо застосувати на практиці один - два принципи, треба слідувати всім шести відразу. Для правильної організації використання інформаційних технологій необхідні послідовні зміни, сувора дисципліна, тісна взаємодія бізнес-підрозділів і інформаційно-технічного відділу. Лише тоді можете отримати величезні переваги. Однак потрібно зазначити, що навіть компанії, що побудували успішно працюючу інформаційну систему, повинні уважно стежити за стрімким розвитком технологій. Необхідно пам'ятати, що питання у сфері ІТ, які стоять сьогодні перед організаціями, мають, в основному, адміністративний характер; самі ж по собі технології не можуть істотно позначитися на продуктивності. Правильне управління інформаційною системою і її використання для отримання стратегічних переваг вимагають дисципліни і досвіду. А для цього, в свою чергу, необхідно, щоб розвиток ІТ був тісно пов’язаний з переорієнтацією культури управління, в основі якої повинні лежати обізнаність вищої адміністрації в області інформаційних технологій і грамотне керівництво розвитком інформаційної системи з її боку.

Етап експлуатації або супроводу системи є досить складною задачею.

Модернізація програмно-апаратної частини, спричинена фізичним і моральним старінням складових ІС; Необхідність відстеження змін в законодавстві; Необхідність доробки системи; Забезпечення безпеки інформації в процесі експлуатації -- ці та багато інших питань постають перед персоналом, що відповідає за процес експлуатації системи.

Затрати на експлуатацію можуть бути суттєво знижені, якщо якісно виконано попередні етапи, в основному за рахунок розробки стратегії автоматизації і здійснення вибору системи та організації її впровадження.

Великої ваги набуває створення відповідного відділу на підприємстві. Він може мати різну назву: ІТ-підрозділ, Інформаційний сектор, Відділ АСУ, Відділ розробки впровадження та супроводу КІС.

Відділ розробки, впровадження та супроводу корпоративної інформаційної системи(КІС) повинен/може містити наступні підрозділи:

· технічних засобів.

· системних програмних засобів

· прикладного програмного забезпечення

· системного адміністрування

Підрозділ технічних засобів повинен виконувати наступні функції:

· аналіз напрямків розвитку обчислювальних засобів та розробка пропозицій з базових технічних засобів КІС;

· монтаж обладнання та ліній зв'язку

· забезпечення ремонту технічних засобів в процесі експлуатації ІС;

· розробка довгострокових планів модернізації та зміни застарілого обладнання або окремих його вузлів на більш удосконалене та перспективне;

· аналіз можливостей та розробка пропозицій щодо інтеграції усіх видів ІС та обчислювальних комплексів служб та підрозділів підприємства;

· забезпечення стабільного та безперервного зв'язку КІС з іншими ІС, обчислювальними комплексами структурних підрозділів;

· забезпечення можливості електронного зв'язку з дилерами, заводами, що постачають комплектуючі, та з крупними споживачами продукції підприємства.

Підрозділ системних програмних засобів повинен виконувати такі функції:

· аналіз перспективних засобів та вибір оптимальної автоматизованої системи управління або базових програмних засобів, СУБД та оболонок для розробки ІС.

· впровадження(розробка), та налагодження системи.

· експлуатація системи та усунення непередбачених ситуацій, що виникають в найбільш слабких або найменш осмислених та «вузьких» місцях системи.

· визначення перспективних шляхів розвитку системи та її модернізація

· забезпечення програмної інтеграції з іншими системами та обчислювальними засобами служб та підрозділів підприємства.

Підрозділ прикладного програмного забезпечення зважаючи на його основну задачу - максимальне полегшення виконання функцій співробітниками підприємства за допомогою їх автоматизації - повинен виконувати такі функції:

· аналіз користувацьких функцій та розробка пропозицій по їх автоматизації

· розробка прикладних програм та їх настроювання

· супровід та удосконалення прикладних програм

· визначення шаблонів звітів та довідок для їх автоматичного формування

· формування процедур генерації звітів та довідок

· підключення процедур генерації звітів та довідок

· моніторинг систем формування системного журналу

· автоматизація складання вихідних форм документів

· забезпечення сервісних функцій користувачеві з організації діалогу та використанню можливостей системи

· формування процедур з інформування користувача про події що вже сталися

· забезпечення імпорту/експорту даних з систем чи програмних комплексів служб та підрозділів підприємства

· підтримка користувацьких режимів

· забезпечення створення резервних копій інформації

· забезпечення безпеки даних

· захист від несанкціонованих дій

Підрозділ системного адміністрування повинен виконувати такі функції:

· визначення та коригування повноважень користувачів

· встановлення повноваження для нових робочих місць

· відключення користувачів від системи

· забезпечення моніторингу усіх подій та дій в системі

Варто зазначити, що сучасна підсистема інформаційного забезпечення досягла такого рівня спеціалізації, що вимагає пильної уваги до його організовування. Сьогодні навіть найменші організації мають у своїй структурі, якщо не інформаційні служби, то принаймні фахівців з галузі ІТ.

Персонал, задіяний в функціонуванні ІС, можна поділити на дві групи:

· неспеціалізовані користувачі інформаційних ресурсів (керівники, фахівці й інші працівники організації), що є споживачами і виробниками інформаційних ресурсів, а різниця в принципах їх роботи з інформацією полягає в різному рівні формалізації завдань і відповідно характеризується різною питомою вагою творчих і рутинних робіт для роботи з інформацією;

· спеціалізовані користувачі інформаційних ресурсів (персонал, що займається організовуванням роботи з інформацією).

З впровадженням нових ІТ значення інформаційного забезпечення в безперервній роботі організації значно зростає. Традиційні структури, технології управління вже не задовольняють вимоги ефективної роботи в нових умовах. А тому впровадження сучасних ІТ автоматично спричиняє організаційну і кадрову перебудову організацій. Навіть просте впровадження автоматизованої системи документообігу може цілком змінити весь механізм роботи офісу. У таких умовах працівник, відповідальний за “циркуляцію” інформації, насправді стає ключовою фігурою. Зрештою, від нього починає залежати структурна схема організації та деякою мірою кадрова політика.

Розглянемо існуючу нині ієрархію фахівців служб ІТ. Її можна зобразити у вигляді піраміди (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Ієрархічна структура фахівців з ІТ

Структурно система поділена на такі рівні:

· у основі перебувають користувачі (не фахівці в галузі ІТ), яким система потрібна для виконання своїх власних функціональних прикладних завдань;

· перший рівень фахівців – системний оператор, який зайнятий виконанням конкретних поточних завдань, зв’язаних із працездатністю конкретних комп’ютерів. Він не займається стратегічним розвитком комп’ютерного парку організації;

· другий рівень фахівців – це адміністратор ІС, до яких належать адміністратор мереж і адміністратор безпеки даних. У загальному розумінні – це користувач, що, крім виконання своїх поточних обов’язків, займається поточним адмініструванням своєї частини мережі. Тобто, він може створити нового користувача, сконфігурувати мережну печатку, займається загальним доступом до файлової системи (Наприклад, у системі Novell – це Certified Novell Administrator, у Microsoft – Microsoft Certіfіed Product Specіalіst). Адміністратор безпеки відповідає за те, щоб доступ до тієї або іншої інформації мали лише визначені працівники. Він займається як фізичним захистом ІС, так і захистом на логічному рівні, і не повинен поєднувати свої функції з функціями системного адміністратора;

· третій рівень фахівців – це системний інженер, що займається створенням і налагодженням ІС на етапі відповідно до вже прийнятого стратегічного проекту формування ІС. На інженера покладаються функції створення, підтримки і, що дуже важливо, розвитку системи. Він, звичайно, повинен займатися цим увесь свій час і, як правило, працює у відділі ІТ (наприклад, у системі Novell – це Certіfіed Novell Engineer, у Microsoft – Microsoft Certified System Engineer);

· тепер поширилося запровадження ще одного рівня – майстер-інженер, який виконує завдання управління мережами і може забезпечити управління мережею відразу у декількох філіях, регіонах з центрального місця. Він займається телекомунікаціями від локальної мережі організації до глобальної мережі, до територіально віддалених підрозділів чи партнерів. Він займається також інтеграцією різних платформ NetWare, Windows, Unіx;

· у інформаційно розвинутих організаціях, де нові ІТ давно вже стали повсякденною справою, вводять посаду менеджера, відповідального за інформатизацію, який звичайно належить до вищого рівня менеджменту (наприклад, це Chіef Information Officer). Найчастіше він займає посаду віце-президента або одного з директорів. Він відповідає не лише за організацію роботи ІС, але й ухвалення рішення про її розвиток. З одного боку, він здатний розібратися у всьому різноманітті ІТ, а з іншого, зрозуміти, як їх найвигідніше можна застосувати до бізнесу і яку вигоду можна отримати з цього. В Україні така посада на вищому рівні ієрархії передбачена рідко.

Підсумовуючи зазначене, потрібно наголосити, що перед фахівцями галузі ІТ є завдання щодо створення і управління технологічною основою інтеграції і розвитку організацій. Для реалізації своїх функцій такі фахівці повинні мати збалансований набір компетенцій у галузі технічного та програмного забезпечення (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Оцінюють роботу ІТ-підрозділів у компаніях за системою показників (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. VІ. План та організаційна структура заняття
3. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
4. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
5. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ
6. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ СПОРТУ
7. Адміністративно-правові норми поділяють на види за різними критеріями.
8. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
9. Аналіз галузі
10. Аналіз та оцінка виробничого травматизму в галузі
11. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
12. Атомно-кристалічна структура металів

Переглядів: 2155