Загальне значення води

План

Тема 3. Особливості водно-сольового обміну та мінерального живлення тварин.

Загальне значення води .
Водно-сольовий обмін у водних тварин.
Водний обмін та осморегуляція у амфібій.
Водний обмін у наземних тварин. Пристосування до життя в аридних умовах.
Сольовий обмін у наземних хребетних.

Вміст води в тілі тварин коливається від 46 до 92% у комах; від 80 до 92% у молюсків; в тілі губок вода становить 84%, у річкового рака – 77%, ланцетника - 87%, у пуголовків жаб досягає 93%, а у медузи Rizostoma cuvieri – навіть 95%.

Між організмом тварини та зовнішнім середовищем відбувається постійний обмін водою та розчиненими у ній речовинами, що супроводжується зміною вмісту цих компонентів у тілі тварин. Зменшення вмісту води нижче певної межі призводить до впадання тварини в стан зціпеніння а надалі до загибелі.

Втрати води значно тяжчі від голодування. Людина, що голодує, без загрози для життя може втратити до 40% маси тіла, включаючи ½ білків, майже всі вуглеводи та жири. Але при значному зниженні вмісту води у тілі на 10% настає розлад функцій, а при втраті 20% - неминуча смерть.

Одержання та втрата води й мінеральних речовин супроводжується зміною ступеню гідратації колоїдів та осмотичного тиску рідин організму. Ці два явища, разом із зміною йонного стану електролітів, порушують умови міжклітинного та внутрішньоклітинного обміну речовин шляхом зміни проникливості біологічних мембран та електричного стану клітинних структур.

Згадані розлади порушують ріст, розвиток та й, нарешті, всю життєдіяльність організму.

Джерелом одержання води та мінеральних солей для тварин є :

· її проникнення через покриви та зябра у водному середовищі;

· адсорбція води з повітря (у амфібій, комах, молюсків, червів);

· безпосереднє споживання (пиття) води;

· вода може потрапляти також з їжею (для багатьох наземних форм цей шлях важливіший, ніж споживання питної води).

Значення їжі у водному балансі організму полягає не тільки в тому, що вона містить воду в тканинах харчових об’єктів. Посилене живлення призводить до накопичення в організмі жирових запасів; у процесі окиснення жирів та інших органічних речовин утворюється метаболічна вода. Таким чином, жир в організмі тварин є не тільки енергетичним запасом, але й внутрішнім джерелом потрапляння води у тканини та клітини.

Значні коливання рівня забезпеченості організму водою обумовлюють певні еколого-фізіологічні адаптації у тварин. Водний обмін тісно пов’язаний з обміном солей.

Водно-сольовий обмін у водних тварин

У первинноводних тварин зябровий, кишковий а іноді й покривний епітелій завжди контактують з водою. Тому через їхні покриви постійно осмотичним шляхом потрапляє вода, якщо концентрація солей в організмі відрізняється від концентрації солей в оточуючому середовищі ( відсоток мінеральних речовин в організмі більший, тобто, внутрішнє середовище гіпертонічне).

Вчені констатують близькість іонного складу рідин тіла тварин до складу морської води. Однак, кількісний вміст різних іонів у тілі навіть морських тварин може відрізнятись від співвідношення їх в оточуючому середовищі. Це пояснюється здатністю організмів вибірково поглинати з середовища та затримувати в своєму тілі певні солі. Деякі з них ідуть на побудову скелету, черепашок, або циркулюють у складі рідин тіла. Іони інших солей, навпаки, активно виводяться із організму.

Потрібно розрізняти іонну регуляцію в організмі, пов’язану з підтриманням складу й кількісного співвідношення різних іонів у рідинах тіла, та регуляцію осмотичного тиску, який визначається сумою розчинених частинок.

Тварин, у яких осмотичний тиск всередині організму змінюється в залежності від змін тиску зовнішнього середовища називають пойкілоосмотичними, або осмоконформерами.

Тварини, що здатні самостійно, активно регулювати осмотичний тиск, підтримувати відносну постійність цього параметру внутрішнього середовища незалежно від концентрації оточуючого водного середовища називаються гомойоосмотичними, або осморегуляторами.

Первинноводні морські безхребетні відносяться до першої групи. Осмотичний тиск рідин їх тіла практично дорівнює тиску морської води, змінюючись разом із коливаннями її солоності. Це – ізотонічні тварини (кишковопорожнинні, голкошкірі).

Але у більшості безхребетних відмічене деяке перевищення осмотичного тиску рідин тіла (тобто, гіпертонічність організму). Це забезпечує постійний приплив води в організм, надлишок якої легко врівноважується процесами виділення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пристосування фітофагів	\|	Прісноводна осморегуляція

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.