Струму.

Рис. 7.3. Схема регулятора густини

U_в – вихідна напруга вимірювального

елементу;

І_к – струм вимірювального зонду;

Д – серводвигун з обмоткою збудження

ОЗ;

АТ – автотрансформатор;

А-К-А – електроди зонду;

R_ш – опір шунта;

R_п – підстроювальний опір.

Регулятор підтримує задану густину струму в електроліті, яка пропорційна струму в вимірювальному зонді І_к. Цей струм, протікаючи по опору R_ш, створює падіння напруги, яка потрапляє на вхід вимірювального елемента (на схемі не показаний). Вихідний параметр вимірювального елемента компенсується до нуля підстроювальним опором R_п. При роботі ванн відбувається відхилення густини струму від заданого значення, в опорі R_ш створюється падіння напруги. При цьому компенсація порушується і на виході вимірювального елемента з’являється сигнал, який впливає на серводвигун Д. Останній переміщує движок автотрансформатора в напрямку зменшення отриманого сигналу.

Для регулювання кислотності електроліту використовується регулятор заданої кислотності електроліту (рН), приведений на рис. 7.3.

Рис.7.4. Схема підтримання

заданої кислотності

електроліту.

Датчик відбирає проби електроліту в ванні і в залежності від змісту рН-іонів на виході датчика з’являється напруга, яка вимірюється рН-метром. Цей прилад настроюється на визначене значення рН, відхилення від якого призводить до замикання контактів рН-метра. Останніми включаються реле К1, контакти якого включають електромагніт YC крана-дозатора кислоти і реле часу КТ. По закінченні заданої витримки часу реле КТ вмикає реле К2, яке відключає реле К1 і електромагніт YC. Подача кислоти в ванну припиняється. При роботі ванн гальванічного покриття відбувається витрата електроліту за рахунок виносу його з виробами і випарювання при високих температурах в ваннах. Тому ванни мають регулятори рівню електроліту, датчиками яких являються поплавкові реле та інші прилади, які вимірюють рівень.

В якості регулятора температурного режиму в ванне використовують електроконтактні термометри, контакти якого при визначених змінах температури замикаються, термометри опору та термоелектричні термометри. Через проміжне реле К цей сигнал передається на включення електромагніту, який керує вентилем гарячої води, пару, або на включення нагрівальних елементів, які вбудовані в стінки ванни.

Для підвищення швидкості процесу і поліпшення якості покриття використовують реверс струму в ванні. Реверс переключає полярність на джерелі живлення або безпосередньо на ванні з використанням контакторів на великі струми.

Автоматизацію всієї лінії гальванічного покриття здійснюється в функції шляху за допомогою кінцевих вимикачів.

Тема 7.2. Електроустаткування установок електростатичного

фарбування.

1. Призначення, принцип дії та будова установок.

На установках електростатичного фарбування фарбуються різні вироби, в тому числі корпуса електричних машин і апаратів.

Сутність методу фарбування розпиленням в електростатичному полі високої напруги до 140 кВ складається в тому, що між заземленим виробом , який фарбується і так названим коронувальним електродом, який знаходиться під негативним потенціалом, створюється постійне електричне поле, в яке вводиться розпилений лакофарбовий матеріал. Потрапляючи в це поле, частинки (дрібні краплі) матеріалу придбають негативний заряд і рухаються по лініям поля до виробу.

Фарбування ведуть в спеціальній камері, яка служить для огородження електродної системи, яка знаходиться під високою напругою, а також запобігає від запилення фарбовані вироби. Камера виконується металевою, прохідного типу, частково засклована і добре освітлюється для спостерігання за процесом. Вхід в камеру має блокування безпечності. Розміри, камери визначаються умовами виробництва. На рис. 7.5. представлена схема електрофарбувальної камери.

Рис. 7.5. Схема електрофарбувальної камери.

1 – вироби; 2 – конвеєр; 3 – ізольована стійка; 4 – розпилювач; 5 – очищувач повітря;

6 – бачок з мішалкою для фарби; 7 – пульт дистанційного керування; 8 – дозуючий пристрій; 9 – прохідний ізолятор; 10 – розрядник; 11 – струмопровід; 12 – додатковий опір; 13 – кенотрон; 14 – трансформатор розжарювання; 15 – підвищувальний трансформатор; 16 – ізольований корпус; ВВУ – високовольтна установка.

Приводи механізмів електрофарбувальних установок виконуються від асинхронних двигунів в вибухозахищеному виконанні (для приводу відцентрових вентиляторів, турбін розпилювачів, насосу дозуючих пристроїв, розміщувачів фарби, коливання розпилювачів).

Керування двигунами механізмів виконується за допомогою магнітних пускачів и кнопкових станцій.

Основні блокувальні пристрої в схемах керування установок електроста -тичного фарбування забезпечують неможливість: 1) включення високої напруги сторонніми особами; 2) пуску конвеєру без попереджувального звукового сигналу і послідуючої витримки часу протягом 5—15 с; 3) вклю-чення високої напруги в тих випадках, коли не подана напруга на нитку розжарювання кенотрону; 4) при відкритому огородженні фарбувальної камери і кабіни з обладнанням високої напруги; 5) регулятор високої напруги не знаходиться в вихідному положенні; 6) включення розпилювача при відключеній вентиляції, нерухомому конвеєрі, виключеній високій напрузі; 7) включення високої напруги при виключеній вентиляції.

Всі елементи установки електростатичного фарбування, які підлягають заземленню (камера, стійки розпилювачів, конвеєр, вентиляційна система та ін.), заземлюються відповідно правилам заземлення установок високої напруги.

2. Джерела живлення установок електростатичного фарбування.

Електроживлення установок електростатичного фарбування здійснюється від випрямляючих пристроїв (рис. 7.6.).

Рис. 7.6. Електрична схема пристрою

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ним випрямлячем.	\|	Основне питання філософії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.