1. Відображення f множини Х в множину Х, визначене рівністю f(х) = х, називається тотожним.
2. Якщо Х є підмножиною Y, то відображення Х в Y , визначене рівністю f(х) = х, називається канонічною ін’єкцією Х в Y.
3. Відображення з прямого добутку множин Х ´ Y в X, що ставить у відповідність кожній парі (x, y) Î Х ´ Y елемент х Î Х, називається проекцією на множину X. Аналогічно визначається проекція на множину Y .
Відображення f множини Х в множину Y називають ін’єктивним, чи ін’єкцією, якщо двом різним елементам з множини Х відповідають два різних елементи з множини Y (рис. 9а та 9в). Іншими словамиf: X → Y ін’єктивне, якщо для будь-яких x ≠ x1, x, x1 Î Х, f(x) ≠ f(x1).
Зауважимо, зокрема, що канонічна ін’єкція деякої підмножини в саму множину є ін’єктивним відображенням.
Відображення f називають сюр’єктивним, чи сюр’єкцією, якщо для кожного елемента y з множини Y існує принаймні один елемент x з множини X такий, що f(x)=y. (рис. 9б та 9в).
Відображення називають бієктивним, чи бієкцією, якщо воно одночасно ін’єктивнe та сюр’єктивнe. Відображення f є бієктивним, якщо кожен елемент із Y є образом при відображенні f деякого, і при тому єдиного, елемента з X (рис. 9в). Кажуть, що бієктивне відображення встановлює взаємно однозначну відповідність між множинами X та Y. Бієкція множини на себе називається також перестановкою чи перетворенням.
Рис. 9
Для скінченних множин Х та Y сюр’єктивнiсть відображення f: X → Y означає, що | Х | ≥ | Y |. Наприклад; f: {1, 2, 3, 4} → {y1, y2, y3}, f = - сюр’єктивне, a f = - не сюр’єктивнe.
Якщо Х і Y скінченні, то ін’єктивність відображення означає, що | Х | ≤ | Y |.
Наприклад, нехай Х = {l, 2, 3}, Y = {y1, y2, y3, y4}. Якщо f(1) = y1, f(2) = y2, f(3) = y3, то f: X → Y ін’єктивнe.
При скінченних X та Y бієктивнiсть відображення f: X → Y означає, що | X | = | Y |.
Наприклад, X = (1, 2, 3), Y = {y1, y2, y3}, відображення f = - бієктивне.