Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Підприємства і принципи їх діяльності.

Кожне підприємство, незалежно від розмірів, форм власності та інших критеріїв, в умовах соціально орієнтованої ринко­вої економіки повинно отримувати дохід (прибуток) від своєї діяльності. Для цього воно має діяти на принципах господарського (або комерційного) розрахунку.

Такими основними принципами є самоокупність, са­мофінансування, самозабезпечення, матеріальна заінтересованість, економічна відповідальні-сть, господарська самостійність у межах чинного законодавства в поєднан­ні з контролем державних органів за його дотриманням.

Найважливішими рисами господарського розрахунку є: 1) отримання прибутку за створені необхідні суспільс­тву товари та послуги і підвищення ефективності вироб­ництва; 2) економічна відповідальність за наслідки нев­мілого господарювання, неефективного використання ре­сурсів (трудових, матеріальних, фінансових), що можуть призвести до банкрутства. Тому західні науковці назива­ють свою економіку системою прибутків і збитків. Про економічну відповідальність господарського розрахунку свідчить той факт, що у Великобританії впродовж першо­го року банкрутує кожна четверта фірма, в Японії — 7 із 10 впродовж 5 років.

За соціологічними опитуваннями, в Англії головною умовою виникнення понад 90% малих фірм є прагнення їх власників бути незалежними й отримувати задоволен­ня від своєї діяльності.

Економічну відповідальність підприємства несуть пе­ред іншими підприємствами за виконання своїх договір­них зобов'язань, за виконання замовлень держави, перед споживачем, перед банками тощо. Договірні зобов'язан­ня вони переважно виконують з точністю не лише до конкретної дати, а й до певної години. Тому у розвину­тих країнах світу відпала необхідність у спорудженні великих складських приміщень, зберіганні значних запасів продукції на складах. Правилом для ділової людини є дотримання й усної обіцянки. Порушення цього правила неминуче призведе до відмови бізнесменів мати ділові стосунки з такими партнерами.

Діяльність підприємства будь-якого виду нерозривно пов'язана з підприємництвом.

Підприємництвосамостійне організаційно-господарське новаторст-во на основі використання різних можливостей для випу­ку нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо для отримання прибутків та самореалізації власної мети.

Поняття «підприємництво» не слід ототожнювати з поняттям «бізнес». Друге — більш містке, до бізнесу за­раховують будь-який вид діяльності (навіть афери), що приносить дохід або особисту вигоду. Поняття «підприєм­ництво» уперше запровадив у науковий обіг англійський учений Р. Кантільон. Він розглядав його як особливу еко­номічну функцію, важливою рисою якої є ризик. Фран­цузький економіст Ж.-Б. Сей стверджував, що підприє­мець діє за власний рахунок і на власний ризик, щоб отримати вигоду, володіє при цьому знаннями й досвідом, комбінує фактори виробництва тощо. А. Сміт розглядав підприємця як власника, пов'язував підприємницьку ді­яльність насамперед з власним інтересом підприємця (особистим збагаченням), реалізовуючи який підприємці сприяють найефективнішому задоволенню потреб сус­пільства. Тому підприємець сам планує і організовує ви­робництво, розподіляє отримані доходи тощо.

Ґрунтовнішу характеристику підприємництва знахо­димо у працях американських економістів Й. Шумпете-ра, П. Дракера та англійського вченого Ф. Хаєка. На думку И. Шумпетера, зміст підприємництва розкривається у таких його функціях:

1) реформування й докорін­на перебудова виробництва внаслідок здійснення нових комбінацій щодо техніки і технології, створення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини;

2) під­приємництво є функцією будь-якої економічної системи, виконання якої необхідно поєднувати з науковими роз­робками, маркетингом та іншими видами; 3) виконання функцій підприємництва залежить від господарсько-по­літичного середовища, яке визначає його можливості, ви­ди, мотивацію тощо. Тому основними функціями підпри­ємця Й. Шумпетер називає виготовлення нового блага або старого блага нової якості; освоєння нового ринку збуту, джерела сировини або напівфабрикатів; запровадження нового методу виробництва; відповідну реорганіза­цію виробництва. Крім того, підприємець, на думку Й. Шумпетера, не обов'язково повинен бути капіталіс­том, власником; ним може бути і управляючий. Найбіль­шою мірою відокремлення власності від управління (а отже, від підприємництва) має місце в гігантських акці­онерних компаніях.

П. Дракер доводить, що тип сучасного підприємця формує запровадження нових комбінаційних чинників, засвоєння організаційних і управлінських нововведень, використання нових джерел і форм фінансування тощо.

Ф. Хаєк пов'язував підприємництво насамперед з осо­бистою свободою, яка дає людині змогу раціонально ви­користовувати свої здібності, знання, інформацію та до­ходи. Підприємець намагається насамперед оптимально поєднати ці компоненти із ситуацією на ринку (перспек­тивні чи неперспективні вони щодо інвестування, попиту і пропозиції певної галузі економіки, рівня цін тощо), знайти найкращі засоби для задоволення власних потреб і потреб суспільства.

Основними функціями підприємництва є новаторська, організаційна, господарська, соціальна та особиста. Новаторська функція полягає у сприянні процесу проду­кування нових ідей (технічних, організаторських, управ­лінських тощо), здійснення дослідно-конструкторських розробок, створення нових товарів і надання нових пос­луг. Організаційна функція передбачає впровадження но­вих форм і методів організації виробництва, нових форм заробітної плати та їх оптимальне поєднання з традицій­ними, раціональне поєднання форм одиничного поділу праці, основних елементів системи продуктивних сил та контролю за їх виконанням. Господарська функція — найефективніше використання трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів. Соціальна функція полягає у виготовленні товарів і пос­луг, необхідних суспільству, відпові-дно до головної мети, вимог дії основного економічного закону. Особистісна функція передбачає самореалізацію власної мети підприємця, отримання задоволен-ня від своєї роботи. Так, опитування дрібних компаній у Великобританії засвідчи-ло, що переважна більшість їх (понад 80%) головними стимулами своєї підприєм-ницької діяльності вважають не особисте збагачення, а можливість відчути себе незалежним і мати задоволення від власної праці. Звісно, ці дані потребують уточнення, оскільки відчути себе незалежним у підприємницькій діяльності можна за умови успішної роботи компанії, отримання відповідних прибутків.

Виходячи з цих функцій підприємництва, підприєм­ець повинен:

1) вбачати в людині основне джерело підвищення ефективності роботи підприємства, нових ідей; проводи­ти політику формування багатьох лідерів і новаторів, стимулювати у них виправданий ступінь ризику, форму­вати економічне мислення, вести пошук нових можли­востей, бути ініціативним тощо;

2) вміти об'єднувати людей для досягнення спільної мети, надихати співробітників, приділяти значну увагу прагненням людей, їх духовним якостям, домагатися, щоб цінності фірми стали помислами працюючих, вміти переконувати працівників;

3) бути професійно підготовленим для пошуку опти­мальних варіантів розвитку підприємства, підвищення його ефективності, орієнтуватися на ефективність і якість, здійснювати систематичне планування, прагнути до всебічної інформованості, йти на розумний ризик, впроваджувати форми і системи заробітної плати, які сприяють економії ресурсів (сировини, електроенергії, па­лива, зменшення ручної праці), надавати підрозділам пев­ну автономію, прагнути до простоти управління, органіч­но поєднувати автономію з жорстким централізмом тощо;

4) орієнтуватися на потреби споживачів, підвищувати якість продукції та послуг, що надаються згідно з чин­ним законодавством, сплачувати податки, не забрудню­вати довкілля відходами виробництва, оптимально поєд­нувати індивідуальні, колективні та суспільні інтереси, відповідати за свої дії;

5) діяти цілеспрямовано, енергійно, вірити в успіх справи, бути наполегливим і гнучким, розвивати свої творчі, організаторські здібності тощо.

У Законі України «Про підприємництво» зазначається, що підприємництво — це самостійна, ініціативна, на власний ризик діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та зайняття торгівлею для отримання прибутку. Названі й основні принципи, за якими здійснюється підприємництво:

— вільний вибір діяльності на добровільних засадах, залучення до підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;

— самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, вста­новлення цін відповідно до законодавства;

— вільне наймання працівників;

— залучення й використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, ви­користання яких не заборонено або не обмежено законо­давством;

— вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством;

— самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою — зовнішньоекономічної діяльності;

— використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд.

Головні умови підприємництва — реальний плюра­лізм форм власнос-ті, наукова правова база, стабільна політична ситуація, виважена економічна політика держа­ви щодо підприємництва, сприятлива суспільна думка тощо.

В Україні найважливішими передумовами підприєм­ництва є проведення роздержавлення і приватизації в оптимальних масштабах, формування реального плюра­лізму форм власності, активна підтримка державою інвестиційних процесів для різних суб'єктів підприємНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОЩО.

Підприємницька діяльність означає працю індивіда, засновану на розвиткові особистісних факторів, розши­ренні знань про свої можливості, спрямовану на досяг­нення найкращого результату в господарській діяльнос­ті, на отримання економічної вигоди і насамперед прив­ласнення додаткового продукту. Підприємництвом не вважається виконання будь-якого завдання, отриманого від іншої особи, якщо у виконавця не було хоча б одного особистісного фактора і права на свободу такої діяльнос­ті. Особистісні фактори підприємництва — це особиста власність, фізичні, розумові здібності, знання й досвід, становище в суспільстві, права тощо.

Головними завданнями, що вирішуються на початку підприємницької діяльності, є:

1) вибір сфери та масшта­бів діяльності;

2) вибір місцерозташування підприємства, компанії;

3) вибір форми підприємницької діяльності та назви фірми;

4) фінансування й інвестування.

Підприємництво — один із важливих факторів соці­ально-економічного прогресу. Тому суспільство зацікав­лене в цивілізованому підприємництві, що повинно зна­ходити правову підтримку у таких основних формах: 1) надання свободи підприємницької діяльності; 2) на­дання підприємцю статусу комерсанта; 3) створення умов для відкриття і реєстрації підприємства. При виборі форми підприємництва беруть до уваги масштаб діяльності, форму відповідальності > підприємця, можливості отри­мання кредитів, рівні оподаткування, можливий обсяг реалізації продукції та інші фактори.

Головними суб'єктами підприємництва є приватні особи, групи осіб (в акціонерних компаніях, кооперати­вах) і держава (відповідні органи).

За формами власності та організацією розрізняють та­кі основні форми підприємництва:

1) індивідуальна — заснована на приватній власності фізичної особи та її осо­бистій праці (фермери, ремісники, окремі винахідники);

2) сімейна — базується на приватній власності та праці членів сім'ї;

3) колективна — заснована на власності тру­дового колективу та праці його членів;

4) приватнокапі­талістична — базується на власності й праці окремого підприємця та найманої ним робочої сили;

5) колективна капіталістична — заснована на власності кількох (бага­тьох) власників капіталу та найманої ними робочої сили;

6) орендна — орендована за певну плату на різний період, що дає змогу орендареві бути власником частини резуль­татів праці та розпоряджатися майном; 7) інноваційна — створення та використання інтелектуальної власності (па­тентів, ліцензій, «ноу-хау») тощо;

8) спільна, або зміша­на — заснована на поєднанні різних форм капіталу, в то­му числі із залученням іноземного капіталу;

9) держав­на — базується на державній власності. Твердження де­яких економістів про те, що держава не повинна бути підприємцем, не узгоджуються з практикою функціону­вання державних підприємств майже впродовж семи ти­сячоліть, а за капіталізму відображають певною мірою реалії минулих століть (часи А. Сміта).

Усі великі та переважна більшість середніх і навіть частина малих підприємств існують у формі акціонерних підприємств (компаній). Малі підприємства використову­ють таку форму організації, як акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю. Тому необхідно з'ясувати сутність акціонерних компаній, розкрити їх позитивні та негативні аспекти, соціально-економічні наслідки їх діяльності.

 


Читайте також:

  1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  2. IV група- показники надійності підприємства
  3. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
  4. WEB - сайт підприємства в Інтернет
  5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  6. Автопідприємства вантажних автомобілів
  7. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  8. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
  9. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
  10. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
  11. Активами торговельного підприємства
  12. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот




Переглядів: 1045

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Суперечності акціонерних компаній. | Акціонерна власність в економічній системі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.