Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Підприємства і принципи їх діяльності.

Кожне підприємство, незалежно від розмірів, форм власності та інших критеріїв, в умовах соціально орієнтованої ринко­вої економіки повинно отримувати дохід (прибуток) від своєї діяльності. Для цього воно має діяти на принципах господарського (або комерційного) розрахунку.

Такими основними принципами є самоокупність, са­мофінансування, самозабезпечення, матеріальна заінтересованість, економічна відповідальні-сть, господарська самостійність у межах чинного законодавства в поєднан­ні з контролем державних органів за його дотриманням.

Найважливішими рисами господарського розрахунку є: 1) отримання прибутку за створені необхідні суспільс­тву товари та послуги і підвищення ефективності вироб­ництва; 2) економічна відповідальність за наслідки нев­мілого господарювання, неефективного використання ре­сурсів (трудових, матеріальних, фінансових), що можуть призвести до банкрутства. Тому західні науковці назива­ють свою економіку системою прибутків і збитків. Про економічну відповідальність господарського розрахунку свідчить той факт, що у Великобританії впродовж першо­го року банкрутує кожна четверта фірма, в Японії — 7 із 10 впродовж 5 років.

За соціологічними опитуваннями, в Англії головною умовою виникнення понад 90% малих фірм є прагнення їх власників бути незалежними й отримувати задоволен­ня від своєї діяльності.

Економічну відповідальність підприємства несуть пе­ред іншими підприємствами за виконання своїх договір­них зобов'язань, за виконання замовлень держави, перед споживачем, перед банками тощо. Договірні зобов'язан­ня вони переважно виконують з точністю не лише до конкретної дати, а й до певної години. Тому у розвину­тих країнах світу відпала необхідність у спорудженні великих складських приміщень, зберіганні значних запасів продукції на складах. Правилом для ділової людини є дотримання й усної обіцянки. Порушення цього правила неминуче призведе до відмови бізнесменів мати ділові стосунки з такими партнерами.

Діяльність підприємства будь-якого виду нерозривно пов'язана з підприємництвом.

Підприємництво самостійне організаційно-господарське новаторст-во на основі використання різних можливостей для випу­ку нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо для отримання прибутків та самореалізації власної мети.

Поняття «підприємництво» не слід ототожнювати з поняттям «бізнес». Друге — більш містке, до бізнесу за­раховують будь-який вид діяльності (навіть афери), що приносить дохід або особисту вигоду. Поняття «підприєм­ництво» уперше запровадив у науковий обіг англійський учений Р. Кантільон. Він розглядав його як особливу еко­номічну функцію, важливою рисою якої є ризик. Фран­цузький економіст Ж.-Б. Сей стверджував, що підприє­мець діє за власний рахунок і на власний ризик, щоб отримати вигоду, володіє при цьому знаннями й досвідом, комбінує фактори виробництва тощо. А. Сміт розглядав підприємця як власника, пов'язував підприємницьку ді­яльність насамперед з власним інтересом підприємця (особистим збагаченням), реалізовуючи який підприємці сприяють найефективнішому задоволенню потреб сус­пільства. Тому підприємець сам планує і організовує ви­робництво, розподіляє отримані доходи тощо.

Ґрунтовнішу характеристику підприємництва знахо­димо у працях американських економістів Й. Шумпете-ра, П. Дракера та англійського вченого Ф. Хаєка. На думку И. Шумпетера, зміст підприємництва розкривається у таких його функціях:

1) реформування й докорін­на перебудова виробництва внаслідок здійснення нових комбінацій щодо техніки і технології, створення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини;

2) під­приємництво є функцією будь-якої економічної системи, виконання якої необхідно поєднувати з науковими роз­робками, маркетингом та іншими видами; 3) виконання функцій підприємництва залежить від господарсько-по­літичного середовища, яке визначає його можливості, ви­ди, мотивацію тощо. Тому основними функціями підпри­ємця Й. Шумпетер називає виготовлення нового блага або старого блага нової якості; освоєння нового ринку збуту, джерела сировини або напівфабрикатів; запровадження нового методу виробництва; відповідну реорганіза­цію виробництва. Крім того, підприємець, на думку Й. Шумпетера, не обов'язково повинен бути капіталіс­том, власником; ним може бути і управляючий. Найбіль­шою мірою відокремлення власності від управління (а отже, від підприємництва) має місце в гігантських акці­онерних компаніях.

П. Дракер доводить, що тип сучасного підприємця формує запровадження нових комбінаційних чинників, засвоєння організаційних і управлінських нововведень, використання нових джерел і форм фінансування тощо.

Ф. Хаєк пов'язував підприємництво насамперед з осо­бистою свободою, яка дає людині змогу раціонально ви­користовувати свої здібності, знання, інформацію та до­ходи. Підприємець намагається насамперед оптимально поєднати ці компоненти із ситуацією на ринку (перспек­тивні чи неперспективні вони щодо інвестування, попиту і пропозиції певної галузі економіки, рівня цін тощо), знайти найкращі засоби для задоволення власних потреб і потреб суспільства.

Основними функціями підприємництва є новаторська, організаційна, господарська, соціальна та особиста. Новаторська функція полягає у сприянні процесу проду­кування нових ідей (технічних, організаторських, управ­лінських тощо), здійснення дослідно-конструкторських розробок, створення нових товарів і надання нових пос­луг. Організаційна функція передбачає впровадження но­вих форм і методів організації виробництва, нових форм заробітної плати та їх оптимальне поєднання з традицій­ними, раціональне поєднання форм одиничного поділу праці, основних елементів системи продуктивних сил та контролю за їх виконанням. Господарська функція — найефективніше використання трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів. Соціальна функція полягає у виготовленні товарів і пос­луг, необхідних суспільству, відпові-дно до головної мети, вимог дії основного економічного закону. Особистісна функція передбачає самореалізацію власної мети підприємця, отримання задоволен-ня від своєї роботи. Так, опитування дрібних компаній у Великобританії засвідчи-ло, що переважна більшість їх (понад 80%) головними стимулами своєї підприєм-ницької діяльності вважають не особисте збагачення, а можливість відчути себе незалежним і мати задоволення від власної праці. Звісно, ці дані потребують уточнення, оскільки відчути себе незалежним у підприємницькій діяльності можна за умови успішної роботи компанії, отримання відповідних прибутків.

Виходячи з цих функцій підприємництва, підприєм­ець повинен:

1) вбачати в людині основне джерело підвищення ефективності роботи підприємства, нових ідей; проводи­ти політику формування багатьох лідерів і новаторів, стимулювати у них виправданий ступінь ризику, форму­вати економічне мислення, вести пошук нових можли­востей, бути ініціативним тощо;

2) вміти об'єднувати людей для досягнення спільної мети, надихати співробітників, приділяти значну увагу прагненням людей, їх духовним якостям, домагатися, щоб цінності фірми стали помислами працюючих, вміти переконувати працівників;

3) бути професійно підготовленим для пошуку опти­мальних варіантів розвитку підприємства, підвищення його ефективності, орієнтуватися на ефективність і якість, здійснювати систематичне планування, прагнути до всебічної інформованості, йти на розумний ризик, впроваджувати форми і системи заробітної плати, які сприяють економії ресурсів (сировини, електроенергії, па­лива, зменшення ручної праці), надавати підрозділам пев­ну автономію, прагнути до простоти управління, органіч­но поєднувати автономію з жорстким централізмом тощо;

4) орієнтуватися на потреби споживачів, підвищувати якість продукції та послуг, що надаються згідно з чин­ним законодавством, сплачувати податки, не забрудню­вати довкілля відходами виробництва, оптимально поєд­нувати індивідуальні, колективні та суспільні інтереси, відповідати за свої дії;

5) діяти цілеспрямовано, енергійно, вірити в успіх справи, бути наполегливим і гнучким, розвивати свої творчі, організаторські здібності тощо.

У Законі України «Про підприємництво» зазначається, що підприємництво — це самостійна, ініціативна, на власний ризик діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та зайняття торгівлею для отримання прибутку. Названі й основні принципи, за якими здійснюється підприємництво:

— вільний вибір діяльності на добровільних засадах, залучення до підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;

— самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, вста­новлення цін відповідно до законодавства;

— вільне наймання працівників;

— залучення й використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, ви­користання яких не заборонено або не обмежено законо­давством;

— вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством;

— самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою — зовнішньоекономічної діяльності;

— використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд.

Головні умови підприємництва — реальний плюра­лізм форм власнос-ті, наукова правова база, стабільна політична ситуація, виважена економічна політика держа­ви щодо підприємництва, сприятлива суспільна думка тощо.

В Україні найважливішими передумовами підприєм­ництва є проведення роздержавлення і приватизації в оптимальних масштабах, формування реального плюра­лізму форм власності, активна підтримка державою інвестиційних процесів для різних суб'єктів підприємНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОЩО.

Підприємницька діяльність означає працю індивіда, засновану на розвиткові особистісних факторів, розши­ренні знань про свої можливості, спрямовану на досяг­нення найкращого результату в господарській діяльнос­ті, на отримання економічної вигоди і насамперед прив­ласнення додаткового продукту. Підприємництвом не вважається виконання будь-якого завдання, отриманого від іншої особи, якщо у виконавця не було хоча б одного особистісного фактора і права на свободу такої діяльнос­ті. Особистісні фактори підприємництва — це особиста власність, фізичні, розумові здібності, знання й досвід, становище в суспільстві, права тощо.

Головними завданнями, що вирішуються на початку підприємницької діяльності, є:

1) вибір сфери та масшта­бів діяльності;

2) вибір місцерозташування підприємства, компанії;

3) вибір форми підприємницької діяльності та назви фірми;

4) фінансування й інвестування.

Підприємництво — один із важливих факторів соці­ально-економічного прогресу. Тому суспільство зацікав­лене в цивілізованому підприємництві, що повинно зна­ходити правову підтримку у таких основних формах: 1) надання свободи підприємницької діяльності; 2) на­дання підприємцю статусу комерсанта; 3) створення умов для відкриття і реєстрації підприємства. При виборі форми підприємництва беруть до уваги масштаб діяльності, форму відповідальності > підприємця, можливості отри­мання кредитів, рівні оподаткування, можливий обсяг реалізації продукції та інші фактори.

Головними суб'єктами підприємництва є приватні особи, групи осіб (в акціонерних компаніях, кооперати­вах) і держава (відповідні органи).

За формами власності та організацією розрізняють та­кі основні форми підприємництва:

1) індивідуальна — заснована на приватній власності фізичної особи та її осо­бистій праці (фермери, ремісники, окремі винахідники);

2) сімейна — базується на приватній власності та праці членів сім'ї;

3) колективна — заснована на власності тру­дового колективу та праці його членів;

4) приватнокапі­талістична — базується на власності й праці окремого підприємця та найманої ним робочої сили;

5) колективна капіталістична — заснована на власності кількох (бага­тьох) власників капіталу та найманої ними робочої сили;

6) орендна — орендована за певну плату на різний період, що дає змогу орендареві бути власником частини резуль­татів праці та розпоряджатися майном; 7) інноваційна — створення та використання інтелектуальної власності (па­тентів, ліцензій, «ноу-хау») тощо;

8) спільна, або зміша­на — заснована на поєднанні різних форм капіталу, в то­му числі із залученням іноземного капіталу;

9) держав­на — базується на державній власності. Твердження де­яких економістів про те, що держава не повинна бути підприємцем, не узгоджуються з практикою функціону­вання державних підприємств майже впродовж семи ти­сячоліть, а за капіталізму відображають певною мірою реалії минулих століть (часи А. Сміта).

Усі великі та переважна більшість середніх і навіть частина малих підприємств існують у формі акціонерних підприємств (компаній). Малі підприємства використову­ють таку форму організації, як акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю. Тому необхідно з'ясувати сутність акціонерних компаній, розкрити їх позитивні та негативні аспекти, соціально-економічні наслідки їх діяльності.

 


Читайте також:

  1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  2. IV група- показники надійності підприємства
  3. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
  4. WEB - сайт підприємства в Інтернет
  5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  6. Автопідприємства вантажних автомобілів
  7. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  8. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
  9. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
  10. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
  11. Активами торговельного підприємства
  12. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот




Переглядів: 979

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Суперечності акціонерних компаній. | Акціонерна власність в економічній системі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.