Предмет аграрного права.

Аграрне право - галузь права, котра регулює правовідносини в сфері виробництва продуктів харчування, продовольчих товарів і сировини рослинного і тваринного походження, переробки і реалізації останніх суб'єктами підприємницької діяльності. Аграрне право України — це самостійна галузь права. Воно являє собою сукупність правових норм, що визначають правове становище працівників сільського господарства і сільськогосподарських підприємств, їхні основні суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Ці норми регулюють суспільні аграрні організаційно-правові, членські, майнові, управлінські, трудові, соціальні та внутрішньогосподарські виробничі відносини та відносини з приводу утворення і виробничо-господарської діяльності фермерських господарств.

Аграрне право є однією із складових частин системи права України, які іменуються як галузі права. Предметом аграрного права є є невизначене коло суспільних відносин, які регулюються нормами цієї галузі права. Отже визначити предмет аграрного права – це означає встановити коло суспільних відносин, що регулюються його нормами. Аграрне право як спеціалізована галузь права регулює тісно пов’язані між собою інтегровані відносини в сфері сільськогосподарської діяльності майнового, земельного, трудового, господарського та організаційно – управлінського характеру в усій багатогранності їх прояву в процесі виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації. Таким чином, предмет аграрного права складає комплекс різноманітних, але взаємопов’язаних між собою відносин. віссю, основою цих відносин є суспільні відносини, які складаються в самому виробництві сільськогосподарської продукції. Саме ці відносини є визначальними серед інших відносин, в тому числі в сфері переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, створення матеріально – технічної бази аграрного виробництва, його виробничо – технічного обслуговування.

2. Завдання щодо вивчення дисципліни.

Першочергове завдання аграрного права полягає в забезпеченні юридичними засобами реалізації державної аграрної політики України, закріпленні оптимального правового становища всіх учасників аграрних правовідносин, які є предметом цієї галузі права. Аграрне право спрямовано на забезпечення становлення ринкових відносин та розвиток їх інфраструктури, аграрно-орендних формувань. Актуальні завдання аграрного права полягають у забезпеченні сучасного рівня взаємопоєднання і регулювання всіх форм власності, що становлять економічну основу аграрного сектора народного господарства, посилення схоронності майна і коштів. Аграрне право покликане сприяти раціональному використанню землі, вод та інших природних ресурсів і гарантувати їх збереження як найголовніших об'єктів екології. Завдання аграрного права полягає в забезпеченні реалізації правоздатності його суб'єктів і тих конкретних завдань і цілей, що становлять їх соціально-економічну діяльність. Такі завдання для кооперативних аграрних підприємств — юридичних осіб визначені правовими нормами законодавства про ці кооперативи і підприємства та їхніми статутами. Для державних сільське-, рибо-, мисливськогосподарських підприємств вони випливають із Господарського кодексу України, а також з норм Закону "Про підприємництво". Чітке визначення кола і змісту завдань аграрних підприємств (організацій, об'єднань), спільних підприємств покликане сприяти ефективному використанню юридичних засобів регулювання аграрних відносин, здійсненню суб'єктивних прав і додержання юридичних обов'язків усіма учасниками аграрних правовідносин. В умовах формування правової держави аграрному праву притаманне забезпечення додержання всіх прав працівників сільського, рибного і мисливського господарства, визначених Конституцією України. Цими завданнями охоплюються і питання адміністративно-правового та судового захисту прав членів і найманих працівників сільськогосподарських підприємств. Аграрне право — важливий суспільний фактор успішного розвитку аграрного виробництва. Ефективна реалізація аграрного права забезпечується завдяки сумлінному застосуванню його у процесі регулювання аграрних суспільних відносин. Головне завдання належного виконання і застосування норм аграрного права полягає у правовому забезпеченні ефективної діяльності аграрних підприємств і організацій. Завданнями аграрного права як галузі права і його застосування визначаються завдання науки аграрного права. Наукою охоплюються знання щодо правового статусу членів колективних сільськогосподарських підприємств і кооперативів, учасників господарських товариств, найманих працівників у сільському господарстві. Цією наукою досліджуються проблеми правозастосування кожного з інститутів аграрного права, його поєднання з іншими галузями права в тій їх частині, що стосується діяльності суб'єктів аграрного підприємництва — товаровиробників, прав та юридичних обов'язків суб'єктів аграрного права, інші як теоретичні, так і практичні проблеми. Значне місце серед них належить Проблемам удосконалення аграрного законодавства через нову законотворчу діяльність найвищих органів державної влади України. Історично важливим є завдання аграрного законодавства і науки аграрного права в період сучасних економічних, соціальних і правовихреформ. Йдеться про піднесення значущості права власності на землю, засоби і продукцію виробництва, відшукання ефективних методів господарювання, роздержавлення і приватизацію державних підприємств, що переробляють сільськогосподарську сировину, удосконалення ринкових засобів реалізації сільськогосподарської продукції , піднесення ролі аграрно-договірних взаємин виробників цієї продукції.

3. Методи вивчення дисципліни.

Будь-яке наукове дослідження потребує визначення не тільки його предмета, але й методу, який використовується наукою для пізнання її предмета. У юридичній літературі, в тому числі і в аграрно-правовій, досі ще не склалося чіткого визначення методу правового регулювання. Традиційно метод правового регулювання розглядається відповідно до системи права. Вся система права за однорідністю правовідносин поділяється на галузі. А оскільки метод правового регулювання властивий тим суспільним відносинам, які є предметом даної галузі права, то мається на увазі, що предмету кожної галузі повинен відповідати і метод правового регулювання.
Проте ця позиція в умовах формування ринкових відносин втрачає своє значення. Нині вченими-правознавцями жваво обговорюється проблема дослідження методу правового регулювання стосовно права в цілому. Вона не нова, до неї зверталися вчені-юристи й раніше.

У загальній теорії держави і права під методом правового регулювання розуміють закріплені в нормах права прийоми, засоби і способи впливу на поведінку суб'єктів права, установ у відповідних суспільних відносинах.
Оскільки предмет аграрного права становлять не однорідні, а цілий комплекс пов'язаних між собою характером виробництва різних правовідносин, то слід говорити не про єдиний метод правового регулювання, а про різноманітність методів. Стосовно тих чи інших суспільних відносин, які виникають в умовах сільськогосподарського виробництва, застосовується і метод їх правового регулювання.
У випадках, коли між суб'єктами господарювання в аграрному секторі виникають правовідносини власності, для їх регулювання застосовуються прийоми, засоби і способи цивільного методу правового регулювання — рівноправності сторін. Метод земельного законодавства застосовується у випадках регулювання земельних правовідносин в АПК. Управлінсько-організаційним відносинам, які є складовою частиною предмета аграрного права, властивий характер переважно методів господарського права. Отже, слід погодитися з правниками, які висловлюють думку про те, що аграрному праву притаманні три основних методи правового регулювання: дозвіл, припис, заборона, які знаходять своє вираження в диспозитивних і імперативних прийомах регулювання з урахуванням специфіки аграрних відносин, про що детальніше йшлося в першому параграфі цього розділу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ПО ВИВЧЕННЮ ДИСЦИПЛІНИ	\|	Система аграрного права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.