• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сучасні форми суспільного продукту

Найбільш узагальнюючим показником економічної діяльності всього працездатного населення країни є сукупний суспільний продукт.

Сукупний суспільний продукт (ССП) – вартість товарів і послуг, створених в різних сферах і галузях виробництва на території певної країни за рік.

Сукупний суспільний продукт розраховується у натурально-речовій та вартісний формах. Вперше досить повне уявлення даної економічної категорії наводить К. Маркс у другому томі «Капіталу». Він довів, що структура сукупного суспільного продукту, як й окремого товару, складається з двох частин: матеріальних витрат (С) і новоствореної вартості (V + M). Остання включає фонд споживання (V), необхідний для відтворення робочої сили працівника і додатковий продукт (М), необхідний для забезпечення процесу розширеного відтворення. Таким чином, вартість ССП визначається за формулою:

ССП = С + V + M, де

С – вартість спожитих засобів виробництва (фонд відшкодування), яка включає вартість спожитих оборотних фондів + амортизацію основних засобів;

V – вартість робочої сили (фонд споживання);

М – додатковий продукт (фонд нагромадження), який на макрорівні виступає у формі прибутку підприємств.

В економічній літературі та господарський практиці існують два підходи до визначення ССП. Світова практика при обчисленні вартості суспільного продукту виходить з того, що економічні блага –це не лише блага матеріального виробництва, але ще включають фінансові послуги, державні тощо. Тому, суспільний сукупний продукт – це результат матеріального виробництва та сфери послуг.

Згідно з другим методичним підходом, який базується на марксистський теорії, ССП – це результат лише матеріального виробництва, до якого не включаються товари і послуги нематеріальної сфери. При такому методичному підході в процесі розрахунку ССП здійснювався подвійний рахунок вартості товарів і послуг, оскільки одна й та ж сама продукція (проміжна) враховувалась декілька разів. Проміжна продукція – це продукція, яка є кінцевим результатом для одних галузей, але використовується як сировина для інших та проходить подальшу переробку. Наприклад, залізна руда віддається первинній обробці, перетворюється на сталь, а потім – на машини, верстати, обладнання. Таким чином, вартість залізної руди враховується декілька разів. В кінцевому підсумку частка повторного рахунку різних лементів суспільного продукту досягає 50% і реально не відображає вартості створеного суспільного продукту.

З метою усунення проблеми подвійного рахунку використовують показники кінцевого продукту - це валова вартість продукції та послуг лише тих галузей, де формується готовий продукт.

До складу кінцевого продукту включається продукція:

· яка використана для особистого і суспільного споживання;

· призначена для заміщення вибулих основних виробничих і невиробничих засобів;

· використана на приріст виробничих і невиробничих фондів;

· спрямована на приріст виробничих і споживчих запасів;

· використана на чистий експорт.

Одним з найважливіших макроекономічних показників СНР виступає валовий внутрішній продукт (ВВП).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – вартість всіх кінцевих товарів та послуг, вироблених на території даної країни за певний період (як правило, за рік).

Валовий внутрішній продукт займає центральне місце в системі національних рахунків. ВВП не включає вартість проміжних товарів, які були використані для виробництва інших торів та послуг (сировина, паливо, матеріали, послуги вантажного транспорту, оптової торгівлі тощо).

Для розрахунку вартості ВВП в господарський практиці використовують три метода:

1) за витратами (метод кінцевого споживання);

2) за доходами (розподільчий метод);

3) виробничий метод (метод доданої вартості)

Метод розрахунку ВВП «за витратами» враховує витрати на капітальні вкладення, особисте споживання населення, державні закупки товарів та послуг, сальдо зовнішньої торгівлі. Згідно з даним методом вартість валового внутрішнього продукту розраховується а формулою:

ВВП = C + I + G + X, де

С – споживчі витрати населення;

І – валові приватні інвестиції (чисті інвестиції + амортизація) в національну економіку;

G – сума державних закупівель товарів і послуг (витрати держави на освіту, охорону здоров’я, оборону, управління, які фінансуються з державного бюджету за мінусом трансфертних платежів);

Х – сальдо експортно-імпортних операцій.

При розрахунку вартості ВВП методом «за доходами» підсумовуються доходи приватних осіб, акціонерних товариств, приватних підприємств, від підприємницької діяльності, доходи держави, розмір непрямих податків, з використаннях яких створено весь обсяг національного продукту. Вартість валового внутрішнього продукту розраховується за формулою:

ВВП = W + R + Pr + P + А + Нn, де

W – заробітна плата найманих працівників та відрахування на соціальні заходи;

R – рентні платежі (доходи власників земельних ділянок та іншої нерухомості);

Pr – процент на підприємницький капітал;

P – прибуток підприємців;

А – амортизаційні відрахування на основний капітал;

Нn – непрямі податки (акциз, ПДВ, мито).

Третій метод розрахунку вартості ВВП – метод додатної вартості (виробничий метод), який враховую вартість виготовлених кінцевих товарів і послуг всіх сфер економіки (факторні доходи та амортизаційні відрахування, які не є доходами). В такому випадку підсумовується додатна вартість, створена всіма галузями економіки.

Додана вартість – це вартість, яка створена в процесі виробництва і відображає реальний внесок у формування кінцевого продукту (товару, послуги), тобто заробітну плату, прибуток, ренту, процент на капітал, амортизаційні відрахування.

ВВП (додана вартість) = ВВ – ПП, де

ВВ – валовий випуск продукції за мінусом матеріальних витрат;

ПП – вартість товарів і послуг проміжного споживання.

В такому випадку по кожній галузі економіки спочатку розраховується валовий випуск, який потім зменшується на величину проміжного споживання. Отриманий показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції, або додану вартість, створену всіма галузями економіки.

Динаміка вартості ВВП України представлена в табл. 1.

Показник ВВП дає змогу у вартісній формі визначити обсяг виробництва в країні. Разом з тим, ВВП не повністю відображає реальний економічний добробут нації, оскільки не завжди охоплює всі види економічної діяльності в суспільстві. Зокрема, у вартість ВВП не включається:

· операції і послуги, які досить складно врахувати (робота домогосподарок, бартерний обмін, оплат в формі «чайових» тощо);

· трансфертні платежі (виплати по соціальному страхуванню, по безробіттю, стипендії, відсотків по державному боргу);

· частина фінансових угод (купівля-продаж акцій, облігацій), оскільки вони не збільшують поточне виробництво;

· продаж і купівля товарів, що вже були в користуванні, оскільки їхня цінність була включена до складу ВВП минулих років;

· операції тіньової економіки.

Збільшення вартості ВВП може бути зумовлене двома основними причинами: збільшення обсягів суспільного виробництва та підвищенням рівня цін. В сучасних економічних умовах відбуваються значні коливання обсягів суспільного виробництва, змінюється купівельна спроможність

Таблиця 1. Динаміка ВВП України

Рис. 1. Динаміка номінального ВВП України, млн. грн.

національних одиниць, відбуваються інфляційні процеси. У зв’язку з цим для розрахунку вартості ВВП економісти використовують ціни поточного року (номінальні) та ціни базисного періоду (реальні). Для визначення динаміки приросту обсягів національного продукту (ВВП) необхідно визначити базу (основу), за допомогою якої буде здійснюватись порівняння. Такою основою виступає реальний ВВП. Валовий внутрішній продукт поточного періоду називається номінальним ВВП.

Номінальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто цінах поточного року.

Номінальний ВВП розраховується за формулою:

Номінальний ВВП = Σ q₁ p₁ , де

q₁ – обсяг виробництва товарів та послуг в поточному році;

p₁ - ціна відповідного виду товару (послуги) поточного року;

Реальний ВВП – вартість виробництва товарів і послуг поточного року, який вимірюється у цінах базисного періоду. Використання цін базисного року дозволяє проводити порівняння обсягів виробництва продукції та послуг в різні роки без впливу інфляційних процесів. Реальний ВВ вимірює економічне зростання національної економіки.

Реальний ВВП розраховується за формулою:

Реальний ВВП = Σ q₁ p₀ , де

q₁ - обсяг виробництва товарів та послуг в поточному році;

p₀ – ціна відповідного виду товару (послуги) базисного періоду.

номінальний ВВП

Реальний ВВП = індекс цін

Зв'язок між номінальним та реальним ВВП відображає дефлятор ВВП.

Дефлятор ВВП розраховується за формулою:

номінальний ВВП

Дефлятор ВВП = реальний ВВП

Дефлятор ВВП вимірює інтенсивність інфляції та реальний приріст обсягу суспільного виробництва.

Якщо величина індексу цін < 1, то відбувається корегування номінального ВВП в бік збільшення – інфлірування.

Якщо величина індексу цін > 1, то відбувається дефлірування ВВП – коригування ВВП в бік зменшення.

Одним з найважливіших показників економічного добробуту суспільства є валовий національний продукт (ВНП).

Більшість сучасних національних економік світу є відкритими, тобто приймають активну участь у процесі міжнародного поділу праці, обміну товарами ,послугами, фінансовими активами, робочою силою, науково-технічними розробками. У зв’язку з цим, у вартість ВВП додається вартість товарів і послу, які були вироблені національними виробниками в інших країнах світу та вилучається вартість товарів і послуг, одержаних іноземними виробниками і межах національної економіки.

Якщо до вартості ВВП додати різницю між доходами, що надійшли від закордонного виробництва країни і доходами, що отримали зарубіжні інвестори в даній країні, то одержимо валовий національний продукт (ВНП). Кількісно вартість ВНП відхиляється від вартості ВВП не більше, ніж на один відсоток.

Обидва показники, ВВП і ВНП, відображають результати діяльності у двох сферах народного господарства - матеріального виробництва й послуг; обидва визначаються як вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці за один рік. Розраховуються ці показники як у поточним (діючих) цінах, так і в постійні (цінах базового року).

Різниця між ВНП і ВВП полягає в наступному:

1) ВВП підраховується по так званій територіальній ознаці. Це сукупна вартість продукції сфери матеріального виробництва й сфери послуг незалежно від національної приналежності підприємств, розташованих на території даної країни.

2)ВНП - це сукупна вартість всього обсягу продукції й послуг у національній економіці незалежно від місцезнаходження національних підприємств (у своїй країні або за рубежем).

Таким чином, ВНП відрізняється від ВВП на суму так званих факторних доходів від використання ресурсів даної країни за рубежем (переведена в країну прибуток від вкладеного за рубежем капіталу, наявної там власності, заробітна плата громадян, що працюють за рубежем) за мінусом аналогічних вивезених із країни доходів іноземців.

Показники ВВП та ВНП використовують для визначення рівня розвитку певно країни та її місця у світовому співтоваристві, для вимірювання рівня добробуту населення країни (ВВП в розрахунку на душу населення), вимірювання продуктивності праці.

Недоліком ВВП та ВНД є те, що реальний обсяг річного виробництва в них завищений на величину амортизаційних відрахувань та непрямих податків. Для виміру того обсягу, який суспільство додало в результаті своєї економічної діяльності до добробуту, використовують показник чистогонаціонального продукту (ЧНП).

Чистий національний продукт (ЧНП) – вартість всіх кінцевих товарі і послуг, вироблених в країні протягом певного періоду (року), за вилученням величини амортизації основного капіталу.

ЧНП = ВВП – А, де

ВВП (ВНП) - валовий внутрішній (національний) продукт;

А – амортизаційні відрахування на основний капітал.

ЧНП допомагає визначити річний обсяг виробництва товарів і послуг, який національна економіка зможе спожити, не скорочуючи виробничі можливості майбутніх періодів. ЧВП включає не всі валові внутрішні інвестиції, а тільки чисті інвестиції. Амортизація як частина валових внутрішніх інвестицій не входить до складу ЧНП. Вона показує запас капіталу, що вже використався в поточному році. Амортизація накопичується в спеціальних фондах і добробут суспільства не підвищує. ЧНП, вільний від амортизаційних відрахувань, показує, яку величину виробництво реально додало до добробуту суспільства. Йдеться, по суті, про величину доходу постачальників економічних ресурсів за надану їм землю, робочу силу, за допомогою яких, був створений чистий національний продукт.

Якщо вартість ЧНП зменшити на суму непрямих податків, то одержаний результат буде становити національний дохід.

Національний дохід (НД) – частина вартості створеного в країні сукупного суспільного продукту, що залишається після відшкодування спожитих засобів виробництва за мінусом суми непрямих податків.

Національний дохід – узагальнюючий показник економічного розвитку країни, який в умовах сучасного товарного виробництва у вартісному виразі виступає як новостворена вартість, яку суспільство додало за певний термін (за рік). Це чистий «зароблений дохід» суспільства, цим і визначається важливість НД як макроекономічного показника і його широке застосування при порівняльному аналізі.

Національний дохід дорівнює валовому внутрішньому продукту (ВНП) за вирахуванням амортизаційних відрахувань і непрямих податків.

НД = ВВП (ВНП) – А – НП

НД = ЧНП – НП

Якщо вартість сукупного продукту представити формулою С + V + M, то НД = V + M, тобто сумі фондів споживання і нагромадження.

З іншого боку, вартість національного доходу можна визначити, як суму всіх доходів за рік у вигляді заробітної плати, промислового і торгового прибутку, відсотка на вкладений капітал і земельної ренти.

Особистий дохід (ОД) – величина, що складається з первинних доходів населення (заробітної плати, прибутку, ренти, відсотка) та доходів, які були одержані в результаті перерозподілу національного доходу (трансфертних платежів).

ОД = W + R + Pr + D + P + Tr , де

W – заробітна плата;

R – рента;

Pr – процент на капітал;

D – дивіденди;

P – прибуток від індивідуальної підприємницької діяльності;

Tr – трансфертні виплати (стипендії, пенсії, допомога по безробіттю тощо).

Вся сума матеріальних і духовних благ, які є в розпорядженні суспільства, набуває форму національного багатства нації. Основну його частину становить матеріальне багатство, тобто нагромаджені засоби виробництва і предмети споживання. Крім того, сюди включаються нематеріальні, духовні цінності, виробничий досвід, освітній потенціал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, культурні цінності.

У структурі національного багатства виділяють виробничі фонди (основні і оборотні), основні фонди соціальної сфери, а також особисте майно населення та природні багатства (корисні копалини, ліси, земля тощо).

Дані матеріальні компоненти визначають можливості суспільства в розвитку виробництва та майбутній економічний розвиток економічної системи і нації певної країни.

Читайте також:

1. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
2. Автоматизовані форми та системи обліку.
3. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
4. Акредитив та його форми
5. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
6. Аналіз факторів впливу на обсяги виробництва суспільного продукту.
7. Антропогенний вплив на природне середовище та сучасні екологічні проблеми
8. Б. Новостворена вартість, яка складається з вартості необхідного продукту (НП) і вартості додаткового продукту ( ДП).
9. Багатозначність слів у сучасній українській мові
10. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
11. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
12. Безособові дієслівні форми на –но, -то

Переглядів: 2978