• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Науково-методичне забезпечення навчального процесу у ВНЗ.

Показники якості навчання у вищій школі.

Як уже підкреслювалося, одна з характеристик особливостей вищої школи – це професійна спрямованість навчального процесу. Ця особливість може успішно реалізуватися за умови усвідомлення її важливості науково-педагогічним персоналом. При проектуванні змісту кожної навчальної дисципліни викладачеві слід потурбуватися, щоб вона мала фундаментальний внесок у загальну професійну освіту, щоб виконувався, як уже підкреслювалося, основний принцип навчання у вищій школі: “Вчити потрібно не дисципліні, а фаху”. Стратегічна цінність цієї тези полягає в цілеспрямованій орієнтації всіх дисциплін на цілісне вивчення явищ і процесів конкретної наукової галузі фахової орієнтації студента, формування професійних якостей майбутнього спеціаліста.

Можна також звернутися до визначальних критеріїв якості освіти, запропонованих Болонськими угодами, це:

- якість підготовки фахівців;

- зміцнення довіри між суб’єктами освіти;

- відповідність європейському ринку освіти;

- мобільність студентів та викладачів ВНЗ;

- сумісність кваліфікації на вузівському та після вузівському етапах підготовки;

- посилення конкурентоспроможності національної системи освіти.

У світовій практиці використовується методика незалежної оцінки якості вищої освіти засобами вивчення рейтингу ВНЗ з використанням шести головних параметрів:

- репутація суспільства;

- дані вступного конкурсу;

- науковий потенціал професорсько-викладацького складу;

- фінансові ресурси ВНЗ;

- задоволеність студентів якістю професійної підготовки та організацією навчального процесу;

- задоволеність роботодавців якістю підготовки фахівців.

Науково-методичне забезпечення навчального процесу передбачає: державні стандарти освіти, навчальні плани, навчальні програми з усіх нормативних і вибіркових навчальних дисциплін; програми навчальної, виробничої та інших видів практик; підручники і навчальні посібники; інструктивно-методичні матеріали до семінарських, практичних і лабораторних занять; індивідуальні навчально-дослідні завдання; контрольні роботи; текстові та електронні варіанти тестів для поточного і підсумкового контролю, методичні матеріали для організації самостійної роботи студентів, виконання індивідуальних завдань. Курсових і дипломних робіт.

Навчальний план – документ, який визначає перелік і обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення та кількість годин (кредитів), що відводяться на їх вивчення, графік навчального процесу, форми і методи поточного та індивідуального контролю навчальних досягнень студентів. Навчальний план відображає також обсяг часу, який відводиться на самостійну роботу студентів.

Базовий НП розробляється на основі вимог Державного стандарту підготовки фахівців зі спеціальності за весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми та затверджується керівником ВНЗ. На основі НП розробляється робочий НП на початковий навчальний рік, який затверджується деканом відповідного факультету.

У руслі виконання Болонських угод в українських ВНЗ відбувається переорієнтація НП з лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму навчання, на посилення ролі самостійної роботи студентів. У зв’язку з цим доцільною є практика організації навчально-пізнавальної діяльності з використанням індивідуальних навчальних планів студентів.

Індивідуальний навчальний план (ІНП) є робочим документом студента, який складається на початку кожного навчального року. У навчальний план студента включається нормативний та вибірковий компоненти. Нормативна частина – це обов’язковий для засвоєння зміст фахової освіти. До нормативних навчальних дисциплін належать гуманітарні, соціально-економічні, фундаментальні дисципліни та цикл професійно-орієнтованих дисциплін. Чинними нормативними актами ВНЗ надається автономне право щодо визначення змісту освіти, але його рівень не повинен бути нижчим від нормативного. Наближення вищої освіти в Україні до європейського рівня потребує перегляду співвідношення між нормативними та вибірковими дисциплінами в бік збільшення частки останніх.

Важливим нормативним документом, що визначає зміст освіти у вищій школі є навчальна програма – основний науково-теоретичний документ, що визначає місце і значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної підготовки студента, її зміст, обсяг знань, умінь і навичок, якими повинен володіти фахівець, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни. Навчальні програми нормативних дисциплін належать до документів державного стандарту, розробляються і затверджуються як його складові. Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються на 3-5 років кафедрами ВНЗ і затверджуються вченою радою ВНЗ.

На основі нормативної навчальної програми розробляється робоча навчальна програма, яка є нормативним документом ВНЗ освіти і розробляється для кожної навчальної дисципліни, тематичний план, послідовність та організаційно-методичні форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи за відповідними модулями, засоби і форми поточного і підсумкового контролю, пакет документів для його здійснення, перелік рекомендованої літератури.

Пропонуємо рекомендації щодо проектування модульної навчальної програми, які базуються на основних принципах побудови навчальної програми:

Ø відповідність змісту освіти сучасним досягненням наук, техніки і культури;

Ø відповідність соціальним цілям підготовки фахівців;

Ø наступність у вивченні навчальних дисциплін;

Ø генералізація навчального матеріалу довкола провідних ідей і наукових теорій;

Ø розвантаження програм від другорядного матеріалу;

Ø забезпечення взаємозв’язку науки і практики;

Ø забезпечення взаємозв’язку між навчальними дисциплінами, тощо.

При конструюванні навчальної програми згідно модульно-кредитної системи навчання слід спиратися на вище наведені принципи та використовувати наступні:

· модульності, сутність якого базується на основній ідеї модульного навчання – використання в процесі навчання модулів як основного засобу засвоєння студентами дози навчальної інформації. Принцип модульності є виявом індивідуалізації навчання, адже забезпечуються найбільш сприятливі умови для кожного студента щодо темпу просування у навчанні, реалізації кожним з них цілей навчання;

· структурування змісту, що означає поділ навчального матеріалу в межах модуля на структурні елементи, перед кожним з яких висувається конкретна дидактична мета, а зміст навчання надається в обсязі, який забезпечує її досягнення. Зміст модуля структурують на навчальні елементи, яким відповідають конкретні дидактичні цілі. Кожен навчальний елемент повинен логічно співвідноситися з конкретним елементом професійної діяльності.

Модульний варіант програми конструюється за наступною схемою:

1. Зміст навчальної дисципліни розподіляється на модулі, які мають конкретну мету і завдання вивчення.

2. Модуль охоплює декілька тем (навчальних елементів), об’єднаних спільною логікою.

3. У модулях мають об’єднуватися теоретичні і практичні питання, повинні бути виокремлені головні, базові та допоміжні питання, обов’язкові для вивчення чи рекомендовані для ознайомлення або поглиблення вивчення.

4. Модульний варіант програми має окреслений перелік знань, умінь і навичок, необхідних для засвоєння в процесі аудиторних занять та самостійної роботи, визначати зміст і методи їх контролю та оцінювання.

5. Кожен модуль має змістовно пов’язуватися з попереднім та наступним. [34, с. 151].

Сучасний стан інформаційного забезпечення звів суть лекції до консультативно-оглядового означення проблеми та аналізу можливих напрямків її вирішення. Усі світові та пропоновані останнім часом національні стандарти за основу навчання беруть самостійну, творчу роботу того, хто навчається. На цьому принципі базуються і новітні, виключно інформаційні, технології навчання. Як показують моніторинги, часто причиною неуспішності студента в сучасних умовах соціально-економічного, політичного, психологічного та побутового перевантаження є його невміння організовувати свою навчальну діяльність поруч із соціальною та побутовою зайнятістю. Тому завдання нинішнього дня для педагога є допомога студентові в організації навчальної та інших видів діяльності і чітке розмежування тих видів навчальних робіт, які виконуються в аудиторії та в позаурочний час. Пошук практичної реалізації такого принципу навчання привів ідеї використання в навчальному процесі індивідуально-дослідних завдань (ІНДЗ).

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) – є видом поза аудиторної самостійної роботи студента навчального, навчально-дослідного чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується у процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується разом зі складанням підсумкового іспиту чи заліку з даної навчальної дисципліни. Мета ІНДЗ – самостійне вивчення частини програмового матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу і розвиток навичок самостійної роботи. Зміст ІНДЗ – це завершена теоретична або практична робота у межах навчальної програми курсу яка виконується на основі знань, умінь і навичок, одержаних у процесі лекційних, семінарських, практичних та лабораторних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому. [9, с. 245].

8. Навчальна книга в структурі професійної підготовки: зміст, функції та критерії якості.

Зміст освіти, що визначається навчальними планами і програмами, конкретизується в монографіях, підручниках, навчальних посібниках, методичних вказівках та інших навчально-методичних матеріалах (робочих зошитах, збірниках текстових завдань, інструкціях тощо).

Підручники та навчальні посібники є одним з основних джерел знань для студента.

Підручник – книга, в якій викладається система знань з конкретної навчальної дисципліни на рівні сучасних наукових досягнень у відповідності з цілями навчання, визначеними навчальною програмою і психолого-педагогічними вимогами.

Навчальний посібник – книга, матеріал якої висвітлює окремі розділи навчальної програми, розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші та довідкові відомості.

У навчальному процесі вищої школи використовуються монографії (від грецького mono – один, grafo – пишу) – книги, в яких відображено одноосібну або колективну наукову працю з висвітлення однієї проблеми. Для монографії характерна наявність розгорнутої концепції, велика кількість фактичного матеріалу.

Збірник наукових статей є колективною роботою дослідників з певної теми або проблеми. Збірники статей поділяються на такі типи:

· тематичні збірники (розпочинаються зі статей, які теоретично осмислюють тему; інші статті конкретизують її аспекти);

· праці наукових з’їздів, конференцій, нарад, симпозіумів;

· праці найавторитетніших учених.

Вихід у світ неперіодичних видань (збірники) не підлягає чітко встановленому графіку, а зумовлюється готовністю наукового матеріалу для оприлюднення та ін.

Періодичні видання виходять друком регулярно через певні проміжки часу. До них відносять:

- серійні видання. Серію можуть формувати найрізноманітніші твори, об’єднані певною загальною ознакою (тематикою, предметом, ідейною схожістю тощо);

- серійні збірники праць з певного профілю науки або наукової теми науково-дослідних установ чи навчальних закладів;

- газети, часописи (журнали). Ці видання публікуються регулярно згідно зі встановленою їх засновниками періодичністю.

Методичні рекомендації (методичні вказівки) – це навчальні видання, метою яких є розв’язання з певної теми, розділу або групи питань навчальної дисципліни, поради студентам щодо організації навчальної діяльності по їх засвоєння.

У зв’язку з упровадженням технології дистанційної освіти все більшого поширення набувають електронні посібники (ЕП) – навчально-методичні засоби, що призначені для допомоги студентам у самостійній роботі щодо засвоєння навчальної дисципліни або окремих її розділів з використанням комп’ютерних технологій. При цьому ЕП, забезпечуючи безперервність і повноту дидактичного циклу процесу навчання, надає теоретичний матеріал, організовує тренувальну навчальну діяльність і контроль рівня знань, інформаційно-пошукову діяльність, математичне та імітаційне моделювання з комп’ютерною візуалізацією і сервісні функції.

Критерії якості ЕП можна умовно поділити на декілька груп:

1) Ефективність (економія часу студента, кількість інформації, модернізація змісту навчальної дисципліни, можливість виходу в суміжні та ін.).

2) Методичні властивості (відсутність мовних помилок, простота використання програми, відповідність стандартним вимогам до інтерфейсу, можливість розширення кола вирішуваних завдань).

3) Якість екранного дизайну (лаконічність академічний стиль; оптимальність кількості інформації на екрані; обґрунтованість вибору кольорів, розміру шрифту, елементів оформлення кадру у відповідності до вимог медико-ергонімічних та психолого-педагогічних наук).

4) Економічна обґрунтованість (коло можливих користувачів, конкурентоспроможність; відкритість для модифікацій іншими версіями і розробками).

Організовуючи роботу студентів із джерелами інформації, слід максимально використовувати їх позитивну мотивацію до самоосвіти.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I. Введення в розробку програмного забезпечення
4. II. Поняття соціального процесу.
5. II.1 Програмне забезпечення
6. III. Етапи розробки програмного забезпечення
7. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
8. IV. План навчального процесу.
9. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
10. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
11. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
12. Автоматизація процесу призначення IP-адрес

Переглядів: 4882