Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Дії УПА в роки ВВВ і в післявоєнний період

Національний технічний університет України “КПІ” Реферат з історії України на тему: “Дії УПА в роки ВВВ і в післявоєнний період” Перевірив: Бунєвич В.Г.Виконала: студентка гр. ІК-82 Назаренко В.В. Київ. 1999 р.Маючи перед собою цiль розкрити питання "УПА в роки Великої ВітчизняноїВiйни" я притримувалась таких правил: 1. Так як основним джерелом iнформації є книга (художньо публіцистична) Тараса Бульби-Боровця, "Армiя без держави", то майже всi факти можна перевiрити в цiй книжцi. Iнша лiтература (список приведено в кiнцi) використовувалась для перевiрки достовiрностi викладених фактiв. 1. Здається для бiльш рацiонального викладення матеріалу користуватися таким планом. План реферату: 1. Українська нацiональна полiтика в 1941 роцi. 2. Партизанська акцiя УПА. 3. Олевська республiка. 4. Україна в 1942 роцi. "Лисове братство". 5. Двi фази боротьби проти Гітлера. 6. Переговори: "УПА - радянськi партизани", "УПА - нiмецька влада". 7. Корiнний перелом - 1943. Переговори з польським підпіллям. 8. Розкол УПА на двi групи. 9. Масовi жертви Лебедівськой диктатури. 10. Котловина смертi. 11. Новi україно-германськi переговори. Українська армiя в Германiї. Українська нацiональна полiтика в 1941 роцi. Початок ВВВ став поштовхом до нового розвитку подiй на Україні: повнезавоювання українських земель нiмцями i досить-таки лiберальна полiтикаокупацiйної влади до населення. Також спостерiгалась активнiсть всiх тих рухiв, котрi при радянськiйвладi працювали у підпіллю. Та перше захоплення нiмцями ("хай буде сам чорт, аби лише не бiльшовик")змiнилось більш реалістичними поглядами на новоявленого окупанта України. Взв'язку з цим виникає ситуацiя iснування української офiцiальної iнеофiцiальної полiтики, котру пiдтримує уряд Української НароднійРеспублiки, ОУН, Союз Монархiстiв. Та ОУН (С.Бендери) не чекаючи розвиткуподiй 30 червня 1941 року проголосила (прийняла) полiтичний акт:"Актпроголошення Української держави" i "Акт консолiдацiї українськихполiтичних сил". Змiст цих документiв заключався в тому, що необхiдно тримати зброю вруках до тих пiр, поки не буде створена Суверенна Українська влада. Робивсяакцент на спiльну роботу з нiмцями. Цiкаве те, що цю iдею створення владипiд нiмецьким протекторатом пiдтримував (благословив) сам митрополитШепетицький. На чолi виконання цього "декретом" С.Бендери було поставленоЯрослава Стецька. Але, як потiм виявилось, то були несерйознi кроки,митрополита було введено в оману, та й самi нiмецькi властi не маючиспочатку нiчого проти акту про українську незалежну державу, почалипроводити реакцiйнi заходи щодо "Влади Стецька". На горизонтi iсторiї в тойчас з'являється Iван Легенда, "Лейтенант Легенда", провiдник групиС.Бендери, який став мiнiстром полiтичної координацiї у військових сил,своїми указами наробивший таких справ, що репутацiю актiв було сильнопiдмочено (наприклад, було анульовано 4-й унiверсал Української ЦентральноїРади вiд 22.01.1918 року). Взагалi цi укази пiдлягають справедливої критицi, бо переважно - ванархiї i дезорієнтації масс, у появi юридично-державного дуалiзму вонизiграли головну роль. Це вже не кажучи про їх рівну безграмотнiсть з точки зору законностi якдипломатичної так i революцiйної. Підіймалось питання i про нацiональнуукраїнську армiю, котрий теж залишився невирішенням через некомпетентнiсть. В реальностi ж основною лiнiєю "Великої полiтики" української думки булинаступнi тези:1. Суверенiтет України,1. Ворог України:- Всеросійська імперія (i комунізм);- нова Росiя, якщо не вiдмовиться вiд своїх претензiй на Україну як на свою, "законну" частину;- Германiя;- Польща;1. Боротьба за суверенiтет лиш з принципу етнографiї;1. Продовжувати антиворожу пропаганду. Але як виявилось на дiлi, люди на окупованих землях вiдмежувалися вiдполiтичних партій. Тому проводиться полiтика заслання "агiтаторiв","комісарів" в Центральну та Схiдну частину України, при цьому яскраво виднопротистояння iдей ОУН крило пiд головою Мельника i "Бендерівцiв". Таагiтацiя мала реальнi наслідки (змiнювались кадри державного сектора).Однак нiмцi заборонили всякі полiтичнi органiзацiї i "Держава" С.Бендерирозпалась. Так чи iнакше, Україна в цей перiод ,на мiй погляд, не малавибору: в любому випадку вона залишалась пiд владою Германiї чи РадянськоїРосiї, виникає едино вiрна реакцiя українцiв - починається пiдпiльнеозброєння. А сам український антикомуністичний центр було розподiлено потаким центрам : - полiсся (УНР); - буковина (ОУН); - львiвський (С.Бендера). 2. Партизанська акцiя УПА. 22 червня 1941 року замiсть Українського Національного Вiдродженняз'явилась Українська Повстанська Армiя. Військові дiї ведуться в основномупроти НКВС. Також проводяться акцiї по захопленню транспорту iтрудоресурсiв у більшовиків, збір зброї. В Сарнах з'являється школа "мiлiцiонерiв" котрих готує для себе німецькаармiя. Як стверджує Т.Б.Боровець набiр Українцiв був "ідеологічно"підготовано як "воїнів Полiської Сечi". Коротше кажучи це була спроба,використовуючі можливості пiдготовки більш військової нiж якоїсь іншої,пiдготувати кадри для української армiї. Перша вiйськова акцiя УПА проходила на територiї Полiсся, котра впринципі була "нiчийною землею". Нiмцi стримко пройшли це мiсце, залишившиза собою розрiзняни частини радянських військ, яки затим сталиоб'єднуватись в партизанські загони. Нiмцi не бажають признавати ПолiськуСiчь - тiж загони мiлiцiї, якими керує i якi пiдлегли законам УНР. Булодосягнуто компромiсу в тому, що це буде напiввiйськова - напiвмiліцейськаакцiя по очищенню вiд бiльшовицьких загонiв цiлого Полiсся. Якщо короткоописати цей "генеральний наступ" отримуємо: 1. Встановлення зв'язкiв з Бiлорусiєю (вiддiл самооборони В.Родзька i М.Вiтучика);1. Переговори з С.Бендерою ОУН (у Львовi було досягнуто позитивної (для УПА) домовленості з ОУН );1. Аналогічний договiр з монархiстами (про участь монархiстiв в рядках УПА); Тут неможливо не сказати про таку iсторичну особу як полковник Д'яченко,командир кавалерійського полку "Чорних Запорожцiв", який став командиромПолiської Сiчi. А сам Бульба-Боровець став головнокомандуючим УПА таокружним комендантом мiлiцiї в м. Сарни. Але трапилось так, що Д'яченко iще декiлька офiцерiв були вимушені виїхати у Польщу. На щойно звільненемiсце було з впевненістю призначено пiдполковника П.Смородського,зігравшого важливу роль в управлiннi УПА. Автоматично, щоб дiйсно укріпитисвiй авторитет керiвництво УПА проголосило положення, визначивши полiтичнупрограму армiї. Це ,на мiй погляд, був своєчасний i правильний крок. Коротко про цю платформу "За що бореться УПА" можна сказати, що: 1. це народна українська армiя, її членами можуть стати всi українцi; 2. непідлеглість жоднiй полiтичнiй партiї, дiї її пiдкорюються законам лише Влади Української Держави; 3. боротьба проти всiх захватникiв i окупантiв України для вiдродження суверенної Української держави; 4. визнання принципів демократiї, рівноправності, законiв про людину, рiвного признання всiх вiр i релiгiй; 5. пiдтримка всiх форм власності, захист людини як вiд державного капiталiзму так i вiд приватного капiталу; 6. в промисловому i сільськогосподарському вiдношенню Україна повинна розвиватись сама, як велика держава, кожна трудова людина - акціонер; земля - для трудiвникiв; державне, кооперативне та приватне хліборобство, планова перебудова економiки; 7. вiльна праця, культурнi, медичні i iншi питання. Як свiдчать факти, програма знайшла пiдтримку багатьох колах населення.Менi ж здається, що багато питань - про устрiй державного апарату, якихсьмеханiзмiв законотворчої та виконавчої влади не було зачеплено або малисьна увазi як закони "Уряду Української Держави" i взагалi, цю програму ятакож оцiнюю позитивно. Та повернiмось до iсторичних фактiв, зараз хочеться все-таки завершитирозповiдь про наступ Полiської Сiчi. 20 серпня 1941 року по всьому Полiссю,разом з військовими формуваннями Бiлоруської Самооборони розпочався наступПолiської Січi. Це такi райони як: Туров-Мозир, Олевск-Звягиль (Новгород-Волинський), так названа "лiнiя Сталiна", Бобруйск-Гомель-Коростень. Булозайняте мiсто Олевск, очищено вiд бiльшовицьких формувань багато областей. Пiдбивши короткi пiдсумки можна сказати:1. Ця операцiя мала нацiональний, полiтичний i вiйськово-стратегiчний характер;1. Операцiю викликала "нахабно-захватницька полiтика комунiстичної Москви по вiдношенню до Бiлорусiї i України";1. В операції приймало участь бiльш 15 тис. чоловiк (10 тис. українцiв i 5 тис. бiлорусiв) з обох сторін;1. Вона показала переваги слабо-озброєної, погано-організованої та багатої народним духом i почуттям нацiональної гiдностi спiльної армiї українцiв i бiлорусiв над достатньо сильними червоними партизанськими загонами та формуваннями. Помічаємо, що нiмецькi війська нiякої участi у вiйськових дiях неприймали, озброєнням та iншим бойовим знаряддям Полiську Сiч та загониБiлоруської самооборони не забезпечували а навiть, навпаки, деколи заважалий обмежували розвиток подій. На мене справило величезне враження той факт, що до сих пiр про цю бойовуоперацiю українського i білоруського народу я не знав, а взнавши, буввражений розмахом та результатом дiй, бо величезна територія Полiсся булазвiльнена вiд впливу партизанських загонiв більшовиків. 3. Олевська республіка. В величезному трикутнику Луцьк - Гомель - Житомир вже навiть нiмцiв невважали за ту велику силу, що брала Київ i Смоленськ, i шла далі, наМоскву. Центром республіки - а саме так стали називати лiсове населення цейзвiльнений вiд окупантiв шматок землi - стало невелике районне мiстечкоОлевськ. Дивнi речi стали вiдбуватись зразу по приходу військ Польської Сiчi -Олевськ був центром воєнних дiй i тепер - штабом: мешканцi з радістюзустрiчали визволителiв, i це можна зрозумiти - цей факт iснуванняострiвцiв української незалежностi серед німецьких окупантiв. Одразу ж людисамi розпочали без сторонньої допомоги пiдiймати економiку - відпалапотреба в колгоспах i радгоспах, почали вiдкриватись невеликi промисловiпідприємства та iн. Все це показує, що українська нацiя має дуже сильнувiру i мрiю - хоч на пожарищі та голiй, але рiднiй землi спорудити храмукраїнської суверенної соборної держави. Велику роль в становленнi краюзiграв Петро Смородський - начальник штабу УПА. Вiдбулося й культурнестановлення - вiдкриваються церкви, школи, новi й старi газети "Вiстi","Слово", "Голос", "Гайдамакi" - що стала офiцiйним джерелом Полiської Сечi.Виникає в iсторiї ще одна вагома фiгура - Iван Митринт, котрий очолюєредакцiю "Гайдамака". Вiн хоче створити "Українську нацiонально -демократичну партiю", має деякi "лiвi" погляди (наприклад, хоче залишитиколгоспи) i намагається посилаючись на свiй та iншi авторитети втягнути УПАв полiтичну боротьбу. Та позиція верхiвки УПА нехитна - вона пiдкорюєтьсялише законнiй владi. Потрібно відлити те, що iснування Олеської республiки навiть чистотеоретично стоїть пiд знаком питання. I дiйсно, згодом нiмцi почалиприсилати своїх iнспекторiв, вимагаючи бездоганного пiдкорення українськоївійськової одиницi - а Полiська Сiчь саме такою i була в той час. Вкерiвництвi УНР було пiднято питання про припинення iснування республiки iперехiд в пiдпiлля. На мiй погляд, таке рiшення було досить мудрим - цедавало можливiсть скоротити по над 10 тисяч бойових членiв Полiської Сечi,бо ж партизанськi загони радянських військ було витиснено аж у брянськілiси, а от втримувати звільнену територiю ставало все важче. Так чи інакше 15 листопада 1941 року Полiська Сiч УПА була самоліквідована. По плану зброю було сховано, а людей розпущено додому.Залишився лише Олеський гарнiзон, якiй проіснував на декiлька днiв довше. Отже, виконавши свiй бойовий обов'язок, ця "армiя без держави" - ПолiськаСiч припинила своє iснування. Але у бiйцiв не зникло бажання боротись противорогiв рiдної України. 4. Україна в 1942 роцi. Штаб бувшої Полiської Сечi роздiлився - одна частина людей вiдiйшла вiдсправ, друга оголосила пiдпiльно-бойовi акцiї органiзацiї УПА. °Її штаб буврозташований в лiсництвi Людвипольського району. На початку 1942 роцi Т.Бульба-Боровець зустрiчається з президентом УрядуА.Левицьким. Була змальована така полiтична ситуацiя на Українi. 8. заборона нiмецькою владою прав українській нацiї на самостійність i незалежнiсть; 9. жорстока окупацiя, варварство в економiцi, інших областях; 10. знищення культурних та етнологічних цiнностей ("рабам не потрiбна освiта, їх справа - чорна робота"); 11. масові облави; дiї агентiв НКВС, бiлогвардiйцiв та iнш; 12. внутрiшня партiйна мiжусобиця нацiоналiстiв. Таким чином склалась катастрофiчна ситуацiя. I зносити все покiрно вiднового окупанта не можливо, i пiдняти нове повстання теж не можна.Домовились бити нiмцiв, але не шляхом загального повстання, а окремими"літаючими бригадами" - починаючи з часу, коли Гiтлер вийде до Волги. Однимз головних осiб майбутнiх дiй був полковник I.Литвиненко, зв'язнийПрезидента. Отже, вже весною 42-го паралельно гiтлерiвськiм "Amt" окупацiйним iполiтичним силам, стала дiяти система прихованої суверенної українськоївлади - "Лісове царство". Боротьба має вестися в полiтично-пропагандистському та військовомунапрямках (вiйна як з цивільною адмiнiстрацiєю Гiтлера, так i воєнні дiї назахiдному фронтi). Дуже цiкавi, по моєму, "законi українського партизана": 13. це не бандит, а чесний i мужній воїн; 14. воюй лише за нацiональну iдею i для високих полiтичних цiлiй; 15. буде боротися до побудови Самостiйної України; 16. йому заборонено займатись грабуванням; 17. вiн пiдлеглий командиру, хоч i є в той же час добровольцем i революціонером; 18. воїн що добре справляється з своїми обов'язками. З цього видно, що фiзична дисциплiна була поганою, хоч ось на моральнійдисципліні й тримався весь порядок. Також заслуговують на увагу й новiаспекти партизанської тактики УПА:- органiзацiя складається з невеликихпартизанських груп; - тактика "з -пiд землі i пiд землю"; - дiяти скрiзь, та не попадатись; - жорстока підлеглість командирам; - знаходитись постiйно в руху; - нiчнi напади, сiючi панiку; - розвiдка й контррозвiдка. Дiйсно, це iдеальна програма для невеликих загонiв партизан. Хочетьсявiдмiтити, що ворогами УПА вважало нацистському i комунiстичну партiї (НКВСта есесівців), - розстріл останнiх на мисцi без суду й слiдства. I ось вже пiд кiнець весни 42-го всi головнi задачi по реорганiзацiїармiї були виконанi. В цей час на Українi проходить злодійський масовий терор гестапо. Виникаєголод, багато концтаборiв та iнше - жити стало неможливо тяжко. I "Лiс"стає єдиним притулком для людей. 5. Двi фази боротьби проти Гiтлера. 16 квiтня 1942 року - це початок "першої фази" цiєї боротьби. П'ятьлетучих бригад займаються партизанською вiйною: йде поповнення в рядиборцiв з числа тих, хто втiкає вiд гiтлерiвських арештiв, була в наявностiчудова розвiдка, спiвробiтництво з українською полiцiєю - нiмцiпереполошилися, вони побачили "величезну армiю", а диверсії українськихпартизанiв на шляхах не давали спокiйно жити всiм структурам "нової"адмiнiстрацiї. Але це була вiйна лише i лише з адмiнiстративними органами. Цiкаво, що Головна Команда УПА написала лист до Коха в стилi "запорожцiпишуть до турецького султана", в якому роз'яснювала свої дiї вiдносноГерманiї i Росiї. У колах українського полiтичного i воєнно-революцiйногопiдпiлля лiтом 42-го не було згоди та єдності щодо поглядiв на методиборотьби. Група С.Бендери (М.Лебiдь) стояла на пасивному шляху безпартизанських диверсiй: "партизани - це агенти ..... з ними нам не подорозi" тим самим зупиняючи зусилля УПА. Друга фаза партизанської боротьби заключалась в тому, що зважаючи наособливо тяжкий стан лiтом 1942 року видається указ всiм "літуючимбригадам" бити ворога на всiх пунктах воєнно-стратегiчного значення аособливу увагу звернути на системi транспорту та тилового забезпечення -вiд Чорного моря й до Бiлорусiї i Балтики. Можна видiлити таку операцiю якШепетiвська, що мала бiльш демонстрацiйний нiж диверсійний характер.Проведено її було блискуче. Крiм того, були випадки визволеннявійськовополонених шляхом нападiв на ешелони. Таким чином,партизанськізагони показали свою силу, з ними стали рахуватись. Настав новий рубiж,рубiж переговорiв. 6. Переговори: "УПА - радянські партизани", "УПА - нiмецька влада" Як повiдомляє Бульба-Боровець та iншi, фактично в 41-42 роках натериторiї України радянські партизани не iснували як реальна сила: загонипiд командуванням генерала Бiлова, Ковпака було розбито. Але з радянськоїсторони була добре органiзована розвiдка, до того ж потрiбно зважити й навсе зростаючу недовiру простого народу до окупантiв. Єдиною силою, котрамогла вести вiйну проти нiмцiв була УПА. Москва вирiшила (в зв'язку звдалими операцiями УПА) змiнити вiдношення й курс своєї полiтики увiдносинах з українською армiєю: з радянській сторони з'являютьсяпропозицiї розпочати переговори "не дивлячись на минулу антибільшовицькукомпанiю i помилки з обох сторiн". В червнi 42-го в трикутнику Олевсько-Рокитно-Городище було закинуто радянський партизанський загiн пiдкомандуванням Медведєва для охорони радянської делегацiї i, як виявилосьзгодом не лише для цього. Пропозицiя Генштабу СРСР були такі: - припинити ворожнечу (УПА i радянські партизанські загони); - злиття УПА з Червоною Армiєю i на основi цього отримати допомогу; - припинити антирадянську пропаганду в УПА ; - пiдняти загальне повстання на Українi; - всiм членам УПА гарантувалась амністія за минулi грiхи. Вiдповiдь УПА не затрималась: УПА - суверенна вiйськова одиниця УНР, зчужою армiєю не з'єднається, може бути лиш спілка; українські військовісили, що перебувають у станi вiйни з СРСР з 1917 року, готовi згодитись намир i на вiйськовий союз проти Германiї, якщо СРСР признає суверенiтет;загальне повстання на Українi буде пiдняте лише в тому випадку, коливідкриється захiдний фронт і у всiй Європi з'являться такi ж умови дляповстання, iнакше заколот приречений на невдачу i загрожує винищенням всiєїукраїнської нацiї. Вiдповiдь Генштабу була така, що в якості суверенної держави признаваласьлише УРСР, процес дружнiх переговорiв всіляко пiдтримувався і було данозгоду на перемир'я й нейтралiтет. Та переговори явно затягувались зi сторони УПА (на мiй погляд потрiбнобуло б таки якось знайти компромiс i з'єднати зусилля) - керiвництво ж УПАбоялось, що якщо вiдбудеться їх злиття - то це дасть привiд РадянськомуСоюзi "в'їхати" на Україну в якостi визволителя та iнше. Так чи інакше до грудня 42-го переговори нi до чого не привели. ЗагiнМедведєва почав набирати силу, а Москва зимою 42-43-го проголосилаукраїнських нацiональних партизанiв "бандитами". Першi переговори з нiмцями вiдбулися 23 листопада 42-го року з шефомСД Волинi i Подiлля Пiцом. Цi й подальші переговори також нiчогоконкретного не принесли. Приведу, для прикладу, де яки пункти, що ставилисяна них : Нiмцi вимагали зупинити нiмецько-українську ворожу, перетворити УПА влегальну напiв - військову полiцейську силу в системi німецьких військ,допомогти нiмцям знищити всякi антинімецькі групування, за що нiмцi будутьзобов'язанi припинити всi репресивнi заходи проти населення України, а проорганiзацiю Української держави згоджуються говорити, лише пiсля вiйни. Контр-позиція українцiв: припинити всi репресiї, визнати сувереннуукраїнську республiку негайно з усiма випливаючими з цього наслiдками,розпустити всю цивільну нiмецьку адмiнiстрацiю, зупинити грабунок економiкита iнших надбань України; УПА - це пiдпiльна суверенна армiя України iвлитися може лиш в регулярну Українську нацiональну армiю. На мiй погляд, не погоджуватись з нiмцями було правильнiше, це давалосвободу й вiру в становлення самостiйної України. 7. Корiнний перелом - 1943. Переговори з польським пiдпiллям. Розпочався Сталінградський наступ. Нейтралітет з радянськимипартизанськими загонами було розiрвано - Москва вимагала рiшучих дiй протинацiонально-визвольних органiзацiй. Почались частi бої з партизанськимизагонами бiльшовикiв. Зимою 1943 УПА робить спробу зв'язатись з польськимпідпіллям з метою припинити українсько-польську ворожу, нормалiзувативiдносини й налагодити контакт мiж УПА й Армiєю Крайовою. Але полiтикапольського народу, а вiрнiше кажучи екзильного уряду в Лондоні - рукамиСРСР та схiдних союзникiв знищити Германiю, а руками росiян i нiмцiвзадушити національно- визвольний рух на Україні, щоб знову окупуватиЗахiдну Україну - пiдвела УПА до факту про: 3 -й вiдкритий фронт -польський. 8. Розкiл УПА на двi групи. Ідеологічно - програмнi розбiжностi й партiйна нетерпимість окремий групиС.Бендери (очолював Микола Лебідь (Максим Рубан) як плiдник ОУН -С.Бендерi)привела до того, що ця органiзацiя вiдважилась на такий крок: вона призналаформу боротьби УПА проти німців та бiльшовикiв i запропонувала розпочатипереговори про спiльнi акцiї всiх революцiйних сил на Україні в лавах УПА! 9 квiтня 1943 року такi переговори почалися. Пропозицiї вiд ОУН -С.Бендери були такi: 1. Не взнавати полiтичної залежностi вiд УНР, а пiдкоритись УПА,полiтичної лінiї ОУН - С.Бендери. 2. Признати акт державностi вiд 30.6.41 як єдину конституцiю України. 3. Військовий вiддiл ОУН - С.Бендери включити до складу УПА, зробитиспiльний штаб пiд тiєю ж вивiскою - УПА. 4. Вiдкрити в УПА iнститут партійних комiсарiв i службу безпеки. 5. Проголосити загальне революцiйне повстання на Українi. 6. Очистити територiю майбутнього повстання вiд польського населення. I так далi. Можемо собi уявити вiдповiдь УПА на цi монопартiйнi,диктаторськi пропозицiї ОУН - С.Бендери. Тим самим 22 травня 43-го рокупереговори без успiху було припинено. А сам М.Либiдь зробив досить такіцiкавий крок - перейменував ОУН - Бендери в УПА i очолив штаб. З'явилосядвi УПА, як ранiш було з двома ОУН. Нове керiвництво УПА зробило такi наступнi кроки, якi привели до кривавихрiк весною-лiтом 43-го - палило польськi села, проголосило мобiлiзацiю i 3-й крок нацiональної революції i загальне повстання українцiв проти німців,спровокувала всю українську полiцiю, давши нiмцям багату поживу до тюрем ,повністю дезорієнтувало їх. В зв'язку з цiм в липнi цього ж року отаманТарас Бульба-Боровець перейменував свою частину УПА в "Українську НароднуРеволюцiйну Армiю" (УНРА). 9. Масовi жертви Лебедiвської диктатури. Тепер треба роздивитись шляхи 2-ох армiй - УПА та УНРА. УНРА стала розвиватись, відповідно обставинам, по лiнiї зменшення свогоскладу i переходу в глибоке пiдпiлля при наростаючій загрозi радянсько -комуністичної диктатури, УПА ж навпаки, збільшувало свої лави, впритул довиникнення на Полiссi та і Волинi цiлих партизанських республік, в якихдiяли свої економiчнi реформи, i були втiленi закони, якi заставлялижителiв забезпечувати всiм необхiдним членiв УПА. Ведеться також,"внутрiшня" вiйна проти бувшого УПА-УНРА. Їх розцiнюють як ворожих агентiв,i якщо вони не переходять на сторону УПА - на мiсцi розстрiлюють. УНРАдосить тактично реагує на це - вони починають маневрувати, щоб не допуститибратовбивства. Це мотивувалось А.Левицькiм як : 1. не потрiбно збільшувати армiю перед новою окупацiєю України ЧервоноюМосквою; 2. не є полiтично доцiльною боротьба армiї без держави в пiдпiллi запанiвне положення серед свого народу. Це буде лише тодi, коли з'явитьсядержавна влада ). По-моєму, це важливi причини (i головне - чесно сказане!). В жовтнi 43-гоштаб УНРА винiс на загальний огляд свiй документ- реакцiю на проведенняМ.Лебедем-Рубановим "екзекуцiї", українського народу - "Вiдкритий Лист" дочленiв органiзаторiв ОУН С.Бендери. В ньому вiдверто показанi всi негативні моменти органiзацiї i iснуванняУПА (Бендеровського), їх антиукраїнську полiтику, жорстокiсть i варварство,небажання i нерозумiння існуючий ситуації та iнших полiтично-революцiйнихформувань як спивпрацюючих. У вiдповiдь на це УПА робить спробу нападу наштаб УНРА. Багато членiв УНРА попало в полон .УНРА не проводитьвiдповiдних воєнних закладiв, i "армiя" - дуже зменшена, вiдступає у бiкрiчцi Случ. Має там Вільнюську битву з росiйсько - польськими партизанами,потiм переслідується бендерiвцями, що оголосили УНРА справжню вiйну. Так чиiнакше, дiйсно можна звинуватити органiзацiю Бендери - Лебедя в розколi йдезорганізації українського нацiонального, державно- творчого тасоцiального ходу життя ; в явнiй чи неявнiй допомозi Радянським військам; вактах послiдовних,систематичних диверсій, посягаючих на норми людяностi iзагальнi етично- моральнi устої, що можна прирiвняти до вiдкритогобандитизму. 10. Котловина смертi. Пiд осiнь 1943 року Полiсько-Воїнська котловина стала ареною масовоїсмертi. Сюди стiкались, перед загрозою швидко насуваючого фронту, люди зусiєї України. Перед УПА, сконцентрованою саме в цьому районi (бiля 100000чоловiк, але погано органiзованих i озброєних) знову партія Лебедеваставить задачi, якi не виконуються: очищати українські землi вiд полякiв,нищити внутрiшнiх ворогiв, вести військову боротьбу проти нiмцiв та iнше. Всi республіки Лебедева були знищенi авiацiєю нiмцiв, радянськi партизаниходили впродовж i впоперек цій "держави", Медведєв дiяв в маленькомуЧумацькому лiсi пiд Луцьком, стрiляв i викрадав німецьких генералiв, аКовпак зробив свiй рейд вiд Брянську до Карпат, де був розбитий німцями.Бiйцi УПА втратили ту гнучкість i блисковичнiсть дiй в нападi, велигероїчні бої з відступаючими нiмцями й частинами радянських військ. Алескрiзь потерпіла поразки. Почалася панiка в рядах армiї, люди тiкали в лiс,служба безпеки у вiдповiдь проводила репресивнi заходи проти тих, щозалишилися. Ось така картина "вiйни УПА проти нiмцiв та радянських війську 1943-44 роках. У самiй Полiської котловинi збиралось все бiльше людей. I це ставалонебезпечним - клiцi радянсько-нiмецького фронту сходились саме в цьомумiсцi, до того ж там дiяли не лише багато численні радянськi партизанськiзагони, але i "внутрішній" ворог - вiдділ СБ (служба безпеки) Лебедева. Цевсе вело до катастрофи i так воно й сталося. 18 листопада 43 року Рада Головного Комiтету УНРА винесла наступний план: 19. таємно спробувати пiдписати мiр з нiмцями i добитися евакуацiї цивiльного населення на територію Польщі або Австрії; 20. звiльнити С.Бендеру з метою задовольнити Лебедева i створити єдину пiдпiльну армiю УПА; 21. УНРА перевести в глибоке радянське підпілля, як зброю партизанських акцiй; 22. очолити делегацiю доручити Т.Бульби-Боровцю. З 15 на 16 листопада було пiдготовано меморандум до нiмецькогокомандування, що складався з семи пунктiв (аналогiчно) плану УНРА. 17 листопада делегацiя виїхала в Рiвно, 30-го була в Берліні, а 1-гогрудня її членiв було заарештовано й кинуто до Саксегазеньского замку. Поведiнку нiмцiв можна зрозумiти: вони мали ще надiю вiдсунути схiднийфронт і сам Гiтлер був проти любих нацiональних армiй при нiмецькiй. Але 44-й принiс корiннi переломи в поглядах на цю проблему. Весною 44-го верховне командування УПА перенесло свiй штаб з Волинi вКарпати. Всі військові частини отримали наказ залишитись на місцях,переходити пiд радянську окупацiю i продовжувати боротьбу в пiдпiллi. Кримтого нехтуючи своїми ж принципами, монопартія Лебедева проголосиланародження Української Головної Визвольної ради при УПА як її головногополiтичного фронту. На мiй погляд, цiкавиш є той факт, що не булаопублiкована навiть платформа УГВР, членами котрій, по сутi, були тежпредставники ОУН (С.Бендери). Цiкаво й те , що в жовтнi 44-го вся групаУГВР, ОУН, УПА i СБ - Лебедем виїхала в Германiю i стала називати себе неiнакше як "Закордоннi частини ОУН", "Закордонне представництво УГВР".Утворився iсторичний парадокс "Закордоннi частини ОУН", "Закордоннепредставництво УГВР" являлися на дiйсностi представниками самих себе. Маємосказати що спiльне з УПА i УНРА в рiзних частинах України дiяли i iншiпартизанські формацiї. Прикладом може служити Легіон національноїсамооборони під командуванням полковника армії УНР Войноровського-Гальчевського. 11. Новi українсько-нiмецькi переговори. Українська армiя в Германiї. В цей час нiмцi бажали лише одного створити спiльний блок всiх народiв,пригнічених комунiзмом, i на чолi цього блоку був вже поставлений генералАндрiй Власов, як головнокомандуючий Росiйською Визвольною Армiєю (РВА). Востаннiх числах жовтня 44-го звiльнив бiльшу частину українських положених- С.Бендеру, Мельника, Бульбу-Боровця та інших. Нiмцi хотiли вестипереговори, якi розпочались в листопадi 44-го й тягнулись до кiнця грудня44-го. Швидкому просуванню заважала концепцiя Власова, "о єдиній iнеподільної Росiйської імперії", тим самими ставивши пiд сумнiв суверенітетУкраїни. Але не маючи виходу німцi були змушені признати УкраїнськийНацiональний Комiтет в Германiї як репрезентацiю українського народу переднiмецькою владою. Отже, переговори закiнчились в кiнцi 44-го, а в першi днiберезня нiмецька влада затвердила комітет i дала дозвiл на організаціюнової української армії пiд командуванням генерала Шандрука.Нова армiя мала складатись з двох частин:23. регулярна пiхотна армiя, яка б мала завдання боротися проти СРСР на схiдному фронтi; - нерегулярна частина - "група Б" Української нацiональної армiї. Група "Б" мала диверсiйно-партизанське завдання на схiдному фронтi(командиром був Т.Б.Б.) В склад регулярної УНА входили: 1. Дивiзiя "Галичина"- перша дивізія УНА; 2. Українське Визвольне військо; 3. Всi українцi, полоненi, з армiєю Власова, полiцейськi. Теоретично штаб УНА мiг набрати 250000 кадрiв. Але цим планам не данобуло втілитися у життя внаслiдок закiнчення вiйни. Найбiльш боєздатнічастини армiї було розбито на невеликi групи i планомiрно здавались у полонамериканцям. Одна з дивiзiй генерала Власова повернула зброю проти німців iдопомогла чехам звiльнити Прагу, але через декiлька днiв її заново"звiльнили" радянськi війська. Отже, в цьому невеликому обсягом рефератi, на мiй погляд, менi вдалосьвисвiтити деякi iсторичнi факти про воєннi дiї УПАП в роки ВВВ. Список лiтератури: 1. Микола Либiдь - "УПА". 2. Тарас Бульба-Боровець - "Армiя без держави". 3. Петер Миенчук - "УПА 1942-1952 роки". 4. О.Субтельний - "Україна. Історія".

Читайте також:

  1. I період – адаптаційний.
  2. I. Грецький період (друга половина VII — середина
  3. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
  4. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
  5. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
  6. Антропологічна періодизація первісної історії
  7. Багатофазний однопівперіодний випрямляч
  8. Байки першого періоду творчості (1850-1870 pp.).
  9. Боротьба за союзників як провідна тенденція дипломатії в період війни
  10. Боротьба за союзників як провідна тенденція дипломатії в період війни.
  11. Бюджет – загальне поняття, що об’єднує різноманітні фінансові документи, які включають заплановані доходи і державні видатки на відповідний період.
  12. Бюджетний контроль - це порівняння показників бюджету зі звітом за від­повідний період часу.




Переглядів: 523

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Галицко-Волынское княжество | Ред.] Новаторство

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.062 сек.