Система координат Гауса-Крюгера

Для вирішення різноманітних потреб народного господарства необхідно мати просту і зручну систему координат. Такою системою є система плоских прямокутних координат. Геодезичні задачі в цій системі розв’язуються за простими формулами аналітичної геометрії, для чого необхідно попередньо елементи поверхні еліпсоїда перенести на площину. Таке проектування буде супроводжуватися неминучими спотвореннями, величина і характер яких залежать від обраної проекції. Для цілей великомасштабного картографування та інженерної геодезії найбільш зручними є проекції, які зберігають подібність подібність відображення фігур при переході з еліпсоїда на площину; виникаючі при цьому спотворення достатньо малі і легко вираховуються. Цим вимогам відповідає прийнята в нашій країні в 1928 р. поперечно-циліндрична рівнокутна проекція Гауса – Крюгера. Поверхню земної сфери розбивають меридіанами на сферичні двокутники – зони 1, кожна з яких проектується на внутрішню поверхню циліндра і дотикається до нього по середньому (осьовому) меридіану 2, вісь циліндра 3 лежить в площині екватора. Розрізаючи циліндр по твірній лінії КК1 або ТТ1 і розвертаючи його бокову поверхню, находимо відображення земної поверхні у вигляді окремих зон, які стикуються одна з другою лише в точках зіткнення на екваторі (рис 2.2).

Рисунок 2.2 – Система плоских прямокутних координат Гауса-Крюгера

Поверхню земного еліпсоїда поділено на 60 зон; по довготі в кожній зоні 6°. Шестиградусні зони. Нумеруються арабськими цифрами із сходу на захід. Починаючи від Грінвіського меридіана.

У кожній шестиградусній зоні задають свою систему прямокутних координат (система прямокутних координат Гауса -Крюгера).В зоні за вісь абсцисс Х приймають відображення осьового меридіана, а за вісь ординат У – відображення екватора. Таким чином , координатами будь-якої точки на місцевості є її відстань від екватора Х і від осьового меридіана У.

Територія бувшого СРСР розміщена на півночі від екватора. Тому абсциси точок місцевості в межах нашої країни завжди позитивні. Для того щоб і ординати були позитивними точкам осьового меридіана умовно приписують значення У=500 км. Попереду зміненої ординати пишуть номер зони, в якій знаходиться точка. Такі ординати називаються перетвореними (наприклад, якщо дається ордината 5275252, то точка знаходиться в п’ятій зоні і має ординату від осьового меридіану, яка дорівнює 275252-500000=-224748 м),

Для цілей будівництва більш зручно користуватись системою координат, яка більш зручна для будівельного об’єкту. Така система координат зміщена відносно системи координат Гауса Крюгера та повернута на певний кут k в такому випадку говорять про Умовну систему координат (рисунок 2.3).

Рисунок 2.3– Умовна система координат

В результаті в кожній зоні утворюється своя Декартова система координат, в якій вісь Х паралельна екватору, вісь У – паралельна осьовому меридіану.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Форма та розміри земної поверхні	\|	Поняття про карту та план

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.161 сек.