МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Сутність політичного режиму та його типи.Тема: ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ. 2. Характерні ознаки демократичного, авторитарного та тоталітарного політичних режимів.
1. Політичний режим- це сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між державною владою і суспільством, панівних форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства.Зміст політичного режиму визначається взаєминами між двома політичними субстанціями - владою і свободою. Саме обсяг повноважень влади, способи і методи її діяльності, ступінь свободи індивідів дозволяють належно оцінити характер існуючого у певному суспільстві політичного режиму. Значну увагу характеристиці політичних режимів приділяв у своїх працях Аристотель. Він поділив режими на правильні (монархія, аристократія, політея) і неправильні(тиранія, олігархія, демократія): при правильному режимі влада використовується для загального блага, а при неправильному — для задоволення приватних інтересів правлячої групи. Еволюція політичних режимів має свою послідовність, відповідні цикли: монархія - аристократія - олігархія - тиранія - демократія - республіка (політея). У XVI ст. французький мислитель Ж. Боден, опираючись на ідеї Аристотеля, у праці «Республіка»класифікує політичні режими на: 1) монархію (верховна влада належить одній особі); 2) аристократію (при владі знаходиться менша частка населення); 3) народну державу чи республіку (весь народ бере участь у здійсненні влади). Ознаками виділення політичного режиму у окремий тип є: - спосіб формування органів влади; - співвідношення між гілками влади; - становище і роль політичних партій та громадських організацій; - правовий статус особи; - рівень економіко-господарського розвитку; - рівень політичної стабільності суспільства; - порядок функціонування правоохоронних і каральних органів; - встановлена правова система, її особливості та характер; - історичні, культурні традиції, звичаї народу тощо. Із виділених ознак можна зробити висновок, що політичні режими розрізняються на основі аналізу співвідношення та взаємодії держави і громадянського суспільства. Найпоширенішою є така класифікація політичних режимів: - режими постійні та тимчасові; - режими нормального та надзвичайного функціонування; - конституційні та неконституційні; - режими функціонування правової держави, режими революційної законності та режими свавілля (відсутність законності); - світські, релігійні, атеїстичні; - безпартійні, одно-, дво- та багатопартійні; - цивільні та воєнні; - режими, що мають досить стабільну та надійну внутрішню опору та такі, що потребують постійно підтримки ззовні; - режими, котрі опираються лише на національні інститути влади, та такі, що підтримуються за допомогою діючих на території країни політичних інститутів, які представляють закордонні сили; - режими, що мають реальною постійною і активною сферами своєї діяльності увесь світ та такі, котрі у своїй діяльності фактично обмежені рамками своєї країни і мають лише окремі компоненти загальнопланетарної системи забезпечення національних інтересів. У сучасних умовах політичні режими частіше за все класифікують на авторитарні, тоталітарні тадемократичні. Іноді в окрему групу дослідники виділяють автократичні, анархічні, охлократичні, а також фашистські режими у різноманітних формах їх прояву. 2.Характерною особливістю демократичного режиму є децентралізація, роззосередження влади між громадянами держави з метою надання їм можливості рівномірного впливу на функціонування владних органів. Це форма організації суспільно-політичного життя, заснованого на принципах рівноправності його членів, періодичної виборності органів державного управління і прийняття рішень у відповідністю з волею більшості. Демократичний режим характеризує: - виборність найважливіших органів політичної влади; - вирішення найголовніших політичних проблем відповідно до волевиявлення більшості громадян; - формальне визнання народу джерелом влади, сувереном у державі; - юридична рівність громадян; - пріоритет прав людини над правами держави; - розподіл влади з метою недопущення її концентрації в єдиному центрі; - повага більшості до права меншості мати власну точку зору і відстоювати її цивілізованими методами; - верховенство закону в усіх сферах суспільного життя тощо. Авторитарний режим. Авторитаризм(від лат. autoritas - цілковита влада, вплив) - це політичний режим, який характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи або обмеженої групи осіб, звуженням політичних прав і свобод громадян та їх об’єднань, суворою регламентацією їхньої активності, різким скороченням повноважень демократичних інституцій. На відміну від тоталітаризму, авторитарний політичний режим допускає існування обмеженого плюралізму в різних суспільних сферах, погоджується з існуванням окремих елементів демократії, таких як парламентські вибори, багатопартійність. Проте його сутнісними ознаками залишається щоденна загроза репресій, використання армії та каральних органів. Основні ознаки авторитаризму: - у діяльності органів політичної влади переважають методи командування, диктату; - виконавчі органи держави наділені широкими законодавчими повноваженнями; - обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, юридичні гарантії їх забезпечення; - гласність не є принципом діяльності органів влади; - опора на силу й готовність влади в будь-який час застосувати масові репресії; - при боротьбі за владу використовуються як законні, так і незаконні методи; - обмеження чи заборона діяльності опозиційних до існуючого режиму об’єднань громадян; - в процесі прийняття та реалізації політичних рішень практично виключається метод компромісу, взаємоузгодження різних позицій; - органи влади діють на власний розсуд ( часто порушуючи при цьому закон ), керуючись власним баченням політичної доцільності. Тоталітарний режим. Тоталітаризм(від фр. totaliti - сукупність, повнота, від лат. totus- весь, цілий) - це політичний режим, якийхарактеризується повним контролем держави над усіма сферами людського життя, фактичною ліквідацією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції та інакодумців. Щодо авторства цього терміну, то думки учених розійшлися, називаючи Б. Муссоліні, Д. Джентіле, Дж. Амендолу, П. Габетті. Перша спроба наукового аналізу належить німецько-американській дослідниці X. Арендту праці „Походження тоталітаризму”(1951 р.). X. Арендт знаходить початки тоталітарної ідеології в діалектичному розумінні історії і в перевазі теоретичного над політичним життям. Тобто, відбувся відхід від тих політичних вартостей, носіями яких були стародавні греки, а пізніше - західноєвропейський громадянин у буржуазно-ліберальній конституційній державі. Цей процес виявився у переході від політичного „діяння” до вірування у можливість „творення” історії й її тотального планування. Це спричинило атомізацію суспільства, розпад авторитету, традицій, релігії. На базі атомізації та утворення маси виникло нове безкласове тоталітарне суспільство. Тобто, походження тоталітаризму X. Арендт бачить у зламі класового суспільства і відсутності будь-якої суспільної структури. Вона наголошувала, що тоталітарна влада не припускала ніякої діяльності, наслідки якої неможливо передбачити, а тому тоталітарний рух повинен був усіх обдарованих, талановитих, незалежно від їх політичних орієнтацій, замінити шарлатанами і дурнями, бо такі люди є найбільшою гарантією стабільності режиму. Основні ознаки тоталітарного політичного режиму: - жорсткий контроль політичної влади над усіма сферами життя суспільства в цілому і кожної особи зокрема; - відсутність легальної опозиції; - наявність обов’язкової для усіх офіційної ідеології; - нетерпимість до політичного інакодумства; - знищення громадянського суспільства; - проголошення принципу органічної єдності держави і народу; - повна монополізація влади політичним лідером, який представляє законодавчу та виконавчу владу; - існування широкого суспільно-політичного руху, що забезпечує тоталітарній владі масову підтримку; - всезагальна лояльність громадян досягається під загрозою терору; - державний монополізм в економіці. Між дослідниками ведеться дискусія щодо того, чи є обов’язковою ознакою тоталітаризму ліквідація багатопартійності й абсолютне панування у суспільному житті однієї партії. Зокрема, В. Якушикзауважує, що у деяких країнах з тоталітарним режимом зовсім немає політичних партій, в інших - одна, ще в інших дозволяється діяльність кількох партій, які визнають провідну роль партії-гегемона. Формами прояву тоталітарного режиму є комунізм, сталінізм, фашизм, нацизмта ін. Історично першою формою тоталітаризму є комунізм радянського типу, сформований після 1917 р. У 1922 р. в Італії був встановлений такий різновид тоталітаризму як фашизм, а в 1933 р. у Німеччині виникає новий суспільний устрій - націонал-соціалізм, котрий мав чимало спільних рис з фашизмом та радянським комунізмом.
Читайте також:
|
||||||||
|