• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 5: Забезпечення виробничою потужністю операційної діяльності підприємства

Рис. 2.16. Схема строения митохондрии:

а— трехмерная структура; б — продольный разрез; в — часть кристы; 1 — внутренняя мемб­рана; 2 — матрикс; 3 — межмембранное пространство; 4 — наружная мембрана; 5 — АТФсомы; 6 — гранулы; 7 — ДНК; 8 — рибосомы.

Строение митохондрии:

а) гранулярные или нитеподобные структуры;

б) толщина 0,5 мкм, длина 7 – 10 мкм;

в) сверху – оболочка (состоит из двух мембран: наружной и внутренней);

г) между мембранами - перимитохондриальное пространство;

д) внутренняя мембрана имеет впячивания – кристы (внутри – ферменты);

е) наружная мембрана имеет высокую проницаемость (через нее легко проходят многие соединения);

ж) внутреннее содержимое – матрикс (содержит белки, ферменты, ДНК, РНК, аминокислоты, рибосомы, витамины).

Функции: осуществление кислородного этапа дыхания.

Ядро:

Функции ядра:

Ø информационный центр клетки (благодаря наличию ДНК): место хранения, воспроизведения наследственной информации, определяющей признаки данной клетки и всего организма.

Ø центр управления обменом веществ клетки: образуемая иРНК определяет, где и какие белки образуются в клетке.

Форма, размеры ядра: зависят от вида организма, возраста клетки (5 – 20 мкм в диаметре, форма шаровидная или линзовидная.

Количество ядер: чаще одно, может быть 2 (клетки печени) или несколько (водоросли, грибы, поперечнополосатая мускулатура).

Строение ядра.

Хромосомы.

утонченный могут быть 3 видов: контролирует имеет форму диска

неспирализованный равноплечие синтез ядрышек контролирует движение

участок, делит хромосому неравноплечие в молодой клетке хромосом при

на 2 плеча одноплечие делении клетки

Рис. 2 Морфологическая организация и основные типы хромосом:

А — схема: 1 — равноплечая хромосома, 2 — неравноплечая, 3 — одноплечая; а— центромера,

б— кинетохор, в— сестринские хроматиды; Б — вид в сканирующем электронном микроскопе.

Кариотип (хромосомный набор).

Совокупность хромосом соматической клетки (клетки тела многоклеточного организма), типичная для данной систематической группы.

Гаплоидный набор – число хромосом в зрелых половых клетках (n).

Диплоидный набор – двойное число хромосом, содержащееся в соматических клетках (2n).

Полиплоидные клетки – клетки, имеющие более 2 наборов хромосом (4n, 8n)

Гомологичные хромосомы – парные хромосомы, т.е. одинаковые по форме, размерам и структуре, но имеющие разное происхождение (одна материнская, другая отцовская).

Пластиды –это характерные органеллы клеток автотрофных протистов и растений.

Пластиды (по окраске)

Хлоропласты:

Ø имеют зеленый цвет (присутстви­е в них пигментов — хлорофилла a и b, вспомогательные пигменты — каротиноиды (оранжевого, желто­го либо красного цвета).

Ø форма - овальная

Ø размер: 5—10 х 2—4 мкм

Ø количество в одной клетке листа: 15—20 и более (у некоторых водорослей — 1—2 гигантских хлороплас­та различной формы).

Строение хлоропласта:

Ø обо­лочка, состоящей из наружной и внутренней мембран (рис.1)

Ø наружная мембрана покрыва­ет хлоропласт

Ø внутренняя мембрана образует уплощенные замкнутые впячивания — тилакоиды (имеют форму дисков). Несколько тилакоидов, лежащих друг над дру­гом, - грана.

Ø в мембранах тилакоидов – светочувствительные пигменты, переносчики электронов и протонов (участвуют в поглощении и преоб­разовании энергии света).

Ø внутренняя среда хлоропласта — строма (матрикс): белки, липиды, ДНК (кольцевые молекулы), РНК, рибосомы и запасные вещества (липиды, крахмальные и белковые зерна), ферменты, участву­ющие в фиксации диоксида угле­рода.

Рис.1 Схема строения хлоропласта:

1 — липидная капля; 2 — зерна крахмала; 3 — наружная мембрана; 4 — грана; 5 — ДНК; б — рибосома; 7 — строма; 8 — тилакоид граны; 9 — тилакоид стромы; 10 — внутренняя мембрана

Лейкопласты:

Ø не имеют гран

Ø не содержат пигментов

Ø в них откладываются запасные питательные вещества — крахмал, белки, жиры.

Хромопласты:

Ø имеютсвоеобразную форму и окраску (бывают дисковидными, зубчатыми, серповидными, ромбическими, в форме пирамид и т.д.)

Ø содержат каротиноиды (придают жел­тую, оранжевую и красную окраску)

Ø находятся в плодах томатов, рябины, ландыша, шиповника, корне­плодах моркови.

Тема 5: Забезпечення виробничою потужністю операційної діяльності підприємства

v

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів основного виробництва, їх основних дільниць, поточних ліні, агрегатів, провідного обладнання з урахуванням заходів щодо ліквідації “вузьких місць”.

Примітки: 1. Провідні цехи основного виробництва — цехи, які забезпечують виконання основних технологічних процесів (операцій) і мають визначальне значення для забезпечення виробництва заданого обсягу та асортименту продукції:

— підприємства чорної металургії — доменні, сталеплавильні та прокатні цехи;

— підприємства машинобудування та металообробки — механічні, складальні, ливарні та ковальсько-пресові цехи;

— підприємства цементної промисловості — печі з виробництва клінкеру;

— підприємства взуттєвої промисловості — розкрійні та пошивні цехи;

— підприємства текстильної промисловості — прядильні і ткацькі виробництва.

2. Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної (основної) продукції;

3. У випадку випуску підприємством кількох видів продукції виробнича потужність розраховується окремо для кожного виду виробів (на металургійних комбінатах обчислюють окремо потужність доменного, сталеплавильного та прокатного виробництв).

При проведенні розрахунків виробничої потужності підприємства включають:

— усе діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

— устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;

— понаднормативне резервне устаткування;

— понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

Примітки: 1. Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування;

2. Розрахунок виробничої потужності підприємства проводиться у такій послідовності: агрегати чи група однорідного технологічного обладнання — виробничі дільниці — цехи (корпуси, виробництва) — підприємство у цілому.

В загальному вигляді виробнича потужність провідного цеху (і-го виробничого підрозділу) з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за формулою:

де П_в — продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції (виробів) за годину;

Ф'_еф — ефективний річний фонд часу роботи одиниці устаткування, годин;

К_у — середньорічна кількість устаткування;

T_р — трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм;

t_о — норма часу на виготовлення одиниці продукції, годин;

К_в.н. — коефіцієнт виконання норм виробітки.

Виробнича потужність залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва:

1. На неперервно-потокових лініях (на конвеєрі) потужність визначається за формулою:

де r — такт робочої лінії (конвеєра);

2. В умовах потоково-масового виробництва визначається потужність групи робочих місць, які виконують дану операцію при обробці конкретної деталі:

де Р_м — робочі місця, які забезпечують виконання дані операції;

3. В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється тим, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість деталеоперацій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:

де Т_р.пр. — технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей виробу на даній групі устаткування;

4. В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:

а) визначається трудомісткість усієї виробничої програми за групами устаткування, годин (визначається трудомісткість обробки виробів):

де N_i — кількість продукції за виробничою програмою, одиниць;

б) визначається пропускна спроможність устаткування, верстато-годин (розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюються):

де П_в — продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції (виробів) за годину;

в) розраховується коефіцієнт виробничої потужності дільниці (цеху) — співвідношення пропускної спроможності групи устаткування дільниці (цеху) та трудомісткості її виробничої програми:

Примітки: 1. Оберненим показником до коефіцієнта виробничої потужності дільниці (цеху) є коефіцієнт завантаження устаткування:

2. При k_з.у. = 1 устаткування використовується повністю; при k_з.у. > 1 устаткування перевантажене; при k_з.у. < 1 — недовантажене.

г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності дільниці (цеху), а при потребі проектують заходи по розширенню “вузьких місць”);

д) визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику:

Примітки: 1. Крім розрахунків по провідних цехах і дільницях, визначається технологічна спроможність виробничих ланок підприємства (з метою виявлення невідповідності виробничих потужностей окремих підрозділів прийнятій потужності по даних провідних цехів, дільниць, а також для забезпечення технологічної пропорційності між взаємопов’язаними виробничими ланками);

2. Відповідність потужності різних підрозділів підприємства визначається порівнянням коефіцієнтів сумісності, які розраховуються співвідношенням потужностей провідного підрозділу та інших виробничих ланок.

w

Алгоритм розрахунку виробничої програми (плану виробництва продукції) та її обґрунтування виробничою потужністю передбачає проведення таких процедур:

1. Проведення аналізу портфеля замовлень;

2. Здійснення перерахунку асортименту портфеля замовлень на один вид продукції, прийнятий як виріб-представник;

3. Проведення аналізу використання середньорічної виробничої потужності в звітному періоді;

4. Розрахунок (планування) коефіцієнта використання виробничої потужності в плановому періоді;

5. Визначення можливого випуску продукції на основі діючих виробничих потужностей;

6. Порівняння проектної виробничої програми з виробничою потужністю по кожному виробу-представнику.

При умові відповідності (або “досягнення балансу”) між виробничою потужністю та проектом програми проводиться економічна оцінка проекту плану виробництва.

З метою остаточної ув’язки проекту виробничої програми і виробничої потужності підприємства розробляється баланс виробничих потужностей. У ньому відображається вхідну, вихідну і середньорічну потужність, а також введення і вибуття потужностей. На основі балансу виробничих потужностей та в ході його розробки здійснюється:

— уточнення можливостей виробничої потужності;

— визначення рівня забезпеченості виробничою потужністю програми робіт по підготовці виробництва нових виробів;

— визначення коефіцієнта використання виробничих потужностей;

— виявлення внутрішньовиробничих диспропорцій та можливостей їх усунення;

— визначення необхідності в інвестиціях для нарощування потужностей та ліквідації “вузьких місць”;

— визначення потреби в обладнанні або виявлення надлишків обладнання;

— пошук найбільш ефективних варіантів спеціалізації та кооперування.

Розрахунок балансу виробничої потужності може здійснюватися для кожного виду профілюючої продукції за такою структурою (табл. 5.3.1):

Розділ 1. Потужність на початок планового періоду:

— найменування продукції;

— одиниця виміру;

— код продукції;

— потужність згідно проекту (розрахунків);

— потужність на кінець базового періоду.

Розділ 2. Збільшення потужності в плановому періоді:

— приріст потужності, всього;

— у тому числі за рахунок:

а) введення в дію нових та розширення діючих;

б) реконструкції;

в) переозброєння і організаційно-технічних заходів, із них:

— за рахунок зміни режиму роботи, збільшення змінності годин роботи;

— за рахунок зміни номенклатури продукції і зменшення трудомісткості;

г) отримання в лізинг, оренду від інших господарюючих суб’єктів.

Розділ 3. Зменшення потужності в плановому періоді:

— вибуття потужності, всього;

— у тому числі за рахунок:

а) зміни номенклатури продукції або збільшення трудомісткості;

б) зміни режиму роботи, зменшення змінності, годин роботи;

в) вибуття в результаті старіння, вичерпання запасів;

г) передачі в лізинг, оренду іншими господарюючим суб’єктам.

Розділ 4. Потужність на кінець планового періоду:

— потужність на кінець року;

— середньорічна потужність в плановому році;

— випуск продукції або кількість переробної сировини в плановому році;

— коефіцієнт використання середньорічної потужності в плановому році.

Розрахунки виробничої потужності використовуються для обґрунтування виробничої програми потужністю підприємства, а також для складання балансу, який відображає зміни величини потужності протягом планового періоду і характеризує вихідну потужність:

де W_вх — вхідна потужність підприємства (потужність на початок планового періоду);

W_о.т.з. — збільшення потужності впродовж планового періоду внаслідок здійснення організаційно-технічних заходів;

W_р — нарощування виробничої потужності шляхом реконструкції або розширення підприємства;

W_н — збільшення “+” або зменшення “–” виробничої потужності у зв’язку зі змінами у номенклатурі та асортименті виготовлюваної продукції;

W_вив — зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття (виведення з експлуатації технічно застарілого та фізично спрацьованого устаткування).

x

Для оцінки використання виробничої потужності підприємства (при обґрунтуванні виробничої програми виробничою потужністю) застосовують систему показників.

Перша група коефіцієнтів:

— коефіцієнт використання проектної потужності (характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж передбаченого проектом рівня):

де Q_проект — фактичний випуск продукції, передбачений проектом;

W_проект — величина проектної потужності.

— коефіцієнт використання діючої виробничої потужності (характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізнятися від проектної):

Примітка: Виробнича потужність поділяється на певні види, кожен з яких має різне значення при розв’язанні питань планування та організації виробництва. Рівень використання різних видів потужності необхідно розглядати окремо, шляхом ділення планового або фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої або чистої продукції на значення потужності відповідного виду.

— коефіцієнт нормативної величини потужності (характеризує правильність вибору провідної ланки, за якою прийнята потужність підприємства, а також величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами):

де W_пн — розрахункова нормативна величина виробничої потужності.

— коефіцієнт змінності роботи обладнання:

де ΣТ_і — сумарна розрахункова планова або фактична машиномісткість продукції;

Ф_д— дійсний річний фонд часу роботи обладнання при його роботі в одну зміну.

— коефіцієнт режимної змінності устаткування (характеризує ступінь його зайнятості по змінах):

де q₂ (q₃) — кількість верстатів, що працюють у дві (три) зміни, од.

— коефіцієнт завантаження обладнання:

де Т_N — трудомісткість усієї виробничої програми за групами устаткування;

П_спр— пропускна спроможність групи устаткування дільниці (цеху).

— показник середнього часу роботи обладнання:

де С_вст — кількість встановленого обладнання.

Друга група коефіцієнтів (оцінка ступеня рівномірності завантаження обладнання при заданому Q):

— коефіцієнт пропорційності:

де С_пр — кількість обладнання, зайнятого у виготовленні продукції;

С_вст — загальна кількість встановленого обладнання;

k_зм.вст. — коефіцієнт змінності роботи встановленого устаткування;

k_зм.н. — нормативний коефіцієнт змінності.

Третя група коефіцієнтів (інтегральні вартісні показники, оцінюють вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва):

— фондовіддача:

де Q_вип. — обсяг випущеної підприємством продукції, грн.;

ОЗ_ср — середньорічна вартість основних засобів, грн.;

Примітки: 1. За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідності фактичної та проектної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу із прийнятою потужністю;

2. За різницею зазначених показників, можна визначити резерви підвищення фондовіддачі (резерви поліпшення використання прийнятої потужності):

де Ф_в^пр — проектне значення фондовіддачі;

Ф_в^п — фондовіддача, обчислена за прийнятою потужністю.

— фондомісткість:

— фондоозброєність:

де Ч_ср — середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.;

— коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності)

— на робочому місці:

де Т_шті — норма часу на обробку і-ї деталі;

N_i — кількість і-их деталей;

m — кількість видів деталей, що обробляються;

Ф_д — дійсний фонд роботи обладнання.

— на підприємстві:

де Ф_д — дійсний фонд роботи обладнання;

Ф_н— номінальний фонд часу роботи обладнання;

— коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності)

— на робочому місці (групі робочих місць):

де Т_мі — час машинної і машинно-ручної обробки і-ї деталі;

— на підприємстві:

де Е_р — спожита за рік електроенергія;

W_вст— встановлена потужність усіх електроприладів;

— коефіцієнт інтегрального використання обладнання (виробничої потужності)

Примітки: 1. Коефіцієнт ефективності використання активної частини основних засобів — характеризує випуск продукції в розрахунку на 1 грн. вартості обладнання.

Цей показник доповнюється показником випуску продукції на одиницю обладнання.

Обчислюється у вартісних одиницях (для оцінки використання виробничих потужностей ливарних, кувальних, зварювальних цехів) і в натуральних одиницях.

Особливу роль цей показник відіграє в міжзаводському аналізі, який проводиться з метою виявлення резервів поліпшення використання потужностей;

2. Коефіцієнт ефективності використання заводських виробничих площ — дозволяє оцінити рівень використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.

Визначається шляхом ділення вартості (або кількості) продукції на виробничу площу).

Читайте також:

1. I. Введення в розробку програмного забезпечення
2. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
3. II.1 Програмне забезпечення
4. III. Етапи розробки програмного забезпечення
5. IV група- показники надійності підприємства
6. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
7. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
8. V. Питання туристично-спортивної діяльності
9. WEB - сайт підприємства в Інтернет
10. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
11. Автоматизація банківської діяльності в Україні
12. Автоматизація метрологічної діяльності

Переглядів: 871