• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Матеріальне становище освітян

Матеріальне забезпечення вчительства доби реконструктивного періоду не

було безпроблемним. Урядова політика у цьому питанні, а відтак і способи та

величина матеріального забезпечення вчителів, розпадається на два часових

відрізка. Під час першого з них, який продовжувався до 1934 р., грошова частка

в матеріальному забезпеченні відігравала не надто вагому роль. Другий — з

1934 до 1939 рр., — це час поступового встановлення тієї структури шкільної

освіти та таких засад матеріального заохочення, що з невеликими змінами за-

стосовувалися до кінця існування СРСР. В матеріальному забезпеченні вчителів

на перше місце знову вийшла грошова оплата.

Символом, який продемонстрував знецінення грошей на початку «великого

перелому», стала реорганізація Наркомату торгівлі на Наркомат постачання.

Таке рішення було офіційно затверджене постановою РНК УСРР та ВУЦВК від

26 грудня 1930 р.93 Але запровадити безтоварне виробництво Кремлю знову (як і

в 1918–1920 рр.) не вдалося. Наприкінці 1934 р. відбулася зворотна зміна — на

місці Наркомату постачання з’явився Наркомат внутрішньої торгівлі. В лютому

1935 р. це рішення затвердив ХІІІ Всеукраїнський з’їзд рад та вніс відповідні

поправки до Конституції УСРР94.

Перед аналізом та порівнянням матеріального забезпечення вчительства у ці

два підперіоди звернемо увагу на ті його складові, становлення яких протягом

1928-1939 р. відбувався поступально. Мова йде про пенсійне забезпечення вете-

ранів освітянської ниви та пільги сільським вчителям.__

Розмір пенсії за вислугу років для вчителів за законом 1929 р. становив

30 руб. для вчителів І концентру (1–4 групи) та 40 руб. для вчителів 5–7 груп100.

Для порівняння зауважимо, що на 1928/29 рік пересічна ставка вчителя І кон-

центру становила 56,9 руб. у місті та 47 руб. на селі, а вчителя ІІ концентру

76,6 руб. у місті та 68,9 руб. на селі101. Оскільки заробітна плата складалася не

лише з ставки, то можна висловити припущення, що пенсія мала складати

приблизно половину заробітної плати. Це положення було уточнено в 1931 р.

Пункт 6 видозміненого закону про пенсійне забезпечення мав такий вигляд:

«Пенсію встановлюється в половині пересічної місячної заробітної плати за

останні 12 місяців до призначення пенсії».

У 1931 р. було змінено ще одну норму. За законом 1929 р. особа, яка зали-

шалася вчителювати, з усієї пенсії отримувала лише 10 руб.102, а з 1931 —

половину пенсії незалежно від заробітку103.

Для сільських вчителів теж вводилися нові заохочення до праці. Щоб уко-

рінити вчителя в селі на додаток до вже існуючих надвишок вводився новий їх

тип — «за безперервну роботу в одній школі». Принцип був схожий на попе-

редній — за 3 роки безперервної праці в одній школі, але не більше 4 надвишок.

Відлік йшов з 1 вересня 1931 р. Розміри надвишок в рік були таким: «а) в по-

чатковій школі для тих, хто мають вищу й середню освіту — 48 крб., для тих,

хто має іншу освіту — 36 крб.; б) у старших класах неповної середньої школи (5,

6, 7 класи) та середньої школи (8, 9, 10 класи) для тих, хто мають вищу ос-

віту, — 80 крб., для тих, хто має середню — 65 крб.»113.

Головним питанням матеріального забезпечення стало харчування вчителів

та їх утриманців. На селі воно було найбільш безпосереднім чином пов’язано із

хлібозаготівельною кампанією. Зауважимо, що вчителі небезпідставно розгля-

далися владою як агенти впливу. Освітяни в більшості своїй розуміли об’єк-

тивну потребу індустріалізації, необхідність змін в організації сільськогоспо-

дарського виробництва. Більшовицькі ідеологи в свою чергу зробили все, щоб

ототожнити потребу цих зміни із комуністичним будівництвом.

У містах матеріальне становище освітян не відрізнялося від робітників та

службовців. Щоправда, виникли побоювання щодо його значного погіршення

після виходу в світ 4 грудня 1932 р. постанови Раднаркому СРСР та ЦК ВКП(б)

«Про розширення прав заводоуправ у справі постачання робітникам і поліп-

шенні карткової системи». Економічна нарада УСРР «визнала за потрібне рішен-

ня організувати постачання співробітникам, що обслуговують дане підприєм-

ство (школи, лікарні, міліція, ясла тощо) як правило через відповідні міські

споживчі товариства»171. Таким чином ламалася налагоджена система і додат-

кове навантаження падало на міські споживчі товариства, де й так було чимало

проблем. Однак вже 10 грудня на місця відправляється телеграма наркома

постачання СРСР А. Мікояна, у якій наголошується, що при виконанні поста-

нови від 4 грудня 1932 р. «не повинне допускатися зняття з постачання через

заводські крамниці вчителів початкової та середньої школи»172. 20 грудня ця

телеграма була продубльована заступником наркомату постачання України

М. Берліним: «Учителя середньої та начальної школи залишаються на поста-

чанні через заводські лавки»173.

Певним додатком до заробітної плати вчителів стало запровадження інсти-

туту класного керівництва. Раднарком УСРР 8 вересня 1935 р. вирішив: «Щоб

поліпшити роботу по комуністичному вихованню, зобов’язати НКОсвіти з

1 вересня 1935 р. встановити по всіх школах і класах штат класних керівників».

Наказувалося до 10 вересня видати положення про класне керівництво. Пере-

січна плата за нові обов’язки для вчителів 5–10 класів мала складати п’яти час-

тину пересічної ставки, а «для досвіду» було вирішено «запровадити з 1 вересня

1935 року в 10 кращих школах Києва штат класних керівників, установивши для

них 10 годин викладової роботи на шестиденний тиждень»175. Зауважмо, що

невдовзі частку доплати за класне керівництво в заробітній платі вчителя було

суттєво знижено.

Читайте також:

1. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
2. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
3. Види спілкування: міжособистісне, громадське, групове, матеріальне, знакове (мовне), смислове, ділове, інтимне, інтегроване.
4. Внутріашьополітичне становище в Румунії
5. Вплив Європейської інтеграції на фінансове світове становище
6. Економічне становище України в 1914 — 1921рр.
7. ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ у др. пол. XVIII ст.
8. Економічне становище української держави в другій половині 90-х років
9. Зловживання владою або службовим становищем- ст.364
10. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем
11. Зовнішньополітичне становище України в 1920-1923 рр.
12. І. Матеріальне забезпечення

Переглядів: 791