Еволюційний розвиток концептуальних підходів до управління ланцюгами поставок.

Розвиток управління ланцюгами поставок має об'єктивні основи. У 90-х рр. 20 ст. явно позначилися три тенденції: перевищення пропозиції над попитом, глобалізація ринків та інформатизація суспільства. Ці тенденції викликали зміни в стратегіях забезпечення конкурентоспроможності й прибутковості бізнесу (рис. 1).

Перше використання терміну «управління ланцюгами поставок» прийнято пов’язувати з іменами Р. Оливера та М. Вебера. Саме вони у своїй статті «Supply Chain Management: Logistics catches up with strategy» в 1982 році запропонували розглядати матеріальні потоки від виробників вихідної сировини до кінцевого споживача в рамках інтегрованої стратегії, назвавши її управлінням ланцюгами поставок [1].

До джерел виникнення управління ланцюгами поставок слід також віднести значно більш ранні роботи: Д.Форрестера в 1961 р. з аналізу структурної динаміки Bullwhip-Ефекту (ефекту хлиста), Бауерсокса в 1969 р. в області взаємодії й кооперації, Геофріона й Грейвса в 1974 р. в області запасів, виробництва й дистрибуції.

Рис. 1. Об’єктивні основи розвитку управління ланцюгами поставок

На думку більшості фахівців, відправним пунктом до появи й розвитку концепції управління ланцюгами поставок з'явилося прагнення до зниження невизначеності на основі методів і моделей кооперації й багаторівневого (multi-echelon) управління запасами, тобто на декількох підприємствах одночасно, які інтенсивно розбудовувалися у 80-х рр. ХХ-го ст. [1].

У 80-і рр. активно розвивалися концепції синхронізації процесів дистрибуції, виробництва та поставок. На практиці найбільше поширення одержала концепція «точно вчасно» (Just-in-Time).

Ряд фахівців зв'язує появу управління ланцюгами поставок з аспектом раціонального використання виробничих потужностей. Без управління ланцюгами поставок підприємства були змушено планувати виробництво з обліком значних буферних інтервалів, тому що процеси поставок не були синхронізовані ні з постачальниками, ні із клієнтами. З тих пір розуміння управління ланцюгами поставок значно змінилося.

На практиці управління ланцюгами поставок (ЛП) стало розвиватися у 90-х рр. ХХ-го ст. у США, Європі і Японії в галузях промисловості, зорієнтованих на індивідуального клієнта (таких, як автомобільна, легка промисловість, електротехніка) і торгівлі. Зростаюче значення управління ланцюгами поставок пов'язане з розвитком аутсорсингу, посиленням конкуренції й появою нових форм конкурентної боротьби в умовах глобалізації та інтеграції, а також розвитком інформаційних технологій, логістики, розширенням спектру логістичних послуг і зростанням ролі логістичних провайдерів.

Новий виток розвитку управління ланцюгами поставок додали корпоративні інформаційні системи, а пізніше Інтернет-Технології, які дозволили суттєво підвищити ефективність координації процесів у ланцюзі поставок. Інформаційні технології стали, з одного боку, середовищем забезпечення й підвищення ефективності ланцюгів поставок, а з іншої сторони - потужним інструментом розвитку нових концепцій управління ланцюгами поставок.

За допомогою інформаційних технологій з'явилася можливість реалізувати одну з основних ідей управління ланцюгами поставок – інформаційну координацію та синхронізацію попиту і поставок.

Саме інтеграція та координація принципово відрізняє управління ланцюгами поставок від традиційних концепцій міжфірмової кооперації.

Сьогодні управління ланцюгами поставок розвивається стрімко й здобуває все більшу значущість для промислових, логістичних і торговельних підприємств. Практика управління ланцюгами поставок довела ефективність побудови та аналізу бізнесу виходячи з інтегрованого розгляду всіх ділянок і елементів процесу створення вартості продукту, а не тільки витрат і прибутку власного підприємства без обліку впливу на них міжорганізаційних зв'язків з постачальниками та відносин із клієнтами.

Можна виділити п'ять галузевих напрямків, де управління ланцюгами поставок є одним з основних інструментів підвищення ефективності бізнесу:

· авіабудування

· автомобілебудування

· електротехніка

· оптова й роздрібна торгівля

· споживчі й фармацевтичні товари.

У цей час в управлінні ланцюгами поставок уже явно позначився перехід від простої інформаційної координації та операційної кооперації до цілісної взаємодії в ланцюгах поставок, що приводить до розуміння управління ланцюгами поставок як концепції управління бізнесом.

В Україні та за кордоном управління ланцюгами поставок розглядається з трьох основних позицій:

• як бізнес-концепція;

• як самостійний науковий напрямок;

• як середовище інформаційної взаємодії підприємств.

Бізнес-процеси та інформаційні технології, на практиці найтіснішим образом пов'язані один з одним, розглядаються багато в чому відокремлено один від одного. Це ж стосується й питань моделювання та оптимізації ланцюгів поставок. Встановлення взаємозв'язків між цими трьома напрямками – бізнес-концепції, інформаційні технології та моделювання ланцюгів поставок є в даний час одним з найважливіших завдань.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 5. Основні рішення в управлінні ланцюгами поставок.	\|	Украина в глобальных цепях поставок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.