Зміст права на працю в Україні.

В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот:

Ø глобальні - квоти, встановлені по товару без зазначення конкретних країн, в які товар експортується або з яких імпортується;

Ø групові - квоти, встановлені по товару з визначенням групи країн, в які товар експортується або з яких імпортується;

Ø індивідуальні - квоти, встановлені по товару з визначенням конкретної країни, в які товар може експортуватися або з яких може імпортуватися;

Ø спеціальні - квоти, які визначають граничний обсяг імпорту в Україну певного товару (товарів), що є об'єктом спеціального розслідування або спеціальних заходів і його дозволено імпортувати в Україну протягом установленого терміну; визначається в натуральних або вартісних показниках виміру.

Щороку Кабінет Міністрів України встановлює нові квоти та режим ліцензування, а також визначає перелік товарів (робіт, послуг), експорт або імпорт яких здійснюється суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності ліцензії.

Конституція України як правова засада права людини на працю.

Право людини на працю - це можливість кожного заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Зазначене право забезпечує:

- Загальна Декларація прав людини (1948 р.)

- Міжнародний Пакт про економічні, соціальні і культурні права (ООН, 1966 р.)

- Європейська соціальна хартія (1961 р.)

- Конституція України 1996 р.

Принципи права на працю:

- свобода праці;

- заборона примусової праці;

- право на працю, а не обов’язок.

Зміст права на працю в Україні.

Основним джерелом трудового права є Конституція України від 28 червня 1996 р., що закріплює найважливіші трудові права людини і громадянина та гарантії їх реалізації. Ці положення відображені в ст.ст. 3, 8,19, 21, 22, 23, 24, 36, 43,44, 45, 46, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 64, 68 і деяких інших.

- право на працю (ч. 1 ст. 43) сформульоване відповідно до ст. 23 Загальної декларації прав людини. Кожен має "можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується". Людина самостійно розпоряджається своїми здібностями до праці й обирає той або інший вид діяльності, рід занять, а може не займатися трудовою діяльністю. Не можна погодитися з тими, хто вважає, що нова Конституція звузила зміст права на працю і не закріпила гарантії цього права. Як слушно зазначає О. Процевський, "право на працю - це природне і об'єктивне право людини, яке виявляє її особисті можливості, здібності до праці"

- обов'язок держави щодо створення умов для повного здійснення громадянами права на працю, гарантування рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізації програм професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб (ч.2 ст. 43).

- заборона примусової праці (ч. 3 ст. 43) , відповідає ст. 8 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. У зв'язку з цим змінено порядок переведення на іншу роботу: нині переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, може здійснюватися тільки за згодою працівника за винятком тимчасового переведення на іншу роботу згідно із ч. 2 ст. 33 КЗпП.

- право кожного на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Посилені гарантії трудових прав громадян у галузі оплати праці (ч. 4 ст. 43).

- право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ч. 7 ст. 43). Таким чином, право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і право на своєчасне одержання винагороди за працю зведено до рангу конституційних прав.

- вперше закріплене право працюючих на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів ст. 44, що відповідає ст. 8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права. ч. 2 ст. 44 закріплено, що порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.

- право кожного працюючого на відпочинок (ст 45). Це право проголошене ст. 24 Загальної декларації прав людини і випливає з вимог ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права.
- право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів (ч. 3 ст. 36). Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної діяльності.

- в основу соціального захисту громадян покладено принцип соціальної справедливості, зі змісту ст. 46 випливає, що держава забезпечує соціальний захист тим категоріям громадян, які дійсно в цьому мають потребу. Мова йде про право громадян на соціальний захист у старості, у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин та в інших випадках, передбачених законом.
Найважливішою юридичною гарантією прав і свобод є судовий захист.

- ст. 55 Конституції закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Оскільки вказані права в цей час є конституційними, то змінюється механізм захисту цих прав у разі їх порушення. Конституція надає можливість безпосереднього звернення до суду з питань про захист трудових прав у разі їх порушення. Раніше майже всі індивідуальні трудові спори (за винятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 КЗпП) спочатку розглядалися в комісіях з трудових

Державні гарантії права на працю – це умови, які забезпечують реалізацію права на працю.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Слайд 48	\|	ТЕМИ індивідуальних завдань

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.