Середньовічний світогляд

• політеїзм (багатобожжя)

• боги є частиною природи або уособленням природних стихій

• вихідні якості богів: сила, могутність

• боги впорядковують та оздоблюють світ

• космос, природа — загальні умови існування богів і людей

• людина спирається у своїх вчинках на знання

• головне життєве завдання людини — здійснення подвигу

• у сприйнятті дійсності акцент падає на зовнішнє; внутрішнє проявляє себе лише через зовнішнє

• люди поділяються за етнічними та родовими ознаками

• панування натуралістичного світосприйняття

монотеїзм (єдинобожжя) •

Бог є духовною сутністю, яка перебуває за межами світу

(трансцендентність)

вихідна якість Бога — любов до людини Бог творить світ із нічого природа не має власної сутності і не може існувати без припливу божественної енергії людина в усьому покладається на віру в Бога головне життєве завдання людини — спасіння душіу сприйнятті дійсності «акцент падає на внутрішнє;зовнішнє радше заважає правильно зрозуміти внутрішнєвсі люди є рівними перед «Богомпанування символічного «світосприйняття

Поява та утвердження християнства в Європі призвели до радикальної духовної революції у розвитку європейської цивілізації. Відбулося суттєве просування філософської думки цього часу в таких галузях, як онтологія, логіка і теорія пізнання, антропологія. Це можна побачити досить виразно через порівняння античного та середньовічного світоглядів за їх основними характеристиками.

Основні світоглядні орієнтири під час переходу від античності до Середньовіччя змінюються на протилежні. Людина Середньовіччя зосереджується на внутрішньому, духовному. Спасіння душі для неї має не лише індивідуальний сенс: рятуючи себе, людина, по-перше, * збільшує світовий потенціал добра та світла, а, по-друге, & сприяє поверненню світу до того стану, в якому він перебував до гріхопадіння. Людське життя набуває цільового спрямування, а історія — часового виміру, оскільки все людство напружено очікує другого пришестя Христа. Бог створює світ із нічого, і тому останній весь час перебуває на межі буття і небуття. Світ існує лише тому, що Бог тримає його у своїй "десниці". Створений світ не впливає на Бога, оскільки Бог — це духовна сутність, абсолют усіх абсолютів, сукупність усіх можливих досконалостей. З цієї причини Бог постає для людини неосяжним і принципово позарозумовим (задум Божий невідомий); Бог лише із власного милосердя та любові може відкрити себе людині, і це відбулося, коли Він послав на Землю свого сина Ісуса Христа. З іншого боку, кожна людина несе в собі "іскру Божу ", тому шлях до Бога лежить через духовне самозаглиблення та самозосередження і, врешті-решт, через самовдосконалення. Відповідно й розуміння природи, моралі, людських життєвих обов'язків визначали винятково релігійні догмати (вихідні незмінні положення).

За часовими межами епоха Середньовіччя охоплює період від падіння Римської імперії (іноді - від заснування Константинополя), тобто з IV - V ст., до відкриття Америки (або до падіння Константинополя), тобто до XV - XVI ст.

Етапи розвитку середньовічної філософії

апологестика ' (Н-іХст.) патристика Г >ранні (X-XJcm.) схоластика (XII-XIII ст.) Містика

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя	\|	Вихідні ідеї середньовічної патристики. Місце філософії у духовному житті Середньовіччя

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.318 сек.