Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Релігія як етнічна ознака народу

Релігія та етнос - явища, які, незважаючи на відмінність своєї природи, тісно пов'язані між собою онтологічно, історично і функціонально. Цей зв'язок настільки глибокий і тривалий, що взагалі постає питання про релігію як одну із етнічних ознак народу.

Сучасні теорії нації вважають релігію одним із найдавніших проявів людської культури і зазначають, що вона є складовою етносу. Але, розглядаючи взаємозв'язок і взаємозалежність релігії та етносу, слід усвідомлювати, що ці явища відмінні. Релігія, як ніякі інші суспільні феномени, що виступають суто природними вимірами людської дійсності, відображає трансцендентні сфери буття людини. Вона є ірраціональним вираженням вищого щодо людини буття. Етнос же - не надприродне явище, а результат взаємодії різних складових у


Тема 22. Етнологія релігії 617

процесі природного творення певної спільноти людей, між якими наявні різноманітні зв'язки в соціально-економічній, культурній, географічній та інших сферах. Якщо релігія покликана наблизити, пов'язати людину з Богом, то в рамках етносу людина пов'язується з подібними до себе членами свого племені, народності, нації.

Як бачимо, онтологічні основи буття людини в релігії та етносі - відмінні. Вони не можуть заміщувати один одного і навіть не є рівнозначними. Етнос і релігія різноплощинні: етнос - природна, соціальна, культурна, навіть економічна одиниця, релігія ж за своєю суттю є явищем, що має ірраціональну природу, слугує виявом трансцендентності.

Під час етногенезу (на відміну від націогенезу) релігія постає одним із найважливіших компонентів цього процесу. Вважається, що всі релігії є етногенетичними, бо їх поява і розвиток відбувалися в рамках певного соціаль­ного, в т.ч. й етнічного організму, який творив і свою релігію, культ, специфічну форму колективного або індивідуального усвідомлення, переживання трансцен­дентного, вшанування та поклоніння йому.

В умовах первісного суспільства релігія стала єдиним зримим виявом етнічного. Саме в релігії фіксуються конкретні культурні досягнення етнічної спільноти, а відтак і рівень її розвитку. У первісну епоху існували такі тісні зв'язки між релігією та етносом, між обрядовими дійствами та плем'ям, серед якого вони були поширені, що можна говорити про поєднання у той час релігійного та етнічного, їх тотожність. Релігія виступала тоді засобом вираження плем'яної (протоетнічної) належності.

Релігійні уявлення кожного народу своєрідні, відмінні від інших, тісно пов'язані з їх етнічною картиною світу. Це тому, що релігія фіксує в понятті Бог результати пізнання світу, самої людини, увесь (на перших порах) духовний (і не тільки) досвід етносу. Відтак релігія дає не тільки універсальні, а насамперед етнічні форми осмислення людиною глибинних основ буття. Кожному народові характерне своєрідне сприйняття трансцендентного, через призму якого етнос організовує та відтворює світ.

Зростаючи разом з етносом, його релігія сприяє формуванню народу, інтегрує його завдяки спільній ідеології, єдиному віровченню, формам відправи культу тощо. Така релігія зберігає народ, його традиції, передаючи їх з покоління в покоління. Як наслідок взаємодії релігійного та етнічного, формується етнорелігійність, яка відрізняє не тільки одну релігію від іншої, а насамперед народ від народу. Тому належність індивіда до певної релігії постає як його етнічна належність.

З розвитком людства як етноспільноти характерний для початкових етапів його історії процес поєднання етнічного та релігійного поступово припиняється. У різних народів тривалий час етнічне виступає в ролі визначального чинника етнорелігієгенезу. Але з часом релігійне в людській історії починає домінувати.



Розділ IV. Суспільствознавче витлумачення феномену релігії


Етнічне відходить на другий план, виявляється несуттєвим. Лише у нові, а особливо в новітні часи етнічне бере своєрідний реванш, коли відбувається всесвітній вибух національних рухів. У посталих секуляризованих суспільствах етнічне у своїх взаємовідносинах із релігійним набуває домінантного значення.

Якщо для етносу релігія, безумовно, є характерною ознакою, оскільки, як правило, кордони етнічного і релігійного зближуються, то для нації наявність релігії як складової вже не є обов'язковою. Це особливо стосується сучасних націй, скажімо американської, де релігія (якась конкретна) не виступає критерієм національної ідентифікації. Навіть українців, які етнічно і релігійно більш гомогенні, ніж американці, не можна ототожнити з якоюсь однією релігією. На сьогодні взагалі жодний народ у світі не зберіг своєї релігійної однорідності. Людство перетворилося на багатоетнічну та полірелігійну спільноту.

Таким чином, онтологічний та історичний зв'язок між релігією та етносом, в результаті якого буття будь-якої релігії можливе і реальне лише в рамках певного етносу, де вона виникає, функціонує, трансформується, дає підстави вважати релігію певним етнічним індикатором народу. У даному разі, в структурі ознак етносу релігія не є домінуючою, а лише додатковою складовою. Як правило, тут мова може йти не про релігію взагалі, а про конкретні її конфесійні визначеності.

Що ж до етносу, то він виступає для релігії необхідним грунтом, основою її виникнення, тим полем реального буття релігії, де вона розгортає свої трансцендентні смисли. Релігія ж щодо етносу постає суперечливим, поліваріантним за своїм характером духовним важелем впливу, який виконує різні функції в етнонаціональному житті.


Читайте також:

  1. А. Етнічна приналежність.
  2. Антифеодальна боротьба українського народу
  3. Багатоконфесійність України. Міжконфесійні колізії-трагедія українського народу
  4. Боротьба українського народу за національну освіту й рідну мову
  5. Боротьба українського народу проти німецько-австрійської окупації та гетьманату.
  6. Боротьба, яка розпочалася в середині XVII ст. на українських землях, насамперед мала на меті звільнення українського народу з-під панування Речі Посполитої.
  7. Брестська церковна унія і її наслідку для українського народу.
  8. Вибори як форма волевиявлення народу
  9. Вибори як форма волевиявлення народу
  10. Вибори як форма волевиявлення народу
  11. Види документів за ознаками класифікації та групами
  12. Види конституцій. Класифікація конституцій за соціальними та за юридичними ознаками, за формою вираження, порядком прийняття, за способами внесення змін, часу дії.




Переглядів: 426

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Тематика рефератів | Космополітизм та етнічність релігії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.