Зловживання правом

Зловживання правом — це соціально шкідлива поведінка суб'єкта, яка здійснюється в рамках правових норм. Суб'єктивне право є мірою поведінки, має свої межі, а проблема зловживання правом якраз і пов'язана з можливістю виходу уповноваженого суб'єкта у своїй поведінці за ці межі. Тому може йтися тільки про зловживання суб'єктивним юридичним правом, а не об'єктивним правом.

Тлумачення терміна «зловживання» приводить до висновку, що він позначає використання чого-небудь у зло. Воно достатньо поширене на практиці. Може йтися про зловживання конституційними правами і свободами, батьківськими правами, посадовими повноваженнями, цивільними і процесуальними правами.

' Ознаки зловживання правом:

г 1) наявність у суб'єкта суб'єктивного права; _ч-,

2) діяльність суб'єкта з реалізації цього права;

3) використання суб'єктивного права всупереч його со
ціальному призначенню і спричинення цим використанням
шкоди суспільним інтересам або інтересам інших осіб;

4) відсутність правопорушення, тобто порушення
конкретних юридичних заборон або невиконання обов'яз
ків.

Оцінка зловживання правом у літературі є неоднозначною. Багато авторів трактують зловживання правом як правопорушення, але подібний висновок не цілком адекватно відображає його зміст, оскільки правопорушення є протиправним діянням, а зловживання правом — це діяння в рамках права, хоч і таке, що має асоціальний характер. Разом із тим суперечність соціальному призначенню права не дає підстав і для характеристики зловживання правом як поведінки правомірної, бо остання є завжди соціально корисною. Цей феномен слід розглядати як самостійний вид правової поведінки, девіантної (що відхиляється) щодо права.

Існує проблема юридичного реагування на зловживання правом. Вона безпосередньо пов'язана зі встановленням певних юридичних меж, що позначають межі допустимої поведінки особи при реалізації права. У різних системах права різними способами (в основному за допомогою заборон) фіксується негативна реакція законодавця на зловживання правом. Так, ст. 103 Земельного кодексу України встановлює, що власники і користувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, користувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням. Така поведінка трактується Земельним кодексом як неприпустимий вплив.

Ст. 13 Цивільного кодексу України встановлює не тільки заборону ряду дій, що кваліфікуються як зловживання правом (не допускаються дії особи, що здійснюються з умислом заподіяти шкоду іншій особі, використання цивільних прав у цілях неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним положенням на ринку, а також недобросовісна конкуренція), а й реагування на них. У разі недотримання особою вказаних вимог суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами.

Мусульманська правова доктрина, ґрунтуючись на принципі утримання від усілякого користування, здатного завдати збитку іншому, повністю забороняє власнику зловживати своїм правом власності, безцільно знищувати майно, без приводу брутально поводитися зі своїми тваринами. У сфері сімейного права чоловікові забороняється зловживати правом на розлучення.

Зловживання правом може перерости у правопорушення, якщо суб'єкт, що зловживає своїм суб'єктивним правом, повноваженнями, статусом, заподіє істотну шкоду інтересам, що охороняються правом. Наприклад, законодавством передбачена кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим положенням, яке заподіяло істотну шкоду правам і інтересам, що кримінально-охоро-няються.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правопорушення	\|	Об'єктивно протиправне діяння

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.