Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Лекція 1

Тема. Спільна діяльність та управління. Менеджмент. Кадровий менеджмент

Логіка викладу:

1. Управління як суспільний феномен. Поняття менеджменту. Досвід менеджменту інших країн.

2. Кадровий менеджмент («менеджмент людських ресурсів). Ціль та зміст кадрового менеджменту.

3. Етапи управління персоналом.

1. Існує одна із класифікацій, коли всі типи і види діяльності поділяються на дві основні категорії: індивідуальну та спільну. Індивідуальна діяльність практично завжди включена в яку-небудь спільну, тому їх розділяють умовно. Управлінська діяльність в психологічному плані трактується як синтез індивідуальної та спільної діяльності.

Потреба узгодження дій з метою одержання людиною бажаного результату діяльності зумовила появу управління. У цьому контексті управління – це цілеспрямований вплив, необхідний для узгодженої спільної діяльності людей.Управління є складним і універсальним суспільним феноменом. Розвиток суспільства, окремих його сфер не можливий без встановлення і реалізації певного набору законів, правил, норм, алгоритму його поведінки в цілому і його складових зокрема. Процес впливу на соціум є предметом вивчення науки управління.

Управління людьми має давню історію. Фактично появу управління людьми можна пов’язати з появою перших людських спільнот племен, общин, кланів, коли люди об’єднуються для досягнення спільної мети.

Вагомий внесок у становлення теорії державного управління внесли Аристотель, Платон, Сократ та інші мислителі. Так Сократ сформулював принцип універсальності управління, розглядав управління як спосіб поставити людину на потрібне місце і домогтися від неї виконання визначених обов’язків. Платон дав наукове визначення науки управління, розмірковував про стилі управління, про ситуативний підхід. О. Македонський розвинув теорію і практику управління військами. Управління здавна було інтегроване у життя суспільства, тому воно як універсальна теорія існувало завжди, здійснюючи пошук своєї оптимальної форми. Так в давньому Єгипті (за 6 тис. років до нашої ери) визнавалась необхідність планування, організації, контролю, централізації процесів управління. Без цього неможливо було створити такі архітектурні споруди як єгипетські піраміди, або древні ацтекські міста.

Поступово виникло управління трудовими ресурсами, яке з часом розвинулося у цілісну систему, перетворившись на особливу функцію управління в цілому, яка потребувала спеціальних знань та навиків.

Наприкінці ХХ ст. різко виросли масштаби виробництва, почали створюватися великі підприємства, на яких зосереджувалися тисячі людей.

Змінилося обладнання, процес виробництва ґрунтувався на впровадженні технологій, виникла необхідність нового підходу до управління трудовими ресурсами та наукового обґрунтування управління персоналом.

Вперше інтерес до управління, як до науки, з’явився після виходу книги Фредеріка Тейлора «Принципи наукового управління». Значний вплив на розвиток теорії управління мали праці Анрі Файоля, який почав аналізувати менеджмент системно, за функціональними рисами, такими як оперативне планування, календарне регулювання, управлінська координація та контроль з використанням принципу зворотнього зв’язку. Девід Мак-Грегор розробив теорію «Х» та «Y», що характеризували ставлення робітника до праці. Фрідріх Герцберг розробив теорію мотиваційної гігієни. А. Маслоу, автор книги «Мотивація та особистість, виділив 5 видів потреб.

Ме́неджмент (українською - управління) – це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань. Менеджмент пронизує всю організацію, торкається практично всіх сфер її діяльності.

Термін менеджмент утворився від англійського дієслова to manager (керувати), яке, в свою чергу, походить від кореня латинського слова manus (рука). Термін «менеджмент» з’явився наприкінці Х1Х століття, коли Джон Вартон (США) у 1881 році прочитав перший систематичний курс з цього предмету. Спочатку слово «менеджмент» означало в англійській мові «уміння об’їжджати коней». За своєю суттю термін «менеджмент» певною мірою можна вважати синонімом терміна «управління», але останнє значно ширше.

З ґрунтовного Оксфордського словника англійської мови можна отримати такі тлумачення менеджменту:

· спосіб, манера спілкування з людьми;

· влада та мистецтво управління;

· особливого роду вміння та адміністративні навички;

· орган управління, адміністративна одиниця.

Відомий фахівець з наукового управлінняРоберт Макнамара(1916-2009), американський підприємець, (в 1961-68 рр. був міністром оборони США, в 1960 р. очолював компанію Ford motor, але сам не належав до родини Фордів)казав так: «Менеджмент – це мистецтво, мистецтво мистецтв, це мистецтво організовувати людські таланти».

Досвід менеджменту в Японії. (Sony Corporation) Японська система менеджменту – одна із самих ефективних в світі. Головна її перевага – вміння працювати з людьми. Вона орієнтується на групову форму організації праці. Використовується механізм колективної відповідальності, коли члени групи приймають участь в прийнятті управлінських рішень та несуть рівну відповідальність за їх реалізацію. Інформація про справи фірми та її планах доводиться до всіх співробітників. Практикується активна участь (добровільно) робітників в рішенні технологічних та економічних проблем. Звідси приналежністьдо результатів роботи, тісний контакт керівництва, різних служб і робітників. Менеджер завжди серед робітників. Пропозиції та скарги співробітників розглядаються негайно. Велике значення приділяється науці та технічному прогресу. Інтереси справи мають найвищий пріоритет. Заради них поступаються особистими амбіціями, традиціями (поважне відношення до старших). Патерналізм (від лат. батьківський) – виховання у співробітників почуття, що вони члени однієї родини. Є можливість спілкування з керівництвом в неофіційній обстановці. Зокрема, практикується сумісний відпочинок, розваги та інше.

Досвід менеджменту в США. Ця країна має великий досвід менеджменту. Американські менеджери відрізнялися високими діловими якостями. Суть американського менеджменту – індивідуалізм. В ділових питаннях американці ставлять питання справи на перший план, не звертаючи увагу на нормальні людські стосунки. Домінує авторитарний стиль управління (безумовне підкорення владі керівника). В даному випадку менеджер (амер. – «бос», «шеф») домінує, тисне на волю, бажання, потреби своїх підлеглих, не враховує їх ініціативу. Класичний приклад: Форд – старший, засновник фірми Ford Motor Company. В сучасній Америці типова ситуація, коли менеджери називають своїх підлеглих колегами, членами однієї команди. Сучасні молоді менеджери схиляються до більш демократичного стилю керівництва.

Різновиди менеджменту:виробничий менеджмент (управління виробництвом), фінансовий менеджмент (управління фінансами), інноваційний менеджмент (управління розвитком і розробками), адміністративний менеджмент – це один з напрямків сучасного менеджменту, що вивчає адміністративно-розпорядчі форми управління.

Інші види менеджменту: менеджмент зовнішньоекономічної діяльності;

менеджмент соціальної сфери; банківський менеджмент; податковий менеджмент; бюджетний менеджмент; організаційний менеджмент; міжнародний менеджмент; інформаційний менеджмент; проектний менеджмент; стратегічний менеджмент; екологічний менеджмент; енергетичний менеджмент; фінансовий менеджмент; менеджмент готельного бізнесу та інші.

Основні функції менеджменту: планування, організація, мотивація. контроль.

2. Терміни «менеджмент людських ресурсів»та «кадровий менеджмент» виникли в 60-70 рр. нашого століття. В даній управлінській моделі людські ресурси роздивляються як джерело невикористаних ресурсів і дозволяє, що важливо, налагодити більш раціональне планування, організацію та реалізацію рішень в загальній структурі підприємства.

Кадровий менеджмент розвивається одночасно з всесвітньою цивілізацією. Створення сприятливого клімату само по собі призведе до найкращих результатів. Виробничу організацію стали роздивлятися як переплетення інтересів різних груп, а людина була поставлена в основу всієї системи управління. Широке розповсюдження отримали різні форми участі робітників в процесах організації праці (гуртки якості, робочі наради, поради робітників на виробництві). Людський фактор, а також його вміле використання на виробництві стає стратегічним фактором ефективного функціонування підприємства в сучасних складних та мінливих умовах ринку.

Ціль та зміст кадрового менеджменту

Найбільш часто під терміном «менеджмент людських ресурсів»розуміють мобілізацію співробітників за рахунок активної роботи лінійних та функціональних менеджерів. Існує багато тлумачень цього терміну, можна виділити три основні:

1. відношення до фактору праці як джерелу доходів;

2. розвиток ініціативи співробітників за рахунок створення необхідних умов;

3. інтеграція соціальної та кадрової політики в загальну політику підприємства.

Мета кадрового менеджменту –задовольнити потреби організації в кваліфікованих кадрах і ефективно використати їх з врахуванням можливостей самореалізації кожного робітника в межах даної організації.

У філософії менеджменту людських ресурсів співробітники є активами підприємства, найбільш цінним капіталом, який необхідно берегти та примножувати.

. В межах «менеджменту людських ресурсів» кадрова політика із «реагуючої» перетворюється в активну стратегію, яка менеджерами (вищої ланки) інтегрується в загальну політику всієї організації. За ефективну реалізацію кадрової політики відповідають кадрові служби та спеціальні функціональні менеджери – менеджери по персоналу, управляючі персоналом. Кадровий менеджмент, таким чином, здобуває все більш важливе значення як фактор конкурентноздатності, довгострокового розвитку фірми, забезпечення ефективності виробництва.

Характерною рисою в організації роботи з персоналом в межах нової концепції є інтеграція кадровими службами всіх аспектів управління людськими ресурсами, всіх стадій життєвого циклу – від найму на роботу до пенсійних виплат.


Читайте також:

  1. Вид заняття: лекція
  2. Вид заняття: лекція
  3. Вид заняття: лекція
  4. Вид заняття: лекція
  5. Вид заняття: лекція
  6. Вступна лекція
  7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
  8. Клітинна селекція рослин.
  9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
  10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
  11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
  12. Лекція 02.04.2013




Переглядів: 857

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Обліково-фінансові документи | Цикл кадрового менеджменту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.