• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

З листа до Ольги Рошкевич

...Переходжу до виховання дітей, речі не менше важної від попе­редніх, становлячих одну з найважніших задач усякого подружжя, одну з головних основ родинного щастя. Не буду тут споминати дея­ких поглядів новіших і давніших учених, котрих розбір відкладаю на пізніше, коли буде до того ліпша спосібність, а подам тільки деякі мислі загальні, котрі, після моєї думки, повинні становити основу ви­ховання дітей.

Передовсім, як ми се вже говорили усно, діти повинні швидше вчитися читати, мислити, ніж молитись. Але наука мусить іти в парі з розвиненням тіла, до того служить не безплодна гімнастика, а праця фізична.

Розуміється, о виховуванню в яких-небудь передсудах релігійних, моральних, суспільних — не повинно бути й бесіди. Ті добутки, ті правди і засади, котрі нам приходиться добувати тяжким трудом, кривавою боротьбою цілого життя, — для них повинні статися чимось нормальним, конечним, таким, що розуміється само собою, о чім ніщо й розправляти.

Попереднє слово до«Книжки приказок про те,

як не належить поводитися з дітьми»

Як поводитися з дітьми? Се питання для не одного з нас видас­ться таким простим, що властиво й застановлятися над ним не вар­то. Виховували нас наші батьки, та й нічого, слава Богу, вивели в люди,— скаже не один. Дитину люби як душу, а тряси як грушу,— скаже другий старою приповідкою, та й заспокоїться на тім. Але хі­ба дехто, більш освічений, застановиться над сим глибше і запитає себе: а чи справді наші батьки виховували нас так, як слід було? Чи справді вивели нас в люди? І коли вивели, то чому-то якось ми й досі не можемо добитися між людьми такого становища, яке би нам належалося?

Коли собі пригадаємо наші дитинячі часи і поводження з нами ро­дичів, то не одному спаде на тямку, кілька-то незаслуженого, непо­трібного терпіння, страху, гризоти, сорому причинили не раз його м'якій, дитячій душі несправедливі, нерозумні або погані поступки родичів! А навіть ніби справедливі кари та побої бували такі, що, не причиняючися до його моральної поправи, вчили його лише на дру­гий раз ліпше стерегтися, робили його хитрішим, завзятішим, гір­шим.

Давніше люди не застановлялися над сим. Найліпшим способом по­водження з дітьми вважалася строгість: погрози, лайка, бійка. В на­ших книгах, писаних і друкованих, часто знаходимо такі накази, ніби­то вибрані з книг отців церковних, отже, нібито писані з вітхнення і волі самого Бога, а в них на різні лади обертаєся все одно й те саме: дітей треба карати, бити, застрашувати, бо інакше з них не буде нічого доброго. «Карай свойого сина від молодості, то будеш мати спокій у старості»,— сказано в однім такім письмі. «Не попу екаючи, бий дитя, бо коли б'єш його паличкою, не вмре, але буде живе, здорове. Бо б'ючи його по тілі, ти рятуєш його душу від вічної смерті. Коли маєш доньку, держи її під погрозою, то забезпечиш її тіло. Люб'ячи свого сина, часто завдавай йому рани, щоб пізніше ти радувався ним. Не смійся зо своєю дитиною і не бався з нею, бо як трохи послабиш, то багато потерпиш і пізніше наб'єш оскомину на душу свою».

Як бачимо, се були приписи жорстокого, понурого поводження з дітьми. І не треба думати, що се тільки у нас так було. Адже у поля­ків ще й досі повторяють богохульні слова: «Різкою дух святий діточок бити радить», немовбито Дух Святий піддавав людям їх глупоту і засліплення. Навіть тоді, коли у інших народів уже переважила дум­ка, що й діти — такі ж люди, як дорослі, що всяке терпіння дитячої душі не тільки таке ж болюче, як і дорослої, але ще до того шкідливе для її дальшого розвою, — ще й тоді в Польщі різка і батіг уважалися найліпшим способом виховання дітей, і навіть учені люди, письмен­ники та народні світочі величали старі шляхетські порядки, де бук був найвищим законом, і складали вірші на похвалу нагайки (ода канчуку), де з любощами згадували, як то було гарно, коли панські діти разом з дітьми слуг брали кару на тілі, тільки що панських сікли на килимку, а простих — на голій лавці.

Читайте також:

1. Iз листа Богдана Хмельницького до шведського короля Карла Густава (16 листопада 1656 р.)
2. В «Листах про віротерпимість» він твердить, що держава не повинна втручатися в релігійні переконання своїх громадян, вимагаючи від них лише виконання громадянських обов'язків.
3. З листа селянина до газети (1921 р.)
4. З листа Симона Петлюри до Ю.Гуменюка (1926 р.)
5. З листа Симона Петлюри до Ю.Гуменюка (1926 р.)
6. Зачитування вчителем уривка з листа Максима Рильського до Михайла Стельмаха.
7. Князювання Святослава (964—972 рр.) — сина Ольги й Іго­ря — було спрямовано в основному на розширення кордонів Русі і збройну боротьбу із сусідами.
8. Отримання листа
9. Оформлення виконавчого листа
10. Оформлювання листа
11. Перервати висновок листа

Переглядів: 1028