МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Постмодернізм і постнекласична наукаПостмодернізм відповідає ідеалам постнекласичної раціональності й намагається створити некласичну онтологію, пов'язану з оперуванням відкритими динамічними системами, які не можуть бути описані в межах понять традиційної філософії або науки. Проблема кореляції постмодернізму й сучасної науки була поставлена Ж.-Ф.Ліотаром. Сьогодні зовсім очевидне існування паралелей між постнекласичною наукою з її невизначеністю, неповнотою, неверифіцируємістю й принциповими методологічними установками постмодерну. "Модерний" світ, у тому числі й соціальний, складали категорії детермінізму, універсальності, визначеності й спрямованості розвитку. Постмодерністська соціальна теорія використовує категорії невизначеності, нелінійності, багатоваріантності. В ній відбувається примирення із суто плюралістичною природою світу і її неминучим наслідком - амбівалентністю й випадковістю людського існування. Твердження всього комплексу ідей нелінійності, ймовірності, хаосу тощо відбувається в 80-ті роки одночасно в різних галузях як природничого, так і соціогуманітарного знання. Це пов’язано з розвитком міждисциплінарних досліджень, обґрунтуванням теорії самоорганізації (синергетика Германа Хакена (Німеччина), теорія диссипативних структур Іллі Пригожина (Бельгія ) і теорія катастроф Тома Рене (Франція). Предмет теорії самоорганізації (синергетики) - складні системи в умовах хиткої рівноваги і їхня самоорганізація біля крапок біфуркації, де малий вплив виявляється значним і непередбаченим за своїми наслідками для поведінки системи в цілому. Об’єкт - не існуюче, а виникаюче. Синергетика свого роду легітимізує "наукову" ідею постмодернізму. Їхній резонанс сприяє ствердженню нового світогляду, нової методології пізнання, прискорюючи руйнування класичних стадіально-лінійних моделей історії. Згідно синергетиці, у світі немає тих універсальних законів, які б дозволяли пізнавати світ в цілому. А це означає деонтологізацію знання, посилення ролі суб’єкта в процесі пізнання, що саме й може бути інтерпретовано як заперечення реальності об’єкта. Ускладнюється питання про критерії реальності, демаркації між реальним і вигаданим, і як наслідок, постає питання про поліонтологічність буття. Синергетика здійснює радикальну переоцінку цінностей, претендуючи на перегляд онтології світу, яку склала лінійна модель прогресу, кумулятивної моделі знання. Читайте також:
|
||||||||
|