Постмодернізм і постнекласична наука

Постмодернізм відповідає ідеалам постнекласичної раціональності й намагається створити некласичну онтологію, пов'язану з оперуванням відкритими динамічними системами, які не можуть бути описані в межах понять традиційної філософії або науки.

Проблема кореляції постмодернізму й сучасної науки була поставлена Ж.-Ф.Ліотаром. Сьогодні зовсім очевидне існування паралелей між постнекласичною наукою з її невизначеністю, неповнотою, неверифіцируємістю й принциповими методологічними установками постмодерну. "Модерний" світ, у тому числі й соціальний, складали категорії детермінізму, універсальності, визначеності й спрямованості розвитку. Постмодерністська соціальна теорія використовує категорії невизначеності, нелінійності, багатоваріантності. В ній відбувається примирення із суто плюралістичною природою світу і її неминучим наслідком - амбівалентністю й випадковістю людського існування.

Твердження всього комплексу ідей нелінійності, ймовірності, хаосу тощо відбувається в 80-ті роки одночасно в різних галузях як природничого, так і соціогуманітарного знання. Це пов’язано з розвитком міждисциплінарних досліджень, обґрунтуванням теорії самоорганізації (синергетика Германа Хакена (Німеччина), теорія диссипативних структур Іллі Пригожина (Бельгія ) і теорія катастроф Тома Рене (Франція). Предмет теорії самоорганізації (синергетики) - складні системи в умовах хиткої рівноваги і їхня самоорганізація біля крапок біфуркації, де малий вплив виявляється значним і непередбаченим за своїми наслідками для поведінки системи в цілому. Об’єкт - не існуюче, а виникаюче.

Синергетика свого роду легітимізує "наукову" ідею постмодернізму. Їхній резонанс сприяє ствердженню нового світогляду, нової методології пізнання, прискорюючи руйнування класичних стадіально-лінійних моделей історії.

Згідно синергетиці, у світі немає тих універсальних законів, які б дозволяли пізнавати світ в цілому. А це означає деонтологізацію знання, посилення ролі суб’єкта в процесі пізнання, що саме й може бути інтерпретовано як заперечення реальності об’єкта. Ускладнюється питання про критерії реальності, демаркації між реальним і вигаданим, і як наслідок, постає питання про поліонтологічність буття. Синергетика здійснює радикальну переоцінку цінностей, претендуючи на перегляд онтології світу, яку склала лінійна модель прогресу, кумулятивної моделі знання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Постмодернізм як культурний феномен сучасного світу	\|	Трансформація наукового знання в сучасну епоху

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.