Економічна інформація як предмет і продукт автоматизованої обробки.

Технічне завдання (ТЗ) визначає вимоги до функцій ІС, усіх видів забезпечення ІС, які реалізуються, регламентує організацію розробки, обсяги та витрати, а також перелік компонентів і функцій, передбачених у складі кожної стадії.

Технічне завдання розробляють відповідно до ГОСТ 34.602–89 «Техническое задание на АСУ». Воно є основним вихідним документом для розробника і замовника інформаційної системи, згідно з яким здійснюються її розробка та приймання комісією. Порядок розробки технічного завдання відповідає ГОСТ 34.601–90.

Розробка проходить у чотири етапи: безпосередньо розробка, оформлення, погодження та затвердження.

При обстеженні економічного об’єкта, залежно від його мети, всебічно вивчають інформаційні потоки, функції управління та інші аспекти функціонування об’єкта. Особливості такого дослідження зумовлюють вимоги до кваліфікації та складу колективу. При цьому до уваги беруться:

1) досвід роботи в галузі управління конкретними економічними об’єктами;

2) знання сучасних методів і техніки управління;

3) знання методів дослідження і системного аналізу;

4) здатність до спілкування із спеціалістами різних рівнів і профілів.

У процесі обстеження існуючих інформаційних потоків збирають матеріал, який характеризує управлінську й економічну роботу. При цьому значну увагу необхідно приділяти вивченню задач, які розв’язуються в підрозділах об’єкта, де приймають управлінські рішення. Створювані інформаційні потоки мають їх обслуговувати, тому в процесі вивчення потрібно встановити цілі, критерії, завдання управління, види їх рішень, інформаційні взаємозв’язки, джерела інформації, методи її передавання, отримання, пошуку, зберігання.

Дослідження об’єкта проектування — складний комплекс відповідних робіт. Для їх проведення на передпроектній стадії завчасно розробляється програма обстеження, обирається метод виконання робіт, планується їх проведення у часі із зазначенням термінів подання результатів, готується необхідна документація. В основному обмежуються лише відбором матеріалу, необхідного для проектування, застосовуючи метод аналогій і порівняння з раніше вивченими підрозділами інших економічних об’єктів, близьких за параметрами до тих, що вивчаються. Існує велика кількість методів збирання матеріалу, які поділяють на методи за участю розробника і без нього. Вибір методу залежить від конкретних умов та особливостей об’єкта, який вивчається, кваліфікації дослідника. Найчастіше використовують кілька методів.

Кожен виконавець при створенні ІС повинен мати:

· програму обстеження (детальні запитальники);

· конкретний план із зазначенням термінів виконання робіт;

· спеціально розроблені таблиці (бланки), зошити, щоденники для запису матеріалів обстеження.

Для проектувальника замовник — основний носій відомостей про предметну сферу та вимоги, висунуті до інформаційної системи. Під час першої зустрічі із замовником проектувальник має вислухати докладне повідомлення замовника, але при цьому в жодному разі не варто прагнути заглиблюватися в усі деталі. Наступні зустрічі із замовником відрізняються від першої і проходять у вигляді інтерв’ю. Проектувальник до кожної зустрічі готує перелік запитань, послідовність яких зумовлена технологією проектування. Запитання замовнику формулюються, припускаючи відповіді типу «так — ні». Наступна ініціатива у спілкуванні належить проектувальнику. Результати зустрічей обов’язково документуються в різних за формою документах — опитувальні листки, карти обстеження, аналітичні операційні відомості, розробні таблиці, щоденники тощо.

Проектувальник може зустрітися із ситуацією, коли один і той самий за змістом атрибут використовується в різних повідомленнях під різними іменами (наявність синонімів: наприклад, ціна продукції, ціна виробу, ціна товару). У даному разі проектувальник разом із замовником повинен придумати ім’я, що підходить для всіх документів, де використовується певний атрибут. Необхідно пам’ятати, що такі ситуації можуть призводити до зміни форм повідомлень (документів).

Встановлення інформації для управління дозволяє виявити:

· взаємовідносини між різними галузями діяльності;

· правила, які визначають постійну діяльність об’єкта;

· види інформації, яка використовується для контролю та оцінки функціонування об’єкта.

Зібраний в процесі обстеження великий і різноманітний матеріал необхідно проаналізувати, що іноді зробити надто важко з огляду саме на цілі обстеження та його аналіз. Зважаючи на це, для обробки даних застосовують різні методи, вибір яких залежить від конкретних завдань аналізу, можливості використання ЕОМ, кваліфікації розробників та інших факторів.

Системний аналіз — дослідження реальної або проектованої системи для визначення інформаційних потреб і процесів системи, а також їх співвідношень між собою.

Застосування ЕОМ або графічні методи дають змогу відобразити: організаційні, функціональні, виробничі та загальноекономічні характеристики досліджуваного об’єкта, їх взаємозв’язки, послідовність впливу окремих факторів, порядок формування як первинних, так і результативних показників.

Для того щоб показати складний, багатоступеневий зв’язок у досліджуваних об’єктах, процесах й явищах, застосовують таблиці, графіки, діаграми і структурні схеми для аналізу динаміки певного процесу (випуск продукції за кілька років, аналіз трудових ресурсів і т. п.).

Залежно від цілей і завдань дослідження потоки інформації можна вивчати, описувати та аналізувати на макро- або мікрорівні. На макрорівні аналізують загальну структуру і схеми функціонування інформаційної системи, вдосконалюють документопотік. На мікрорівні досліджують зміст інформаційних носіїв, інформаційні сукупності, показники, атрибути (реквізити).

Інформація про діючу систему управління деталізується й уточнюється в міру заповнення документації. Якщо виявляються будь-які розбіжності за одними й тими самими показниками, потрібно провести додаткове дослідження для з’ясування достовірної інформації. Вся інформація, отримана при вивченні діючої системи, міститься в розглянутій документації, сукупність якої є формалізованим описом моделі діючої системи.

Основою створення інформаційної системи є модель системи управління, яка відтворює склад об’єкта, характер взаємодії його елементів та їх особливості. На цій стадії головна мета обстеження — отримання необхідних відомостей і побудова моделі системи управління, яка повинна відображати всі функції об’єкта, показники, які при цьому використовуються, схеми, процедури, їх рух і розробку. На першому етапі формується концептуальна (принципова) модель системи управління як методичної основи створення ІС, на другому — здійснюється розробка детального обмеженого першочергового переліку функцій управління або комплексу моделей управління діяльністю об’єкта. Складають перелік об’єктів предметної області, їх призначення, словники-довідники показників та атрибутів, а саме:

Характеристика об’єктів: найменування; атрибути, які характеризують об’єкт; їх ідентифікатори; умовні позначення, формат і т. ін.

Словник-довідник показників: найменування, тип, формалізований опис, ідентифікатор, формат, джерело виникнення, вихідне повідомлення, періодичність, терміни, користувачі, призначення, алгоритм розрахунку.

Словник-довідник атрибутів: найменування, характеристика, умовні позначення, формат, ідентифікатор, синоніми.

Технічний проект розробляється на основі матеріалів обстеження і положень, прийнятих і затверджених у технічному завданні на інформаційну систему, загальногалузевих методичних матеріалах і методичних матеріалах галузі. Розробка проектних рішень базується на використанні матеріалів обстеження, структури економічного об’єкта, діючих методів планування, обліку і регулювання виробничих й управлінських процесів, матеріальних потоків і складу інформації.

На стадії «Робоча документація» ведуться роботи щодо практичної реалізації положень, закладених у проекті. Робоча документація розробляється на основі затверджених технічного завдання і технічного проекту і ще одному затвердженню не підлягає.

Мета робочого проектування — складання технічної документації для налагодження і впровадження ІС, проведення приймально-здавальних досліджень, а також для забезпечення нормального функціонування ІС.

Основу побудови ІС становить її структура, яка має бути досить повною. Засобами структуризації є процедури декомпозиції (аналізу) і композиції (синтезу) системи. Тому важливим етапом проектування інформаційної системи є структуризація системи — локалізація її меж і виокремлення структурних складових.

Визначення структури і поділ системи на складові можна здійснити в чотири етапи.

1. Поділ системи. За основу можна взяти один чи кілька поділів або їх поєднання: ресурсний, функціональний, адміністративний і т. д.

2. Визначення необхідного переліку завдань різного ступеня деталізації.

3. На основі моделі функціональної частини встановлення необхідності розв’язання тих чи інших прикладних задач ІС різного ступеня деталізації. Кількість задач може бути різною. Визначають можливий їх перелік (надмірний) і складають таблицю-специфікацію задач і синтезують їх.

4. Погодження прикладних задач за виходами, входами та інформаційними переходами для усунення в системі повторних перетворень інформації, її дублювання в різних задачах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття «економічна інформація».	\|	Види та властивості економічної інформації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.