• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація і типологія жертв злочинів

Класифікація і типологія жертв злочинів тісно пов'язані з вирі­шенням практичних завдань боротьби зі злочинністю, оскільки полегшує діяльність правоохоронних органів щодо виявлення по­тенційних жертв і проведення з ними індивідуальної профілактич­ної роботи.

З точки зору теорії ролей, жертви злочинів можуть бути: такими, які усвідомлюють чи не усвідомлюють своє становище через різні обставини; стійкими (які неодноразово зазнають нападу) та випад­ковими (коли особа була об'єктом разового злочинного посяган­ня). Роль потерпілого може бути також відкритою чи прихованою. Саме відкрито-провокуюча роль потерпілого в генезисі злочину спричиняє його реальне вчинення.

Приховану роль жертва може розпочати «грати» задовго до вчинення злочину через свої віктимні особисті якості, статус, по­ведінку. Така особа ніби експонується, виставляє себе мішенню

для злочинних посягань. Подібним є поняття евентуальної (можли­вої за певних умов) жертви - тієї ж потенційної жертви, але більше детермінованої віктимологічними ситуаціями і вибором самого на­падника (наприклад, хулігана).

Латентна жертва - це особа, яка реально постраждала від злочину, але з певних причин цей факт залишився прихованим від офіційного обліку. Тому до латентних жертв мають бути віднесені й ті потерпілі, яким закон надав право вибору - повідомляти чи не повідомляти про злочин, що стався (справи так званого приватного обвинувачення).

Важливо також розрізняти випадки, коли статус потерпілого особа приписує собі без достатніх на те підстав і, навпаки, коли він їй нав'язується. Звідси,- роль жертви може бути реальною й уявною (мається на увазі її самооцінка). Принципове значення має й виді­лення персоніфікованих та колективних ролей. Хоча віктимологія займається переважно вивченням конкретних жертв, але не варто не брати до уваги те, що нерідко саме від групової поведінки залежить процес перетворення на жертву як групи осіб, так і окремих її членів.

Проблема класифікації жертв злочинів і, ще більшою мірою, їх типології - надто складна. Адже жертвою злочину може бути будь-яка людина з моменту її народження і до смерті. Надзвичайна неод­норідність об'єкта створює труднощі для віктимологічної класифі­кації, оскільки існує велика кількість кваліфікаційних ознак, які можуть бути покладені в її основу. Але при цьому необхідно додер­жуватись однієї основної вимоги - віктимологічна класифікація має відображати генетичний зв'язок між поведінкою жертви, з одного боку, і діями злочинця до і під час вчинення злочину - з іншого. Цей зв'язок може бути у різних аспектах: соціальному, біологічному, соціально-психологічному, моральному тощо.

Одна з традиційних віктимологічних класифікацій базується на критеріях, дуже близьких до щоденної практики (жертва умисних чи необережних злочинів, винна чи невинна, заздалегідь намічена чи ні, випадкова чи жертва-співучасник). Але ці критерії не задо­вольняють потреб науки і практики, оскільки не розкривають дій­сного розмаїття взаємодії потенційної жертви і злочинця.

Кримінально-правовий підхід до віктимологічної класифікації здійснив відомий румунський кримінолог Б. Мендельсон. Він роз­різняє: жертву, повністю невинну (вона називається «ідеальною»); жертву з незначною провиною; жертву, винну однаково зі злочин­цем; добровільну жертву; жертву з провиною більшою, ніж у зло-

чинця; жертву, особисто винну у вчиненні злочину; стимулюючу жертву (психічно хворі, малолітні, особи похилого віку). Практич­на цінність даної класифікації - безперечна. Проте вона не врахо­вує інші віктимологічні аспекти цієї проблеми.

Комплексний підхід кладе в основу класифікації ступінь віктим-ності, що відображає в найбільш узагальненому вигляді віктимну деформацію особи, професійну віктимність, вікову віктимність, віктимну патологію. Це дає можливість виокремити декілька типів жертв злочинів, а саме:

1) випадкова жертва - коли особа стає такою внаслідок збігу обставин. Взаємовідносини, що виникли між жертвою і злочин­цем, не залежать від їх волі й бажання;

2) жертва з незначним ступенем ризику - особа, яка живе при нормальних для всіх людей факторах ризику і віктимність якої зро­сті непередбачено під впливом конкретної несприятливої ситуації;

3) жертва з підвищеним ступенем ризику - особа, яка володіє низкою віктимних властивостей. До цієї категорії належать два основних види жертв:

а) жертви необережних злочинів - коли характер роботи, що
нони виконують, або їх поведінка у громадських місцях мають
більш високу, ніж звичайна, віктимність;

б) жертви умисних злочинів, соціальний статус яких або роль,
що вони виконують, містять підвищений ризик (працівники право­
охоронних органів, воєнізованої охорони тощо). Жертвами цього
типу можуть бути й особи, віктимність яких зросла внаслідок кон­
кретних взаємовідносин між жертвою і злочинцем, а також спри­
чинена діями третіх осіб, які породили конфліктну ситуацію. Вік-
тимність може виявитися також у манерах поведінки майбутньої
жертви, її зовнішньому вигляді;

4) .жертва з дуже високим ступенем ризику - особа, морально-
соціальна деформація якої не відрізняється від правопорушників.
Вона характеризується стійкою антисуспільною спрямованістю,
схильністю до алкоголю, наркотиків, статевою розбещеністю то­
що. Висока віктимність - це стан, який тривалий час не зникає і
після того, як особа змінила свою поведінку.

У соціально-демографічному і кримінально-правовому аспекті потерпілі класифікуються за низкою ознак, а саме: за віком, рольо-вим статусом, взаємовідносинами зі злочинцем, за статевою належ­ністю, морально психологічними ознаками, видом і розміром запо-

діяної шкоди, тяжкістю злочинів, за характером поведінки, мотивом учинення злочинів, окремими видами злочинів, за ступенем вини.

Виділяють також потенційну жертву, яка, на наш погляд, є по­хідним від віктимності. Ми вважаємо, що потенційна жертва - це людина, якій за своїми психічними, психологічними, фізіологіч­ними й іншими властивостями та якостями, за наявності певної ситуації, обстановки або стану може бути заподіяна моральна, майнова чи фізична шкода від злочинного діяння.

Властивість - це наявність хвороби, фізичних та психічних не­доліків тощо.

Якість - легкодумність, довірливість, запальність, нестриманість.

Ситуація - наявність людей, світла (у нічний час), нарядів пат­рульно-постової служби міліції та громадських формувань, транс­порту тощо.

Обстановка - час, місце, обставини, що утруднюють або полег­шують учинення злочинів.

Стан - сп'яніння, малолітство, вагітність, інвалідність, літній вік, розумова відсталість, самотнє проживання¹.

Окремої уваги заслуговує типологія жертв злочинів. Існують різні критерії її визначення.

Залежно від характеру і ступеня вираженості тих чи інших яко­стей особи, які визначають індивідуальну віктимність, виділяють такі типи жертв:

1) універсальний - особи з яскраво виявленими особистісними рисами, що визначають їх високу потенційну вразливість щодо різних видів правопорушень;

2) виборчий - особи, які виявляють високу вразливість щодо окремих видів злочинів (наприклад, особи, які займаються бізне­сом), що обумовлено їх поведінкою у поєднанні з характером конф­ліктних ситуацій;

3) ситуативний - його представники стають жертвами через збіг обставин, небезпека яких для них є невідворотною (особа ста­ла жертвою внаслідок хуліганських учинків);

4) випадковий - люди стають жертвами випадкових обставин (дорожньо-транспортна пригода, стихійне лихо);

5) професійний - жертвами стають особи через специфіку своєї професії (працівники правоохоронних органів);

Див.: Ліщенко Г. І. Попередження хуліганства (кримінально-правовий і кримінологічний аспекти): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.-К., 1999.-С. 12.

6) корисний - поведінка особи спрямована на заволодіння чу­жим майном;

7) сексуальний - потерпілі цього типу роблять спробу вчинити будь-який статевий злочин, унаслідок якого їм же самим заподію-єгься шкода через опір об'єкта нападу.

Крім зазначених, Д. Рівман, наприклад, пропонує такі типи потерпілих: агресивні, активні, ініціативні, пасивні, некритичні, нейтральні .

Існують й інші типології, серед яких жертв поділяють на:

1) жертви, які не пов'язані між собою (відсутність відповідаль­ності жертви). Наявність ситуації, коли жертва випадково стає мі­шенню для злочинця;

2) необережні (необачні) жертви, які дають привід для переслі­дування, перебуваючи безпосередньо в небезпечних місцях або одягаючись зухвало тощо;

3) біологічно слабкі жертви: люди похилого віку, підлітки й інші, хто через свій фізичний стан є приманкою для злочинців;

4) соціально слабкі жертви: іммігранти, меншини й інші, хто не досить інтегрований у суспільстві;

5) політичні жертви: особи, яких переслідують через їх проти­дію владі.

Таким чином, різні злочини зумовлюють ті чи інші властивості та якості особи, а також обумовлюють її поведінку. Крім того, поведінка особи може визначатися залежно від криміногенної си-туації, яка має місце в той чи інший момент. Створення найбільш повної типології і класифікації жертв сприятиме вжиттю стосовно останніх найбільш ефективних індивідуальних заходів віктимоло-гічної профілактики і зниженню ступеня їх віктимності.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
3. V. Класифікація і внесення поправок
4. V. Класифікація рахунків
5. А. Жертви преступлений
6. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
7. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
8. Аналіз юридичних складів злочинів, що пов’язані з порушенням чинних на транспорті правил та в пошкоджені магістральних трубопроводів
9. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
10. Баланс енергій у видобувній свердловині і класифікація видобувних свердловин за способом їх експлуатації
11. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
12. Банківський кредит та його класифікація.

Переглядів: 4250