Рівні (класифікація) детермінант віктимної поведінки

Визначаючи детермінанти віктимної поведінки, необхідно, насамперед, брати до уваги особистісні якості і поведінку жертв злочину та ситуації, що детермінують злочинні дії.

Зв'язок між жертвою та злочинцем виявляється на декількох рівнях. Верхній - моральна та світоглядна спрямованість особи, визначення нею цілі та змісту життя.

Середній рівень диспозиції особи створюють базові соціальні установки в тій чи інший сфері діяльності.

Нижчий рівень системи диспозицій становлять фіксовані (цільові) установки, що виникають у певних ситуаціях. На їх основі здійснюються певні вчинки - дії, що інколи суперечать свідомим ціннісним орієнтаціям особи. У мотивації поведінки, крім зазначених рівнів, беруть участь елементарні психологічні установки, що лежать в основі кожної активності. Від цих установок залежить вибір способу діяльності. Підструктура спрямованості особи, хоча і визнається головною в процесі регуляції діяльності, але не є її єдиним регулятором. Вибір учинків здійснюється за участю всіх

елементів складної біосоціальної системи, якою є людина. Значну роль відіграє підструктура досвіду.

Що стосується підструктури інтелекту, волі, емоцій, то типовими для більшості жертв злочинів є бездумність та легковажність.

Підструктура біологічно активних якостей - темперамент, здібності, тип нервової системи, а також патології психіки беруть діє-иу участь у процесі саморегуляції, а інколи є визначальними чинниками. Патологічні відхилення психіки обумовлюють можливість стати жертвою злочинів.

Одним із факторів, що сприяє детермінації віктимної поведінки, є особистісно-психологічні якості, що існують у кожної конкретної людини, які виражаються в суб'єктивній здатності деяких ін-дивідів ставати жертвами злочину у зв'язку зі сформованою в них сукупністю психологічних якостей ставати жертвами певного виду злочинів в умовах, коли була реальна та очевидна можливість уникнути цього. Така здатність не є природженою або незмінною. Доки не виникли необхідні умови для її реалізації, вона існує в конкретної людини тільки в потенціалі, під час реалізації вияв-ляється в потерпілого у вигляді небезпечної для самої себе поведінки, що сприяє виникненню та розвитку передкримінальної та кримінальної ситуації і полегшує злочинцеві вчинення злочинних дій. Форми такої «взаємодії» різноманітні: від явної, елементарної небезпечності до прямої провокації злочинних дій. Зв'язок між злочинними посяганнями та особистісною віктимністю може бути різноманітним.

По-перше, це може бути опосередкований зв'язок «типу каналі-зації», коли злочин починається незалежно від особистісної вікти-мності жертви, який прискорюється або успішно доводиться до кінця внаслідок або в умовах поведінки потерпілого, що сприяла цьому.

По-друге, це може бути безпосередній зв'язок, коли через свої власні якості особа провокує майбутнього злочинця і саме ця про-вокуюча поведінка стає приводом для вчинення злочину.

До них можна віднести стан сп'яніння в момент вчинення злочину, наявність негативних характеристик у побуті та на виробни-цтві, розпиття спиртних напоїв спільно з особами, які в подальшому вчинять злочин. Останнє характерне для вчинення насильницьких злочинів, генезис яких обтяжений негативною поведінкою самих потерпілих. Також для потерпілих, які своєю поведінкою сприяли

ІОІ

вчиненню злочину, характерні такі якості: агресивність, підвищена збудливість, нестриманість, що свідчить про соціальну неадапто-ваність, деспотизм стосовно близьких, незлагідність, схильність до вживання алкоголю, статева розбещеність, нерозбірливість у виборі знайомих.

Оцінка поведінки потерпілого свідчить про те, що вона може бути не тільки аморальним вчинком, а й правопорушенням. Психічне ставлення потерпілого до своєї поведінки та її результату, у зміст якого входять разом зі змінами в об'єктивній реальності й негативні зміни у психічному стані, може бути умисним та необережним.

Сукупність якостей, що формують особистісну віктимність до різних видів злочинів, за своїм змістом неідентична навіть в однієї особи.

Іншим фактором детермінації віктимної поведінки є рольова віктимність, що об'єктивно існує в певних умовах життєдіяльності, особливостях деяких соціальних ролей і виявляється в небезпеці для осіб, які їх виконують, незалежно від їх якостей. Ці особи можуть стати жертвами злочину лише у зв'язку з виконанням такої ролі. Реалізація такої віктимності станеться лише тоді, коли злочинне посягання на особу здійснюється саме у зв'язку з виконанням ним цієї ролі, тобто коли між вибором злочинцем своєї жертви та виконанням нею своєї ролі був безпосередній причиновий зв'язок. Для цього необхідні такі умови:

1) жертва обирається злочинцем у зв'язку з її соціальною роллю, коли злочинець при цьому враховує її особистісні якості;

2) у процесі злочину особиста віктимність потерпілого виявляється в тій чи іншій формі «сприяння» злочинному посяганню у вигляді поведінки, що полегшує або прискорює вчинення злочинних дій та досягнення злочинцем поставленої мети.

Вчинення злочину стосовно потенційного потерпілого залежить також від низки інших взаємодіючих віктимогенних та криміногенних факторів, що є компонентами злочинної ситуації. У цій взаємодії зростає значимість негативної поведінки потерпілого як умови, що сприяє злочину, якщо цьому сприяє місце та час розвитку дозлочинних дій.

Сутність різноманітних механізмів взаємодії у дозлочинних ситуаціях зводиться до «віктимної провокації», під якою необхідно розуміти наявність у поведінці жертви елементів, об'єктивно іс-

нуючих, що стали головним фактором, які обумовили відповідну, небе зпечну для суспільства реакцію іншої особи.

Поведінка потерпілого є однією з обставин, що впливає на виникнення та здійснення злочинного задуму. Вірогідність стати жертвою злочину підвищується або знижується не тільки за наявності певних якостей людини, але залежно від місця, часу і стану, вякому вона перебуває, від низки умов, які становлять загалом сукупність віктимогенної обстановки.

Люди здатні завжди раціоналізувати свою поведінку, посилаючись на зовнішні обставини, що детермінують її. Ці зовнішні об-ставини, з урахуванням особливостей індивідуальної психології, своєрідно переломлюються у свідомості. Існують два середовища посилань: перші - ґрунтовні, інші - ні. Це пов'язано, насамперед, із визначенням конкретної ролі негативної поведінки, що взаємодіє зі злочинцем у кримінальній ситуації, дає можливість визначнти ступінь свободи волі суб'єкта злочину, співвідношення вибору вчинку з його необхідністю і правильно вирішити питання про вину і відповідальність за вчинене.

Неправомірна поведінка людини спричиняє несприятливе формування особи, у подальшому, за певних умов, штовхаючи на зв'я-зок зі злочинцем, прирікаючи її у низці життєвих ситуацій на роль жертви.

Причиновий зв'язок між якостями потенційної жертви та її по-ведінкою мають вірогідний характер. Саме цей характер дозволяє пояснити низку віктимологічних позицій. Від особи потенційної жертви та її поведінки залежить така об'єктивна категорія, як конкретна життєва ситуація. Саме вона відповідно до особистіс-

них якостей породжує певний варіант поведінки. Особистісні якості при взаємодії з конкретною життєвою ситуацією, у який перебуває потенційна жертва, визначають зміст та спрямованість її поведінки.

Позитивні якості особи позитивно впливають на поведінку людини. Вони сприяють критичній оцінці суб'єктом ситуації, що склалася, стримуванню його негативних емоцій, розвитку соціальні) позитивних форм поведінки, із багатьох варіантів поведінки вибрати найбільш безконфліктні дії в конкретних обставинах, а також свідомо знизити вірогідність розвитку подій у негативному для себе з віктимної точки зору напрямі, зменшити або звести нанівець можливість стати жертвою в тій чи іншій ситуації.

Негативні якості особи, навпаки, спричиняють розвиток негативних поглядів, звичок, що, своєю чергою, посилює несприятливі, негативні манери поведінки, знижує її самокритичність і притуплює самоконтроль. Носій негативних якостей, частіше від інших, може допустити необережні, а інколи і провокаційні дії, що здатні в певних умовах спричинити далеко не завжди позитивну реакцію оточуючих.

Відповідно до прийнятої кримінологічної концепції, кожний злочин - це наслідок взаємодії особи злочинця та об'єктивної ситуації, яка виникла. Під конкретною ситуацією (обставинами) вчинення злочину розуміється «сукупність об'єктивних обставин, що впливають на поведінку суб'єкта безпосередньо перед учиненням злочину і супроводжуються впродовж усього злочинного посягання до настання злочинного результату, полегшуючи або ускладнюючи цей процес»¹. За своєю об'єктивною роллю в межах конкретної життєвої ситуації можуть виникати не тільки обставини, що сприяють злочинному посяганню, ускладнюючи або нейтралізуючи її (ситуацію).

Особа та поведінка потерпілого є одним із найважливіших елементів, що входять до складу конкретної ситуації. Ситуація загалом, обставини, у яких перебуває потерпілий, можуть не тільки сприяти злочинній поведінці, провокувати його, а й активно перешкоджати вчиненню суспільно небезпечних дій.

До змісту конкретної ситуації вчинення злочину входять об'єктивні обставини: предмети, процеси та стосунки, що складаються між злочинцем та оточенням. До них належать і стосунки, що характеризують потерпілого як одного з елементів об'єктивної ситуації, а саме: особа потерпілого, її взаємодія з винним, сімейно-побутовим та виробничим середовищем, її моральна репутація, психологічні особливості та стан (вік, стать, стан сп'яніння), а також поведінка у формі дії або бездіяльності.

Під конкретною життєвою ситуацією розуміється певне поєднання об'єктивних життєвих обставин людини, що безпосередньо впливають на її поведінку в даний момент. У кримінологічному значенні - це подія або стан, що викликає рішучість вчинити суспільно небезпечне діяння, що призводить до злочинного результату внаслідок наміру або з необережності.

¹ Алимов С. Б. Ситуация совсршения преступления и ее криминологичес-кое значение: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.- М., 1971.- С. 10.

Обставини життя людини, що визначають особливості ситуації, можуть бути різноманітними, наприклад: тривалий важкий стан (приміром: складні обставини в родині) або короткочасні події (конфлікт на вулиці), різноманітні вчинки інших людей або самого потерпілого.

Не тільки зміст, а й «межі» конкретної ситуації у просторі та часі - різноманітні.

Кожна об'єктивна ситуація має об'єктивний зміст (він визнача-мься подіями, що відбулися) та суб'єктивне значення (воно залежить від того, наскільки дана ситуація пов'язана з інтересами, життєвими планами та цілями певної особи).

Об'єктивний зміст та суб'єктивне значення можуть інколи розмежовуватися. При цьому людина діє відповідно до своїх уявлень про ситуацію, її суб'єктивне значення. У багатьох випадках ситуація г умовою віктимної поведінки особи. Реагуючи на ситуацію, що склалася, людина діє відповідно до свого характеру та поглядів. Безпосереднім джерелом вольового акту є взаємодія конкретної життєвої ситуації та якостей особи.

Тема 6

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Механізм індивідуальної віктимної поведінки та його елементи	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.