МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
||||||||
Соціологічна експертиза і соціологічне тлумачення законуСоціологічна експертиза — оцінка соціальної обґрунтованості пропонованих норм, прогнозування їх соціальних наслідків і ефективності їх дії. Соціологічна експертиза може виконувати різні функції. Наприклад, доказ професійних звичаїв, значущих в торговому та трудовому праві. Часто для підтвердження факту існування таких звичаїв користуються висновками спеціальних експертів. Сторона, яка збирається послатися на звичай, подає відповідне свідоцтво, підготовлене професійною організацією — торговельною палатою, спілкою підприємств, профспілкою тощо. Ця процедура відбиває процес бюрократизації права (згадаємо закон М. Вебера). Не дивно, що деяким висновкам цих організацій може бути кинутий докір, що вони витримані в дусі захисту власних професійних інтересів. Суд отримав би об'єктивнішу експертизу, якби звернувся до соціології. Екс-перт-соціолог підійшов би до розгляду питання з двох боків, відповідно до двох аспектів, які властиві класичному аналізу звичаю. Перший — вивчення фактичної сторони справи з тим, щоб виявити, якою є дійсна практика. Другий — вивчення громадської думки для з'ясування питання про те, чи супроводжується ця практика тим, що заведено називати оріпіо песеззііаїіз або оріпіо іигіз. Наприклад, італійська преса повідомила, що у 1977 р. один з прокурорів у Мілані попросив Інститут громадської думки вивчити шляхом опитування поняття * загальновизнане уявлення про соромливість», яке є в кримінальному законодавстві. Треба зазначити, що організація та проведення опитування досить дорогі заходи, і сторони в процесі навряд візьмуться проводити його за свій рахунок. Розділ 8 Судова соціологія
Соціологічне тлумачення законів — роз'яснення глибинної суті правових норм, їх ролі в системі соціальних зв'язків, надання допомоги суддям у розумінні цього. Тлумачення законів — важлива місія судів. Зазначимо, що суддя — не єдиний інтерпретатор закону; в цій ролі можуть виступати доктринальні коментатори, юрисконсульти, але лише суддя може надати тлумаченню обов'язкової сили. Існує декілька концепцій соціологічного тлумачення. Одна з них трактує соціологічне як соціальне, й тлумачення стає соціологічним тоді, коли суспільство виступає в ньому на перший план, відтісняючи індивіда. Одразу ж виникає небезпека, що в результаті ототожнення цих двох понять соціологічне тлумачення може штовхнути суддю від науки до політики. Такий ризик не можна не враховувати, але на нього свідомо йдуть і навіть виправдовують. "У Радянській Росії та в країнах народної демократії набув офіційного визнання метод тлумачення, який також не може бути кваліфікований як власне соціологічний, оскільки він пов'язаний з соціальним інтересом (особливо з інтересом робітничого класу) і підкорений йому. Цей метод реалізується по-різному. Один варіант — суддя повинен був виносити рішення згідно зі своєю соціалістичною правосвідомістю; другий варіант — відповідно до економічного і соціального ладу країни. Вважається, що ця техніка використовувалася головним чином у перехідні періоди, коли зберігали дію багато законів, успадкованих без змін від капіталістичного режиму. Особливе правило тлумачення дозволяло пристосувати ці закони до нових вимог суспільства, що змінювалося в очікуванні радикального законодавчого перегляду. Існують розширювальне (реформістське) тлумачення, коли стара норма співвідноситься з новими явищами, з фактичним станом справ, з практикою, та обмежувальне (консервативне), коли суддя спирається лише на старе тлумачення норми. Реалістичне тлумачення полягає в тому, щоб пояснити фактичне життя закону, тобто те, що передувало його прийняттю, що відбувалося згодом. І тут тлумаченню допомагає звичай, який спонтанно складається в його практиці. Можна поставити питання щодо нової форми мистецтва тлумачення. Визнано, що краще законодавствувати згідно з громадською думкою, ніж всупереч їй. Очевидно, що й тлумачити закони краще, спираючись на цю думку. Тлумачення, на яких ґрунтуються рішен- ня, зможуть гарантувати цим рішенням широкий моральний авторитет — і відповідно більші шанси на те, що вони будуть виконані добровільно, лише за тієї умови, що будуть зрозумілі всім, у тому числі й неюристам. Узагальнюючи думку А. Леві-Брюля1, можна сказати, що недостатньо переконаності самого судді, потрібно ще, щоб він примусив розділити свою переконаність. Є і ще одна суттєва обставина. Закон може бути таким, що його адресати будуть змушені одразу ж самостійно тлумачити його, не чекаючи судової інтерпретації. Очевидно, що це тлумачення залишається на рівні розуміння простої людини. Вивчивши цей рівень, судове тлумачення зможе закріпити те, що робилося сумлінно. Це дуже важливий чинник на користь соціологічного тлумачення, який відповідає поглядам населення і значить сьогодні більше, ніж раніше, з причини зростаючого обсягу законодавчої регламентації. Трудність полягає в практичному здійсненні такого тлумачення. Юрист позбавлений можливості провести широке опитування з єдиною метою з'ясувати щось нерозуміле для себе. Не може цього зробити перед винесенням рішення і суд. Необхідно розробити більш швидку й дешевшу процедуру. Уявляється можливим створити тест із декількох тлумачень, які не збігаються. А за відповідями на нього невеликої групи опитаних (в яких не повинно бути юристів) фахівці-психологи визначать, яке з цих тлумачень було вибране, по-перше — більшістю, по-друге — найшвидше. Отже, проблема праворозуміння, тлумачення законів — вельми складна проблема. Норми права можна часом тлумачити самим неймовірним чином. Не випадково серед юристів існує каламбур «Два юристи — три думки». Соціологічний підхід, соціологічний погляд на норму закону характеризується тим, що соціолог нібито наповнює загальні, певною мірою абстрактні юридичні формули значенням того, що відбувається у реальному житті, які нові тенденції, зрушення, процеси є визначальними у суспільному житті. Важливе місце в судовій соціології посідає дослідження судових помилок. Тут «викривальна» функція судової соціології виявляється з найбільшою силою. Судова помилка — це хибність у думці та діях правосуддя, у розумінні мотиву злочинного діяння, у його кваліфікації і винесенні вироку. У практиці судочинства завжди є пев- 1 Карбонье Ж. Юридическая социология. — М., 1986. — С. 315. Розділ 8 Судова соціологія
ний відсоток судових помилок. На думку західних соціологів, це кожен п'ятий випадок. 8.4. Соціологічні аспекти вивчення ефективності правосуддя Належну увагу судова соціологія приділяє вивченню системи і структури умов ефективності правосуддя. Це: 1. Розробка загальної концепції ефективності правосуддя: цілі 2. Розробка системи критеріїв і показників ефективності право 3. Вивчення на теоретичному рівні складної системи чинників 4. Обчислення ступеня ефективності правосуддя за допомогою 5. Виявлення дисфункцій, «слабких місць» у системі гарантій правосуддя, розробка науково обґрунтованих заходів підвищення ефективності правосуддя. Це, якщо можна так висловитися, програма-максимум усього наукового напряму. Зараз ми перебуваємо лише на його початку. Можна визначити три рівні вивчення ефективності правосуддя. На першому рівні аналізуються чинники, які пов'язані зі станом і застосуванням судом галузей, інститутів і окремих норм права, вивчаються правом характеристики ефективності процесуальної діяльності (правовий аспект). На цьому рівні вивчаються: повнота встановлення предмета доказування, взаємовідносини суду з учасниками процесу, вплив останніх на внутрішнє переконання суду, помилки при проведенні окремих процесуальних дій та їх вплив на вирішення справи, а також інші питання застосування судом норм права. Другий рівень вивчення ефективності правосуддя характеризується соціологічним, психологічним, етичним підходами до вивчення особи суддів, а також вивчення об'єктивних умов, за яких проходить службова діяльність і взагалі все життя судді. Ця друга ланка в системі гарантій правосуддя теоретично виявилася малодослідже-ною, хоча саме вона значною мірою визначає ефективність діяльності по застосуванню права. Третій рівень вивчення ефективності правосуддя полягає у виявленні залежностей між якістю судової діяльності та дією соціально-економічних, політичних, ідеологічних, наукових гарантій, загальних для усіх видів державної діяльності. Цей глибинний рівень значною мірою визначає характер соціальних чинників, які аналізуються на першому та другому рівнях. Слід зазначити, що була показана у спрощеній формі абстрактна схема (модель) умов ефективності правосуддя. В реальній дійсності — це динамічна система дуже високого ступеня складності, що постійно діє, прогресує, взаємодіє з іншими соціальними утвореннями. Розглянемо другу ланку в системі гарантій правосуддя. Вона не укладається в традиційну схему правових наук, які вивчають правосуддя, тому що предметом вивчення в даному випадку є не право, а особа судді та умови його діяльності, які впливають на ефективність застосування права. Виховна роль правосуддя полягає в тому, що судова система своєю діяльністю значною мірою формує повагу до права і обумовлює 14 Ї40.І Розділ 8 Судова соціологія
можливість подолання таких форм деформації індивідуальної правосвідомості, як правовий інфантилізм, правовий нігілізм, переродження правосвідомості. Саме судова система, що функціонує на принципах законності і справедливості, здатна в першу чергу внести в суспільство громадську злагоду, активне співробітництво суспільних груп населення, забезпечити гарантії прав і свобод особистості, моральних начал в суспільному й індивідуальному житті. Ця роль суду не завжди підкреслюється, але без соціально ефективної судової системи оптимальні правові відносини і відповідна їм правова свідомість ні існувати, ні розвиватися не можуть. Соціальні підходи до судової діяльності не стоять на місці й увесь час розвиваються. Однією з сучасних світових тенденцій такого підходу до розвитку судових систем є розширення питання гуманізації правосуддя. Подібне розширення стосується всіх аспектів судової діяльності. Перш за все, нові акценти вносяться в розуміння самого правосуддя. Воно все більше розглядається як засіб змінити існуючий соціальний і правовий стан речей. Сам злочин усе більше трактується не тільки як порушення закону, а в першу чергу, як насильство над людьми. Критерієм правосуддя оголошується досягнутий його результат. Дуже важливим є фокусування при розгляді справ на сутності закону і на об'єднуючій ролі правосуддя. Щодо потерпілого і відповідача, то в центр уваги ставляться потреби потерпілого і перетворення в норму відшкодування його втрат. Обов'язковою вважається участь відповідача у відшкодуванні втрат потерпілого, заохочується його каяття і прощення в разі повного відшкодування втрат. Не всі ці підходи можна вважати безумовними, але вони є значущими з точки зору соціології правосуддя, оскільки виявляють тен-денції його розвитку в умовах гуманізації суспільних відносин в цілому. По мірі розвитку правової соціальної держави все більше дає себе знати необхідність урахування в діяльності судової системи життєвих потреб як соціума, соціальних груп, прошарків й інших спільнот, так і окремо взятих особистостей. У зв'язку з цим заслуговує на увагу така форма розширення можливостей правосуддя, як посередництво. У США, Австралії, Аргентині й інших воно є частиною судочинства і деякі категорії справ не розглядаються судами без проходження цієї процедури. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод також передбачає прийняття справ до судового розгляду лише в разі безрезультатності посередницьких спроб вирішити конфлікт. Свого часу така форма подолання конфлікту була розповсюджена і в Україні. Питання про те, в якій мірі суддя здійснює політику, що проводиться через систему юридичних органів, і в якому ступені відбиваються в цьому його особисті погляди, може висунути на перший план чинники, що стосуються особи судді. Мова йде не тільки про те, наскільки суддя адаптується до вимог судової політики. На його діяльність впливає цілий ряд позаправових, неформальних чинників, наприклад, розуміння ним своєї ролі. Справа в тому, що кожне суспільство і кожна правова система створюють свій власний тип судді, який, якщо його взяти абстрактно, може бути ідентичним. Однак в кожному суспільстві та правовій системі існує різне розуміння ролі судді, яке значно впливає на формування цього абстрактного типу. В теоретичних дослідженнях розроблені та практично використовуються критерії, якими повинен визначатися ступінь складності розумової праці. До цих критеріїв відносять: 1) необхідну професійну кваліфікацію; 2) ступінь самостійності та ініціативи; 3) уміння керувати роботою колективу; 4) інтенсивність діяльності; 5) рівень відповідальності; 6) складність функцій, що виконуються. Зазначені критерії можуть розглядатись і щодо діяльності судді, яка має бути оцінена за усіма цими показниками як надзвичайно складна, оскільки вона потребує знання кваліфікованого, різнобічно освіченого юриста, незалежності при прийнятті рішень, уміння керувати не тільки колективом постійних працівників суду, але й колективами учасників процесу, часто численних і специфічних з кожної справи, відповідальності за долю людей, високого ступеня інтенсивності діяльності. Виявлення та усунення чинників, які негативно впливають на забезпечення належного рівня якісних параметрів особи та діяльності судді, — необхідний шлях підвищення ефективності правосуддя. Можна визначити такі чинники. Насамперед — комплектування кадрів суддів, рівень їх освіти та якість професійної підготовки. Важливим є також суб'єктивне ставлення суддів до якості отриманої ними професійної підготовки. №5*3 211 Розділ 8 Судова соціологія
Зараз відсутнє теоретичне розроблення професіограми судді як необхідної психологічної характеристики особи, що є основою визначення професійної придатності. Тому зрозуміло, що і практика прийому до юридичних вузів ніяк не пов'язана з виявленням придатності для обіймання в подальшому посади судді. При розробленні професіограми судді можна використати характеристики, які застосовуються, наприклад, для деяких видів інтелектуальної діяльності, а саме: 1) суспільне значення діяльності за відповідною професією, її 2) галузь використання цього виду діяльності; 3) склад осіб відповідної професії; 4) особливості професії:
— політична спрямованість, професійно-етичні вимоги; — загальна і професійна підготовка; 5) психологічні особливості діяльності: — схильність до діяльності; — загальні та спеціальні здібності; — індивідуально-психологічні особливості (темперамент, харак 6) умови праці, підвищення кваліфікації. Наступний чинник — система підвищення кваліфікації працівників юстиції. Це забезпечує можливість для систематичного підвищення кваліфікації працівників судів, які можуть не тільки привнести до системи свої знання, осмислити та правильно оцінити власний досвід, але й безпосередньо ознайомитися з діяльністю центральних органів юстиції та судів. Необхідно звернутися ще до однієї проблеми в галузі підготовки кадрів для судів. Потребують вирішення питання професійного навчання не тільки суддів, але й інших працівників судів (секретарі суду, секретарі судових засідань, судові виконавці, діловоди). Судді доводиться гаяти багато часу на навчання цих працівників, перевірку їх роботи, а іноді й виконувати деякі їхні функції, що збільшує і без того велику обтяженість суддів основною роботою та суперечить основним принципам розподілу праці. Стаж трудової діяльності є одним із важливих показників, які характеризують контингент судових працівників. Чи є залежність між стажем діяльності суддів та якістю їх роботи? Як свідчать дані соціологічних досліджень, погіршення якості діяльності суддів на другому році порівняно з першим можна пояснити так: початківцям доручають розгляд нескладних справ, їх менш обтяжують по службі та частіше контролюють; на другому ж році діяльності судді вже достатньо обтяжені розгляданням справ (у тому числі складних), їх менше «опікають», однак достатнього досвіду вони ще не набули. Це доводить, що необхідно допомагати суддям не тільки на першому, але й на другому році їх діяльності. У цілому ж рівень відправляння правосуддя зі зростанням діяльності суддів підвищується не так інтенсивно, як можна було б припустити. Очевидно, діють чинники, які ослаблюють зв'язок, що розглядається. Одним із таких чинників є недостатній матеріальний і моральний стимул. Дослідження особи судді було б неповним без вивчення його правосвідомості та морально-етичної характеристики. Правосвідомість суддів відіграє важливу роль у тлумаченні та застосуванні ними норм права, у визначенні міри покарання, у виборі найбільш доцільної поведінки в процесі, коли закон не суворо детермінує її, у визначенні припустимості та відповідності доказів, у взаємовідносинах судді з іншими учасниками судового розгляду. Ефективність правосуддя залежить від умов, за яких відбувається судова діяльність. Вивчення та свідома зміна цих умов сприяє підвищенню якості судочинства. Серед соціальних умов, які впливають на якість судочинства, повинні насамперед вивчатися проблеми соціального планування та наукової організації роботи в суді. Одна з таких проблем — визначення службового навантаження та необхідної кількості судових працівників. Актуальність цього диктується об'єктивно існуючими межами інтенсивності та обсягу праці, які гарантують збереження працездатності суддів і високу якість правосуддя. Для обґрунтування цього положення важливо простежити існуючий взаємозв'язок між обсягом службового навантаження і якістю судової діяльності. Результати досліджень свідчать, що скасування та змінення вироків перебуває у залежності від зростання службового навантаження. Ряд соціологічних матеріалів і статистичних даних свідчать про необхідність удосконалення обґрунтовування як існуючої чисельності судових кадрів, так і динаміки їх зростання. Зараз призначення Розділ 8 Судова соціологія
кадрів суддів недостатньо співвідноситься зі змінами кількості справ, що розглядаються, з демографічними чинниками, зі специфічними територіальними й правовими умовами в окремих регіонах країни. Прагнення до економії часу при надмірному навантаженні судді часом призводить до процесуальних порушень (наприклад, не дотримуються необхідні процесуальні терміни, формально проводяться віддання до суду, немотивовано викладаються у вироку висновки суду). Потрібне розроблення принципових положень, які дозволили б обґрунтовано визначити правильність нормування судових кадрів і необхідні зміни чисельності суддів. Статистичні дані доказують, що кількість справ, які надходять до судів, не завжди пов'язана з густотою населення, територіальною поширеністю та сферою діяльності судів. Основою планування розвитку та розподілу контингенту суддів, очевидно, мають бути експериментально установлені середні затрати часу на розгляд справ за певними категоріями та видами злочинів. Однотипність справ кожної категорії обумовлює єдину методику їх розслідування та проведення одного й того самого комплексу слідчих і судових дій. Тому такі середні витрати часу для усієї маси справ можуть служити реальним мірилом їх трудомісткості. Розглядаючи організацію діяльності суддів, слід виділити ще одне питання, а саме — питання функціонального розподілу праці суддів. Дані соціологічних досліджень свідчать, що якість діяльності суддів за умови спеціалізації вища. Спеціалізація економить час суддів і є більш раціональним методом праці. Звичайно, спеціалізація не може здійснюватися в судах з невеликою кількістю суддів, але в цих судах розглядається не велика, а менша частина усіх справ, що проходять через судову систему. Серед чинників, які безпосередньо впливають на якість правосуддя, необхідно назвати організаційно-технічну базу судів. Технічне оснащення судів не завжди дозволяє їм максимально використовувати можливості, які надаються законом для досягнення істини, захисту прав громадян і посилення виховного впливу судочинства. Невідповідність судових приміщень вимогам відправляння правосуддя нерідко заважає проведенню в повній мірі гласного й відкритого судового розгляду, який розрахований на виховний ефект при здійсненні судом своїх функцій. Запитання для самоконтролю 1. Визначте основні напрями судової соціології. 2. У чому полягає соціологічне тлумачення закону? 3. Що таке соціологічна експертиза? 4. Визначте рівні вивчення ефективності правосуддя. 5. У чому полягає соціальна природа правосуддя? Рекомендованалітература 1. Бобрищев-Пушкин А. М. Змпирические закони деятельности рус- 2. Гулевич О. А. Господа присяжньїе заседатели (Размьішления пси 3. Петрухин И. Л. Правосудне: время реформ. — М., 1991. 4. Поляков С. Б. К вопросу о независимости суда // Государство и 5. Фоков А. П. Судебная власть в системе разделения властей (Науч- 6. Черечукіна Л. Тернистий шлях виправдувального вироку // Пра Соціологія кримінального права Розділ 9 СОЦІОЛОГІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА Читайте також:
|
|||||||||
|