МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Судовий процес як соціальна взаємодіяСуспільний сенс діяльності суду як специфічного соціального інституту полягає в захисті і регулюванні правових відносин шляхом неухильного дотримання законності. У реальному житті суд — це та остання інстанція, де прагнення людини захистити себе від свавілля може бути здійсненим найбільшою мірою. Адже в суді позивачі обов'язково виступають згідно з законом у повному обсязі, тут, незважаючи на статус сторін судового процесу, буде прийняте правове рішення, від якого ухилитися ніхто не може. Відомий французький соціолог права Жан Карбоньє писав: «Суддя — не єдиний інтерпретатор закону..., але лише суддя може надати тлумаченню обов'язкову силу». Законність і обов'язко- вість тлумачення закону і є тими рушійними силами, які перетворюють суд і правосуддя в нічим не замінюваний соціальний інститут. Основоположним сучасним критерієм соціально значущої судової діяльності є втілення в життя прав людини. Відповідно до цього реалізащя суспільного призначення судів вирішальною мірою залежить від того, як суди всіх рівнів здійснюють захист прав і свобод громадянина, як вимагають забезпечення цих прав і свобод щодо органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а також у взаємовідносинах між громадянами. Зважаючи на основоположне значення впровадження в життя прав і свобод людини, суди повинні ставити їх на перше місце при судовому розгляді будь-яких справ, за жодних обставин не відмовляти у прийнятті скарг на рішення органів влади або посадових та службових осіб, якщо в цих рішеннях були порушені права людини, передбачені Конституцією. Ця вимога поширюється на всі правовідносини, що виникають та існують у державі. Підпорядкованість всієї діяльності судів справі захисту прав і свобод людини є вихідним принципом як стратегічного, так і поточного аспектів функціонування судової системи. Для захисту прав і свобод громадян суди повинні використовувати всі повноваження органів правосуддя, не допускаючи поверховості дізнання і попереднього слідства, неналежної підготовки справ до судового розгляду. Особливу увагу суди повинні приділяти своєчасному виконанню своїх рішень, оскільки це має основоположне значення для реального захисту та поновлення прав і свобод людини, а також для забезпечення тієї впливовості судової гілки влади, яку вона повинна мати в суспільстві. Абсолютний пріоритет прав людини у здійсненні правосудця означає, що судовий процес є, з одного боку, регульованою правом формою соціальної взаємодії безпосередніх учасників судового процесу, а з іншого — судової системи і суспільства. Судовий процес як соціальна взаємодія має такі аспекти. 1. У основі судового процесу лежить соціальний за змістом конфлікт, що прийняв юридичну форму. Цей соціальний конфлікт, набуваючи юридичного статусу, все ж зберігає свою соціальну природу, а тому юридичні факти, які підлягають судовому розгляду, мають подвійну природу — як оцінюване правом явище і як певна сторона соціального конфлікту. Лише розкривши соціальну приро- Розділ 8 Судова соціологія
ду конфлікту і надавши йому юридичної оцінки, суд може прийняти по-справжньому правове і соціально значуще рішення. 2. Суб'єкти судових правовідносин мають подвійну природу. В 3. Наявність соціально-псих о логічної взаємодії суб'єктів судово 4. Наявність процесуальних конфліктів, які врешті-решт, є со 5. Однією з фундаментальних засад соціальної взаємодії в судо подолати цю нерівність, і існують призначені судом захисники, офіційні експерти тощо. Таке подолання є однією з передумов опти-мальності не тільки процесуальної, але й соціальної взаємодії учасників судового процесу, без чого неможливе справжнє правосуддя взагалі. 6. Взаємодія є формою спілкування з зовнішнім суспільним середовищем судового процесу. Суд ніколи не є ізольованим від суспільства та його локальних проблем. На рішення суддів неминуче, тією або іншою мірою, впливають традиції, суспільна думка, конкретна соціальна ситуація, стан системи державної влади тощо. Нереально абсолютно відкидати і не враховувати цей вплив. Але при цьому існує однозначна вимога — ніщо зовнішнє не повинно вплинути на правовий і справедливий характер суду і його рішень. Важливою формою соціальної взаємодії в процесі судочинства є взаємний вплив суддів, що найбільш повно виявляє себе в судовому прецеденті. Судовий прецедент у тій або іншій формі існує завжди, а в деяких правових системах, як відомо, він посідає ключове місце (наприклад, в англосаксонській системі). Соціальне значення судового прецеденту полягає в тому, що за його допомогою можна вирішувати такі справи, які в даній конкретній формі законодавець не міг передбачити. Але використання прецеденту має свою соціальну межу І є небажаним, коли зачіпаються проблеми фундаментальні, гострі і такі, що мають різне тлумачення в справі. Наприклад, у США забороняється використання прецедентів у справах, що стосуються проблем власності. Зазначені аспекти судового процесу як соціальної взаємодії набувають значущості і можуть бути враховані за умови, що вони впливають на механізм судочинства і прийняття судових рішень. Якщо підходити до механізму судового процесу як до соціальної взаємодії, то суспільна значущість судового рішення залежить не лише від його юридичного рівня, а й від того, чи внутрішньо сприймають це рішення учасники судового процесу і суспільна думка взагалі. У разі, коли цього немає, то судове рішення ризикує стати соціальним пустоцвітом. Щоб цього не сталося, механізм судового процесу повинен мати всі ознаки процесу справедливого, оскільки лише при цій умові, особливо ті, хто не мають соціального захисту, будуть ставити під сумнів його наслідки. З точки зору соціальної злагоди і соціальної взаємодії, основоположне значення мають три принципи справедливого процесу.
Розділ 8 Судова соціологія
Першим з них є нейтральність і неупередженість суддів. Це принцип не просто організаційно-кадровий, а глибинний і соціальний. Суспільні прошарки, представники яких не мають значної соціальної сили, з соціально-психологічної точки зору ніколи не вважатимуть судовий процес чесним, якщо є сумнів щодо нейтральності і неупередженості суддів. Тобто у цьому випадку порушується соціально-психологічне підґрунтя правових відносин, які регулюються судовою гілкою влади. А від цього один крок до виникнення соціального невдоволення, соціальної напруги, формування конфліктних ситуацій. Неупередженість судді не означає пасивної позиції під час судового процесу. Суддя обов'язково вказує сторонам на вирішальні правові точки зору для того, щоб вони могли орієнтуватися на них і не сприймали судове рішення як щось раптове. Крім того, суддя просто повинен вести справу так, щоб і сторонам, і всім присутнім був цілком зрозумілим соціальний підтекст справи і суспільна значущість справедливого рішення по ній. До речі, саме такою здатністю славилися найбільш видатні вітчизняні судові діячі. Другим принципом чесного процесу в судочинстві є надання можливості викласти свої факти та свої позиції всім зацікавленим учасникам судового процесу. Принцип «рівних шансів для всіх учасників» вимагає не лише того, щоб усі зацікавлені сторони отримували формально рівну можливість участі в судовому процесі, він передбачає також рівність «зброї» для всіх, хто протистоїть у правовому процесі. Цей принцип набуває особливого суспільного значення у тих випадках, коли сторонами судового процесу є представники соціально неоднакових сил — багатого і знедоленого, «простої людини» і високої посадової особи, громадянина і держави. Тому держава, щоб забезпечити рівність шансів, у разі необхідності вирівнює становище одного із учасників судового процесу, гарантує допомогу грошовими коштами на судові витрати, дбає про адвоката, а у кримінальному процесі надає захисника, оплаченого судом. Цей принцип — не просто форма реалізації вимоги «аиаіаіиг е<і аііега рагБ» (з лат. — вислухати й іншу сторону), він є однією з гарантій справедливості судового процесу, а тому має надзвичайно важливе значення для формування суспільно сприятливих правових відносин, які породжуються кожним конкретним судовим процесом. Третій принцип справедливого судового процесу, його публічність, такий же старий, як і сам суд. Але особливого значення він набуває в умовах інформаційного суспільства, коли інформація пе- ретворюється в одну з вирішальних сил, що регулює соціальні відносини. Цей принцип передбачає публічність усно проведених слухань справи до постанови суду та публічність виголошення присуду, образно кажучи, він містить запрошення кожному переконатися в тому, що в судовому процесі все є правовим, коректним, доступним для перевірки і оцінки громадською думкою та її колективним досвідом. Саме тому цей принцип можна вважати однією з гарантій правового і справедливого судового рішення — і не випадково відкритість будь-яких судових процесів проголошена в конституціях всіх демократичних держав. Водночас принцип публічності необхідно здійснювати так, щоб участь громадськості була спрямована за можливістю в раціональне, а не емоціональне річище. Зокрема, за доби телебачення в жодному разі не можна перетворювати учасників судового процесу на об'єкт публічних пліток, а сам процес — на виставу. Важливе значення має також часто недооцінювана вимога правового оформлення кожної дії суду. Це має особливе значення при захисті від посягань на життя, здоров'я, свободу, власність, державну таємницю. Суд і судова система в їх конкретності завжди породжуються певною суспільною системою. Відповідно до цього правосуддя має таку вертикальну і горизонтальну структуру, такі повноваження на кожному рівні, що дають змогу реалізувати правове і соціальне призначення цієї системи. Перетворення в суспільному житті неминуче ведуть до виникнення нових вимог до правової системи. Відповідає на ці нові вимоги з боку правосуддя реформа судової системи. Рушійною силою механізму судових реформ є прагнення реалізувати нові очікування суспільства щодо судової системи. Тому соціологія судової діяльності у суспільствах, що трансформуються, певною мірою є також соціологією судових реформ. В Україні судова реформа орієнтована на декілька етапів, кожен з яких має свою правову і соціальну характеристику. Соціальний аспект етапу судової реформи, що завершився прийняттям Закону України «Про судоустрій України», охопив цілу низку проблем, серед яких, з соціологічної точки зору, найбільш важливими є: формування завдань суду і його статусу як самостійної гілки влади в умовах стабілізації суспільних відносин і проголошення пріоритету прав людини; Розділ 8 Судова соціологія
орієнтація конкретної практики правосуддя на такі його засади, що відповідають вимогам Конституції країни, правової і соціальної держави. Головними соціальними проблемами, які визначають характер завершального етапу реформування системи правосуддя, є: подолання такого першорядного фактора впливу на корпус суддів, як соціальна, економічна, матеріально-технічна залежність суддів; порівняно з цим фактором навіть залежність від судових «адміністраторів» є чинником другорядним; радикальне підвищення доступності суду для населення шляхом як меншої формалізації звертання в суд, так І певних соціальних і матеріальних пільг такого звернення для деяких прошарків, особливо із числа знедолених; подолання існуючих елементів формального правосуддя за рахунок підвищення відповідальності суду не тільки за установлення істини, але й впровадження в життя судових рішень; визначення суспільно оптимальної системи судів, їх організаційних основ, внутрішньої структури і юрисдикційних повноважень кожного з них; формулювання та проведення в життя професійних, соціальних і особистісних вимог до кандидатів у професійні судді та народні засідателі й присяжні, ліквідація прогалини у регламентації процедури, формування корпусу суддів; визначення соціальних і правознавчих критеріїв, а також порядку формування нових форм здійснення правосуддя (суд присяжних тощо). З соціологічної точки зору завершальний етап реформування правової системи України повинен здійснюватися, перш за все, в таких напрямах: 1) потребує завершення комплектування судів такими кадрами, 2) слід зробити реальністю простоту, зрозумілість і доступність 3) має бути забезпечена системою правових норм і особливо со
ні мати матеріально-технічну базу, що гарантує повну автономію діяльності не тільки судових закладів, але і кожного судді; 4) судова система має бути економічно такою, що окупає саму се 5) повинен бути досягнутий такий рівень розвитку норм матеріа Читайте також:
|
||||||||
|