Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Сертифікація в США

 

У США немає організації з сертифікації, офіційно визнаної урядом як національний орган, але деякі кроки зі створення національної системи сертифікації зроблені. По-перше, відповідно до встановленої практики сертифікація в лабораторіях низки авторитетних організацій давно розглядається як гарантія якості на національному рівні, а то й на міжнародному. Серед таких лабораторій, насамперед, можна назвати Корпорацію науково-дослідних лабораторій страхових компаній (UL), лабораторії Американської асоціації підприємств газової промисловості (AGA), Випробувальний центр сільгосптехніки в штаті Небраска.

Крім того, сотні комерційних лабораторій пропонують свої послуги з випробувань і сертифікації відповідності стандартам широкого спектра виробів. Ці лабораторії не можуть конкурувати з такими «визнаними на національному рівні» лабораторіями, як UL і AGA, але їх компетентність не викликає сумнівів. За програмами сертифікації продукції, процесів і послуг США посідають провідне місце серед промислово розвинених країн.

Програми обов’язкової сертифікації перебувають під контролем державних органів. Керують ними галузеві міністерства і відомства або органи, відповідальні за політику уряду в тій чи іншій галузі.

Правовою основою сертифікації відповідності є закони про безпеку різних видів продукції. Основоположним є Закон про безпеку споживчих товарів (1972 p., з доповненнями 1976 р.). Видані численні закони з питань безпеки та якості окремих видів продукції: Закон про контроль якості м’ясних продуктів (1957 р.) Закон про ідентифікацію виробів із текстилю (1958 р.), Закон про інформаційне етикетування небезпечних речовин (1960 р.), Закон про державний контроль за якістю продуктів харчування і медикаментів (1960 р.). Закон про забезпечення безпеки руху автомобільного транспорту (1966 р.) тощо.

Відповідно до цих законів, обов’язковій сертифікації підлягає продукція, на яку розповсюджується дія державних стандартів, що коментують вимоги з безпеки. Обов’язкова сертифікація регулюється державними органами.

Відповідно до Закону про безпеку споживчих товарів підтверджена спеціальна комісія, яка наділена широкими повноваженнями в галузі забезпечення безпеки товарів широкого вжитку, що реалізується.

Основною метою цього Закону та діяльності і місії з безпеки споживчих товарів є:

- захист людей від ризику заподіяння шкоди здоров’ю, пов’язаного з вживанням продукції:

- допомога споживачам в оцінці безпеки продукції;

- впровадження єдиних стандартів на безпеку та усунення суперечностей у законодавствах штатів;

- заохочення наукових досліджень у галузі попередження заподіяння шкоди життю і здоров’ю, пов’язаної з вживанням продукції.

У 1976 р. було затверджено програму Американського національного інституту стандартів (ANSI) з акредитації сертифікаційних систем інших організацій.

Потім було створено Американську асоціацію з акредитації лабораторій (AALA), яка є приватною добровільною некомерційною організацією. Її членами є торговельні і професійні асоціації й окремі особи, зацікавлені в акредитації лабораторій.

Процес сертифікації, прийнятий більшістю визнаних організацій і сертифікації в США, як правило, включає: подання заявки, відбір зразків, випробування їх на відповідність стандартам згідно зі стандартними або зазначеними методами, складання звіту про результати випробувань, видачу сертифіката, маркування виробів чи публікацію переліку виробів, які одержали схвалення сертифіката, за якістю виробів при поставці та за наступним дотриманням вимог до умов виготовлення.

Технічний бік питання легко вирішується і не викликає різних тлумачень. Складнощі мають органи з правового регулювання систем сертифікації, якщо вони не державні і не пов’язані ніякими обов’язками з урядовими організаціями. У таких випадках сертифікація може, наприклад, необґрунтовано не прийняти вироби якого-небудь виробника до сертифікації, що може значною мірою зменшити конкурентоспроможність виробів цього виробника або взагалі закрити йому доступ на ринок, якщо для цих виробів сертифікація обов’язкова, а іншої, доступної для виробника лабораторії, яка здійснює аналогічні випробування, немає.

Існує декілька видів «дискримінації» виробників при здійсненні сертифікації:

- надання переваг вітчизняній продукції;

- сприятливіші умови для членів асоціації, ніж для сторонніх

клієнтів;

- сприятливіші умови для великих фірм порівняно з невеликими.

Добровільна сертифікація здійснюється за заявкою споживачів або виробників продукції на відповідність запропонованим ними нормативним документам.

У країні діють три основні категорії програм сертифікації, які затверджує федеральний уряд:

1-а категорія – сертифікація товарів і послуг на безпеку. Усі ці програми мають обов’язковий характер;

2-а категорія – програми з перевірки зразків продукції та вироб­ництв, які замінюють наскрізний контроль;

3-я категорія – програми оцінки якості та умов виробництва до надходження продукції в торгівлю.

За програмами 1-ї категорії, як правило, здійснюється обов’язкова сертифікація такої продукції, як автомобілі, пароплави, магістральні трубопроводи тощо.

Програми 2-ї та 3-ї категорій застосовують для обов’язкової та добровільної сертифікації.

Програми Управління з безпеки харчових продуктів і ліків охоплюють продукцію не лише для людини, а й для тварин, і випробування здійснюються не лише на нешкідливість, але й на ефективність дії.

Відповідно до програми 2-ї категорії сертифікуються ті види товарів, які споживаються в державних установах (Департамент оборони. Департамент торгівлі тощо), і сертифікація обов’язкова, якщо продукція закупляється урядовими організаціями на державні кошти.

Програми 3-ї категорії в основному добровільні, за винятком тих, які передбачають сертифікацію окремих видів харчових продуктів (наприклад, яйця, тютюн тощо). Найбільше програм розроблено Департаментом торгівлі та Департаментом сільського господарства. За результатами сертифікації харчових продуктів на «відбірні» (Choice) та «сорт A» (Trade A).

Крім затверджених урядом у США є програми сертифікації, які гармонізуються в приватному секторі. Їх послугами користуються не тільки фірми США, а й експортери з інших країн.

Нормативною базою сертифікації є стандарти, які вробляються:

- Американським товариством з випробувань матеріалів (ASTM) – для широкого діапазону споживчих товарів;

- Національною асоціацією виробників електрообладнання (NEMA) – для електротехнічних товарів і електрообладнання;

- Комісією з безпеки товарів широкого вжитку (CPSC) – для товарів широкого вжитку;

- Федеральним агентством із захисту навколишнього середовища (ЕРА) – для сертифікації різних виробництв, двигунів внутрішнього згорання, наземного, водного і повітряного транспорту тощо;

- урядовим органом з стандартизації – Національним інститутом стандартів і технологій (NIST), який розробляє обов’язкові стандарти.

Загальне керівництво сертифікацією в США здійснює сертифікаційний комітет, який діє в складі NIST, а також координує роботи з стандартизації та представляє країну в ISO, IEC та інших міжнародних організаціях.

У сертифікаційних роботах беруть участь понад 200 випробувальних лабораторій.

Це великі лабораторії загальнонаціонального значення, лабораторії науково-дослідних інститутів і наукових компаній і незалежні лабораторії інститутів та університетів.

Найвідоміші загальнонаціональні лабораторії – Національна лабораторія виробників електрообладнання, Американська асоціація управління з безпеки харчових продуктів і медикаментів та ін.

У США існує багато різноманітних систем акредитації. їх враховується понад 100; федеральні; діючі в окремих штатах; ті, що і Проводяться місцевими органами влади і професіональними організаціями.

За цих умов багато лабораторій повинні проходити акредитацію практично з кожного нового виду продукції, що надається для випробувань.

Велику роботу з акредитації лабораторій здійснюють дві організації: Американська асоціація з акредитації лабораторій (AALA) та Національна добровільна програма акредитації лабораторій (NULAP). Але жодна з них з низки причин не може стати єдиною національною організацією з акредитації.

AALA здійснює акредитацію лабораторій, що випробовують оптику і фотометрію, проводять такі види випробувань, як акустичні, вібраційні, біологічні, хімічні, теплові, механічні, електричні і неруйнівні. Критеріями акредитації є положення керівництв ISO/ІEC. Бюджет організації складається з внесків приватних осіб, внесків організацій-членів і оплати випробувань заявником. NULAP була організована під егідою Міністерства торгівлі, яке надає дотації на доповнення до внесків за акредитацію. У цій системі проводиться акредитація лабораторій, які випробовують текстиль, скло, цемент, інструменти для наукових досліджень.

Акредитація лабораторій, що здійснюють аналіз м’яса тварин і птиці, підпорядковуються Службі продуктів харчування Департаменту сільського господарства, який фінансує цю діяльність.

Рада директорів Американського товариства з випробувань матеріалів, вивчивши положення з акредитації в країні, дійшла висновку про доцільність створення єдиної національної системи акредитації. До роботи залучені 15 технічних комітетів ASTM, які за основу взяли систему акредитації Австралійської національної асоціації випробувальних служб (NATA). NATA – акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю, яке на 50 % фінансується дотаціями акредитованих лабораторій. Очолює асоціацію Рада, до складу якої входять представники федерального уряду й урядів штатів, промисловості, профспілок й Асоціації з стандартизації. Рада призначає консультативні комітети, що розробляють рекомендації для конкретних лабораторій. Акредитація в Австралії надається на необмежений термін, а співробітники лабораторії через кожні два роки проходять переатестацію. Лабораторії з харчових товарів переатестовуються кожні півроку.

Між NATA та урядом Австралії підписано Меморандум про взаєморозуміння, одним з положень якого є зобов’язання здійснювати свою роботу відповідно до міжнародних стандартів і Кодексу ГАТТ/СОТ з стандартизації, забезпечувати міжнародну сумісність методів випробувань.



Читайте також:

  1. Аудитор, його статус та сертифікація
  2. Екологічна сертифікація. Екологічне ліцензування
  3. Ліцензування та сертифікація транспортних перевезень
  4. Організаційно – правові засади ведення аудиту в Україні. Сертифікація та ліцензування в аудиторській діяльності.
  5. Регіональна сертифікація в Європейських країнах(ЄС).
  6. Сертифікація
  7. Сертифікація
  8. Сертифікація
  9. Сертифікація архітекторів та ліцензування проектних організацій
  10. Сертифікація аудиторської діяльності
  11. Сертифікація в зарубіжних країнах.
  12. Сертифікація в Італії




Переглядів: 676

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Сертифікація у Франції | Сертифікація в Німеччині

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.