• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сертифікація в Італії

Таблиця 1.1

Рис. 1. 1. Знаки відповідності електротехнічних виробів.

Для більш небезпечних товарів (категорія А) передбачена сертифікація третьою стороною, а для виробів категорії Б – заява-декларація виробника.

Випробувальні лабораторії призначаються міністерствами і працюють як безприбуткові організації.

Особливість обов’язкової сертифікації в Японії полягає в необхідності одержати дозвіл на серійне виробництво продукції, що підлягає обов’язкової сертифікації, а також у тому, що товари, які експортуються, підлягають обов’язкової сертифікації.

Добровільна сертифікація на відповідність стандарту J1S не завжди підтверджує відповідність вимогам безпеки, оскільки обов’язкові вимоги включаються до технічних регламентів. Цей вид сертифікації знаходиться у віданні Міністерства зовнішньої торгівлі і промисловості, яке її організовує і координує. Заявник повинен звертатися до міністра, що однаковою мірою стосується й експортерів на японський ринок, якщо з ними не укладена угода про взаємне чи одностороннє визнання результатів випробувань.

Як правило, схема сертифікації містить оцінку чинної системи якості на відповідність стандартам ISO 9000 та інспекційний контроль, який у плановому порядку здійснюється один раз на 4-5 років, а позаплановий – у будь-який час без попередження.

Розглянемо особливості сертифікації товарів, що поставляються в Японію.

На підставі закону про електротехнічні товари побутового призначення і контролю матеріалів для їх виробництва діє знак відповідності. Одержання такого знака є необхідним «пропуском» для реалізації товарів даного виду, причому закон однаковою мірою діє як для японських, так і електротехнічних товарів, що імпортуються. Знак товару категорії А засвідчує відповідність побутових електротоварів, до яких користувач дотикається безпосередньо (електробритви, телевізори, пилососи тощо.). Знак категорії Б – це підтвердження відповідності таких товарів, як електроарматура, вентилятори, устаткування офісів тощо.

Експортер подібних товарів на японський ринок повинен подати свій продукт на випробування в японському відповідному випробувальному центрі. Зробити це він має право тільки через японських посередників, які проходять через визначену процедуру.

Японський посередник зобов’язаний надати Міністерству зовнішньої торгівлі і промисловості всі дані про товар, який має намір імпортувати, параметри безпеки і якості, класифікаційні характеристики, підтвердження його повної відповідності японським стандартам. Посередник зобов’язаний гарантувати дотримання порядку одержання знака відповідності і вчасно інформувати покупців про всі зміни в якості чи конструкції товару.

Якщо ж товар належить до категорії Б, додається додаткова вимога до імпортера-посередника, який буде продавати товар закордонної фірми: подання до Міністерства торгівлі і промисловості заяви про намір почати бізнес з цього товару. Японський покупець "вихований" таким чином, що електротехнічні товари, не марковані знаком відповідності т, він сприймає як низькоякісні.

До обов’язкових знаків відповідності в Японії належать також: знак JATG, який засвідчує схвалення товару Японським інститутом телекомунікаційного устаткування; знак JIS, що засвідчує відповідність широкого діапазону товарів вимогам японських стандартів. Знак введено Міністерством торгівлі і промисловості, яке і здійснює контроль за одержанням знака і подальший нагляд за дотриманням встановлених вимог виробником товару.

Діють також різні добровільні знаки. їх встановлюють асоціації та інші товариства для інформування споживачів про відповідність товару визначеним вимогам. Характерним є для цих знаків – застосування для продовольчих товарів.

Таким чином, експортери на японський ринок змушені вивчати вимоги стандартів і правил, що діють у приймаючій країні; звертатися до японських випробувальних лабораторій, якщо відсутня угода про взаємне визнання результатів випробувань. А для цього необхідно правильно вибрати японського посередника, без якого виконати усі вимоги і просунути товар на ринок неможливо. Іноземні постачальники на ринок Японії намагаються різними шляхами подолати чи хоча б зменшити жорсткі бар’єри, що захищають її внутрішній ринок. Так, США вдалося домогтися угоди японської сторони на проведення випробувань деяких товарів, призначених для експорту до Японії, у своїх лабораторіях під наглядом японського Міністерства зовнішньої торгівлі і промисловості. Ця угода торкнулася лише п’яти американських лабораторій, але залишається ще й мовний бар’єр, тому що японська сторона приймає до розгляду лише документи, перекладені на японську.

Для проведення сертифікації систем якості було створено Японську асоціацію з сертифікації систем якості (JAB). Основні її функції:

• акредитація органів з сертифікації продукції і систем якості та організацій, що навчають аудиторів; атестація аудиторів, а також реєстрація відповідних постачальників;

• проведення досліджень і здійснення практичних дій щодо взаємного визнання акредитації органів з сертифікації систем якості за кордоном, координації зусиль у цій галузі з національними і закордонними організаціями;

• виконання інших робіт, спрямованих на досягнення цілей JAB. Уся діяльність JAB будується відповідно до документів ISO і ІЕС, наприклад, нею підготовлено довідник на основі документа ICO/КАСКО «Проект керівництва ISO/IEC. Загальні вимоги до сертифікації і реєстрації органів оцінки відповідності та акредитації систем». Опубліковані також інші керівні документи JAB з виконання зазначених робіт.

Акредитація органів з сертифікації та організацій, що навчають аудиторів, здійснюється аудиторами JAB, які призначаються її генеральним директором. По лінії JAB акредитовані такі великі центри» як Центр сертифікації систем якості Японської асоціації з стандартизації (JSA-Q), Центр з контролю газового устаткування (JLA-QA), Центр сертифікації систем якості Асоціації з безпеки судин, що працюють під тиском (KHK-QA).

При сертифікації аудиторів JAB видає сертифікати трьох категорій: головного аудитора, аудитора і помічника аудитора.

Система сертифікації Росії.

Роботи зі сертифікації в Росії проводяться відповідно до вимог Закону «Про сертифікацію продукції і послуг» від 1995 р.

Він встановлює правові основи обов’язкової і добровільної сертифікації продукції, послуг у Росії, а також права й обов’язки учасників сертифікації. Розвиваючи положення Закону, видано ряд підзаконних актів державних органів управління і виконавчої влади в межах їх компетенції, які відповідно до Закону регулюють діяльність з обов’язкової і добровільної сертифікації в Росії.

Національним органом зі сертифікації товарів виступає Держстандарт Російської Федерації, який мас ряд визначених обов’язків у галузі сертифікації. Сюди відносять:

- визначення порядку сертифікації та номенклатури товарів (робіт, послуг), які підлягають обов’язковій сертифікації;

- акредитацію органів зі сертифікації контрольних видів товарів (робіт, послуг) і дослідних лабораторій (центрів), а також надання права проведення акредитації іншим юридичним особам;

- представлення інтересів Росії в міжнародних організаціях і питань сертифікації.

Проведення робіт зі сертифікації здійснюється відповідно до правил і порядку сертифікації, затвердженими Держстандартом РФ.

Ці правила містять загальні рекомендації, які застосовуються під час організації і проведення робіт із обов’язкової та добровільної сертифікації. З метою забезпечення визнання російських сертифікатів і знаків відповідності за кордоном правила і рекомендації складено відповідно до діючих міжнародних норм і правил.

Загальні принципи порядку сертифікації відповідають Настановам ISO/IEC з цього питання.

Організаційно сертифікація забезпечується Держстандартом РФ і федеральними органами, на які покладено відповідальність за обов’язкову сертифікацію. Безпосередню роботу зі сертифікації проводять акредитовані органи зі сертифікації і випробувальні лабораторії. У Росії діє 680 органів зі сертифікації і біля 1830 лабораторій.

У Росії функціонує державна Система сертифікації – ГОСТ Р. Основоположним принципом Системи сертифікації ГОСТ Р є її побудова через системи сертифікації однорідної продукції, завдяки чому вона. фактично, є їх сукупністю, об’єднанням правил та принципів. Системи сертифікації однорідної продукції затверджуються Держстандартом Росії і регламентуються в Державному реєстрі.

У Системі сертифікації ГОСТ Р діє понад 20 систем однорідної продукції.

Вибір схеми сертифікації проходить з урахуванням особливостей виробництва, випробувань, поставки і застосування конкретної продукції. Схеми сертифікації, у рамках Системи ГОСТ Р. розроблено з урахуванням рекомендації! ISO/IEC та практики підтвердження відповідності в EC

Схеми сертифікації, які використовуються в Російській Федерації

Продовження табл. 1.1

* Випробування типу обмежується випробуванням в акредитованій лабораторії тину, тобто типового зразка, взятого в партії товару.

У схемах сертифікації використовують документальні докази відповідності, отримані заявником іншим шляхом, поза сертифікацією, що сприймається позитивно як спосіб скорочення обсягу перевірок. Такими додатковими матеріалами можуть бути: протоколи приймальних, періодичних та інших випробувань, гігієнічний сертифікат, сертифікат пожежної безпеки, сертифікат походження тощо.

З метою проведення робіт із акредитації в Росії було сформовано Міждержавну раду з акредитації і сертифікації, до складу якої включили представників зацікавлених організацій. Загальне керівництво і координацію діяльності з акредитації здійснює спеціально створений підрозділ Держстандарту Росії відділ з акредитації.

Російська система акредитації (РОСА) – це сукупність організацій, що беруть участь у діяльності з акредитації, акредитованих органів зі сертифікації, випробувальних лабораторій. Система акредитації встановила вимоги до об’єктів акредитації, вимоги до акредитуючих органів, правила і процедури системи.

Віталійській системі акредитації і сертифікації діють чотири основні групи. До першої входять органи стандартизації: Італійський національний комітет з стандартизації (UNI) та Італійський електротехнічний комітет (СЕІ). Друга складається із органів акредитації: Італійська національна система акредитації лабораторій, національна система калібрування і Національна система акредитації органів з сертифікації, які відповідно пов’язані з лабораторіями, центрами калібрування і органами з сертифікації та контролю, які гадають третю групу. І четверта, не остання за важливістю, користувачі у даному випадку – промислові компанії, фірми сфери послуг та їх персонал.

Рис. 1.1. Акредитація і сертифікація систем в Італії,

Європі та світі.

SINAL було створено в 1998 p. за ініціативою UNІ і СЕІ під егідою Міністерства промисловості, торгівлі і ремесел, Національної ради з наукових досліджень (CNR), Ради за новими технологіями енергетики і навколишнього середовища (ENEA) і Палати торгівлі, промисловості, ремесел і сільського господарства.

Завдання SINAL – національна акредитація італійських та іноземних випробувальних лабораторій з тим, щоб випробування, які ними виконуються, були загальноприйняті. Акредитація надається тим лабораторіям, які працюють відповідно до стандартів UNI, СЕІ, HN 45001 і правил STNAL. Найбільша кількість акредитованих лабораторій стосується таких галузей, як машинобудування, хімічна промисловість й охорона навколишнього середовища.

SNT було створено в 1991 р. з метою впровадження одиниць виміру у різні галузі господарства. До її складу входять основні метрологічні інститути: Інститут метрології ім. Густаво Колонетті; Національний електротехнічний інститут ім. Галео Ферраріса; Італійська система перевірки – мережа, яка складається з понад 100 національних лабораторій, акредитованих основними метрологічними інститутами.

SINCERT створено в 1991 р. також з ініціативи UNI і СЕІ за участю Міністерства промисловості, CNR і ENEA.

Європейський Союз також однозначно висловився за політику в галузі якості та акредитації. У недавно прийнятому документі зазначено: «Акредитація – найважливіший фактор нормального функціонування, спрямованого на якість ринку оцінки відповідності. Це важливий фактор для промисловості, якій для повної конкурентоспроможності необхідні нормальні послуги в цій галузі. І є важливий фактор для суспільних органів як національних, так і європейських, що прагнуть забезпечити нормальний рівень довіри до документів і сертифікатів, які видані в різних місцях Європи, і тим самим сприяють вільному просуванню продукції по всій території ЄС. Це важливий фактор для самих органів оцінки відповідності, яким необхідно незалежно один від одного продемонструвати свою технічну компетентність, чесність і неупередженість та забезпечити конкуренцію між собою».

У цьому ж документі йдеться й про те, наскільки важливо, щоб акредитаційна діяльність була вільна від комерційних інтересів; наголошується, що «органи акредитації, органи оцінки відповідності і промисловість повинні розглядати акредитацію як останній, з точки зору технічної компетенції, рівень контролю за діяльністю з оцінки відповідності».

Акредитація повинна бути гарантією неупередженості, незалежності (особливо від консультантів), компетентності і національності.

Завдання SINCERT – акредитація органів з сертифікації систем ості, продукції, персоналу і систем охорони навколишнього середовища, а також контролюючих органів. SINCERT акредитовано понад 80 органів з сертифікації і один орган контролю. Кількість сертифікованих SINCERT фірм збільшується щороку. Це стосується й сертифікованої продукції, яка охоплює різноманітні галузі. Цікаво зауважити, що майже 70% органів сертифікації акредитовано на сертифікацію систем якості.

Рис. 1.2. Процентне співвідношення органів, акредитованих SINCERT для проведення сертифікаційних робіт за напрямками та інспекційного контролю.

Це свідчить про швидке поширення культури якості в італійських компаніях, про розуміння важливості сертифікованих систем якості на їх підприємствах.

Даний процес відбувається не лише у великих компаніях, але й у фірмах малого і середнього бізнесу, тобто в тих, що складають базове ядро італійської промислової структури.

Сертифікованих підприємств з кількістю працівників менше 150 приблизно 70%, більше 65% з них мають річний обіг близько 50 млрд. лір. Тобто сертифікація є не лише прерогативою великих промислових підприємств, але й важливим інструментом для малих і середніх фірм.

За кількістю сертифікованих компаній перші місця посідають електротехніка, металургія, транспорт, зв’язок, верстатобудування, будівництво і хімія. Також важливими є транспорт, складське господарство, торгівля (оптова і роздрібна), інформаційні технології.

Діяльність SINCERT відбувається не лише на національному рівні. Вона все більш активно діє на міжнародній арені з конкретною метою укласти стабільні угоди про взаємне визнання. У міжнародній діяльності SINCERT можна відзначити три етапних події.

Першою було підписання багатосторонньої угоди в 1995 р. про взаємне визнання сертифікатів, виданих органами сертифікації, акредитованими визнаними органами акредитації в Італії, Німеччині, Норвегії, Швейцарії, Швеції, Нідерландах, Фінляндії. Відповідно до цієї важливої угоди видані сертифікати визнаються в усіх інших країнах-учасницях.

Друга етапна подія відбулася наприкінці 1997 р. Це дата офіційного створення у Відні Європейського співтовариства з акредитації, після якого було прийнято рішення про об’єднання діяльності Європейського органу з акредитації органів з сертифікації та Європейського співтовариства з акредитації лабораторій.

Рис. 1.3. Створення Європейської асоціації з акредитації

Членами ЄА є Австрія, Бельгія, Данія, Німеччина, Греція, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Фінляндія, Франція, Швейцарія і Швеція. Окрім цих країн в ЄА є асоційовані члени: Чеська республіка, Словаччина й Угорщина.

Третя етапна подія відбулася у січні 1998 р., коли в рамках Міжнародного форуму з акредитації 17 країн (Австрія, Велика Британія, Бельгія, Данія, Німеччина, Ірландія, Італія, Іспанія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Фінляндія, Франція, Нова Зеландія, США, Японія) підписали багатосторонню угоду, яка гарантує взаємне визнання сертифікатів цими країнами в усьому світі. На сьогоднішній день взаємне визнання набуло ще більшого поширення, що свідчить про переваги, які отримують компанії, вибираючи найбільш відповідні органи сертифікації і тим самим отримуючи доступ до високого професіоналізму в галузі якості.

У 1996 р. почалася акредитація перших органів в Італії за Системою захисту навколишнього середовища. Було укладено угоду з Національним агентством із захисту навколишнього середовища, яка спрямована, насамперед, на розробку методик акредитації органів, які здійснюють оцінку навколишнього середовища на відповідність системі EMS, підготовку необхідних нормативних документів за методиками, які вже прийняті діючими в цій галузі європейськими органами.

При отриманні заявки на акредитацію керівництво SINCERT видає розпорядження перевірити документацію, її повноту і відповідність вимогам, які встановлені в нормативних документах і положеннях.

Але вивчення документації недостатньо для з’ясування, чи володіє даний орган сертифікації необхідною компетенцією і стабільністю. Тому SINCERT за допомогою експертів здійснює обстеження «на місці». Експерти повинні переконатися, що методи, які практично використовуються даним органом сертифікації, насправді такі, як вказано в документації.

Експерти SINCERT повинні бути присутніми на одній чи декількох перевірках або контрольних аудитах, які виконуються спеціалістами даного органу сертифікації в фірмі, яка підлягає сертифікації.

За результатами обстеження і підготовленого експертами звіту Комітет з акредитації вирішує, чи відповідає орган-заявник критеріям, за якими здійснюється акредитація.

При позитивному звіті видається рекомендація Керівній раді акредитувати цей орган. Акредитовані органи з сертифікації часто перевіряються аудиторами. Частоту перевірок і вид аудитів визначає Комітет з акредитації, для того щоб впевнитися, що акредитовані органи підтримують той стан, який дав змогу їх акредитувати.

Якщо є причини сумніватися в правильності функціонування системи, на яку був акредитований даний орган сертифікації, перевірки можуть проводитися частіше.

Рис. 1.3 Акредитація органів з сертифікації і інспекційного контролю

Читайте також:

1. Аудитор, його статус та сертифікація
2. Вища освіта італії
3. Допомога Італії Франції.
4. Еволюція феодалізму в Італії
5. Екологічна сертифікація. Екологічне ліцензування
6. Ієрархія норм конст права ЗК на прикладі Франції та Італії
7. Корпоративна система» в Італії.
8. Ліцензування та сертифікація транспортних перевезень
9. Організаційно – правові засади ведення аудиту в Україні. Сертифікація та ліцензування в аудиторській діяльності.
10. Політична відповідальність уряду Італії
11. Регіональна сертифікація в Європейських країнах(ЄС).
12. Сертифікація

Переглядів: 1970