• обов’язкова сертифікація, що підтверджує відповідність законодавчим вимогам;
• добровільна сертифікація на відповідність національним стандартам JIS, що проводять органи, уповноважені урядом;
• добровільна сертифікація, яку проводять приватні органи з сертифікації.
Обов’язкова сертифікація регламентується чинними законами (їх понад 30), у яких встановлюються перелік продукції, що підлягає обов’язкової сертифікації, і вимоги до неї; схеми сертифікації; знаки відповідності; органи управління, відповідальні за організацію сертифікації й інспекційний контроль. Уповноважені органи розробляють технічні регламенти, на відповідність яким проводяться сертифікаційні випробування, а затверджує їх Кабінет Міністрів країни.
Забезпечення виконання законодавчих положень з сертифікації розподіляється між міністерствами та іншими державними органами управління. Наприклад, за Міністерством зовнішньої торгівлі і промисловості закріплено десять законів. З деяких видів продукції в законах вводяться категорії, що характеризують ступінь їх небезпеки для користувача. Наприклад, для електротехнічних виробів встановлені категорії А і Б. Для категорій використовують різні схеми сертифікації і знаки відповідності